Рішення

від 29.01.2024 по справі 916/1510/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1510/22Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Арнаутова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Фермерського господарства "Надія" (56002, Миколаївська обл., Казанківський р-н, смт Казанка(з), вул.Грушевського Михайла, буд. 12)

до відповідача 1: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, Миколаївська обл., місто Миколаїв, проспект Миру, буд. 34)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (56032, Миколаївська обл., Казанківський р-н, село Новофедорівка, вул. Миру, буд. 40)

до відповідача 3: Казанківської селищної ради (56002, Миколаївська обл., Баштанський р-н, селище міського типу Казанка, вул.Миру, будинок 208)

про визнання недійсним договору, припинення права оренди та скасування державної реєстрації

за участю представників сторін:

від позивача: Соляник В.В. - самопредставництво

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Тютюник Р.В. довіреність від 01.08.2023

від відповідача 3: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Фермерського господарства "Надія".

11.07.2022 Фермерське господарство "Надія" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", в якій просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 40,0000 га, для ведення товарного сільського господарського виробництва з кадастровим номером 4823684800:03:000:0095, розташованої на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, укладений 09.01.2020 між орендодавцем Головним управління Держгеокадастру у Миколаївській області та орендарем ТОВ "Батьківщина", зареєстрований в державному реєстрі речових прав 05.02.2020 за номером 35373721, припинивши право оренди ТОВ "Батьківщина" на земельну ділянку площею 40,0000 га, кадастровий номер 4823684800:03:000:0095, та скасувавши його державну реєстрацію. Крім того позивач просить суд стягнути з відповідачів на користь ФГ "Надія" судові витрати.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

У прохальній частині позовної заяви позивач також просив суд витребувати:

-від відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області копію наказу ТУ Держгеокадастру у Миколаївській області серія та номер 218, виданий 06.07.2018 року, копію протоколу земельних торгів б/н від 09.01.2020 на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки площею 40,0000 га, для ведення товарного сільського господарського виробництва з кадастровим номером 4823684800:03:000:0095, розташованої на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, укладений 09.01.2020 між орендодавцем Головним управління Держгеокадастру у Миколаївській області та орендарем ТОВ "Батьківщина"; копію технічної документації із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 4823684800:03:000:0095 в натурі (на місцевості) для передачі її у власність ГУ Дергеокадастру у Миколаївській області, копію договору оренди земельної ділянки площею 40,0000 га, для ведення товарного сільського господарського виробництва з кадастровим номером 4823684800:03:000:0095, розташована на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, укладений 09 січня 2020 р. між орендодавцем Головним управління Держгеокадастру у Миколаївській області та орендарем ТОВ "Батьківщина";

- від ТОВ "Батьківщина" копію технічної документації із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 4823684800:03:000:0095 в натурі (на місцевості) для передачі її в оренду, копію договору оренди земельної ділянки площею 40,0000 га, для ведення товарного сільського господарського виробництва з кадастровим номером 4823684800:03:000:0095, розташованої на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, укладеного 09 січня 2020 р. між орендодавцем Головним управління Держгеокадастру у Миколаївській області та орендарем ТОВ "Батьківщина".

Ухвалою суду від 18.07.2022 відкрито провадження по справі №916/1510/22 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

12.08.2022 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.48-51), в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою від 15.08.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, заявленого у позовній заяві, як такого, що подане без дотримання вимог ст. 81 ГПК України, за відсутності обґрунтування причини неможливості отримати докази самостійно.

29.08.2022 позивач подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи доказів звернення до відповідачів про витребування доказів.

Ухвалою суду від 05.09.2022 клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано зазначені у клопотанні докази.

Крім того, до суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої останній просить суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача Казанківську територіальну громаду Баштанського району Миколаївської області.

Протокольною ухвалою від 05.09.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів.

23.09.2022 на виконання ухвали суду Головним управління Держгеокадастру у Миколаївській області подано до суду витребувані документи.

26.09.2022 подано до суду заяву про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

28.09.2022 ТОВ "Батьківщина" на виконання вимог ухвали суду подано витребувані судом докази (т.2 а.с.1-17).

Ухвалою суду від 28.09.2022 залучено Казанківську селищну раду до участі у справі №916/1510/22 в якості співвідповідача.

31.10.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про призначення земельно-технічної експертизи (т.2 а.с.55-56).

04.11.2022 до суду від позивача надійшло уточнене клопотання про призначення земельно-технічної експертизи (т.2 а.с.82-84), в якому ФГ "Надія" просило суд поставити на вирішення експерта питання:

- Чи співпадає земельна ділянка загальною площею 40.00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області за кадастровим номером 4823684800:03:000:0095, яка на підставі договору оренди землі перебуває у користуванні ТОВ "Батьківщина", за своїми метричними даними, у тому числі місцеположенням поворотних точок, із земельною ділянкою, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-МК № 013462, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 06.04.1999 № 87, загальною площею 50.00 га, виданого на ім`я ОСОБА_1 ?

21.11.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування письмових доказів (т.2 а.с.98-99), у якому останній просить суд витребувати від Відділу № 1 управління надання адміністративних послуг Головного Управління Держгеокадастру, за адресою: 56002, Миколаївська область, смт.Казанка, вулиця Миру, 195, від Головного управління Держгеокадастру Миколаївській області та від Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області технічну документацію із землеустрою та план земельної ділянки площею 50.00 га, яка розташована на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, наданої ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства "Надія" на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія 1- МК № 013462, зареєстрованого 06 квітня 1999 року станом на 19.12.2017 року.

07.12.2022 до суду від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів, до якої останній долучив лист Державного архіву Миколаївської області від 14.11.2022 за № Ф-464/03-0 та лист Казанківської селищної ради від 18.11.2022 за №1450/01.03-7/4/7, відповідно до якого Казанківська селищна рада повідомляє, що на зберіганні селищної ради не знаходиться технічна документація із землеустрою на земельну ділянку площею 50,0 га.

13.12.2022 до суду від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів (т.2 а.с.122-136), до якої останній долучив технічну документацію із землеустрою та план земельної ділянки площею 50.00 га, яка розташована на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, наданої ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства "Надія" на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія 1- МК № 013462, зареєстрованого 06 квітня 1999 року станом на 19.12.2017 року.

Протокольною ухвалою від 21.12.2022 судом було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів з огляду на те, що технічна документація на земельну ділянку площею 50,0 га була надана позивачем до суду самостійно та з огляду на наявність відповідей від зазначених позивачем організацій щодо відсутності решти вказаних документів у останніх.

Ухвалою суду від 21.12.2022 клопотання Фермерського господарства "Надія" про призначення земельно-технічної експертизи задоволено, призначено у справі № 916/1510/22 судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання:

- Встановити чи є накладання земельної ділянки, загальною площею 40.00 га за кадастровим номером 4823684800:03:000:0095, яка на підставі договору оренди землі передана у користування ТОВ "Батьківщина", та земельної ділянки, загальною площею 50.00 га, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-МК № 013462, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 06.04.1999 № 87, передана у користування ОСОБА_1 , відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки, та якщо є, то в якій частині?

15.03.2023 до суду від експертної установи надійшло клопотання про надання додаткових документів для проведення експертизи, яке було розглянуто ухвалою суду від 22.03.2023.

16.08.2023 до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок судової земельно-технічної експертизи №23-834 від 28.07.2023 разом із матеріалами справи № 916/1510/22 (т.3 а.с.1-11).

Ухвалою суду від 28.08.2023 поновлено провадження у справі №916/1510/22 з 27.09.2023 та призначено підготовче засідання.

25.09.2023 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву (т.3 а.с.35-46).

Протокольною ухвалою від 27.09.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

18.10.2023 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про призначення повторної експертизи (т.3 а.с.70-73), з підстав того, що попередня експертиза проведена за відсутності необхідних додаткових матеріалів, витребуваних експертом, які надані не були, а також невідповідності оформлення висновку положенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Протокольною ухвалою суду від 01.11.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача 2 про призначення у справі повторної експертизи, в тому числі враховуючи подання такого клопотання після закриття підготовчого провадження.

Крім того суд також виходив з того, що повторна експертиза, за приписом частини другої статті 107 ГПК України, може бути призначена судом за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо). Тобто призначення відповідної експертизи судом є можливим, а не обов`язковим, а наявність підстав для такого призначення визначається самим господарським судом з урахуванням обставин і матеріалів конкретної справи. У даному разі судом таких підстав не було з`ясовано. При цьому оцінку висновку експерта судом буде надано у мотивувальній частині рішення.

06.11.2023 відповідачем 2 до суду подано заяву про виклик експерта з метою надання останнім пояснень щодо порушень організаційного характеру, методичного та методологічного характеру, вимог оформлення висновку експерта.

Протокольною ухвалою суду від 27.11.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання про виклик експерта з підстав того, що відповідачем-2 не визначено та не обґрунтовано належним чином коло питань до такого експерта. Натомість у висновку експерта надано відповідь на поставлене судом питання.

При цьому суд зауважує, що надання експертом пояснень є необхідним для уточнення окремих положень його висновку та усунення ризику неправильного його розуміння, а не для встановлення обставин справи.

Крім того судом зауважено, що виклик експерта належить до дискреційних повноважень суду, а жодний доказ для суду не має заздалегідь встановлено сили.

У судовому засіданні 29.01.2024 представник позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача 2 проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідачі 1 та 3 до суду не з`явилися, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Фермерського господарства "Надія".

16.04.1999 Казанківською районною державною адміністрацією Миколаївської області проведено державну реєстрацію Фермерського господарства "Надія", засновник юридичної особи та голова господарства ОСОБА_1 . З метою створення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 передано земельну ділянку постійного користування площею 50.00 та для ведення фермерського господарства на території Новофедорівської сільської ради Казанківськога району Миколаївської області на підставі рішення 6 сесії 23 скликання Казанківської районної ради Миколаївської області від 19 березня 1999 року Nє 65/6.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримав Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 50.00 га, з цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства серії I-МК Nє 013462.

11.05.2021 року Казанківським районним судом Миколаївської області у справі № 478/278/21 прийнято рішення про визнання за спадкоємцем ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_1 права засновника Фермерського господарства "Надія".

Як стало відомо позивачу, наказом ГУ Дергеокадастру у Миколаївській області від 19.12.2017 за №14-15936/14-17 земельну ділянку постійного користування вилучено у ФГ "Надія" у зв?язку зі смертю його засновника ОСОБА_1 . Вказаний наказ рішенням Господарського суду Миколаївської області від по справі № 915/1446/21 скасовано.

Спірна земельна ділянка Головним управлінням Держгеокадастру вилучена від ФГ "Надія" та віднесена до земель запасу.

За рахунок спірної земельної ділянки площею 50 га, що перебувала в постійному користуванні ФГ "Надія", сформовано декілька самостійних земельних ділянок. Одна із них кадастровий номер 4823684800:03:000:0095 площею 40 га на підставі протоколу земельних торгів від 09.01.2020 передана в оренду ТОВ "Батьківщина" строком на 7 років, про що складено договір оренди землі від 09.01.2020.

Отже з посиланням на положення ст.ст.215, 216 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України, позивач вказує, що спірний договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним, оскільки передана відповідачу 2 в оренду земельна ділянка сформована за рахунок земельної ділянки, що перебувала у постійному користуванні ФГ "Надія".

3.2. Доводи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

В силу п. 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 4823684800:03:000:0095 площею 40,00 га, розташована на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка є об`єктом оренди за оскаржуваним договором, вважається комунальною власністю.

Таким чином, починаючи з 27.05.2021 повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до органів місцевого самоврядування, які, відповідно, як органи, уповноважені представляти власника в орендних правовідносинах, стали їх орендодавцями та стороною договорів в силу законодавчих приписів.

Після переходу повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням та ТОВ «Батьківщина», не припинив свою дію, натомість в силу вимог закону Казанківська селищна територіальна громада набула статусу орендодавця у триваючих правовідносинах оренди разом із належними орендодавцю за договором правами та обов`язками.

Таким чином, з 27.05.2021 Головне управління не є ані розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 4823684800:03:000:0095 площею 40,00 га, розташованої на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, ані її орендодавцем.

За таких умов, Головне управління безпідставно залучено до участі у справі у якості відповідача.

З урахуванням вимоги ст. 125, 126 Земельного кодексу України відповідач зазначає, що фермерське господарство "Надія" не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-МК № 013462 перебувала у користуванні ОСОБА_1 .

Крім того, позивачем до позовної заяви не додано належних та допустимих доказів, які підтверджують, що земельна ділянка, яка на підставі оскаржуваного договору оренди землі перебуває у користуванні ТОВ «Батьківщина», за своїми метричними даними, у тому числі місцеположенням поворотних точок, співпадає із земельною ділянкою, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-МК № 013462 перебувала у користуванні ОСОБА_1 .

3.3. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина".

Відсутність зареєстрованих майнових прав Фермерського господарства "Надія" на земельну ділянку, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 1-МК № 013462 перебувала у користуванні ОСОБА_1 , не надання доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 4823684800:03:000:0095 сформована за рахунок вищевказаної земельної ділянки у сукупності свідчать про недоведеність позивачем порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що виключає їх судовий захист.

Дійсно рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області визнано за спадкоємцем ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_1 , права засновника Фермерського господарства "НАДІЯ" у визначеному Статутом господарства обсязі. Разом з тим судом встановлено, що Фермерське господарство "Надія" не має сформованого складеного капіталу та не має зареєстрованих майнових прав. Зазначене свідчить про відсутність у позивача права користування земельною ділянкою, котра була передана ОСОБА_1 в постійне користування.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2022 по справі № 915/1446/21, котрим визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління від 19.12.2017 року №14-15936/14-17 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», яким припинено право постійного користування земельною ділянкою 50,00 га, розташованої на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області та наданої ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі державного акту на право постійного користування землею від 06.04.1999 року Серії I-МК Nє 013462, зареєстрованого 06.04.1999 року, не підтверджує встановлення та наявність у ФГ "Надія" права користування на вищевказану земельну ділянку.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують, що земельна ділянка, яка на підставі оскаржуваного договору оренди землі перебуває у користуванні ТОВ "Батьківщина", за своїми метричними даними, у тому числі місцеположенням поворотних точок, співпадає із земельною ділянкою, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-МК № 013462 перебувала у користуванні ОСОБА_1 .

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

4.1. Щодо земельної ділянки площею 50 га.

На підставі рішення Казанківської районної ради Миколаївської області №65/6 від 19 березня 1999 року "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок для ведення та розвинення селянського (фермерського) господарства" (т.2 а.с.118-119) ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку площею 50,0 га ріллі із земель запасу в межах території Новофедорівської сільської ради.

На підставі вказаного рішення Казанківської районної ради Миколаївської області ОСОБА_1 видано державний акт на право постійного користування землею від 06.04.1999 Серії І-МК № 013462, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 87 (т.2 а.с.123).

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 травня 2021 року у справі №478/278/21 визнано за спадкоємцем ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_1 , яка мала місце 19 червня 2016 року, права засновника Фермерського господарства «НАДІЯ» у визначеному Статутом господарства обсязі, державну реєстрацію якого проведено 28 листопада 2008 року, номер запису 15131050001000444, код ЄДРПОУ 30397424, юридична адреса фермерського господарства: 56032, Миколаївська область, Казанківський район, село Новофедорівка.

Під час розгляду справи №478/278/21 судом встановлено, що 16.04.1999 Казанківською районною державною адміністрацією Миколаївської області проведено державну реєстрацію Фермерського господарства "Надія", ідентифікаційний код юридичної особи 30397424, про що 24.11.2008 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №15131200000000444, місцезнаходження юридичної особи: 56032, Миколаївська область, Казанківський район, село Новофедорівка, засновник юридичної особи та голова господарства ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи (копія) (а.с.17), Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №621847 (копія) (а.с.18) та Статутом господарства (копія) (а.с.19-25).

Також судом встановлено, що після смерті засновника Фермерського господарства "Надія" ОСОБА_1 діяльність фермерського господарства не припинилась, позивач ОСОБА_2 як спадкоємець, виявив бажання набути права засновника господарства та продовжити його діяльність.

Також судом було зазначено, що як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Фермерське господарство "Надія" не має сформованого складеного капіталу та не має зареєстрованих майнових прав.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2022 по справі №915/1446/21 розглянуто позов Фермерського господарства "Надія" до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та визнано незаконним та скасовано наказ від 19.12.2017 року №14-15936/14-17 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою 50,00 га, розташованою на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області та наданою ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства НАДІЯ на підставі державного акту на право постійного користування землею від 06.04.1999 року Серії І-МК № 013462, зареєстрованого 06 квітня 1999 року.

При розгляді справи №915/1446/21 судом встановлено обставину надання ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства та оформлення акту на право постійного користування такою ділянкою.

Крім того судом зазначено, що з метою використання земельної ділянки за цільовим призначенням - ведення селянського (фермерського) господарства - зазначена земельна ділянка була передана громадянином України ОСОБА_1 до створеного фермерського господарства "Надія", що підтверджується відповідними статутними документами ФГ "Надія".

Також суд відхилив доводи відповідача, що позивач унаслідок смерті ОСОБА_1 втратив право постійного користування земельною ділянкою, наданою за актом, на який як на правову підставу землекористування посилається ФГ "Надія", до моменту реєстрації.

При цьому суд зазначив про обґрунтованість доводів позивача стосовно того, що ФГ "Надія" створено ОСОБА_1 (голова фермерського господарства) для ведення селянського (фермерського) господарства, до якого у свою чергу переходять обов`язки землекористувача земельної ділянки з дня його державної реєстрації (набуває статусу юридичної особи), а не громадянину ( ОСОБА_1 ), який виступає представником фермерського господарства, котрому і надано у постійне користування 50,00 га землі для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована в межах території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області згідно з вказаним вище актом від 06.04.1999 року Серії І-МК № 013462 (постанова Великої палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 922/989/18).

Підсумовуючи, суд зазначив, що позивачем доведено його право постійного користування земельною ділянкою за вказаним вище актом про постійне користування землею від 06.04.1999, а спірний наказ від 19.12.2017 року № 14-15936/14-17-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою не оснований на вимогах законодавства України.

4.2. Щодо спірного договору.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 09.09.2021 №27-14-0.2-5887/2-21 (т.2 а.с.86), судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління від 14.12.2017 № 266 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах", земельна ділянка, загальною площею 50 га, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 , була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах.

Згідно наказу Головного управління від 06.07.2018 № 218 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах», земельна ділянка була сформована та зареєстрована в державному земельному кадастрі, загальною площею 40,00 га за кадастровим номером 4823684800:03:000:0095.

На підставі наказу Головного управління від 19.09.2019 № 405 «Про проведення земельних торгів у формі аукціону», земельна ділянка була продана на земельних торгах - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За наслідком проведення 09.01.2020 земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 40 га, що розташована за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, Новофедорівська сільська рада, кадастровий номер 4823684800:03:000:0095, переможцем визначено ТОВ "Батьківщина".

09.01.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області (Орендодавець) та ТОВ "Батьківщина" (Орендар) укладено договір оренди землі (т.2 а.с.13-15), відповідно до якого Орендодавець, на підставі протоколу земельних торгів № 1-2 від « 09» січня 2020 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 4823684800:03:000:0095, яка розташована за межами населеного пункту в межах території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

Згідно п.2.1. договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 40,0000 га, у тому числі: 40,0000 га рілля.

На земельній ділянці відсутні об?єкти нерухомого майна та об?єкти інфраструктури. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4823684800:03:000:0095 станом на 01.01.2019 становить 1 157 143,03 грн і підлягає щорічній індексації (п.2.2., 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договір укладається на строк 7 років.

4.3. Щодо висновку експерта.

На виконання ухвали суду від 21.12.2022 судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судову земельно-технічну експертизу та складено висновок №23-834 від 28.07.2023 (т.3 а.с.2-12), за яким в результаті досліджень за обсягом наданих на дослідження даних встановлено, що існує накладання земельної ділянки, загальною площею 40.00 га за кадастровим номером 4823684800:03:000:0095, яка на підставі договору оренди землі передана у користування ТОВ "Батьківщина", та земельної ділянки, загальною площею 50.00 га, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 1-МК № 013462, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 06.04.1999 № 87, передана у користування ОСОБА_1 , відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.

Накладання земельної ділянки, загальною площею 40,00 га за кадастровим номером 4823684800:03:000:0095 дислоковано у східній частини земельної ділянки, загальною площею 50,00 га, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 1-МК №013462, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 06.04.1999 № 87, що була передана у користування ОСОБА_1 та у процентному співвідношенні складає - 100% площі.

5. Позиція суду.

5.1. Щодо предмету доведення.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена статтею 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень вказаних норм права, суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як свідчать матеріали справи, предметом позовних вимог є визнання недійсним договору оренди землі від 09.01.2020 з підстав того, що передана відповідачу 2 в оренду земельна ділянка сформована за рахунок земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні ФГ "Надія".

Заперечення відповідачів зводяться до відсутності у позивача майнових прав на земельну ділянку, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 1-МК № 013462 перебувала у користуванні ОСОБА_1 , а також недоведення обставини формування земельної ділянки з кадастровим номером 4823684800:03:000:0095 за рахунок земельної ділянки, площею 50,00 га, яка була надана ОСОБА_1 у постійне користування.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

У постанові від 16.10.2020 у праві №910/12787/17 об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначила, зокрема, таке: - особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено; - реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Враховуючи висновки Верховного Суду, з урахуванням доводів сторін, суд зауважує, що першочерговим при розгляді даного спору є встановлення обставини наявності у позивача права на спірну земельну ділянку, а також обставини співпадіння земельних ділянок.

5.2. Щодо наявності у позивача речових прав на земельну ділянку площею 50,00 га.

Відповідно до ч.4, 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як вже було зазначено судом, ухвалюючи рішення у справі №915/1446/21 Господарський суд Миколаївської області встановив обставину належності ФГ "Надія" права постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акту від 06.04.1999.

Натомість відповідачами така обставина жодним чином не спростована, а рішення суду у справі №915/1446/21 не оскаржувалось та є чинним.

Крім того, суд зауважує, згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 20.12.1991 №2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент створення СФГ "Першотравневе") - селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

За частиною першою статті 4 та частиною першою статті 5 Закону №2009-XII право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір. Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2009-XII після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Суд звертає увагу на те, що про набуття права користування на земельну ділянку безпосередньо фермерським господарством після його створення неодноразово зазначалось у близьких за змістом висновках Великої Палати Верховного Суду щодо орендних правовідносин, відповідно до яких після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації (постанови від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі №628/778/18, від 02.10.2019 у справі №922/538/19).

При цьому суд враховує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства (див. п. 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 по справі №922/989/18).

Враховуючи наведене у сукупності, суд зазначає про доведення позивачем обставини наявності у нього права користування земельною ділянкою, площею 50 га, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 1-МК № 013462, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 06.04.1999 № 87, передана у користування ОСОБА_1 .

При цьому щодо доводів відповідачів стосовно відсутності у позивача зареєстрованих майнових прав на земельну ділянку, що встановлено у рішенні Казанківського районного суду Миколаївської області у справі №478/278/21, суд зауважує, що такі висновки суду жодним чином не спростовують висновків суду у справі №915/1446/21, яке було ухвалено пізніше, щодо доведення позивачем наявності у нього права користування відповідною земельною ділянкою з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також і право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього кодексу передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У частині 3 статті 3 цього Закону встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Пунктом 6 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України від 25.10.2001 визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Поряд з цим обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 Перехідних положень ЗК України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005.

Так, Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При цьому Конституційний Суд України вказав на наступне:

- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

- Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди, до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України.

- у зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;

- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Згідно з пунктом 3 статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

У зв`язку із викладеним, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

5.3. Щодо співпадіння земельних ділянок.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд, висновки якого в силу положень ст. 236 ГПК України враховуються судом, в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Проаналізувавши надані сторонами докази на підтвердження обставини співпадіння земельних ділянок, суд доходить висновку про доведеність такої обставини.

Такі висновки судом зроблені з огляду на наявність в матеріалах справи:

- рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2022 №915/1446/21, яким визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління від 19.12.2017 року №14-15936/14-17 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», яким припинено право постійного користування земельною ділянкою 50,00 га, що розташована на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області та була надана ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі державного акту на право постійного користування землею від 06.04.1999 року Серії I-МК Nє 013462 зареєстрованого 06.04.1999 року;

- листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 09.09.2021 №27-14-0.2-5887/2-21 (т.2 а.с.86), в якому зазначено про включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах земельної ділянка, загальною площею 50 га, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 , присвоєння їй кадастрового номеру 4823684800:03:000:0095 та в подальшому передачу такої земельної ділянки в оренду ТОВ "Батьківщина";

- висновку експерта судової земельно-технічної експертизи №23-834 від 28.07.2023 (т.3 а.с.2-13), яким встановлено 100% накладення площі земельної ділянки з кадастровим номером 4823684800:03:000:0095 із земельною ділянкою, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 1-МК № 013462, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 06.04.1999 № 87, передана у користування ОСОБА_1 . При цьому, приймаючи до уваги, що експертне дослідження проведено відповідно до Закону України "Про судову експертизу" кваліфікованими судовим експертом, який має повну вищу освіту за спеціальностями: «Землевпорядкування та кадастр», «Геодезія та землеустрій», освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст інженер-землевпорядник та освітньо-кваліфікаційний рівень магістр з геодезії та землеустрою, відповідно; якому присвоєно V кваліфікаційній клас судового експерта, експертну кваліфікацію за спеціальністю 10.7 - «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками» (свідоцтво Nє523-22/Д видане Кваліф. палатою ЦЕКК МЮ України, рішення №1, термін дії до 15.12.2025), стаж експертної роботи з 2022 року, враховуючи, що експерт, згідно до ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, несе кримінальну відповідальність за відомості, викладені у висновку, суд, оцінивши висновок судового експерта за правилами ст.86 ГПК України, не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість останнього іншим матеріалам справи.

5.4. Щодо способу захисту.

З урахуванням встановлених судом обставин, з огляду на положення ч.5 ст.116 Земельного кодексу України, відповідно до яких земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, за відсутності добровільної відмови позивача від права користування чи припинення такого права у встановленому законом порядку, суд зауважує про відсутність підстав для передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно ч.1,3 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

За таких обставин, враховуючи, що укладання спірного договору щодо земельної ділянки, яка фактично перебуває у постійному користування ФГ "Надія", є порушенням законних права позивача, обмежує його у здійсненні реалізації його права користування землею, суд зауважує, що вимоги позивача про визнання недійсним спірного договору є підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача стосовно припинення права оренди та скасування його державної реєстрації, суд вказує наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому суд зауважує, що за час розгляду судом справи до названого Закону в тому числі ст. 26, яка регулює питання внесення змін до Державного реєстру прав внесено зміни.

Так абзацом третім частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

При цьому при розгляді справи №914/2350/18 Верховний Суд у постанові 21.12.2022 зазначив, що положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

Зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

У названій постанові Верховний Суд також зауважив, що положення Закону № 1952-IV регламентують процедуру внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.

Станом на день винесення рішення ч.3 ст. 26 Закону № 1952-IV викладена в наступній редакції.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже за змістом цієї статті, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Суд зауважує, що спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як було зазначено судом, позивач позовні вимоги обґрунтовує наявністю у нього права постійного користування на спірну земельну ділянку та протиправністю дій щодо передання в оренду такої земельної ділянки іншій особі.

Враховуючи встановлення обставини порушення права позивача суд зауважує, що належним способом захисту у цьому випадку є позов про визнання недійсним договору оренди, на підставі якого за відповідачем-2 проведено державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку, оскільки імперативні норми Закону в редакції чинній на день ухвалення рішення містять положення про автоматичне припинення прав.

При цьому задоволення судом вимоги про припинення права оренди та скасування державної реєстрації (включення їх у резолютивну частину рішення) не призведе до відновлення порушених прав позивача, оскільки не є ефективним способом захисту, з огляду на що суд зазначає про відмову у задоволенні позову в цій частині.

5.5. Щодо кола відповідачів.

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

При цьому суд зауважує, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору належними відповідачами є сторони оспорюваного договору.

Як встановлено судом з інформаційної довідки №310433022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.09.2022 року, земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4823684800:03:000:0095 площею 40,0000 га, що розташована за адресою: Миколаївська обл., Казанківський р-н, Новофедорівська сільська рада, перебуває у комунальній власності Казанківської селищної ради (код ЄДРПОУ 04375292), номер запису про право власності/довірчої власності: 47923451, дата державної реєстрації: 15.09.2022.

Відповідно до запису про інше речове право за номером 35373721 від 05.02.2020 року спірна земельна ділянка перебуває в оренді на підставі договору оренди землі від 09.01.2020 року, орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (код ЄДРПОУ 04375292), орендодавець - Казанківська селищна рада (код ЄДРПОУ 04375292), строк дії: 09.01.2027.

За таких обставин, незважаючи на ту обставину, що оспорюваний договір відповідачем -2 було укладено з Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області, останнє станом на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом не є стороною договору в силу переходу, починаючи з 27.05.2021 (внесення змін до Земельного кодексу України), повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності до органів місцевого самоврядування, а отже є неналежним відповідачем, що має наслідком відмову у задоволенні вимог позивача до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

6. Щодо судових витрат.

Приймаючи до уваги задоволення вимоги позивача щодо визнання недійсним договору, судові витрати (судовий збір та витрати за проведення експерти), відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів 2 та 3 порівну.

Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства "Надія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та Казанківської селищної ради задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 40,0000 га, для ведення товарного сільського господарського виробництва з кадастровим номером 4823684800:03:000:0095, розташованої на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, укладений 09.01.2020 між орендодавцем Головним управління Держгеокадастру у Миколаївській області та орендарем ТОВ "Батьківщина" (код ЄДРПОУ 03764809), зареєстрований в державному реєстрі речових прав 05.02.2020 за номером 35373721.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. У задоволенні позову Фермерського господарства "Надія" до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (56032, Миколаївська обл., Казанківський р-н, село Новофедорівка, вул. Миру, буд. 40, код ЄДРПОУ 03764809) на користь Фермерського господарства "Надія" (56002, Миколаївська обл., Казанківський р-н, смт Казанка(з), вул.Грушевського Михайла, буд. 12, код ЄДРПОУ 30397424) судові витрати у сумі 12 711 /дванадцять тисяч сімсот одинадцять/ грн 54 коп.

6. Стягнути з Казанківської селищної ради (56002, Миколаївська обл., Баштанський р-н, селище міського типу Казанка, вул.Миру, будинок 208, код ЄДРПОУ 04375292) на користь Фермерського господарства "Надія" (56002, Миколаївська обл., Казанківський р-н, смт Казанка(з), вул.Грушевського Михайла, буд. 12, код ЄДРПОУ 30397424) судові витрати у сумі 12 711 /дванадцять тисяч сімсот одинадцять/ грн 54 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08 лютого 2024 р.

Суддя Ю.М. Щавинська