Рішення

від 09.02.2024 по справі 740/3743/16-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2024 року м. Чернігів Справа № 740/3743/16-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Шевчун Олександр Михайлович про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - відповідач), третя особа начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Шевчун Олександр Михайлович (далі третя особа), в якому просив визнати дії відповідача, які пов`язані зі звільненням його за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком - протиправними, скасувати наказ №81-ос від 09.09.2016 про його звільнення за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, зобов`язати відповідача винести наказ про звільнення його за пунктом 6 статті 36 КЗпП України - відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, стягнути з відповідача на його користь без утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів: виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця за весь час виконання обов`язків; вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати; середній заробіток за час затримки розрахунку з 10 вересня 2016 року по день фактичного розрахунку та моральну шкоду у розмірі 2 тисячі грн.

Окрім указаного, позивач просив поновити пропущений з поважних причин місячний строк звернення до суду.

Позов було обґрунтовано тим, що у заяві позивача про звільнення від 09.09.2016 не зазначено про звільнення за власним бажанням, натомість, ним були зазначені підстави звільнення у зв`язку із змінами в структурі штатного розпису; наказ відповідача від 22.06.2016 №52-ос Про структуру управління свідчить про зміну істотних умов праці у зв`язку із реорганізацією державного органу, на що позивач не погодився; позивач виконував обов`язки тимчасово відсутнього державного службовця, що не враховано відповідачем; в день звільнення виплата належних сум при звільненні не здійснена, що завдало йому моральної шкоди через порушення нормального життєвого укладу, погіршенням стану здоров`я та необхідність захисту в судовому порядку своїх прав.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.01.2017 адміністративний позов залишено без розгляду, на підставі статей 99, 100 КАС України, в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.01.2017 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як слідує з матеріалів справи 27 червня 2017 року до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач, не відмовляючись від раніше заявлених позовних вимог, просив поновити пропущений з поважних причин місячний строк на звернення до суду з позовом про звільнення, поновити позивача на посаді з 10 вересня 2016 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу включно за період з 10 вересня 2016 року по дату ухвалення рішення тощо.

22 серпня 2017 року до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області було подано заяву про розмір позовних вимог, в якій позивач просив: поновити позивачу місячний строк, пропущений з поважних причин, на звернення до суду з позовом; поновити позивача на посаді з 10 вересня 2016 року; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу включно за період з 10 вересня 2016 року по дату ухвалення рішення; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць; стягнути на користь позивача: виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця за весь час виконання обов`язків; вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати та моральну шкоду у розмірі 2 тисячі грн.

Керуючись Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017, позивач також у наведеній заяві вказував, що залишає за собою в разі відмови попередніх позовних вимог наступні: скасувати наказ №81-ос від 09.09.2016 про його звільнення за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, зобов`язати відповідача видати наказ про звільнення його за пунктом 6 статті 36 КЗпП України - відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці; стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 10 вересня 2016 року по день фактичного розрахунку.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, позов задоволено частково: стягнуто з Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 7727,28 грн середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів); стягнуто з Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 1000,00 грн моральної шкоди. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25 червня 2020 року постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року в цій справі в частині позовних вимог щодо звільнення позивача, скасування наказу від 09 вересня 2016 року та зобов`язання відповідача винести наказ про звільнення позивача на підставі пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області. В іншій частині судові рішення залишено без змін.

На підставі протоколу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями та розпорядження від 08.07.2020 дану справу передано на розгляд Носівського районного суду Чернігівської області.

31.07.2020 ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області справу №740/3743/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Шевчун Олександр Михайлович про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано Чернігівському окружному адміністративному суду для розгляду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено 5-денний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності його пропуску щодо позовних вимог, заявлених 18 жовтня 2016, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 26.06.2017 та 22.08.2017.

На виконання вказаної ухвали, до суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій позивач просив залишити без розгляду заяви про збільшення позовних вимог від 26.06.2017 та 22.08.2017, та в якій позивач повторно заявив про поновлення строку звернення до суду щодо позовних вимог, заявлених 18 жовтня 2016 року.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року заяви про збільшення позовних вимог у даній справі залишено без розгляду.

Водночас іншою ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

В свою чергу, постановою Верховного Суду від 31.10.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі №740/3743/16-а скасовано; справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції - Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 прийнято справу до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень третьою особою.

Відповідач відзив на позов не подав, при цьому надіслав на адресу суду клопотання, в якому просить залишити ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 без змін; позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації , третя особа без самостійних вимог начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Шевчун Олександр Михайлович про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає, що ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду була скасована постановою Верховного Суду від 31.10.2023, в якій було надано оцінку строку звернення позивача до суду з відповідним позовом, а тому відсутні правові підстави для задоволення відповідного клопотання представника відповідача.

Третя особа правом для подання пояснень не скористалась.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Управлінням соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області на посаді начальника відділу праці.

Наказом Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 22 червня 2016 року №52-ос «Про структуру управління», на виконання, зокрема, розпорядження голови районної державної адміністрації від 06 червня 2016 року №78-о, внесено зміни до структури Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, зокрема, виведено із структури та штатного розпису посаду начальника відділу праці-1, введено в структуру та штатний розпис посаду головного спеціаліста з питань праці-1.

З цим наказом позивач ознайомився 04 липня 2016 року, що підтверджується власноруч проставленим підписом із зазначенням дати (том № 1 а.с.68 зворот).

Згідно зі змістом листка непрацездатності, виданого 02 вересня 2016 року, позивач перебував на амбулаторному лікуванні з 02 вересня 2016 року до 09 вересня 2016 року.

09 вересня 2016 року позивачем подано до Управління заяву, в якій зазначено, що у зв`язку із змінами структури штатного розпису, що привели до зміни істотних умов, та досягнення пенсійного віку, ОСОБА_1 просить звільнити його з посади начальника відділу праці з 09 вересня 2016 року у зв`язку з виходом на пенсію як державний службовець. Відповідно до статті 39 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з виходом на пенсію ОСОБА_1 просив присвоїти черговий ранг поза межами відповідної категорії посад та, відповідно до статті 83 Закону України «Про державну службу», виплатити вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати. Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки», ОСОБА_1 просив виплатити грошову компенсацію за всі не використані дні щорічних відпусток.

Відповідно до наказу відповідача від 09 вересня 2016 року №81-ос «Про звільнення», ОСОБА_1 присвоєно 5 ранг державного службовця на підставі пункту 8 статті 39 Закону України «Про державну службу» за сумлінну службу та у зв`язку з виходом на пенсію, останнього звільнено з посади начальника відділу праці за статтею 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком з 09 вересня 2016 року, вирішено питання про виплату компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку, підстава заява ОСОБА_1 від 09 вересня 2016 року.

Вказаний наказ містить відомості про ознайомлення з ним позивача, дата ознайомлення не зазначена.

Згідно з матеріалами особової справи позивача, трудова книжка ним отримана 12 вересня 2016 року.

Позивач, вважаючи вказаний наказ протиправним, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Спірні відносини врегульовані Законом України «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону №889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Закону №889-VIII, державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

Відповідно до пункту 6 статті 83 цього ж Закону, державна служба припиняється у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону, за якою у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу»).

Статтею 86 Закону №889-VIII передбачено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.

Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Відповідно до статті 32 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і впровадження передових методів тощо (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням позивача за статтею 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком з 09 вересня 2019 року.

При цьому встановлено, що незгода позивача з проведеним стосовно нього звільненням зводиться до вимог про скасування такого наказу та зобов`язання відповідача винести наказ про його звільнення на підставі пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України (відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці).

Зі змісту заяви позивача від 09 вересня 2016 року, позивачем зазначено «У зв`язку із змінами структури штатного розпису, що привели до зміни істотних умов, та досягнення пенсійного віку, прошу звільнити з посади начальника відділу праці з 09 вересня 2016 року у зв`язку з виходом на пенсію як державний службовець. Відповідно до статті 39 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з виходом на пенсію присвоїти черговий ранг поза межами відповідної категорії посад. Відповідно до статті 83 Закону України «Про державну службу», виплатити вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати. Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки», прошу виплатити грошову компенсацію за всі не використані дні щорічних відпусток».

Відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Аналогічні правила передбачені статтею 86 Закону України «Про державну службу».

Судом встановлено, що спірним наказом відповідача від 09 вересня 2016 року №81-ос «Про звільнення» позивачу ОСОБА_1 присвоєно 5 ранг державного службовця відповідно до пункту 8 статті 39 Закону України «Про державну службу» за сумлінну службу у зв`язку з виходом на пенсію та звільнено його з посади начальника відділу праці за статтею 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком з 09 вересня 2016 року. Підставою прийняття цього наказу зазначено заяву ОСОБА_1 від 09 вересня 2016 року. Цей наказ містить відомості про ознайомлення позивача з його змістом, про що останній проставив особистий підпис, дата такого ознайомлення ним не зазначена. Згідно з матеріалами особової справи позивача, трудова книжка отримана ним 12 вересня 2016 року.

В свою чергу, частиною четвертою статті 43 Закону №889-VIII передбачено, що про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи вимоги ч. 4 ст. 43 Закону №889-VIII позивачем виконано, а саме подано, в межах встановленого нормою законодавства 60-денного строку (останній день перебування позивача на лікарняному) з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби, відповідну заяву про звільнення.

А тому, враховуючи, що заява позивача від 09.09.2016 подана в межах встановленого законодавством строку (ч. 4 ст. 43 Закону №889-VIII) та була трактована відповідачем на власний розсуд, оскільки зі змісту останньої слідує прохання позивача звільнити його саме у зв`язку із зміною істотних умов праці та досягненням пенсійного віку, спірний наказ є протиправним та має бути скасований у відповідній частині.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має бути звільнений з посади начальника відділу праці на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України - відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці згідно поданої заяви, з 09.09.2016.

В зв`язку з зазначеним, оскільки п. 6 ст. 36 КЗпП України не передбачено присвоєння рангу державного службовця, як наслідок також має бути скасований спірний наказ у відповідній частині.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання дій Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області в особі начальника ОСОБА_2 , які пов`язані зі звільненням ОСОБА_1 за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком протиправними; визнання протиправним та скасування наказу Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 09.09.2016 №81-ос про звільнення в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу праці за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком з 09.09.2016 та в частині присвоєння ОСОБА_1 , начальнику відділу праці 5 ранг державного службовця в межах категорії Б посад державної служби згідно п.8 ст. 39 Закону України «Про державну службу» за сумлінну службу, в зв`язку з виходом на пенсію; зобов`язання Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області внести зміни до наказу Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 09.09.2016 №81-ос про звільнення щодо підстав звільнення начальника відділу праці ОСОБА_1 шляхом зазначення підстави звільнення начальника відділу праці ОСОБА_1 п. 6 ст. 36 КЗпП України відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці з 09.09.2016.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 доУправління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністраціїЧернігівської області, третя особа начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Шевчун Олександр Михайлович про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати дії Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністраціїЧернігівської області в особі начальника Шевчуна Олександра Михайловича, які пов`язані зі звільненням ОСОБА_1 за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком протиправними.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністраціїЧернігівської області від 09.09.2016 №81-ос про звільнення в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу праці за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком з 09.09.2016 та в частині присвоєння ОСОБА_1 , начальнику відділу праці 5 ранг державного службовця в межах категорії Б посад державної служби згідно п.8 ст. 39 Закону України «Про державну службу» за сумлінну службу, в зв`язку з виходом на пенсію.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністраціїЧернігівської області внести зміни до наказу Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністраціїЧернігівської області від 09.09.2016 №81-ос про звільнення щодо підстав звільнення начальника відділу праці ОСОБА_1 шляхом зазначення підстави звільнення начальника відділу праці ОСОБА_1 п. 6 ст. 36 КЗпП України відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці з 09.09.2016.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області (площа імені Івана Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 03196089).

Третя особа начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Шевчун Олександр Михайлович (площа імені Івана Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600).

Повне судове рішення складено 09.02.2024.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО