Ухвала

від 07.02.2024 по справі 621/1563/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

7 лютого 2024 року

м. Київ

Справа № 621/1563/23

Провадження № 61-17701ск23

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із заявою ОСОБА_1 (далі - скаржник) про перегляд рішення Зміївського районного суду Харківської області від 28 серпня 2023 року та постанови Харківського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року (далі - заява)

у справі за його позовом до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, -ОСОБА_3 , Комунального підприємства «Зміївське бюро технічної інвентаризації», Зміївської державної нотаріальної контори, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєва Володимира Івановича (далі - нотаріус), Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області - про визнання недійсним договору дарування, скасування його державної реєстрації та

в с т а н о в и в :

1. 12 грудня 2023 року скаржник подав заяву про перегляд низки судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій. За змістом цієї заяви вона стосується касаційного перегляду таких рішень. Тому до неї застосовні вимоги, передбачені статтею 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

2. Оскільки скаржник ці вимоги не дотримав, 5 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив заяву без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали. Скаржник мав: зазначити відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету; чітко вказати перелік тих судових рішень, які він оскаржує до Верховного Суду; зазначити підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, та навести відповідне обґрунтування; вказати дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується, та надати докази (якщо вони у нього є), що підтверджують таку дату. Верховний Суд звернув увагу скаржника на те, що судовий збір справляється за подання касаційної скарги як на рішення суду, так і на ухвалу суду, якщо її можна оскаржувати окремо від рішення суду. Копію ухвали від 5 січня 2024 року скаржник отримав 16 січня 2024 року.

3. 17 січня 2024 року на виконання вимог ухвали про залишення заяви без руху скаржник подав до Верховного Суду (вх. № 2046/0/220-24 від 18 січня 2024 року) заяву про усунення недоліків. Додав квитанцію про сплату 20 396,00 грн судового збору. Вказав, що копію оскарженої постанови суду апеляційної інстанції він отримав 6 грудня 2023 року, на підтвердження чого надав копію поштової накладної. З тексту зазначеної заяви можна зрозуміти, що електронний кабінет у скаржника відсутній. Просить: скасувати рішення Зміївського районного суду Харківської області від 28 серпня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року; визнати недійсним договір дарування № 273, посвідчений нотаріусом 7-9 лютого 2006 року «на ім`я» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; скасувати державну реєстрацію цього договору; передати справу до суду першої інстанції «на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю, або для продовження розгляду».

4. Однак зі змісту заяви про усунення недоліків незрозуміло, які саме підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, обрав скаржник. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Обгрунтування однієї чи декількох саме цих підстав відсутнє.

4.1. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

(1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац другий пункту 5 частини другої статті 389 ЦПК України);

(2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України);

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац третій пункту 5 частини другої статті 389 ЦПК України).

(3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);

(4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

4.2. Скаржник повинен зазначити одну або декілька з перелічених підстав касаційного оскарження судових рішень і надати відповідне обґрунтування саме цих підстав.

5. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина перша статті 120 ЦПК України). Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України).

6. Верховний Суд вважає, що встановлений процесуальний строк для усунення недоліків заяви, вказаних в ухвалівід 5 січня 2024 року, слід продовжити на п`ять днів із дня вручення скаржникові копії ухвали від 7 лютого 2024 року.

7. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).

8. У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали щодо конкретизації підстав касаційного оскарження судових рішень і ненадання обґрунтування саме цих підстав Верховний Суд вважатиме касаційну скаргу неподаною та поверне її скаржникові.

Керуючись статтями 120, 127, 185, 260, 261, 392, 393 ЦПК України,

у х в а л и в :

1. Продовжити ОСОБА_1 на п`ять днів із дня вручення цієї ухвали строк на усунення недоліків заяви про перегляд судових рішень у справі за його позовом до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , Комунального підприємства «Зміївське бюро технічної інвентаризації», Зміївської державної нотаріальної контори, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєва Володимира Івановича, Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області - про визнання недійсним договору дарування, скасування його державної реєстрації.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Д. А. Гудима