Постанова

від 07.02.2024 по справі 130/2963/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 130/2963/21

провадження № 61-13508св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»,

треті особи: Первинна профспілкова організація «Незалежної профспілки працівників Української залізниці Козятинщини», Управління Служби безпеки України у Вінницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області в складі судді Заярного А. М. від 10 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду в складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Матківської М. В. від 15 серпня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив: визнати незаконним наказ про припинення трудового договору (контракту) № 893/ОС від 23 вересня 2021 року та поновити його на посаді головного інженера станції «Жмеринка» Виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 вересня 2021 року до дня ухвалення рішення суду про поновлення на роботі.

Позовна заява, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, мотивована тим, що з 08 грудня 2004 року ОСОБА_1 обіймав різні посади, пов`язані із здійсненням залізничних перевезень в АТ «Українська залізниця». Згідно наказу № 792/ОС від 08 вересня 2020 року його було переведено з попереднього місця роботи на посаду головного інженера станції Жмеринка.

Відповідно до наказу (розпорядження) № 893/ОС від 23 вересня 2021 року про припинення трудового договору (контракту) позивача було звільнено із займаної посади з підстав, передбачених пунктом 2 статті 40 КЗпП України - відмова у наданні допуску до державної таємниці.

Позивач вважає, що в даному випадку роботодавцем, а саме виробничим підрозділом «Жмеринська дирекція залізничних перевезень» при звільненні позивача із займаної ним посади було допущено порушення вимог трудового законодавства, яке полягає в тому, що позивач був звільнений з займаної посади без згоди виборного органу (профспілкової організації). Крім того, при звільненні роботодавець не врахував обставини, які унеможливлюють звільнення на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення стало позбавлення позивача допуску до державної таємниці за порушення норм законодавства про перетин державного кордону без повідомлення спеціально уповноваженої особи, проте факт перетину кордону мав місце в 2015-2017 роках і з 2017 по 2021 рік йому неодноразово було надано допуск до державної таємниці. Для звільнення працівника із займаної посади з підстав позбавлення допуску має бути факт притягнення його до відповідальності за порушення обов`язку щодо збереження державної таємниці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) № 893/ОС від 23 вересня 2021 року про припинення трудового договору (контракту) та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інженера станції «Жмеринка» Виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за рік, з 24 вересня 2021 року до 24 вересня 2022 року, в розмірі 241 869 грн. Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що роботодавцем при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади було допущено порушення вимог трудового законодавства, так як позивач був звільнений із займаної посади без згоди виборного органу (первинної профспілкової організації) та без доведення підстав звільнення. Відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання наказу незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на роботі.

Крім цього, судом першої інстанції зроблено висновок, що звільнення ОСОБА_1 було здійснене з порушенням вимоги частини другої статті 40 КЗпП України, оскільки його було обмежено лише переліком вільних посад у Виробничому підрозділі Жмеринська дирекція залізничних перевезень, а не підприємстві Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишено без задоволення. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, зазначив про те, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

Представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвокат Чешковський В. А. 13 вересня 2023 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року в справі № 826/16094/16, від 29 листопада 2022 року в справі № 756/8833/18, від 22 вересня 2021 року в справі № 761/3894/18, від 22 вересня 2020 року в справі № 161/7196/19, від 02 лютого 2022 року в справі № 152/1275/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі №635/4854/19-ц, від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц та постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також, касаційна скарга містить посилання на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Менчук М. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося із порушенням вимог трудового законодавства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 130/2963/21 та витребувано цивільну справу з Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 08 вересня 2020 року ОСОБА_1 на підставі наказу №792/ОС (у зв`язку з переводом) обіймав посаду головного інженера станції «Жмеринка», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

02 вересня 2021 начальник дирекції Буравський В.Л. листом повідомив (№ДН-3-01-08/693) ОСОБА_1 , що на підставі листа Управління Служби безпеки України у Вінницькій області від 01 вересня 2021 №53/26/47-4542дск була здійснена його перевірка по наданню допуску за формою 3. За результатами перевірки встановлено, що всупереч вимог статті 28 Закону України «Про державну таємницю» та пункту 116 Порядку №939 ОСОБА_1 не виконав вимоги режиму секретності, чим порушив взяті на себе обов`язки громадянина щодо збереження державної таємниці у частині письмового повідомлення керівника режимно-секретного органу щодо свого наміру виїхати за межі України. У зв`язку з зазначеним було прийнято та реалізовано рішення щодо скасування допуску до державної таємниці. Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 23, статті 26 Закону України «Про державну таємницю» та керуючись пунктом 2 статті 40 КЗпП України ОСОБА_1 повинен бути переведений на посаду, яка не передбачає роботу з державною таємницею, а в разі неможливості - звільнений. Відтак Буравський В. Л. просив розглянути питання щодо переведення на посади, які не передбачають роботу з державною таємницею: Перелік вакантних посад по Виробничому підрозділу Жмеринської дирекції станом на 02 вересня 2021 (на 3-х аркушах). Вказане повідомлення ОСОБА_1 отримав 02 вересня 2021 року.

Начальник Виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень Буравський В.Л. листом від 03 вересня 2021 року №ДН-3-01-08/692 звернувся до голови Незалежної профспілки працівників Української залізниці Школяр О.О., в якому просив дати згоду на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 статті 40 (у зв`язку з відмовою у наданні допуску до держаної таємниці) та відмовою від запропонованих посад для переведення.

З копії витягу з протоколу №10 засідання Ради Голів Незалежної профспілки працівників Української залізниці від 08 вересня 2021 вбачається, що на засіданні було розглянуто лист № ДН-3-01-08/695 від 03 вересня 2021 начальника Виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень Буравського В.Л. з проханням дати згоду на звільнення головного інженера ОСОБА_1 у зв`язку з відмовою у наданні допуску до державної таємниці. За результатами розгляду листа рада вирішила відмовити у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 .

Також Буравський В. Л. листом від 14 вересня 2021 року №ДН-3-01-08/736 звертався до голови первинної профспілкової організації Незалежної профспілки працівників Української залізниці Козятинщини Пилявця В.Г., в якому просив дати згоду на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 статті 40 (у зв`язку з відмовою у наданні допуску до держаної таємниці та відмовою від запропонованих посад для переведення).

Повідомленням від 23 вересня 2021 за №ДН-3-01-08/797 за підписом начальника дирекції Буравського В.Л. головному інженеру ОСОБА_1 запропоновано розглянути питання щодо переведення на посади, які не передбачають роботу з державною таємницею: перелік посад по Акціонерному товариству «Укрзалізниця» станом на 22 вересня 2021 (на 82 аркушах). ОСОБА_1 із переведенням на запропоновані вакантні посади не погодився.

З копії витягу з протоколу №9 засідання виборного органу первинної профспілкової організації незалежної профспілки працівників Української залізниці Козятинщини від 28 вересня 2021 року встановлено, що виборним органом розглянуто лист Буравського В.Л. № ДН-3-01-08/736 від 14 вересня 2021 з проханням дати згоду на звільнення головного інженера ОСОБА_1 внаслідок відмови у наданні допуску до державної таємниці. Виборним органом відмовлено у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 .

Згідно наказу (розпорядження) начальника дирекції Буравського В. П. №893/ОС від 23 вересня 2021 ОСОБА_1 з 29 вересня 2021 року звільнено з посади головного інженера станції «Жмеринка» на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України в зв`язку з відмовою у наданні допуску до державної таємниці. Підстава: відмова від переведення на іншу посаду запропоновану 23 вересня 2021 року в межах Акціонерному товаристві «Укрзалізниця». У наказі зазначено про відмову профспілкової організації у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 згідно постанови профкому №34 від 14 вересня 2021 року.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Діяльність судів щодо розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є передбачений у статті 43 Конституції України правовий захист від незаконного звільнення.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади головного інженера станції «Жмеринка» стало скасування його допуску до державної таємниці.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України, врегульовані Законом України «Про державну таємницю».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну таємницю» допуск до державної таємниці - це оформлення права громадянина на допуск до секретної інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України «Про державну таємницю» спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про державну таємницю» передбачено, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України в разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Пунктом 3 частини другої статті 23 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що громадянина, якому відмовлено у допуску до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

Наведені положення Закону України «Про державну таємницю» кореспондуються із пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, згідно з яким трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на працівника обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до зазначених вище норм матеріального права надання допуску до державної таємниці передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, як і перебування особи на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці, а також умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Верховний Суд зазначає, що на дату звільнення позивача у відповідача було наявне повідомлення Служби безпеки України про відмову в наданні йому допуску до державної таємниці, що не спростовано позивачем.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність на момент звільнення ОСОБА_1 з посади повідомлення Служби безпеки України про відмову в наданні йому допуску до державної таємниці не ґрунтується на матеріалах справи.

При цьому суди попередніх інстанцій вийшли за межі заявлених позовних вимог, надавши оцінку правомірності підстав скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_1 , оскільки рішення Служби безпеки України, яким скасовано допуск позивачу до державної таємниці, не є предметом розгляду цієї справи.

Крім того, частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених, зокрема, у пункті 2 статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу 23 вересня 2021 року в межах Акціонерного товариства «Укрзалізниця» були запропоновані наявні посади, від яких ОСОБА_1 відмовився.

Частиною першою статті 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 2 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що Профспілкова організація без відповідного правового обґрунтування відмовила в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , оскільки відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, а від переведення на іншу роботу позивач відмовився. За викладених обставин ОСОБА_1 не може виконувати роботу на посаді, яка передбачає допуск до державної таємниці, у наданні якого позивачу було відмовлено.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку про те, що оскільки посада головного інженера станції «Жмеринка» передбачає наявність доступу до державної таємниці, то скасування такого доступу з огляду на вказані положення законодавства та з урахуванням того, що позивач відмовився від переведення на запропоновані йому вакантні посади в межах підприємства, є підставою для звільнення позивача з такої посади.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 9901/755/1 (провадження № 11-183заі19).

Суди попередніх інстанцій на це уваги не звернули та зробили неправильний висновок про наявність у діях відповідача порушення норм КЗпП України під час звільнення позивача. Поновлення позивача на посаді, яка передбачає допуск до державної таємниці, та відсутність такого допуску на дату її звільнення, не відповідає вимогам закону.

З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що за встановлених у справі обставин роботодавець правомірно прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

Оскільки заявлені позивачем підстави для скасування наказу про звільнення його з роботи не знайшли свого підтвердження, тому відсутні і правові підстави для задоволення вимог позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Виробничого підрозділу Жмеринська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства Українська залізниця», треті особи: Первинна профспілкова організація «Незалежної профспілки працівників Української залізниці Козятинщини», Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов