Рішення

від 30.01.2024 по справі 760/21281/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/21281/21

2/760/118/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «АНДОРА ЛЛС» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5 , третя особа ТОВ «АНДОРА ЛЛС» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що у провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебувала справа № 760/4320/21 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 .

Вона не отримувала ні копії позову з додатками, ні ухвали про відкриття провадження у справі, ні ухвали про забезпечення позову.

07 травня 2021 року вона дізналась про порушення своїх прав у вигляді ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року про задоволення заяви про забезпечення позову.

Вважає зазначену ухвалу суду такою, що порушує її права, є незаконною та підлягала скасуванню.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року позовну заяву у справі № 760/4320/21 залишено без розгляду та скасовано заходи забезпечення позову.

15 лютого 2021 року між нею та ТОВ «АНДОРА ЛЛС» був укладений договір будівельного підряду щодо організації будівельних робіт із реконструкції житлового будинку та проведення ремонтних робіт.

З метою виконання умов зазначеного договору нею було сплачено на користь ТОВ «АНДОРА ЛЛС» завдаток у розмірі 84000 гривень.

22 березня 2021 року між нею та ТОВ «АНДОРА ЛЛС» був укладений акт про початок робіт та передачу будівельного майданчика для виконання робіт.

Проте, 23 березня 2021 року її було повідомлено третьою особою про неможливість виконання будь-яких робіт у зв`язку із вжитими заходами забезпечення позову у справі № 760/4320/21 (накладено арешт на нерухоме майно).

07 травня 2021 року після отримання інформації про наявність судового спору та підтвердження накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «АНДОРА ЛЛС» направило їй повідомлення про розірвання договору від 23 березня 2021 року в односторонньому порядку та утримання суми завдатку в якості компенсації за невиконання договору зі сторони ОСОБА_3 .

Таким чином, сума завданого матеріального збитку склала 84000 гривень.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

-стягнути з відповідача на її користь заподіяні заходами забезпечення позову збитки у розмірі 84000 гривень;

-стягнути з відповідача на її користь заподіяну моральну шкоду в сумі 50000 гривень.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23 серпня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21 серпня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що провадження у справі № 760/4320/21 було відкрито помилково, оскільки ОСОБА_7 , яка підписала позовну заяву та заяву про забезпечення позову, не є адвокатом та не могла представляти позивача у зазначеній справі, оскільки вона не була малозначною. Крім того, ОСОБА_7 не є й законним представником ОСОБА_6 .

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, підтримав викладене у відзиві на позовну заяву (а.с. 41-45). Зазначив, що заява про забезпечення позову була подана не уповноваженою особою, а не ОСОБА_6 . Позивачем наданий суду договір підряду, згідно якого замовник взяв на себе обов`язок виконати та здати позивачу закінчені будівельні роботи житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язується сплатити завдаток у розмірі 84000 гривень. Разом з тим, з наданої квитанції про сплату завдатку у сумі 84000 гривень у призначені платежу не зазначено на виконання якого договору були сплачені ці кошти. Крім того, позивачем не обґрунтовано яким чином заходи забезпечення позову вплинули на договірні відносини між позивачем та третьою особою по відношенню до будівельних робіт будинку, оскільки відповідно до умов договору підряду сторони не визначили технічної характеристики об`єкту, реквізити власника об`єкта, підстави виникнення права власності та факту підтвердження реєстрації права власності об`єкту. Позивач не надає жодних доказів, які б пов`язували домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на яке було накладено арешт у справі № 760/4320/21 та об`єкт, щодо якого повинні були проводитись підрядні роботи за договором підряду від 15 лютого 2021 року. таким чином, оскільки позивач не надав докази порушення своїх прав в результаті застосування заходів забезпечення позову, моральна шкода не може бути завдана. Крім того, у порушення вимог процесуального законодавства позивачем не надана суду копія ухвали про забезпечення позову, що є письмовим доказом у справі.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що у провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебувала справа № 760/4320/21 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Київради, скасування запису про право власності, скасування реєстрації права власності та витребування майна.

В рамках зазначеної справи ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року за клопотанням ОСОБА_6 вжито заходи забезпечення позову.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Київради, скасування запису про право власності, скасування реєстрації права власності та витребування майна залишено без розгляду та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року (а.с. 5-8).

15 лютого 2021 року між ОСОБА_3 та ТОВ «АНДОРА ЛЛС» був укладений договір будівельного підряду (а.с. 12-16).

З позову вбачається, що з метою виконання умов зазначеного договору (п. 2.5.1.) позивачем було сплачено на користь ТОВ «АНДОРА ЛЛС» завдаток у розмірі 84000 гривень.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надана суду копія квитанції від 15 лютого 2021 року.

23 березня 2021 року позивача було повідомлено ТОВ «АНДОРА ЛЛС» про неможливість виконання будь-яких робіт у зв`язку із вжитими заходами забезпечення позову у справі № 760/4320/21 (накладено арешт на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ). Крім того, ТОВ «АНДОРА ЛЛС» повідомило про відмову від договору будівельного підряду від 15 лютого 2021 року та його розірвання. Сума отриманого завдатку у розмірі 84000 гривень утримується на користь товариства у якості компенсації власних витрат, пов`язаних із підготовкою до виконання умов договору та витрат робочого часу працівниками (а.с. 17).

З позову вбачається, що у зв`язку з наявністю ухвали про забезпечення позову (накладення арешту на нерухоме майно), скасованою в подальшому ухвалою суду, їй було завдано збитків у розмірі 84000 гривень, сплачених нею в якості завдатку за договором підряду від 15 лютого 2021 року.

За положеннями ч. 1 ст. 159 ЦПК України у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу, підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Положеннями ст. 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України).

Отже, відшкодування шкоди, заподіяної забезпеченням позову, є способом захисту прав та інтересів і одночасно мірою юридичної відповідальності.

При цьому в усіх правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція завдавача шкоди.

У зв`язку з цим, до предмета доказування у цих правовідносинах і, відповідно, до предмета оцінки судом належать обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, а саме умови і підстави застосування ч. 1 ст. 159 ЦПК України, якими є те, що ризик здійснення процесуальних дій лежить виключно на учасниках спору, при цьому за відповідачем у справі (за основним позовом) закріплено спеціальне право вимагати відшкодування збитків, які йому заподіяні у результаті застосування забезпечення позову.

Скористатися цим правом він може, якщо вимоги позивача (за основним позовом) не будуть задоволені (повністю або частково) судом (третейським судом, міжнародним комерційним арбітражем), у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших підстав, ніж зазначені у ч. 1 ст. 155 ЦПК України.

При цьому до предмета доказування не входить безумовне встановлення вини особи, яка ініціювала застосування заходів забезпечення позову.

Право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, ґрунтуються на прямій вказівці закону (ч. 1 ст. 159 ЦПК України).

У цій категорії справ принцип вини трансформується через принцип добросовісності. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка з огляду на конкретні обставини могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Безпідставна відмова у відшкодуванні таких збитків означає відсутність необхідного попереджувального впливу на осіб, які заявили безпідставну вимогу про забезпечення позову.

До підстав та умов застосування ч. 1 ст. 159 ЦПК України належать:

1) добросовістність/недобросовістність дій особи (відповідача) при заявленні клопотань про забезпечення позову;

2) зловживання/незловживання правом;

3) підстави відмови (відповідачу у спірних правовідносинах) у пред`явленому ним позові до позивача, підстави закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду, чи було зловживання при заявленні клопотання про забезпечення позову.

Отже, підставою цивільно-правової відповідальності особи, яка заявила клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, є сам факт заподіяння іншій особі (протилежній стороні у основному спорі) шкоди внаслідок вжиття судом таких заходів. Особливістю такої відповідальності є опосередкований характер завдання шкоди, оскільки самі процесуальні дії, які безпосередньо завдають шкоди, вчиняє суд (накладає арешт та забороняє вчиняти певні дії), однак до відповідальності притягується особа, за ініціативою якої судом були вчинені такі дії.

При з`ясуванні, чи є доведеним причинний зв`язок між виникненням збитків та вжиттям судом заходів забезпечення позову, підлягають встановленню такі обставини: чи реалізація свого суб`єктивного процесуального права на позов була протиправною, лише з метою завдати шкоди позивачу, оскільки учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України), а до основних засад (принципів) цивільного судочинства віднесено неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Отже, для встановлення причинного зв`язку суду слід з`ясувати протиправність дій відповідача, які повинні передувати настанню збитків, і шкідливі наслідки протиправної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 463/166/19.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що у зв`язку з наявністю ухвали про забезпечення позову (накладення арешту на нерухоме майно), скасованою в подальшому ухвалою суду, їй було завдано збитків у розмірі 84000 гривень, сплачених нею в якості завдатку за договором підряду від 15 лютого 2021 року.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Вбачається, що ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року у справі № 760/4320/21, якою вжито заходи забезпечення позову міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень та сторонами не оспорювалась.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Київради, скасування запису про право власності, скасування реєстрації права власності та витребування майна залишено без розгляду та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року.

Згідно з цією ухвалою позов залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки позов підписаний особою, яка не мала повноважень на ведення справи.

Вбачається, що ОСОБА_6 , звертаючись до суду з позовом та заявою про забезпечення позову, діяв добросовісно, з його боку були відсутні зловживання процесуальними правами, а також наявні об`єктивно існуючі наміри ОСОБА_6 на реалізацію своїх прав щодо судового захисту.

Враховуючи викладене, відсутні будь-які докази, які б свідчили про обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення заявлених вимог.

Таким чином, позивачем не доведено протиправність дій відповідача, які повинні бути у причинно-наслідковому зв`язку із заподіяною їй матеріальною шкодою, яка також не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, зокрема, матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивачеві завдана матеріальна шкода будь-якими протиправними (умисними) діями відповідача.

З огляду на наведене, у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди слід відмовити.

У такому випадку не підлягає задоволенню й вимога позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки така вимога є похідною від первинної вимоги. Крім того, жодних доказів спричинення позивачу моральної шкоди з боку відповідача суду не надано.

З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 13, 15, 16, 22 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «АНДОРА ЛЛС» (м. Київ, вул. Ревуцького, 29-А, кв. 22) про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 06 лютого 2024 року.

Суддя: