Рішення

від 12.02.2024 по справі 396/292/23

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/292/23

Провадження № 2/396/24/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2024 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді Цесельської О.С., за участю секретаря судового засідання Новікової Я.О., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду в залі суду в м. Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Новоукраїнської міської ради, третя особа: державний нотаріус Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2 Сибірцева Оксана Валентинівна, співвідповідача ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 5,5208 гектарів, кадастровий номер 3524010000:02:002:1330 розташованої: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Новоукраїнська міська рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за правом спадкової трансмісії, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_5 . Після смерті останнього відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частки вищезазначеної земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. Постановою від 26.01.2023 року державного нотаріуса Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу, оскільки державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 036869, був виданий Новоукраїнською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 24.05.2002 року вже після смерті ОСОБА_4 , тому цей державний акт не може підтвердити право власності та належності майна спадкодавцеві.

Представник позивача під час судового розгляду позовні вимоги підтримав, прохав позов задовольнити.

Представник відповідача Новоукраїнської міської ради надав заяву про розгляд справи у їх відсутність, проти задоволення позову не заперечує.(а.с.78)

Співвідповідач в судове засідання не з"явився, повідомлявся про час та місце судового розгляду шляхом надсилання судової повістки за місцем реєстрації.

Третя особа в судове засідання не з"явилася, заперечень по суті позову не надала.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.15). ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.(а.с.14).

Відповідно до державного акту про право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 036869 встановлено, що розпорядженням Новоукраїнської районної державної адміністрації від 11 травня 2002 року № 337-р, ОСОБА_4 надана у власність земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,52 гектарів, яка розташована на території Новоукраїнської міської ради.(а.с.13).

Згідно зі спадковою справою № 93, заведеною Кіровоградською державною нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулися її дочка ОСОБА_7 та син ОСОБА_5 (а.с.91-121).

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.27).

Нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку мотивуючи тим, що оскільки державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 036869, був виданий Новоукраїнською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 24.05.2002 року вже після смерті ОСОБА_4 . В змісті постанови зазначено, що 19 квітня 2018 року Новоукраїнським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області до актового запису про смерть були внесені зміни, згідно яких прізвище померлого ОСОБА_8 змінено на ОСОБА_9 . (а.с.17-18)

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.4, 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (2003 року) та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.02.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Як визначено ч.2 ст.548 ЦК Української РСР, - прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За загальними правилами спадкування до складу спадщини входять усі права та обов`язки, а також майно, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно з частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла до 01 січня 2013 року, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт на право власності.

Державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

Стаття 125 Земельного Кодексу України визначає, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Згідно роз`яснень, що містяться у п.п.3.1, 3.5 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналізуючи вищезазначені та досліджені докази, враховуючи те, що позивач має право на спадщину за законом, однак не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в зв`язку з тим, що Державний акт на право власності на земельну ділянку та розпорядження про передачу у приватну власність земельної ділянки були видані після смерті спадкодавця, суд приходить до висновку про те, що порушені права позивачів підлягають захисту, а позовні вимоги задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259,263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) право власності на частку земельної ділянки площею 5,5208 гектарів, кадастровий номер 3524010000:02:002:1330 розташованої: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Новоукраїнська міська рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за правом спадкової трансмісії, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 12.02.2024 року.

Суддя: О. С. Цесельська