Постанова
від 30.01.2024 по справі 372/955/23
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 372/955/23-ц

номер провадження: 22-ц/824/750/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 19 липня 2023 року у складі судді Потабенко Л.В., у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Обухівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа: державне підприємство «Київське лісове господарство», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа: Державне підприємство «Київське лісове господарство» (далі - ДП Державне підприємство «Київське лісове господарство») про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельних ділянок.

У липні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до суду заяву про забезпечення вказаного вище позову шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, реєстрацію (перереєстрацію), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою, або іншого виду зміни власників на земельні ділянки:

площею 0,9015 га, кадастровий номер 3223186600:02:020:0009, яка належить ОСОБА_1 ;

площею 0,8999 га, кадастровий номер 3223186600:02:020:0006, яка належить ОСОБА_2 ;

площею 0,8999 га, кадастровий номер 3223186600:02:020:0017, яка належить ОСОБА_3 ;

площею 0,9 га, кадастровий номер 3223186600:02:020:0019, яка належить ОСОБА_4 ;

площею 0,9 га, кадастровий номер 3223186600:02:020:0015, яка належить ОСОБА_5 ;

площею 0,9897 га, кадастровий номер 3223186600:02:019:0052, яка належить ОСОБА_8 ;

площею 0,2002 га, кадастровий номер 3223186600:02:020:0020, яка належить ОСОБА_7 ;

площею 0,2002 га, кадастровий номер 3223186600:02:020:0021, яка належить ОСОБА_6 ;

площею 0,9352 га, кадастровий номер 3223186600:02:021:0134, яка належить ОСОБА_9 ;

площею 0,9352 га, кадастровий номер 3223186600:02:021:0132, яка належить ОСОБА_9 ;

площею 0,9352 га, кадастровий номер 3223186600:02:021:0131, яка належить ОСОБА_9 .

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідачі у справі можуть проявити недобросовісну поведінку, направлену на істотне ускладнення чи унеможливлення у подальшому виконання рішення суду шляхом поділу, об`єднання земельних ділянок, внесення їх у заставу або відчуження. Тому існують обгрунтовані припущення, що невжиття зазначених заходів забезпечення може перешкодити ефективному захисту порушених прав держави.

Крім того, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні змелені ділянки та заборони вчиняти дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на них не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки вони залишаються у їх володінні та користування, а можливість розпоряджатися вказаним майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи. Також вказаний захід не може перешкодити здійсненню господарської діяльності на земельних ділянках.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19 липня 2023 року у задоволені заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, заступник керівника Київської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким його заяву про забезпечення позову задовольнити повністю, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що заява про забезпечення позову обґрунтована необхідністю забезпечити можливість реального виконання рішення у справі та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у випадку задоволення позову, оскільки державна реєстрація права власності на спірні земельні ділянки за відповідачами, у разі відсутності забезпечення позову, дає їм право вільно ними розпоряджатися, у тому числі, відчужувати на користь третіх осіб.

Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що накладення арешту на спірне майно у цій справі має логічний зв`язок з предметом позовних вимог і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову. Висновки суду про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не ґрунтуються на повному дослідженні усіх обставин та доводів заявника у справі, не відповідають вимогам законодавства. Вжиття таких заходів є адекватним змісту порушеного права власності держави на землю, на відновлення якого поданий прокурором позов та за умови його задоволення, не створить труднощів при виконання рішення суду.

Вважає, що застосування саме таких заходів забезпечення відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної заяви.

Представник відповідачів - адвокат Ковпак І.Ю. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що перший заступник прокурора Київської області вже подавав позов до суду про визнання недійсними рішення та витребування земельних ділянок (справа № 372/4159/18). Обставини, що встановлювались судом першої інстанції та переглядались у апеляційному та касаційному порядку в зазначеній справі є тотожними даному позову. Рішенням суду у справі №372/4159/18 у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської обласної відмовлено, яке судом апеляційної та касаційної інстанцій залишено без змін, а тому встановлені судами факти є преюдиційними і не потребують повторного доведення в рамках розгляду даної справи. З огляду на наведене, вважає, що невиправданою є необхідність задоволення заяви про забезпечення позову. Ураховуючи відсутність намірів відповідачів передати ділянки іншим особам та, відповідно, відсутність необхідності захищати інтереси позивача від можливих недобросовісних дій відповідачів, застосування заходів забезпечення позову є неправомірним та необґрунтованим, про що правомірно зазначено в ухвалі Обухівського районного суду Київської області від 19 лютого 2023 року. З урахуванням наведеного, представник відповідачів просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів - адвоката Ковпак І.Ю., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не надано належних та допустимих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, та що права заявників можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1,2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - заступник керівника Київської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа: ДП «Київське лісове господарство», в якому просить:

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки загальною площею 8,6889 га, а саме, від 17 квітня 2014 року, від 25 лютого 2014 року, від 26 лютого 2014 року стосовно права приватної власності відповідачів на належні їм земельні ділянки;

усунути перешкоди у здійсненні Обухівською районною державною адміністрацією Київської області прав користування та розпорядження земельним ділянками лісогосподарського призначення шляхом їх повернення на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області з незаконного володіння відповідачів (а.с.3-24).

При цьому позивач у справі, обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову посилався на те, що предметом даної позовної заяви є скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки та усунення перешкод у здійсненні Обухівською районною державною адміністрацією Київської області прав користування та розпорядження цими земельним ділянками лісогосподарського призначення шляхом їх повернення на користь держави, а здійснення їх поділу, їх об`єднання, внесення їх у заставу або відчуження під час розгляду даної цивільної справи може унеможливити у подальшому виконання рішення суду.

Дослідивши вище вказані матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідачів, колегія суддів, враховуючи предмет спору, обставини, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, вважає, що існують обґрунтовані припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

Враховуючи обставини справи, а також предмет позову, суд першої інстанції дійшов до хибного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову в частині заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, реєстрацію (перереєстрацію), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою, або іншого виду зміни власників на земельні ділянки, оскільки як вбачається із матеріалів справи, спірні земельні ділянки є предметом судового розгляду й у разі задоволення позовних вимог позивача мають бути повернуті на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області з незаконного володіння відповідачів.

Таким чином, наявні правові підстави для задоволення поданої заяви про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, реєстрацію (перереєстрацію), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою, або іншого виду зміни власників на земельні ділянки, оскільки позивач оскаржує саме правомірність державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за відповідачами.

Враховуючи приписи ч.1 ст. 317 ЦК України, відповідно до яких власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, колегія суддів вбачає загрозу відчуження спірного майна на користь третій осіб.

Враховуючи те, що саме вчинення відповідачами правочинів та проведення реєстраційних дій щодо земельних ділянок можуть унеможливити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення його позову, існує потреба у вжитті заходів забезпечення позову - заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, реєстрацію (перереєстрацію), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою, або іншого виду зміни власників на земельні ділянки, які обмежать проведення у ДРРПНМ реєстраційних дій щодо них.

Апеляційний суд зауважує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не позбавляє відповідачів права володіння та користування майном, а лише обмежує їх право розпорядження вказаним майном до часу ухвалення судом рішення у вказаній справі, що є справедливим по відношенню і до позивача.

Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки спірне майно фактично перебуває у їх володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Щодо заявлених позивачем вимог в заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, то апеляційний суд приходить висновку про відмову у задоволенні вимог заяви в цій частині, оскільки арешт земельної ділянки - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку обґрунтованим та співмірним способом забезпечення позову є заборона державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, реєстрацію (перереєстрацію), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою, або іншого виду зміни власників на земельні ділянки.

Що стосується посилання представника відповідачів у відзиві на апеляційну скаргу на те, що перший заступник прокурора Київської області вже подавав позов до суду про визнання недійсними рішення та витребування земельних ділянок (справа № 372/4159/18) та рішенням суду у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської обласної було відмовлено, яке судом апеляційної та касаційної інстанцій залишено без змін, а тому вважає, що встановлені судами факти є преюдиційними і не потребують повторного доведення в рамках розгляду даної справи, то вони не заслуговують на увагу, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (див. постанову Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі №643/8176/19 (провадження № 61-6814св20)).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 19 липня 2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, реєстрацію (перереєстрацію), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою, або іншого виду зміни власників на земельні ділянки: