Постанова

від 30.01.2024 по справі 440/111/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 р.Справа № 440/111/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.

представників позивача - Бондарчука Д.С., Шимки М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 (головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, повний текст складено 10.08.23 року) по справі № 440/111/23

за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська аграрно-інвестиційна компанія" , Товариства з обмеженою відповідальністю "Ордер Систем" треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Профтрейд Груп" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Астар Компані"

про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Полтавській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати правочин від 14.05.2021 №14-05, укладений між ТОВ "Полтавська аграрно-інвестиційна компанія" та ТОВ "Ордер Систем" недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що договір поставки є недійсним, оскільки оплата за ним не проведена, платіжні доручення по взаємовідносинах ТОВ "Полтавська аграрно-інвестиційна компанія" та ТОВ "Ордер Систем" є підробними. Крім того, ТОВ «Профтрейд Груп» та ТОВ «Астар Компані», які є постачальниками ТОВ "Полтавська аграрно-інвестиційна компанія" за іншими договорами, не мають земельних ділянок для ведення ними господарської діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції (ріпака), що на переконання Позивача свідчить про нереальність господарських операцій з поставки ріпака між Відповідачами.

Зважаючи на викладені обставини, Позивач вважає, що спірний правочин завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки спрямований на корисливі мотиви, відображений лише на папері з метою ухилення від сплати податків, а також для легалізації сільськогосподарської продукції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом не надано належної оцінки доказам позивача та невірно застосовано норми матеріального, процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи позивача про не проведення оплати за договором від 14.05.2021, надання підробних платіжних доручень, оскільки жодних банківських операцій між ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» та ТОВ «Ордер Систем», ТОВ «Профтрейд Груп», ТОВ «Астар Компані» не проводилось, що вбачається з листа від 09.09.2022 АБ «Укргазбанк».

Наданні підприємством товарно-транспортні накладні є сумнівними, оскільки рух транспортних засобів, зазначених у них не підтверджений, про що свідчить лист ГУ НП у Кіровоградській області від 04.01.2023.

При цьому, ТТН складені з істотними недоліками, оскільки транспортні засоби під державними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_62, НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутні, під номерними знаками НОМЕР_10 , НОМЕР_63, НОМЕР_11 , НОМЕР_68, НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_66, НОМЕР_67, НОМЕР_14 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 зареєстровано транспортні засоби інших марок ніж ті, що зазначені у товарно-транспортних накладних.

В інформаційних базах ДПС відсутня інформація щодо реєстрації фізичних осіб-підприємців, які надавали відповідачам послуги перевезення, як і відсутні будь-які первинні документи на підтвердження надання таких послуг.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання позивача про допит в якості свідків директорів ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія», ТОВ «Ордер Систем», ТОВ «Профтрейд Груп», ТОВ «Астар Компані» , які надали б можливість з`ясувати додаткові обставини стосовно порядку перевезення та передачі товару за спірним договором, порядку здійснення розрахунків за реалізований товар, а також мету укладення спірного договору.

Судом першої інстанції не враховано і наявність вироку Подільського районного суду м. Києва від 25.11.2021 у справі № 758/5782/21 щодо ТОВ «Профтрейд Груп» та ТОВ «Астар Компані», які постачали відповідачам сільськогосподарську продукцію. Звертає увагу, що господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального їх підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Крім того, зауважує, що ТОВ «Профтрейд Груп» та ТОВ «Астар Компані» не забезпечені земельними ресурсами для вирощування зернових культур, що свідчить про їх неможливість постачати таку продукцію іншим покупцям.

Вказує, що договірні документи оформлені відповідачами лише з метою одержання податкової вигоди: безпідставне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств. Вказане свідчить на спрямованість правочину на незаконне заволодіння майном держави.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що договір, укладений між ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» та ТОВ «Ордер Систем» від 14.05.2021 не спричиняє реального настання правових наслідків, суперечить інтересам держави та суспільства, що є підставою для визнання його недійсним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавська аграрно-інвестиційна компанія" (далі - відповідач 1) надало письмові пояснення, в яких зазначило, що за наслідками вчинення господарських операцій, підприємством складено та подано на реєстрацію податкові накладні, проте, в їх реєстрації відмовлено.

За наслідками судового оскарження відмови в реєстрації податкових накладних, рішенням Окружного адміністративного суд м. Києва від 14.12.2022 у справі № 640/26298/21, яке набрало законної сили згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023, зобов`язано ДПС України зареєструвати податкові накладні.

Вважає, що вищенаведеним рішенням суду підтверджено, що податкові накладні, виписані на адресу ТОВ «Ордер Систем» за наслідками проведених господарських операцій за договором, який ставить під сумнів позивач.

З урахуванням наведеного, просить суд відмовити у задоволенні позову ГУ ДПС в Полтавській області.

ГУ ДПС в Полтавській області надало додаткові пояснення, в яких звертало увагу, що Окружним адміністративним судом м. Києва та Шостим апеляційним адміністративним судом під час вирішення справи № 640/26298/21 не надавалась оцінка реальності господарських операцій за договором від 14.05.2021 та первинним документам в їх підтвердження. Отже, рішення суду від 14.12.2022 у справі № 640/26298/21 не має преюдиційного характеру у справі, що розглядається.

ТОВ "Ордер Систем" (далі - відповідач 2), ТОВ "Астар Компані", ТОВ "Профтрейд Груп" (далі - треті особи) не надали відзиви на апеляційну скаргу.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники відповідачів та третіх осіб у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, ТОВ "Полтавська аграрно-інвестиційна компанія" подало клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, додаткові пояснення, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» (постачальник) та ТОВ «Ордер Систем» (покупець) укладено договір поставки від 14.05.2021 № 14-05, за умовами якого постачальник зобов`язувався передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію врожаю 2020 року, номенклатура сільськогосподарської продукції вказується безпосередньо у первинних документах (видаткових накладних, рахунках-фактурах тощо), а покупець зобов`язувався прийняти товар і сплатити постачальникові його вартість (т. 1 а.с. 61-62).

Згідно з пунктом 1.2 Договору поставка товару відбувається на підставі видаткових накладних.

Поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - кількість товару, що поставляється постачальником на підставі однієї видаткової накладної або товарно-транспортної накладної. Погоджений обсяг - погоджена постачальником та покупцем кількість товару, що поставляється згідно з відповідною видатковою накладною (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору оплата товару проводиться покупцем в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 10 цього Договору.

Згідно з розділом 3 Договору постачальник поставляє товар у базис поставки, зазначений покупцем (в усній або письмовій формі) на умовах самовивозу.

Зобов`язання постачальника передати товар покупцю вважається виконаним у момент передачі товару покупцю відповідно до умов поставки, зазначеними в пункті 3.1 договору і датою поставки товару вважається дата відмітки покупця в документах, що супроводжують товар, про прийняття товару покупцем та відповідає даті, указаній у видаткових документах постачальника, оформлених належним чином. Кожна поставка партії товару повинна супроводжуватися наступними документами: видаткова накладна; товарно-транспортна накладна.

Право власності на товар, також ризик випадкового знищення та пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з дати поставки товару (партії товару), а саме: з моменту підписання покупцем товарно-транспортної накладної у місці поставки та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та або за настанням інших обставин, які визначаються сторонами.

У місці поставки товар передається постачальником і приймається покупцем.

На виконання умов договору, ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» в період з 16.05.2021 по 26.05.2021 поставило ТОВ «Ордер Систем» насіння ріпаку на суму 6 200 000,00 грн, що стало підставою для складення податкових накладних та направлення їх на реєстрацію до ГУ ДПС у Полтавській області.

Під час реєстрації податкових накладних, відповідач 1 надав податковому органу документи в підтвердження вчинення господарських операцій, зокрема: повідомлення форми 20-ОПП, подані в ДПС про об`єкти оподаткування або через які провадиться діяльність (наявність сільськогосподарської техніки, ангарів тощо), договір суборенди офісного приміщення, статутні документи, а також повідомлення про прийняття працівників на роботу у ТОВ "Полтавська АІК"; первинні фінансово-господарські документи та розрахункові документи щодо придбання насіння ріпаку у ТОВ "Астар компані", ТОВ "Гілз груп", ТОВ "Профтрейд груп" (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення); первинні фінансово-господарські документи щодо постачання насіння ріпаку покупцю ТОВ "Ордер Систем" (договір поставки №14-15 від 14.05.2021, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення).

За наслідками розгляду поданих документів, комісія ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН відмовила у реєстрації таких накладних.

ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» оскаржило рішення податкового органу в судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2022 у справі № 640/26298/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023 зобов`язано ДПС України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних виписані ТОВ "Полтавська аграрно-інвестиційна компанія" податкові накладні днем їх фактичного подання.

Водночас, ГУ ДПС у Полтавській області з урахуванням податкової інформації, наявної в інформаційних базах ДПС України та наданих відповідачем 1 копій договору № 14-05 від 14.05.2021, первинних документів в підтвердження поставки товару, дійшов висновку, що договір укладено лише з метою отримання вигоди, внаслідок заниження доходів, які є дохідною частиною державного бюджету, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а отже є недійсним.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на обґрунтування наявності у відповідачів умислу на укладення договору № 14-05 від 14.05.2021 з метою несплати податків, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пп. 20.1.30 п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Згідно з ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

При цьому, наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Вказані висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 320/11167/21.

За твердженнями податкового органу ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» та ТОВ "Ордер Систем" укладаючи спірний договір поставки від 14.05.2021, формуючи за наслідками його виконання витрати, умисно вчинили дії щодо отримання вигоди, шляхом безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» та ТОВ «Ордер Систем» договору поставки, за фактом настання першої з подій (поставка товару) ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» подало для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних низку податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено податковим органом на підставі пункту 201.16 статті 201 ПК України у зв`язку з тим, що ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку; накладні відповідають підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

За наслідками судового оскарження рішень ГУ ДПС в Полтавській області про відмову в реєстрації цих податкових накладних, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12. 2022 року у справі №640/26298/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023у, зокрема, зобов`язано ДПС зареєструвати в ЄРПН ці податкові накладні ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» днем їх фактичного подання.

Підставою для звернення до адміністративного суду з цим позовом слугували висновки позивача про недійсність договору поставки від 14.05.2021, оскільки оплата за ним не проведена, надані платіжні доручення від 20.05.2021 № 16 та № 18 про здійснення платежів між ТОВ ПА-ІК" та ТОВ "Астар Компані" та ТОВ "Профтрейд Груп", та № 12 від 20.05.2021 між ТОВ "Ордер Систем" є сумнівними та підробленими, товарно-транспортні мають дефекти та недостовірні відомості, у контрагентів ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» відсутні земельні ділянки для вирощування зернових культур та відносно них наявний вирок Подільського районного суду м. Києва від 25.11.2021 у справі № 758/5782/21.

Щодо доводів апелянта про підроблення платіжних доручень № 12 від 20.05.2021, № 18 від 20.05.2021, № 16 від 20.05.2021 колегія суддів зазначає, що зазначені обставини можуть бути встановлені вироком суду.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як правильно зазначив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем не надано належних доказів у розумінні КАС України на підтвердження факту підробки платіжних доручень, таких як вирок суду за статтею 358 Кримінального кодексу України, а отже доводи позивача є припущеннями.

Вирок суду, яким встановлено вину осіб ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія», ТОВ "Ордер Систем", ТОВ "Астар Компані", ТОВ "Профтрейд Груп", які мали право на вчинення спірних правочинів упродовж 2021 року, зокрема, щодо підробки платіжних доручень в матеріалах справи відсутній та не наданий судам першої та апеляційної інстанції податковим органом.

Посилання ГУ ДПС в Полтавській області на лист АБ «Укргазбанк» від 04.10.2022, в якому повідомлено про відсутність банківських операцій за спірними платіжними дорученнями в період з дня відкриття рахунку ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» до 23.02.2022, можуть свідчити про невиконання умов договору щодо оплати та про сумніви у реальності вчинених господарських операцій, проте такі обставини достеменно не свідчать про наявність саме умислу у сторін договору від 14.05.2021 на ухилення від сплати податків та отримання безпідставної податкової вигоди.

Щодо доводів ГУ ДПС у Полтавській області про господарсько-виробничу неспроможність ТОВ «Профтрейд Груп», ТОВ «Астар Компані» ведення сільськогосподарської діяльності та постачання зернової продукції ТОВ «ПА-ІК» у зв`язку із відсутністю власних та орендованих земельних ділянок для вирощування сільгосппродукції, з посиланням на відомості Єдиного реєстру нерухомого майна.

Колегія суддів вважає доводи такими, що беззаперечно не свідчать про відсутність можливості здійснювати господарську діяльність та про не виконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед відповідачем 1, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ "Астар Компані", ТОВ "Профтрейд Груп" не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори оренди земельних ділянок, договори поставки, тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Податковим органом не надано доказів що контрагенти відповідача 1 є виробниками сільгосппродукції, як і доказів здійснення перевірки господарської діяльності цих підприємств, в тому числі наявності у них в користуванні або оренді земельних ділянок, або наявності товару.

Крім того, договори укладені між ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» та ТОВ "Астар Компані", ТОВ "Профтрейд Груп" є чинними, судом не визнані недійсними.

Верховний Суд, зокрема, в постановах від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, від 13 липня 2022 року у справі № 320/6224/19 вказував, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення матеріальних ресурсів є можливим за договорами цивільно-правового характеру.

У постанові від 09.08.2022 у справі № 400/2736/19 Верховний Суд звернув увагу, що податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Натомість, доводи податкового органу ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на інформаційних довідках з Державного реєстру нерухомого майна без проведення контрольних заходів щодо постачальників ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» та дослідження первинних документів.

Крім того, колегія суддів зауважує, що ТОВ "Астар Компані", ТОВ "Профтрейд Груп" поставляли насіння ріпаку ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» у січні 2021 р., що підтверджується видатковими накладними, тоді як поставка товару відповідачем 1 на адресу ТОВ "Ордер Систем" здійснена у травні 2021 р.

Доводи позивача щодо придбання відповідачем 1 у зазначених вище контрагентів товару, який в подальшому було поставлено відповідачу 2 на підставі договору від 14.05.2021 не підтверджені жодними доказами.

Водночас, доказів постачання ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» на адресу ТОВ "Ордер Систем" товару придбаного саме у третіх осіб позивачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що господарська діяльність ні контрагентів відповідача 1, ні відповідачів не перевірялась, зустрічні перевірки проведені не були, усі викладені в позові доводи сформовані за результатами аналізу даних податкової інформації.

Також, позивачем не було надано звернень до цих підприємств про надання пояснень або підтверджуючих документів.

Колегія суддів зазначає, що ні позовна заява, ні апеляційна скарга не містить обставин порушень податкового законодавства саме відповідачами, а висновки про господарську діяльність контрагентів - постачальників зроблені виключно на підставі електронних баз даних без дослідження первинних бухгалтерських документів безпосередніх учасників господарських операцій.

Щодо вироку Подільського районного суду м. Києва від 25.11.2021 у справі № 758/5782/21.

Так, 25.11.2021 Подільським районним судом міста Києва ухвалено вирок у справі № 758/5782/21, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою та ОСОБА_2 , схилив останнього виконати всі дії для документального прийняття у власність частки у статутному капіталі ТОВ «Блізія Стар» у розмірі 100%, назву якого надалі змінено на ТОВ «Астар Компані», підбуривши його стати у ньому директором і кінцевим бенефіціарним власником без мети ведення господарської діяльності, а також надати для цього необхідні особисті документи та сприяти підписанню документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

Крім того, вищеописаними діями ОСОБА_1 надав засоби для вчинення кримінального правопорушення іншим учасником, а саме: отримавши від ОСОБА_2 його анкетні дані та необхідні особисті документи, передав їх невстановленій досудовим розслідуванням особі, чим суттєво сприяв внесенню в документи ТОВ «Астар Компані», які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також схилив до цього та сприяв поданню через уповноважену особу для проведення державної реєстрації юридичної особи документів, які містять завідомо неправдиві відомості, надавши невстановленій особі можливість без обмежень використовувати документи, печатку та розпоряджатися банківськими рахунками ТОВ «Астар Компані», здійснювати фінансові операції за межами податкового контролю України, вносити завідомо неправдиві відомості до офіційних документів, зокрема, податкової звітності, незаконному переведенню безготівкових коштів у готівку.

Також, ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою та ОСОБА_3 , схилив останню виконати всі дії для документального прийняття у власність частки у статутному капіталі ТОВ «АПО ФІС» у розмірі 100%, назву якого надалі змінено на ТОВ «Профтрейд Груп», підбуривши її стати у ньому директором і кінцевим бенефіціарним власником без мети ведення господарської діяльності, а також надати для цього необхідні особисті документи та сприяти підписанню документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

Крім того, вищеописаними діями ОСОБА_1 надав засоби для вчинення кримінального правопорушення іншим учасником, а саме: отримавши від ОСОБА_3 її анкетні дані та необхідні особисті документи, передав їх невстановленій досудовим розслідуванням особі, чим суттєво сприяв внесенню в документи ТОВ «Профтрейд Груп», які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також схилив до цього та сприяв поданню через уповноважену особу для проведення державної реєстрації юридичної особи документів, які містять завідомо неправдиві відомості, надавши невстановленій особі можливість без обмежень використовувати документи, печатку та розпоряджатися банківськими рахунками ТОВ «Профтрейд Груп», здійснювати фінансові операції за межами податкового контролю України, вносити завідомо неправдиві відомості до офіційних документів, зокрема, податкової звітності, незаконному переведенню безготівкових коштів у готівку.

В свою чергу, ТОВ "Астар Компані", ТОВ "Профтрейд Груп" є постачальниками сільськогосподарської продукції ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» на підставі договорів поставки № 18/01-21 від 18.01.2021 та № 1501-1 від 15.01.2021 (т. 1 а.с. 28-29, 44-45).

Колегія суддів зазначає, що засуджений ОСОБА_1 не є посадовою особою ні ТОВ "Астар Компані", ні ТОВ "Профтрейд Груп", ні відповідачів по справі.

Натомість, вироків відносно ОСОБА_3 - директора ТОВ "Профтрейд Груп" та Лухтана І.С. - директора ТОВ "Астар Компані" матеріали справи не містять і позивачем таких не надано.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

У постанові від 07.07.2022 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що формулювання Верховного Суду України - «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» - не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.

Згідно з висновком Великої Палати в цій же постанові вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, зазначила що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Велика Палата наголосила, що сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Отже, вирок Подільського районного суду м. Києва від 25.11.2021 у справі № 758/5782/21 не містить жодних згадувань про господарську діяльність відповідачів, зокрема і щодо спірного договору від 14.05.2021, а тому не є належним доказом в підтвердження недійсності спірного договору, а встановлена ним обставина не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» та ТОВ «Ордер Систем», які є сторонами договору, що ставиться під сумнів податковим органом.

Вироків суду, де б досліджувалися господарські відносини саме між ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» та ТОВ «Ордер Систем» ГУ ДПС у Полтавській області не представлено.

Очевидним є той факт, що у разі, коли вирок взагалі не містить «конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи», він не може бути належним доказом нереальності господарських операцій відповідного підприємства з контрагентами та не може свідчити про наявність податкового правопорушення під час формування податкового кредиту. Крім того, суд не може робити висновок про недійсність договору, нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій .

Щодо недоліків у товарно-транспортних накладних.

Судом встановлено, що на підтвердження перевезення насіння ріпаку на адресу ТОВ «Ордер Систем» складені товарно-транспортні накладні:

від 18.01.2021 № 3486, № 3495, № 3488, № 3491, № 3492-2, № 3492, № 3493-2, № 3493, № 3494, № 3496-2, № 3496, № 3497-2, № 3497, № 3498, № 3499-2; № 3499,

від 16.05.2021 № Р1; № Р2; № РЗ; № Р4; № Р5; № Р6; № Р7; № Р8; № Р9; № Р10; № Р11; № Р12; № Р1З; № Р14; № Р15;

від 18.05.2021 № Р16; № Р17; № Р18; № Р19; № Р21; № 22, № Р23; № Р24; № Р25; № Р26; № Р27; № Р28;

від 19.05.2021 № Р29;

від 23.05.2021 № Р53; № Р54; № Р56; № Р57; № Р58; № Р59; № Р61; Р62; № Р63; № Р64; № Р68; № Р69;

від 21.05.2021 № Р37; № Р39; № Р40; № Р41; № Р42; № Р43; № Р44; № Р45;

від 22.05.2021 № Р46; № Р47; № Р48; № Р49; № Р50; № Р51;№ Р52;

від 26.05.2021 № Р66; № Р67 (т. 1 а.с. 63-92).

Позивач звернувся до Головного сервісного центру МВС із запитом від 04.01.2023 № 145/5/16-31-05-02 для отримання відомостей (тип авто, марка, модель, об`єм двигуна, колір, рік випуску, вага, VIN-код, власника авто) щодо автомобілів/причепів з державними номерними знаками: ІВЕКО (номерний знак НОМЕР_20 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_21 ); МАН (номерний знак НОМЕР_10 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_22 ); ДАФ (номерний знак НОМЕР_23 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_24 ); ДАФ (номерний знак НОМЕР_1 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_2 ); ДАФ (номерний знак НОМЕР_25 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_26 ); ДАФ (номерний знак НОМЕР_27 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_28 ); СКАНІЯ (номерний знак НОМЕР_29 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_30 ); МАЗ (номерний знак НОМЕР_31 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_32 ); РЕНО (номерний знак НОМЕР_33 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_34 ); ДАФ (номерний знак НОМЕР_3 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_35 ); МАН (номерний знак НОМЕР_36 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_37 ); КАМАЗ (номерний знак НОМЕР_38 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_39 ); ДАФ (номерний знак НОМЕР_40 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_41 ); ДАФ (номерний знак НОМЕР_11 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_42 ); КАМАЗ (номерний знак НОМЕР_43 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_44 ); МАЗ (номерний знак НОМЕР_45 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_46 ); АВТОМОБІЛЬ (номерний знак НОМЕР_47 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_48 ); ДАФ (номерний знак НОМЕР_49 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_12 ); АВТОМОБІЛЬ (номерний знак НОМЕР_50 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_51 ); КАМАЗ (номерний знак НОМЕР_52 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_53 ); ДАФ (номерний знак НОМЕР_54 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_4 ); ДАФ (номерний знак НОМЕР_55 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_56 ); ДАФ (номерний знак НОМЕР_57 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_5 ); РЕНО (номерний знак НОМЕР_13 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_6 ); РЕНО (номерний знак НОМЕР_58 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_7 ); РЕНО (номерний знак НОМЕР_59 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_60 ); РЕНО (номерний знак НОМЕР_14 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_8 ); ДАФ (номерний знак НОМЕР_15 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_61 ); МАН (номерний знак НОМЕР_16 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_17 ); ДАФ (номерний знак НОМЕР_9 ), причіп/напівпричіп (номерний знак НОМЕР_19 ) та інформацію про наявність чи відсутність в базі даних МВС інформації про посвідчення водіїв (із зазначенням прізвищ, ім`я та по батькові власників, дати видачі та закінчення строку дії, відкритих категорій) за номерами посвідчень: НОМЕР_69, НОМЕР_70, НОМЕР_71, НОМЕР_72, НОМЕР_73, НОМЕР_74, НОМЕР_75, НОМЕР_76, НОМЕР_77, НОМЕР_78, НОМЕР_79, НОМЕР_80, НОМЕР_81, НОМЕР_82, НОМЕР_69, НОМЕР_83, НОМЕР_84, НОМЕР_85, НОМЕР_86, НОМЕР_87, НОМЕР_88, НОМЕР_89, НОМЕР_90.

У відповідь на запит Головний сервісний центр МВС листом від 19.01.2023 № 31/115- 1179-2023, повідомив, що відомості про транспортні засоби, які зареєстровано під номерними знаками НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_62 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутні.

Також, зазначено, що під номерними знаками НОМЕР_10 , НОМЕР_63 , НОМЕР_11 , НОМЕР_68, НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_64 , НОМЕР_65 , НОМЕР_14 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 зареєстровано транспортні засоби не тих марок, що надано в переліку.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що деякі з наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних мають недоліки. Натомість, зазначення у деяких товарно-транспортних накладних невірних марок чи державних номерів транспортних засобів можуть свідчити про допущення автомобільними перевізниками, якими не є відповідачі у справі, описок. При цьому, за умовами договору поставка товару здійснювалася на умовах самовивозу, отже ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» не може відповідати за правильність заповнення товарно-транспортних накладних іншими особами.

Посилання апелянта на лист ГУ НП в Кіровоградській області від 24.01.2023, яким повідомлено ГУ ДПС у Полтавській області про фіксування у запитуємий період камерами відомчої системи відеонагляду та відеоаналітики ГУ НП в Кіровоградській області лише транспортних засобів з номерними знаками НОМЕР_35 , НОМЕР_26 , НОМЕР_25 зі списку транспортних засобів, зазначених у зверненні від 04.01.2023 (т. 2 а.с. 42) колегія суддів оцінює критично, оскільки спірні товарно-транспортні накладні не містять маршруту по якому рухались транспортні засоби, а позивачем не надано доказів які б підтверджували, що останні перетинали Кіровоградську область під час перевезення товару з м. Полтава до м. Чорноморськ, Одеської області.

Крім того, варто зауважити, що товарно-транспортна накладна не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її неналежне оформлення за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару в цілому.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року № 128/2568), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У свою чергу, сама по собі відсутність або неналежне оформлення товарно-транспортної накладної не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Невідповідність даних товарно-транспортних накладних на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів.

З огляду на це, певні недоліки у товарно-транспортних накладних або відсутність певних товарно-транспортних накладних не можуть спричиняти для суб`єкта господарювання негативних наслідків в аспекті свідчення про недійсність договору.

Зазначений висновок відповідає висновку, викладеному у подібних правовідносинах висловлений в постановах Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 808/412/16, від 02 лютого 2021 року у справі № 820/4395/15, від 23 лютого 2021 року у справі № 822/4830/14.

Доводи апелянта щодо відсутності в інформаційних базах ДПС інформації щодо реєстрації фізичних осіб-підприємців, які надавали відповідачам послуги перевезення, як і будь-яких первинних документів на підтвердження надання таких послуг колегія суддів вважає такими, що не можуть бути достатньою підставою для визнання договору поставки недійсним з огляду на те, що позивачем не проводилась документальна перевірка зазначеного питання, тоді як податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про не вчинення господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доводи скаржника про безпідставну відмову судом першої інстанції у допиті свідків директорів ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія», ТОВ «Ордер Систем», ТОВ «Профтрейд Груп», ТОВ «Астар Компані» на час укладення договору, які надали б можливість з`ясувати додаткові обставини стосовно порядку перевезення та передачі товару за спірним договором, порядку здійснення розрахунків за реалізований товар, а також мету укладення спірного договору, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 92 КАС України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.

У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2023 позивач в суді першої інстанції заявляв клопотання про виклик свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - директорів ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія», ТОВ «Ордер Систем», ТОВ «Профтрейд Груп», ТОВ «Астар Компані». Разом з тим, заява, в порушення вимог ст.92 КАС України не містить відомостей про обставини, які можуть підтвердити зазначені особи.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання як необґрунтованого.

Крім того, позивачем до суду апеляційної інстанції не заявлялось клопотання про допит вказаних осіб в якості свідків.

Також, колегія суддів зауважує, що позивач у випадку виникнення сумнів щодо господарської операції мав можливість провести документальну перевірку згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України та за її наслідками в разі порушення відповідачами вимог ПК України скласти відповідне податкове повідомлення - рішення. Проте, зазначених дій податковий орган не зробив.

Крім того, більшість доводів апеляційної скарги зводяться до тверджень щодо безтоварності господарських операцій між ТОВ «Полтавська аграрно-інвестиційна компанія» з його контрагентами - ТОВ «Профтрейд Груп» та ТОВ «Астар Компані», проте договори, на підставі яких поставлялась відповідачу 1 сільськогосподарська продукція ГУ ДПС у Полтавській області під сумнів не ставляться, є чинними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за доказів наявних в справі, позивачем не доведено умислу відповідачів на укладення договору поставки без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування або несплати податків.

Мета є суб`єктивною ознакою, притаманною фізичним особам, юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Разом з тим, позивачем не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження факту ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, який би було встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Докази на підтвердження факту порушення відповідачами встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги, надіслані відповідачам в зв`язку з несплатою ними сум податкових зобов`язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірного зобов`язання за спірним договором або відомості про наявність податкового боргу у відповідачів також в матеріалах справи відсутні.

Водночас, судом першої інстанції вірно встановлено, що продавцем ТОВ "Полтавська аграрно-інвестиційна компанія" за договором поставки від 14.05.2021 № 14-05 передано покупцю ТОВ «Ордер-Систем» обумовлений товар. Факт отримання товару підтверджується первинними документами, які було долучено до матеріалів даної адміністративної справи, зокрема видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

За наслідками здійснення господарських операцій у період з 16.05.2021 по 26.05.2021 ТОВ "Полтавська аграрно-інвестиційна компанія" виписані на адресу покупця - ТОВ "Ордер Систем" та зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зазначені обставини свідчать про волевиявлення ТОВ "Полтавська аграрно-інвестиційна компанія" задекларувати податкові зобов`язання за наслідками вчинених господарських операцій, відобразити їх у податковому обліку та сплатити їх, а не лише сформувати податковий кредит з ПДВ.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності податковим органом наявності умислу відповідачів на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь держави.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Проте, позивач, звертаючись до суду не заявляв вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, шляхом стягнення з відповідачів в дохід держави одержаної податкової вигоди, отриманої за рахунок відображення в бухгалтерському обліку господарської операції за договором від 14.05.2021.

За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у даному випадку підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, а отже і для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 по справі № 440/111/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 09.02.2024 року