Рішення

від 29.01.2024 по справі 906/1189/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1189/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Касянчук В.П. - адвокат, ордер серії АМ №1062961 від 31.08.2023,

від відповідача: Слюсар О.М. - адвокат, довіреність № 007-24-1222 від 29.12.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомирський академічний український музично-драматичний театр ім. І.А. Кочерги" Житомирської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"

про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 26.02.2021 до Договору №41АВ107-100-21 від 06.01.2021 та стягнення 116482,79 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 26.02.2021 до Договору № 41АВ107-100-21 від 06.01.2021 та стягнення 116482,79 грн. коштів, сплачених за непоставлений товар.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірна додаткова угода на постачання природного газу завідомо суперечать вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки шляхом їх укладення сторони правочину внаслідок неправомірного збільшення ціни за одиницю товару (природного газу).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

27.09.2023 на адресу суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Також відповідач вказує, що кожне підвищення ціни на природній газ ним було обґрунтовано належним чином у відповідних висновках ТПП та листах-пропозиціях. За таких обставин, вважає, що відсутні підстави стверджувати, що укладену додаткову угоду № 2 від 26.02.2021 є недійсною, оскільки наявність коливання ціни на ринку природного газу підтверджена належними висновками торгово-промислової палати та відповідає вимогам п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Ухвалою суду від 12.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством "Житомирський академічний український музично- драматичний театр ім. І. Кочерги" Житомирської обласної ради 01.12.2020 опубліковано Оголошення про проведення відкритих торгів за № UA-2020-12-01-002499-а щодо закупівлі 106000 куб.м, газового палива - ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо з очікуваною вартістю 987 100,00 грн.

За результатами проведення торгів переможцем закупівлі визнано ТОВ "Житомиргаз Збут" з ціновою пропозицією 525 064,50 грн. (а.с.16-17).

06.01.2021між Комунальним підприємством "Житомирський академічний український музично-драматичний театр ім. І. Кочерги" Житомирської обласної ради (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут" (споживач/відповідач) за результатами проведеної публічної закупівлі UА-2020-12-01-002499-а укладено договір №41АВ107-100-21 поставки природного газу (а.с.18-26).

Згідно розділу 1 договору постачальник зобов`язується забезпечувати поставку природного газу (ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо (природний газ)) споживачу для його власних потреб (споживання), а споживач зобов`язується приймати природний газ та своєчасно оплачувати його вартість відповідно до умов цього договору. Річний плановий обсяг постачання газу - 106000 куб.м.

Ціна за спожитий природний газ у 2021 році за 1000 куб.м, спожитого природного газу, з урахуванням тарифів вартості послуг замовлення (бронювання) потужності, (тариф на послуги постачання природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) становить 4953,43867 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі:

ціна газу - 4127, 86556 грн.;

податок на додану вартість у розмірі 20% - 825,57311 грн.;

замовлення (бронювання) потужності - 136,576 грн., без ПДВ за 1000 куб.м., ПДВ 20%- 27,3152 грн., який встановлено Постановою НКРЕКП № 2001 від 21.12.2018.

Загальна вартість всього обсягу поставки складає 525064,50 грн. з урахуванням ПДВ 87510,75 грн.

Пунктом 10.5 Договору визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, що передбачені згідно ч. 5 ст. 41 Закону.

Пунктом 10.6 Договору визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts. ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.

Додатковою угодою №1 від 29.01.2021 сторони узгодили викладення пункту 10.1 Договору в новій редакції: "Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ "Житомиргаз Збут" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.. ".

25.02.2021 від відповідача на адресу позивача надійшов лист за вих. №107-S3-598-0121 від 25.02.2021 з пропозицією укласти додаткову угоду на збільшення вартості природного газу (а.с. 32) у зв`язку з коливанням ціни, курсу валют, зміни біржових котирувань та ін. До листа додано:

- експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати № В-580 від 12.02.2021, в якому зазначено середньозважену ціну на природний газ станом на 04.02.2021 та станом на 11.02.2021 за результатами електронних біржових торгів на ТБ "Українська енергетична біржа";

- експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати № В-629 від 17.02.2021, в якому зазначено рівень відпускних цін по постачанню природного газу з 01.02.2021 для установ та організаціям, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів;

- експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати № В-630 від 18.02.2021, в якому зазначено рівень відпускних цін по постачанню природного газу з 01.02.2021 для установ та організаціям, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів (а.с. 28-31).

26.02.2021 сторони по справі уклали додаткову угоду №2 до договору №41АВ107-100-21 (а.с. 33), якою виклали пункт 4.1 договору в наступній редакції:

"Ціна природного газу за 1000 куб.м. становить 8100,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість".

Крім цього сторони погодили, що дана угода поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 лютого 2021 року.

В послідуючому відповідач направив позивачу повідомлення про припинення дії договору, у зв`язку з істотним збільшенням ціни на природний газ на європейському хабі TTF (а.с. 35).

Додатковою угодою № 3 від 04.08.2021 сторони внесли зміни до п. 10.1 договору та погодили, що він діє в частині поставок газу до 01.08.2021 (а.с. 36).

Додатковою угодою № 4 від 04.08.2021 сторони погодили зміни до договору та погодили зменшення суми договору на 148 227,39 грн. та визначили, що загальна сума договору складає 376 837,11 грн. (а.с. 37).

04.08.2021 позивачем опубліковано звіт про виконання договору про закупівлю (а.с. 38-40).

Також виконання сторонами умов договору підтверджується наступними документами: актами за січень 2021 року, а лютий 2021 року, за березень 2021 року, за квітень 2021 року приймання передачі природного газу (а.с. 41, 43, 45, 47) та платіжними дорученнями (а.с. 42, 44, 46, 48).

Всього по договору поставлено природного газу в обсязі 52560,32 куб.м на загальну суму 376837,11 грн., зокрема:

- природного газу в обсязі 15541,25 куб.м, на суму 76982,63 грн. по ціні 4953,43867 грн. (з урахуванням ПДВ) за 1000 куб.м спожитого природного газу:

- природного газу в обсязі 37019,07 куб.м на суму 299854,48 грн. по ціні 8100,00 грн. (з урахуванням ПДВ) за 1000 куб.м, спожитого природного газу.

15.01.2023 позивач направив відповідачу листа (претензію) за вих. №45/1 про повернення коштів в сумі 116479,78 грн., яка виникла внаслідок неправомірного збільшення сторонами ціни природного газу в результаті укладання Додаткової угоди №2 від 26.02.2021 до договору №41АВ107-100-21 від 06.01.2021 (а.с. 49).

Згадану претензію відповідач залишив без належного реагування.

З метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо правомірності укладення відповідачами оспорюваної додаткової угоди, що потребує з`ясування наявності/відсутності коливання цін на ринку на предмет закупівлі.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).

За змістом частин першої - третьої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Позивач і відповідач уклали договір постачання природного газу № 41АВ107-100-21 від 06.01.2021 за результатом процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (далі також Закон № 922-VIII), який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 5 цього Закону (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладення договору) визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Частиною першою статті 41 Закону № 922-VIII передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За приписом пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Пропонуючи збільшення ціни предмета закупівлі, відповідач обґрунтовував це значним підвищенням закупівельних цін на ринку, на підтвердження чого надавав експертні висновки Житомирської торгово-промислової палати щодо середньозважених цін на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ "Українська енергетична біржа" (а.с. 28-31).

Наявні в матеріалах справи експертні висновки не містять інформації, що підтверджує саме коливання ціни на ринку. При цьому в примітках до цих висновків зазначено, що вони носять інформаційний характер.

Надаючи оцінку наведеним експертним висновкам, суд зазначає, що вони не можуть бути належними доказами ринкового коливання ціни на предмет закупівлі за спірним договором, оскільки ці документи лише констатують рівень загальних ринкових цін на природний газ на газорозподільних центрах на певну дату та не доводять їх коливання. Крім того, у висновках не зазначено, чи є наведена в них ціна середньою по Україні та якою є середня ціна на природний газ на території окремих регіонів України. Ці висновки не відображають інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін.

Зокрема, у зазначених експертних висновках міститься інформація про збільшення ціни на природний газ, але не з моменту укладення договору, що не підтверджує коливання ціни на ринку. Разом з тим, у документі, який видає компетентна організація, має бути вказана чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто існування коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Закону України "Про товарну біржу" товарна біржа - організація, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну з публічних діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Збір, обробка і поширення інформації, пов`язаної з кон`юнктурою ринку, - обов`язок товарної біржі, встановлений статтею 4 Закону України «Про товарну біржу», Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку: саме ця обставина і породжує довіру до біржових котирувань - типової довідкової ціни конкретної групи товарів, що відображає вартість одиниці товару при типових (середніх) обсягах угод і умовах поставки.

Оскільки біржові котирування відображають ринкову ціну на конкретний товар (однак укладення біржової угоди у випадку, коли замовник зобов`язаний застосовувати процедури закупівлі, є неможливим), у законодавство запроваджено можливість зміни ціни товару після укладення договору про закупівлю на підставі зміни відповідних біржових котирувань.

Товарні біржі діють у більшості країн світу. Вони можуть бути універсальними або спеціалізованими. Одні з них представляють національні або регіональні ринки, інші заслужено називаються світовими.

Закон "Про публічні закупівлі" не вказує на те, що внесення змін до договору про закупівлю можливе лише на підставі даних світових товарних бірж. Тож можна дійти висновку, що ціна товару може бути прив`язана до даних котирувань будь-якої товарної біржі, яка складає такі котирування для відповідного товару. Обираючи товарну біржу, замовникові слід зважувати на ринок, який вона охоплює (місцевий, загальнодержавний, регіональний, світовий), і авторитет такої біржі як інформаційного джерела.

Прив`язка ціни предмета закупівлі до біржових котирувань може відбуватися в різний спосіб, зокрема:

1- за правилами формульного ціноутворення, в основу якого закладаються котирування конкретного товару на конкретній біржі у визначений час (чи за інтервал часу), скореговані на суму накладних витрат постачальника;

2- шляхом встановлення в договорі фіксованої ціни, основна складова якої (ціна товару

без накладних витрат) безумовно корегується на темпи росту котирувань на конкретній біржі, а сума накладних витрат - на коливання валютного курсу;

3- шляхом встановлення порядку уточнення ціни на момент остаточного розрахунку (при частково авансованих закупівлях) у випадку перевищення біржовими котируваннями, їхнім середнім значенням чи темпами зростання за визначений період певного порогу.

Формульне ціноутворення базується на відповідній нормативно-правовій базі - Законі України «Про публічні закупівлі». Законом передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім низки випадків: зміна біржових котирувань або показників Platts, ARGUS у разі встановлення у договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Це дозволяє використовувати формулу, яка прив`язана до них. Формула та принципи її використання також описані в листі Мінекономрозвитку від 14.12.2018 щодо розрахунку ціни на природний газ.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, зокрема, що Platts - міжнародна, глобальна уніфікована система інформаційного моніторингу за динамікою ринку та ціноутворенням у галузі добувної та паливно-енергетичної промисловості. Показники Platts - індекси, що офіційно визначені світовим інформаційним агентством Platts та є базою для використання суб`єктами господарської діяльності (ст. 14.1.269., 14.1.270.).

Argus - це провідне незалежне цінове агентство, яке розраховує і публікує цінові котирування, а також аналітичні дослідження про міжнародні товарно-сировинних ринках.

Проте, жодних доказів про зміну біржових котирувань та показників Platts, ARGUS матеріали справи не містять.

Отже, сторонами договору документально не підтверджено та жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для підвищення ціни за одиницю товару з моменту його укладення й до моменту виникнення необхідності внесення змін (укладення додаткових угод).

Наведене свідчить про порушення позивачем та відповідачем вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою передбачено, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків повинно відбуватись пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку.

З урахуванням наведеного вище позивач, який мав беззаперечне право на отримання природного газу за ціною, передбаченою в укладеному сторонами договорі, уклав оспорювану додаткову угоду до договору щодо зміни ціни за відсутності визначених для цього законом підстав, внаслідок чого вартість предмета закупівлі (природного газу) збільшилась, а його обсяг істотно зменшився, чим спотворено результати відкритих торгів, адже цінові пропозиції переможця та інших учасників торгів відрізнялися між собою несуттєво, а також порушено встановлені законом принципи здійснення публічних закупівель, зокрема, максимальну економію.

Отже, укладаючи оспорювану додаткову угоду, позивач та відповідач порушили пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 Цивільного кодексу України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

При цьому підставою визнання недійсним договору, укладеного за результатами проведення відкритих торгів, та додаткових угод до нього є порушення передбачених законодавством правил проведення таких торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі".

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт порушення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладення додаткової угоди № 2 від 26.02.2021 до договору, що є підставою для визнання її недійсною в судовому порядку.

Частинами першою, другою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Проте згідно з частиною п`ятою статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Об`єднана палата зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України.

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5 - 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, фактично уточнюючи висновок, викладений у пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, зауважила на тому, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

Звертаючись з позовом до суду про визнання недійсними спірних додаткових угод до договору, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача на його користь надмірно сплачених коштів у сумі 116482,79 грн. за товар, який не був поставлений, що відповідає наведеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц.

Так, правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) позивачем визначено частину першу статті 670 Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини першої статті 670 цього Кодексу, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 26.02.2021 до договору постачання природного газу №41АВ107-100-21 від 06.01.2021 означає, що зобов`язання сторін регулюються цим договором, відповідно до якого відповідач повинен був поставити позивачу природний газ у за ціною 4953,43867 грн. з ПДВ за 1000 куб.м.

Позивачем спожито (отримано) природного газу в обсязі - 52560,32 куб.м.

Позивач сплатив Відповідачу - 376837,11 грн.

Кошти сплачені за непоставлений товар, які підлягають стягненню: 116482,79 грн. (376837,1 1 грн. - 52560,32 куб.м. х 4953,43867 грн./1000=116482,79 грн.).

Отже, отримана відповідачем оплата за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню в межах заявленої суми 116482,79 грн. на підставі частини першої статті 670 Цивільного кодексу України.

За обставинами справи, з огляду на оспорюваний характер спірних додаткових угод, визнання їх недійсними з метою захисту порушеного майнового права позивачів з підстав частини першої статті 670 Цивільного кодексу України є допустимим у контексті ефективності способу захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 26.02.2021 до Договору № 41АВ107-100-21 від 06.01.2021 поставки природного газу, укладеного між Комунальним підприємством "Житомирський академічний український музично-драматичний театр ім. І.А. Кочерги" Житомирської обласної ради (ід. код 02225341) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (ід. код 39577504).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10003, м.Житомир, майдан Перемоги, 10, ід. код 39577504)

- на користь Комунального підприємства "Житомирський академічний український музично-драматичний театр ім. І.А. Кочерги" Житомирської обласної ради (10014, м. Житомир, майдан Соборний, 6, ід. код 02225341) 116482,79 грн. грошових коштів, а також 5368,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.02.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу (реком. )

+ представнику позивача - адвокату Касянчуку В.П. в Електронний кабінет

2- відповідачу в Електронний кабінет