Ухвала

від 06.02.2024 по справі 916/2893/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 916/2893/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

ТОВ "АГРОТРАНССЕРВІСБУД": Хаджи І.Д. (в режимі відеоконференції),

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНССЕРВІСБУД"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2023

та рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023

у справі № 916/2893/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНССЕРВІСБУД"

до:

1) Приватного акціонерного товариства "АНТАРКТИКА";

2) Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Чорноморської міської ради Одеської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальміра Капітал";

2) Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно Чорноморської міської ради Одеської області Дубровіна Олена Володимирівна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісагіс"

про визнання недійсним, скасування реєстрації реєстраційного посвідчення на об`єкт нерухомості, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "АНТАРКТИКА" та КП "Бюро технічної інвентаризації" Чорноморської міської ради Одеської області з вимогами:

- про визнання недійсною та скасування реєстрації Реєстраційного посвідчення № 41547 від 11.03.2008 КП «Бюро технічної інвентаризації» Іллічівської (станом на дату звернення до суду Чорноморської) міської ради Одеської області, яким посвідчено, що ділянка залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), розташована м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна № 1 Ж (колишня вул. Центральна № 1/119-с) в цілому зареєстрована і належить АРК «Антарктика» (станом на дату звернення до суду ПАТ «Антарктика») на праві колективної власності на підставі ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2004 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2003 та записано в реєстрову книгу № ЮНБ1, за реєстровим № 56, сторінка № 138;

- про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Іллічівського міського управління юстиції Дубровіної Олени Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18878352 від 27.01.2015, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.01.2015 внесено запис про право власності: 8507531 про державну реєстрацію права власності ПАТ «Антарктика» (код ЄДРПОУ 22490698) на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 558866851108).

З урахуванням заяви про зміну підстав позову, даний позов обґрунтованим тим, у власності позивача перебуває об`єкт нерухомості Спецавтоцентр, який розташований таким чином, що для доступу до нього необхідно перетнути залізничну колію, яка належала ПАТ «Антарктика» , а на даний час належить ТОВ «Пальміра Капітал». Водночас реєстрація Реєстраційного посвідчення, а також державна реєстрація права власності ПАТ «Антарктика» на ділянку залізничної колії має своїм наслідком порушення прав позивача на користування своїм майном об`єктом нерухомості - Спецавтоцентр, адже до власності АРК «Антарктика» включено під`їзду дорогу, яка є єдиними доступом до цього майна. Однак, за твердженням позивача, ПАТ «Антарктика», ТОВ «Пальміра Капітал» та ТОВ «Чорноморський рибний порт», в результаті вчинення незаконних дій з демонтажу під`їзної дороги до об`єкта нерухомості позивача порушують його майнові права та чинять перешкоди в користуванні належним йому майном об`єктом нерухомості - Спецавтоцентром. Відтак, позивач має на меті скасувати першочергові документи, які стали підставою реєстрації права власності на під`їзну дорогу за відповідачем у справі, тим самим повернувши дорогу до відання органів місцевої влади з метою врегулювання подальшого питання щодо використання даної дороги саме позивачем та відновлення собі доступу до належного йому об`єкта нерухомості.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 (суддя Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 (колегія суддів у складі: Аленін О.Ю. - головуючий, Діброва Г.І., Ярош А.І.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судами обох інстанцій встановлено, що 11.03.2008 Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Іллічівської міської ради видано Реєстраційне посвідчення № 41547, яким посвідчено, що ділянка залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), розташована м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна № 1 Ж (колишня вул. Центральна № 1/119-с) в цілому зареєстрована і належить Акціонерній рибопромисловій компанії Антарктика на праві колективної власності на підставі ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2004 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2003 у справі № 17-5-30-20/7787 та записано в реєстрову книгу № ЮНБ1, за реєстровим № 56, сторінка № 138.

23.01.2015 державним реєстратором Іллічівського міського управління юстиції Одеської області Дубровіною Оленою Володимирівною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 8507531 про право приватної власності ПАТ «АНТАРКТИКА» на нежитловий об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 558866851108) ділянка залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), розташована м. Чорноморськ (м. Іллічівськ), с. Бурлача Балка, вул. Центральна № 1 Ж.

Підставою для державної реєстрації зазначено: Технічний паспорт б/н від 02.09.2004, видавник - КП Бюро технічної інвентаризації міста Іллічівська Одеської області; ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2004 у справі № 17-5-30-20/7787; постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2003 у справі № 17-5-30-20/7787; Реєстраційне посвідчення від 11.03.2008 № 41547, видавник - КП Бюро технічної інвентаризації міста Іллічівська Одеської області; рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області від 25.10.2007 № 1313; документи заявника, суб`єкта, квитанція про сплату за надання інформації від 23.01.2015, видавник Світличний О.В.

Відомості внесені до Реєстру на підставі: Рішення індексний номер 18878352 від 27.01.2015 державного реєстратора Іллічівського міського управління юстиції Одеської області Дубровіної О.В.

Первісно звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції позивач обґрунтував власні вимоги порушенням його права власності на залізничну колію № 7 та естакаду як складові об`єкта нерухомості Спецавтоцентр, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11.

Позивач зазначив, що відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2003, з урахуванням ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2004 у справі № 17-5-30-20/7787, за АРК «Антарктика» визнано право власності на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м, а КП «БТІ» Іллічівської міської ради 30.08.2005 виготовлений Технічний паспорт (інвентарний № 638, реєстровий № 56-ЮНБ-1-138) на ділянку залізничної колії № І-Ж по вул. Центральній у с. Бурлача Балка, яка має загальну довжину об`єкту 8 198,25 м.

Як стверджував позивач, у Технічному паспорті від 30.08.2005 вказано іншу довжину об`єкта ніж у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2003 у справі № 17-5-30-20/7787.

Однак, за твердженням позивача, саме на підставі Технічного паспорту від 30.08.2005 КП «Бюро технічної інвентаризації» Іллічівської міської ради Одеської області було видано відповідачу-1 Реєстраційне посвідчення від 11.03.2008 № 41547 на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна).

Також позивач вказував на відсутність у КП «Бюро технічної інвентаризації» Іллічівської міської ради Одеської області повноважень для видачі Реєстраційного посвідчення від 11.03.2008 № 41547.

У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/1613/20 за позовом ТОВ «Пальміра Капітал» до ТОВ «Агротранссервісбуд», Приватного нотаріуса Дишлевої Тетяни Володимирівни, ТОВ «Ісагіс», в якому з урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмета позову, позивач просив:

визнати незаконним і скасувати рішення приватного нотаріуса Дишлевої Тетяни Володимирівни від 20.09.2019, індексний номер 48792195, щодо реєстрації змін розділу, якими були внесені зміни до складу об`єкта нерухомого майна (реєстраційний № 385202651237), разом із усіма записами, здійсненими на підставі цього рішення;

визнати незаконним і скасувати рішення приватного нотаріуса Дишлевої Тетяни Володимирівни від 03.12.2019, індексний номер 49999612, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого було внесено запис про право власності ТОВ «Агротранссервісбуд» на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний № 385202651237) разом із усіма записами, здійсненими на підставі цього рішення;

визнати недійсним і скасувати правочин щодо внесення до статутного капіталу ТОВ «Агротранссервісбуд» майна в частині естакада та з/д колія, яке передано за актом приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «Агротранссервісбуд», у частині передачі естакади та з/д колії, який завірено приватним нотаріусом Чімбер О.В. 21.11.2019;

визнати недійсним рішення учасника ТОВ «Агротранссервісбуд» від 08.10.2019 № 2 у частині першого питання щодо виправлення помилки у переліку нерухомого майна, яке входить до складу статутного капіталу;

витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Агротранссервісбуд» на користь ТОВ «Пальміра Капітал» естакаду та залізничну колію № 7.

Позовні вимоги у даній справі було обґрунтовано тим, що відповідачі за відсутності правових підстав здійснили реєстрацію за ТОВ «Агротранссервісбуд» права власності на естакаду та залізничну колію, які належать на праві власності позивачу, чим порушено його права як власника цього майна.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.04.2021 у справі № 916/1613/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 та постановою Верховного Суду від 09.02.2022, позов задоволено частково, скасовано рішення Приватного нотаріуса Дишлевої Тетяни Володимирівни від 20.09.2019, індексний номер 48792195, щодо реєстрації змін розділу, якими були внесені зміни до складу об`єкта нерухомого майна (реєстраційний № 385202651237) та від 03.12.2019, індексний номер 49999612, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого було внесено запис про право власності ТОВ «Агротранссервісбуд» на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний № 385202651237), визнано недійсним правочин щодо внесення до статутного капіталу ТОВ «Агротранссервісбуд» майна в частині естакада та з/д колія, яке передано за актом приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «Агротранссервісбуд», в частині передачі естакади та з/д колії, який завірено приватним нотаріусом Чімбер О.В. 21.11.2019 та витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «Агротранссервісбуд» на користь ТОВ «Пальміра Капітал» естакаду та залізничну колію № 7.

При цьому, суди у справі №916/1613/20 дійшли висновку, що за встановлених у справі обставин ТОВ «Пальміра Капітал» доведено належними і допустимими доказами право власності на об`єкт нерухомого майна ділянку залізничної колії довжиною 6 678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), розташовану в м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж, до складу якого входить, у тому числі залізнична колія № 7 та естакада, що примикає до неї.

Зокрема, пославшись на положення ч. 4 ст. 75 ГПК України та обставини, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, у справах №17-5-30-20/7787 і № 3/554, суди дійшли висновку, що позивачу належить об`єкт нерухомого майна ділянка залізничної колії довжиною 6 678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), розташована в м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, № 1-Ж, до складу якого входить, зокрема, залізнична колія №7 та естакада, що примикає до неї, право власності на яке набуте позивачем у встановленому законом порядку.

За встановлених судом обставин, залізнична колія, як витяжна №7, так і її основний елемент естакада, входять до комплексу інженерних споруд та пристроїв, що утворюють дорогу із рейковою колією, і є нерухомим майном, переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни призначення.

Натомість, судами у справі №916/1613/20 установлено, що ТОВ «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» доказів на підтвердження набуття права власності на спірні естакаду та залізничну колію № 7 не надано.

В ході розгляду справи №916/1613/20 суди установили безпідставну та незаконну реєстрацію за ТОВ «Агротранссервісбуд» права власності на спірне майно, власником якого є позивач.

Після ухвалення остаточного рішення у справі № 916/1613/20, ТОВ «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» у межах справи №916/2893/20 подав до суду першої інстанції заяву про зміну підстав позову в якій зазначив, що змінює підстави позову з огляду на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 21.04.2021 у справі № 916/1613/20, яке набрало законної сили, визнано недійсним правочин на підставі якого ТОВ «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» набуло право власності на залізничну колію № 7 та естакаду й витребувано це майно від товариства на користь ТОВ «Пальміра Капітал».

ТОВ «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» зазначило, що на даний час в його власності залишився об`єкт нерухомості - Спецавтоцентр, до складу якого входить: Літ.1 СТО-3, бетон, загальною площею 155,0 кв.м; Літ.2 прохідна (КПП), бетон, загальною площею 72,0 кв.м; Літ.3 САЦ, бетонні блоки, загальною площею 1110,9 кв.м; Літ.4 КПП-2, бетон, загальною площею 15,8 кв.м; Літ.5 охоронне приміщення, бетонні блоки, загальною площею 202,1 кв.м; Літ.6 вбиральня, бетонні блоки, загальною площею 4,5 кв.м; Літ.7 ємність для води, метал, загальною площею 5,8 кв.м; Літ.8 склад-ангар, бетон, загальною площею 251,3 кв.м; Літ. 9,10,11 сторожові вежі, бетонні блоки, загальною площею 60,5 кв.м; Літ.12-16 ворота; Літ.17 огорожа, збірні з/б плити; Літ.18 площадка- накопичувач, розташований на земельній ділянці загальною площею 4,6797 га, кадастровий номер: 5123755800:01:003:0422, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, земельна ділянка 11.

Зазначений об`єкт нерухомості розташований таким чином, що для доступу до нього необхідно перетнути залізничну колію, яка належала ПАТ «АНТАРКТИКА», а на даний час належить ТОВ «Пальміра Капітал».

ТОВ «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» вважає, що реєстрація Реєстраційного посвідчення від 11.03.2008 № 41547 Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації Іллічівської (станом на дату звернення до суду Чорноморської) міської ради Одеської області, а також державна реєстрація права власності ПАТ «АНТАРКТИКА» на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м на підставі рішення державного реєстратора Іллічівського міського управління юстиції Дубровіної О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.01.2015 індексний номер 18878352, має своїм наслідком порушення прав позивача на користування своїм майном об`єктом нерухомості - Спецавтоцентром, адже до власності АРК «АНТАРКТИКА» включено під`їзду дорогу, яка є єдиними доступом до цього майна.

Позивач зазначає, що наприкінці жовтня 2019 року йому стало відомо, що на під`їзній дорозі до його об`єкта нерухомого майна за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, земельна ділянка 11, невстановленими особами розміщений шлагбаум (біля дороги на село Бурлача Балка, Овідіопольського району, Одеської області), який перешкоджає руху транспортних засобів, в результаті чого створює перешкоди у доступі до об`єкта нерухомості - Спецавтоцентру.

В подальшому, в період часу з 03 по 05 лютого 2020 року на під`їзній дорозі до нерухомого майна ТОВ «АГРОТРАНССЕВІСБУД» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, земельна ділянка 11, з`явилися невідомі люди з технікою (кран, трактор, дизельний автопоїзд) та розпочали здійснення самовільного демонтажу бетонних плит з яких складається під`їзна дорога до нерухомого майна товариства, посилаючись на те, що вказаний об`єкт є власністю ТОВ «Пальміра Капітал» та переданий в оренду ТОВ «Чорноморський рибний порт».

Позивач зазначає, що ПАТ «АНТАРКТИКА», ТОВ «Пальміра Капітал» та ТОВ Чорноморський рибний порт, в результаті вчинення незаконних дій з демонтажу під`їзної дороги до об`єкта нерухомості ТОВ «АГРОТРАНССЕРВІСБУД», посилаючись на перебування об`єкта нерухомості у їх власності, порушують майнові права ТОВ «АГРОТРАНССЕВІСБУД» та чинять перешкоди в користуванні належним йому майном об`єктом нерухомості - Спецавтоцентром.

За твердженням позивача, під`їзна дорога до Спецавтоцентру ніколи не належала ПАТ «АНТАРКТИКА», а відтак воно не мало право включати її до свого технічного паспорту, а також здійснювати демонтаж пліт та встановлювати шлагбаум.

ТОВ «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» наголошувало, що заявляючи саме такі позовні вимоги воно має на меті скасувати першочергові документи, які стали підставою реєстрації права власності на під`їзну дорогу за відповідачем у справі, і тим самим повернути дорогу до відання органів місцевої влади з метою врегулювання подальшого питання щодо використання даної дороги саме позивачем та відновлення собі доступу до належного йому об`єкта нерухомості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що реєстрація Реєстраційного посвідчення і прийняття рішення державним реєстратором не є протиправним впливом з боку відповідачів ПАТ «АНТАРКТИКА» і КП «Бюро технічної інвентаризації» Чорноморської міської ради Одеської області, внаслідок якого суб`єктивне право позивача зменшилося або зникло як таке. Адже право власності позивача на об`єкт нерухомості Спецавтоцентр, за вирахуванням майна, що було витребувано з чужого незаконного володіння відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 21.04.2021 у справі № 916/1613/20, виникло у нього лише 29.11.2019 після державної реєстрації на підставі акта приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» від 21.11.2019. При цьому сам позивач набув статусу юридичної особи 30.09.2019, а тому на момент вчинення оспорюваних реєстраційних дій у 2008 та 2015 роках не існувало ані самого позивача, ані його права власності, яке б могло зазнати впливу з боку відповідачів. З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність будь-якого порушення прав і законних інтересів позивача у зв`язку із реєстрацією Реєстраційного посвідчення і прийняття рішення державним реєстратором. Окрім того, станом на момент подання позову та розгляду справи відсутнє й будь яке порушення прав позивача з боку відповідачів. Адже з 21.06.2017 ПАТ «АНТАРКТИКА» не є власником ділянки залізничної колії, а право власності на неї зареєстровано за ТОВ «Пальміра Капітал». Враховуючи наведене, суди дійшли висновку, що відсутність порушеного права та/або законного інтересу позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові. Судами також відзначено, що доводи позивача про вчинення перешкод у користуванні належним йому майном не відносяться до предмету спору у цій справі.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїм вимог скаржник посилається на те, що ПАТ «Антарктика», ТОВ «Пальміра Капітал» та ТОВ «Чорноморський рибний порт» в результаті вчинення незаконних дій з демонтажу під`їзної дороги до об`єкта нерухомості ТОВ «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» порушують майнові права товариства та чинять перешкоди у користуванні ТОВ «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» належним йому Спецавтоцентром, а під`їзна дорога до Спецавтоцентру ніколи не належали ПАТ «Антарктика», з чого слідує, що здійснювати демонтаж плит та встановлювати шлагбаум на вказаній дорозі, більше того, включати дану дорогу до свого технічного паспорту ПАТ «Антарктика» не мала прав. За результатами вчинення незаконних дій ПАТ «Антарктика» та КП «БТІ» Чорноморської міської ради в частині видачі та реєстрації Реєстраційного посвідчення на ділянку залізничної колії до якої незаконно включено під`їзну дорогу, ТОВ «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» не має можливості реалізовувати передбачене законодавством право власності щодо Спецавтоцентру, доступ до якого проходить саме через зазначену договору, та де встановлено незаконний шлагбаум та демонтовано бетонні плити. Відтак, видача та проведення реєстрації Реєстраційного посвідчення, реєстрація права приватної власності має наслідком порушення прав позивача на користування свої майном - Спецавтоцентром, адже до власності ПАТ «Антарктика» у відповідності до оскаржених документів включено під`їзну дорогу, яка являється єдиним доступом до майна ТОВ «АГРОТРАНССЕРВІСБУД». Щодо посилань судів на неналежний спосіб захисту порушених прав вказує, що першочергово переїзд, який є єдиним шляхом доступу до Спецавтоцентру, було включено до технічного паспорту на залізничну колію, яка належала ПАТ «Антарктика» саме у зв`язку з виданням реєстраційного посвідчення, що оскаржується. Тобто на підставі реєстраційного посвідчення, зареєстрованого КП «Бюро технічної інвентаризації» Чорноморської міської ради Одеської області відбулось протиправне включення до складових об`єктів залізничної колії під`їзної дороги з бетонних плит, що є єдиним шляхом доступу до майна ТОВ «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» - Спецавтоцентру. Крім цього, судами порушено застосування ст. 75 ГПК України під час врахування рішень у справах № 17-5-30-20/7787 та № 3/554 в контексті розгляду даної справи як таких, якими встановлені преюдиційні обставини.

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15-ц, від 12.02.2020 у справі № 724/1127/17, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 27.01.2021 у справі № 911/2076/19, від 14.02.2018 у справі № 927/660/17, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 13.06.2018 у справі № 920/2214/13.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.01.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.02.2024 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 29.01.2024.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 22.01.2024 від ПАТ "Антарктика" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків та помилковість доводів скаржника.

Також до Верховного Суду відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Так у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15-ц про усунення перешкод у користуванні заїздом до будинку та забезпечення доступу до земельної ділянки для будівництва господарських споруд Верховним Судом зазначено, що відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

У постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 724/1127/17 про визнання протиправними та скасування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та скасування в Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки зазначено, що Верховний Суд визнає помилковим посилання апеляційного суду на те, що позивачкою обрано неефективний спосіб захисту її порушеного права, оскільки скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування записів про державну реєстрацію не поновить її прав, з огляду на таке.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 державний акт - це документ, що посвідчує право на земельну ділянку, із визнанням недійсним якого без внесення до державного реєстру відповідного запису щодо належного власника або землекористувача, спір про право може бути не вирішеним. У випадку коли позивач стверджує про порушення свого права постійного користування частиною земельної ділянки особою, яка володіє нею шляхом державної реєстрації за собою права власності (права користування) цієї спірної частини, право позивача може бути захищено шляхом подання позову про визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України), витребування нерухомості з володіння, усунення перешкод у користуванні майном (ст. 387, 388, 391, 396 ЦК України) чи іншим способом відповідно до закону.

Рішення суб`єкта владних повноважень про передання земельної ділянки у власність є актом, необхідним для набуття у власність цього об`єкта у майбутньому - з моменту державної реєстрації відповідного цивільного права.

Отримавши рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки, фізична особа-1 набула право зареєструвати своє право власності на спірну земельну ділянку, а тому скасування рішення Грозинецької сільської ради від 19.03.2015 № 279/27-2015 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність фізичної особи-3 та фізичної особи-2 і скасування в Державному земельному кадастрі записи про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 7325081200:01:001:0201 та 7325081200:01:001:0200 дасть їй можливість завершити оформлення права власності на земельну ділянку та поновить її права.

Крім того, в оцінці спірних правовідносин Верховний Суд виходив з того, що отримавши відповідне рішення уповноваженого органу державної влади про передачу у власність земельної ділянки, фізична особа-1 мала усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення наданої їй у власність землі (одержання державного акта на право власності на землю, пізніше реєстрацію права власності).

Апеляційний суд при розгляді справи не врахував, що отримавши право на отримання у власність земельної ділянки позивачка мала правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельну ділянку, оскільки нею було дотримано процедуру, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю, а саме: рішенням VІ сесії VІ скликання Грозинецької сільської ради від 15.11.2011 № 63/06-2011 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», фізичній особі-1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2091 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в урочищі «Березова» села Грозинці. Земельну ділянку площею 0,2091 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Березова» села Грозинці надано позивачці у власність; на виконання вказаного рішення сільської ради з метою реалізації права власності позивача за її замовлення Приватним підприємством розроблено технічну документацію із землеустрою (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства) щодо встановлення і погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Та обставина, що на етапі внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру Відділ Держгеокадастру у Хотинському районі Чернівецької області прийняв рішення від 28.12.2015 № РВ-7300094312015 про відмову фізичній особі-1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв`язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини свідчить про порушення права позивачки на надану сільською радою їй у власність земельну ділянку та обмеження її у праві правомірного очікування щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки таке право є складовою частиною майна.

У справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Отже, за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність земельної ділянки фізичній особі-1, у неї виникли правомірні очікування мирно володіти майном, які є об`єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції та національного законодавства України.

Водночас у справі № 916/2893/20 суди відмовили у позові з підстав того, що у даному випадку відсутнє будь-яке порушення прав і законних інтересів позивача у зв`язку з реєстрацією Реєстраційного посвідчення від 11.03.2008 № 41547 і прийняття рішення державним реєстратором Іллічівського міського управління юстиції Дубровіною О.В. індексний номер 18878352 від 27.01.2015. Крім того, як станом на момент подання позову, так й на теперішній час, відсутнє будь-яке порушення прав позивача з боку відповідачів, оскільки з 21.06.2017 ПАТ «АНТАРКТИКА» не є власником ділянки залізничної колії, а право власності на неї зареєстровано за ТОВ «Пальміра Капітал».

До того ж у справі № 916/2893/20 позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсною та скасування реєстрації Реєстраційного посвідчення № 41547 від 11.03.2008 та про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Іллічівського міського управління юстиції Дубровіної Олени Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Однак, вимог про усунення перешкод у користуванні майном позивачем заявлено не було, у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що встановлення обставин щодо здійснення з боку відповідачів та/або інших осіб дій, які перешкоджають позивачеві вільно користуватись належним йому майном не входить до предмету доказування у даній справі та має вирішуватись у межах окремого позовного провадження. Крім цього, апеляційним судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/2878/20 за позовом ТОВ «Агротранссервісбуд» до ТОВ «Пальміра Капітал» за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ТОВ «Чорноморський рибний порт», ПАТ «АНТАРКТИКА», Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про усунення перешкод у користування власністю. Отже, питання щодо усунення перешкод у користуванні майном за позовом ТОВ «Агротранссервісбуд» вирішується в межах іншого позовного провадження, за результатами розгляду якого судом буде прийнято відповідне рішення.

Відтак, правовідносини у справах № 458/1046/15-ц, № 724/1127/17 та № 916/2893/20 є відмінними.

Що ж до посилань скаржника на те, що судами порушено застосування ст. 75 ГПК України під час врахування рішень у справах № 17-5-30-20/7787 та № 3/554 в контексті розгляду даної справи як таких, якими встановлені преюдиційні обставини та не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.02.2020 у справі № 724/1127/17, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 27.01.2021 у справі № 911/2076/19, від 14.02.2018 у справі № 927/660/17, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 13.06.2018 у справі № 920/2214/13, то колегія суддів зазначає, що правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, а Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу відповідними міркуваннями, яких саме висновків Верховного Суду не було враховано апеляційним господарським судом під час прийняття оскаржуваного рішення. Водночас визначення скаржником вказаних постанов Верховного Суду в якості підстави для відкриття касаційного провадження не обґрунтовано у касаційній скарзі в контексті того, що саме було порушено чи неправильно застосовано судами під час посилань на ст. 75 ГПК України, які обставини не було враховано або навпаки враховано неправомірно, а вказані справи вписано у перелік постанов Верховного Суду, не врахованих апеляційним судом, без жодних доводів щодо якого саме висновку та стосовно яких саме обставин справи не враховано, у зв`язку з чим Верховний Суд не здійснює дослідження таких постанов.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Суд нагадує, що вирази "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним.

Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine").

Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п. 31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція, викладена в ухвалі ОП КГС від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 287, 296 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНССЕРВІСБУД" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023 у справі № 916/2893/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.