Постанова

від 31.01.2024 по справі 926/4407/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2024 р. Справа №926/4407/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.

суддів: Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка представників сторін:

від позивача не з`явилися

від відповідача Гінінгер А.З. (ордер № СЕ 1072971 від 13.11.2023)

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Цемко Інеси Василівни б/н від 13.11.2023

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.11.2023 суддя: Ковальчук Т.І. м. Чернівці, повний текст рішення складено 07.11.2023

за позовом Комунального підприємства Міський торговельний комплекс Калинівський ринок, м. Чернівці

до відповідача фізичної особи-підприємця Цемко Інеси Василівни, Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 586 775,10 грн.,

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

14.11.2022 комунальне підприємство Міський торговельний комплекс Калинівський ринок (надалі КП «МТК «Калинівський ринок») звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Цемко І.В. (надалі ФОП Цемко І.В.) про стягнення заборгованості в сумі 586 775,10 грн., з яких 447 405,52 грн. основного боргу, 24 009,58 грн. пені, 99 149,39 грн. інфляційних втрат та 16210,61 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.04.2019 КП "МТК "Калинівський ринок" та ФОП Цемко І.В. укладено договір № 1494/6тс про надання в користування торговельного місця № 14, площею 298,8 кв.м., що знаходиться в торговому секторі № 6 для надання ресторанно-відпочинкових послуг строком до 31 грудня 2022 року, а також 28.01.2019 сторони уклали договір № 12073 про підключення до системи загального відеоспостереження терміном дії з дня підписання протягом невизначеного строку до моменту припинення фактичного використання торговельного місця.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення укладених з позивачем договорів про надання в користування торговельного місця та про підключення до системи загального відеоспостереження не здійснювала оплату за послуги, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення заборгованість в розмірі 447 405,52 грн. (1536,00 грн. вартість послуг з відеоспостереження та 445 869,52 грн. вартість послуг з утримання торговельного місяця), доказів погашення якої відповідачем не подано.

Враховуючи положення ст. 625 ЦК України, позивачем здійснено, на зазначену суму заборгованості, нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Також враховуючи положення п. 2.2 договору про надання в користування торговельного місця № 14 та п. 3.4 договору про підключення до системи загального відеоспостереження позивачем здійснено, на зазначену суму заборгованості, нарахування пені.

Правовими підставами позову зазначає ст. ст. 526, 548, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 216, 231, 232 ГК України,

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02.11.2023 позовну заяву КП «МТК «Калинівський ринок» до ФОП Цемко І.В. задоволено частково. Стягнуто з ФОП Цемко І.В. на користь КП «МТК «Калинівський ринок» заборгованість на суму 584 610,75 грн., з яких 447 405,52 грн. основного боргу, 22 230,28 грн. пені, 15 825,56 грн. 3% річних та 99 149,39 грн. інфляційних втрат, а також 8 769,16 грн. судового збору.

Відмовлено в частині вимог про стягнення пені в сумі 1 779,30 грн. і 3% річних на суму 385,05 грн.

Судовий збір у сумі 32,47 грн. залишено за позивачем.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та здійснив перерахунок нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що: суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо відсутності факту припинення договору про надання в користування торговельного місця;

-безпідставними є висновки суду щодо відсутності факту переходу права власності від відповідача Цемко І.В. до Цемко С.В. відповідно до Біржового контракту купівлі-продажу майна (малі архітектурні споруди) реєстраційний: серія ЧРВ № 061020/85ЧТ від 06 жовтня 2020 року на об`єкт ресторанно-готельний відпочинковий комплекс «Барон Гантерберг»;

-вважає, що договір про надання в користування торговельного місця в силу пункту 6.5.4. припинив дію з моменту відчуження торгівельного об`єкта - за Біржовою угодою від 06.10.2020 року;

-суд помилково взяв до уваги положення ст. 657 ЦК України;

-не враховано принципу свободи договору та не застосовано принципів розумності та справедливості у спірних правовідносинах.

Узагальнені заперечення позивача

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечує доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що виходячи з умов біржового контракту від 06.10.2020, про що зокрема стверджує відповідач у своїй апеляційній скарзі, право власності на об`єкт у відповідача (продавця) виникло на підставі договору про надання в користування торгівельного місця, тобто лише з правовідносин щодо користування (оренди) торгівельним місцем.

Позивач зазначає, що право власності на будь-яку річ не може виникати на підставі лише орендних правовідносин (договору оренди чи користування), зокрема на підставі правовідносин щодо користування торгівельним місцем (торгівельною площею), а право власності на новостворене нерухоме майно може виникати лише з моменту його введення в експлуатацію(ч. 2 ст. 331 ЦК України).

Вважає, що відповідачем не доведено приналежність їй майна, яке розміщене на торгівельному місці, як наслідок, є зокрема безпідставними доводи відповідача про припинення договору з моменту, нібито відчуження 06.10.2020 торговельного об`єкту.

У судове засідання 31.01.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача в судове засідання не з?явився, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується підписом уповноваженого представника на повідомленні Західного апеляційного господарського суду про оголошення перерви від 24.01.2024.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, беручи до уваги позицію присутніх учасників справи про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, а також зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась та враховуючи положення п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача, що не з`явився за наявними в справі доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та враховуючи пояснення представника позивача надані в судовому засіданні 24.01.2024, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

16.04.2019 КП МТК «Калинівський ринок» (ринок) та ПП Цемко І.В. (користувач) укладено договір за № 1494/6тс про надання в користування торговельного місця на території КП МТК «Калинівський ринок» (надалі договір) (т. 1 а.с. 12-13), за змістом якого ринок надає, а користувач приймає в строкове платне користування торговельне місце № 14, площею 289,90 м2 на території ринку, торговий сектор № 6 для надання ресторанно-відпочинкових послуг.

У статтях 6, 627 Цивільного кодексу України встановлено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Виходячи із системного аналізу Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 договори, укладені між адміністрацією ринку і суб`єктами підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю, є за своєю правовою природою договорами оренди (найму) торгових площ (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 3-113гс11).

За змістом статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Згідно з п. 1.2 договору про надання в користування торговельного місця торговельне місце облаштовано ресторанно-готельним комплексом «Барон Гартенберг», який є власністю користувача. Передача іншій особі торговельного місця без згоди ринку забороняється.

28.01.2019 КП МТК «Калинівський ринок» (виконавець) та ПП Цемко І.В. (замовник) укладено договір за № 12073 про підключення до системи загального відеоспостереження (надалі договір відеоспостереження) терміном дії з дня підписання протягом невизначеного строку до моменту припинення фактичного використання торговельного місця (т. 1, а.с. 14-15).

Предметом договору відеоспостереження є забезпечення виконавцем створення технічних можливостей щодо підключення до загальної системи відеоспостереження належного замовнику торговельного об`єкту № 14, розташованого на території КП МТК «Калинівський ринок» в торговельному секторі № 6, за адресою: м. Чернівці, вул. Калинівська, 13-А та надання замовнику відомостей, отриманих за допомогою технічних засобів систем відеоспостереження.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За змістом частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судами встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з договору № 1494/6тс від 16.04.2019 про надання в користування торговельного місця на території КП МТК «Калинівський ринок» та договору № 12073 від 28.01.2019 про підключення до системи загального відеоспостереження (надання послуг).

Договори, укладені між адміністрацією ринку і суб`єктами підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю, є за своєю правовою природою договорами оренди (найму) торгових площ (див. постанову Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 3-113гс11, постанови Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 522/13821/15-а, від 16.03.2020 у справі №922/227/19).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що за правовою природою договір про надання в користування торговельного місця є змішаним договором, який поєднує правовідносини договору найму і договору про надання послуг.

Визначення договору найму надано в статті 759 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якого за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За частинами 1, 2 статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Предметом договору про надання в користування торговельного місця є передання ринком користувачу (відповідачу) в строкове платне користування торговельного місця, плата за користування яким виражається в оплаті наданих ринком послуг з утримання цього торговельного місця, визначених пунктами 2.1, названого договору.

Відповідно до п 2.1 договору, плата за послугу по утриманню торговельного місця в належному стані та плата за надання додаткових послуг проводиться щомісячно єдиним платежем, але не пізніше 20 числа поточного місяця, в готівковій формі в касу ринку або через установу банку згідно із затвердженим прейскурантом вартості послуг ринку.

Прейскуранти вартості послуг КП «МТК «Калинівський ринок» затверджені та введені в дію наказами підприємства:

1) № 161 від 27.12.2019 на 2020 рік, введено в дію з 01 січня 2020 року;

2) № 152 від 28.12.2020 на 2021 рік, введено в дію з 01 січня 2021 року;

3) № 222 від 24.12.2021 на 2022 рік, введено в дію з 01 січня 2022 року (т.с. 1, а.с. 29-43).

Згідно з прейскурантами вартість послуг ринку з утримання торговельного місця в належному стані для торгівлі (надання послуг) з магазинів, кіосків, павільйонів та інших пунктів продажу встановлена:

- на 2020 рік 2,04 грн. за 1 м кв. площі в день,

- на 2021 рік 2,18 грн. за 1 м кв. площі в день,

- на 2022 рік 2,44 грн. за 1 м кв. площі в день.

Предметом договору № 12073 про підключення до системи загального відеоспостереження є забезпечення виконавцем (КП «МТК «Калинівський ринок») створення технічних можливостей щодо підключення до загальної системи відеоспостереження належного замовнику (підприємець Цемко І.В.) торговельного об`єкту № 14, розташованого на території КП МТК Калинівський ринок в торговельному секторі № 6, за адресою: м. Чернівці, вул. Калинівська, 13-А та надання замовнику відомостей, отриманих за допомогою технічних засобів систем відеоспостереження.

Згідно з п. 3.2 договору оплата послуг по обслуговуванню торговельного об`єкту загальною системою відеоспостереження здійснюється не пізніше строку внесення оплати за користування торговельним місцем, встановленого відповідною угодою про надання в користування торговельного місця, укладеною між підприємцем та КП «МТК «Калинівський ринок» (тобто до 20 числа поточного місяця, п. 2.1 договору про надання в користування торговельного місця).

Згідно з Прейскурантами вартості послуг КП «МТК «Калинівський ринок» вартість послуг із обслуговування об`єкту в загальній системі відеоспостереження на 2020, 2021, 2022 роки встановлена в розмірі 48,00 грн. за 1 місяць.

Судами встановлено, що відповідач в порушення зобов`язань за вищезазначеними договорами не здійснив оплату вартості послуг за період з березня 2020 року по жовтень 2022 на загальну суму 447 405,52 грн., з яких 1536,00 грн. вартість послуг з відеоспостереження та 445 869,52 грн. вартість послуг з утримання торговельного місяця (т.с. 1, а.с. 18-19).

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 ЦК України унормовано, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п. 6.1 договору про надання в користування торговельного місця, договір набирає чинності з 16.04.2019 і діє до 31.12.2022.

Згідно з п. 5.1 договору № 12073 про підключення до системи загального відеоспостереження, договір набуває чинності з моменту його підписання, і діє протягом невизначеного строку до моменту припинення фактичного використання торговельного місця.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на те, що договір про надання в користування торговельного місця за № 1494/6тс від 16.04.2019 припинив свою дію 06.10.2020, а саме з дня відчуження нею ресторанно-готельного відпочинкового комплексу «Барон Гартенберг» згідно з біржовим контрактом купівлі-продажу майна (малі архітектурні споруди) від 06.10.2020 реєстраційний № ЧРВ № 061020/85ЧТ, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.2 договору про надання в користування торговельного місця торговельне місце облаштовано ресторанно-готельним комплексом «Барон Гартенберг», який є власністю користувача. Передача іншій особі торговельного місця без згоди ринку забороняється.

Відповідно до умов договору про надання в користування торговельного місця, для припинення цього договору в зв`язку з відчуженням торговельного об`єкта іншому користувачеві має відбутися процедура, передбачена Положенням про порядок переоформлення права користування торговельним місцем, передачу торговельного місця в субкористування на території КП МТК «Калинівський ринок», що затверджене наказом КП МТК «Калинівський ринок» № 224 від 01.09.2014 (т. 1, а.с. 96-98) (надалі Положення).

За змістом Положення передача торговельного місця (що є наслідком, у тому числі, відчуження торговельного об`єкта) здійснюється на підставі заяв користувача (відповідача) та суб`єкта господарювання, якому передається торговельне місце, за умови відсутності заборгованості з оплати послуг за користування торговельним місцем електроенергією, відеоспостереження та за умови, що торговельний об`єкт, яким облаштовано торговельне місце, що передається, не є предметом спору, застави, на нього не накладено арешт, а сторони наділені правом на передачу цього торговельного місця (розпорядження торговельним об`єктом). Передача торговельного місця іншому суб`єкту господарювання тягне за собою припинення дії договору з попереднім користувачем (пункти 1.2, 1.4, 1.8 Положення).

Судами встановлено, що після укладення біржового контракту купівлі-продажу майна (малі архітектурні споруди) від 06.10.2020 процедура передачі торговельного місця покупцю Цемко С.М. не відбулася. Окрім того відповідачем (апелянтом) не подано доказів укладення договору про надання в користування торговельного місця між позивачем і ОСОБА_1 як і не надано доказів, що відповідачем запитувалася згода позивача на передачу іншій особі торговельного місця (як зазначено в змісті п.1.2. укладеного договору від 16.04.2019 № 1494/6тс про оренду торгового місця між позивачем та відповідачем (т. 1 а.с. 12-13).

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що договір про надання в користування торговельного місця припинив свою дію на підставі відчуження торговельного об`єкта іншому користувачеві з 06.10.2020.

З врахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що впродовж спірного періоду з березня 2020 року по жовтень 2022 року, договір про надання в користування торговельного місця за № 1494/6тс від 16.04.2019 та договір за № 12073 від 28.01.2019 про підключення до системи загального відеоспостереження, були чинними і сторони були зобов`язані їх виконувати.

Одночасно заявлена вимога на підставі ч.2 ст.625 ЦК України обгрунтовано задоволена судом як компенсаційні втрати.

За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів судами встановлено, що у порушення зобов`язань за договором про надання в користування торговельного місця та договору № 12073 від 28 січня 2019 року про підключення до системи загального відеоспостереження, відповідачка не здійснила оплату вартості послуг за період з березня 2020 року по жовтень 2022 на загальну суму 447405,52 грн., з яких 1536,00 грн. вартість послуг з відеоспостереження, та 445 869,52 грн. вартість послуг з утримання торговельного місяця (т. 1, а.с. 18-19).

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом. Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 2.2 договору про надання в користування торговельного місця і пункту 3.4 договору № 12073 від 28.01.2019 про підключення до системи загального відеоспостереження позивач нарахував відповідачці пеню в сумі 24 009,58 грн. виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення за період з 21.12.2021 по 31.10.2022 в межах річного строку позовної давності (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України) та 6-ти місячного строку з дня, коли зобов`язання мало бути виконане, щодо кожного щомісячного простроченого платежу (ч. 6 ст. 232 ГК України) (т.с. 1, а.с. 9-12). Через необгрунтоване збільшення періоду нарахування неустойки, розмір пені, яку просить стягнути позивач, є дещо завищеним, у зв`язку з чим суд першої інстанції здійснив перерахунок пені та визначив її в розмірі 22230,28 грн. за період з 01.01.2022 по 31.10.2022 (розрахунок суду, т.с. 2, а.с. 76).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд першої інстанції здійснив перерахунок 3% річних за період з 01.04.2020 по 08.11.2022, згідно з яким 3% річних становлять 15825,56 грн. (т.с. 2. а.с. 76) та розрахунок інфляційних втрат на суму 99149,39 грн. за період з квітня 2020 року по вересень 2022 року (т.с. 2. а.с. 5-8).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (статті 76, 77 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд як на підставу для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційним господарським судом встановлено, що апелянтом не оспорюється розмір заборгованості (основного боргу в розмірі 447 405,52 грн.), пені (в розмірі 22 230,28 грн.), 3% річних (в розмірі 15 825,56 грн.) та інфляційних втрат (в розмірі 99 149,39 грн.). Таким чином, апеляційний господарський суд не перераховує розмір заборгованості визначену та перевірену судом першої інстанції.

Судами в цій справі не встановлено, що павільйон є об`єктом нерухомості, а тому ст. 267 ГПК України на спірні правовідносини не поширюється, проте це не вплинуло на правильні висновки суду в цій справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення в справі прийняте із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування не вбачається.

Заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідають фактичним обставинам по справі, а тому апеляційний суд враховує їх як обґрунтовані.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Цемко І.В. від 13.11.2023 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (відповідача) судового збору в розмірі 13 153,70 грн., який сплачений згідно з квитанцією до платіжної інструкції за № ПН 131340С1 від 17.11.2023.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Цемко Інеси Василівни б/н від 13.11.2023 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.11.2023 у справі № 926/4407/22 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 13 153,70 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 09.02.2024