Постанова

від 06.02.2024 по справі 907/837/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. Справа №907/837/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівСкрипчук О.С.

Матущак О.І.

розглянувшиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА» (вх. № ЗАГС 01-05/17/24 від 02.01.2024)

на рішенняГосподарського суду Закарпатської області від 08.12.2023 (суддя Ремецькі О.Ф.)

у справі № 907/837/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел Енерго», м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА», с. Мідяниця, Берегівського району

про стягнення заборгованості у сумі 714 199,00 грн.

за участю учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріел Енерго» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА» про стягнення суми 714 199,00 грн. заборгованості за договором поставки №03-11/21 11.03.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару, за який було здійснено передоплату, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 714 199, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2023 у справі № 907/837/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел Енерго» суму 714 199,00 грн. попередньої оплати, а також суму 10 712,98 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, а відповідач не передав товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, то, зважаючи на норми ч.2 ст.693 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову і повернення позивачу попередньої оплати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «КИФА» подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на пункти укладеного між сторонами договору, звертає увагу суду на відсутність погоджених вимог про строки поставки товару, відтак, вважає позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати передчасними.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2024 справу № 907/837/23 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Матущак О.І та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2023, розгляд справи №907/837/23 призначено на 06.02.2024.

29.01.2024 від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній, спростовуючи доводи апеляційної скарги, звертає увагу суду на те, що відповідач, усвідомлюючи наявність заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріел Енерго», здійснив часткове погашення суми боргу, однак в подальшому почав заперечувати проти існування такої заборгованості.

Позивач та відповідач в судове засідання 06.02.2024 не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

З матеріалів справи вбачається, що сторони про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в електронний кабінет від 11.01.2024, обов`язкова явка сторін в судове засідання не вимагалась, відтак, колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу за відсутності належно повідомлених сторні.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2021 між ТзОВ "Ріел Енерго" (Покупець) та ТзОВ "Кифа" (Постачальник) було укладено договір поставки №03-11/21 , відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати Покупцю будівельну керамічну продукцію (керамічні блоки, цеглу, камінь керамічний), а Покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього ціну в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, кількість, ціна товару, місце поставки зазначаються в специфікаціях до цього договору та/або накладних (замовленнях, заявках, рахунках).

Загальна ціна договору складається з вартості товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних (п. 2.1 договору).

Покупець здійснює авансовий платіж (передоплату) в розмірі 100% від вартості партії товару. Підтвердження погодження ціни товару є оплата отриманого рахунку (рахунку-фактури) Покупцем та/або підписання уповноваженими особами сторін накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, передача майна Постачальником і прийняття його Покупцем оформляється накладною.

Постачальник зобов`язаний надати Покупцю на кожну партію товару: рахунок-фактуру, ТТН - у випадку поставки автотранспортом, паперову копію електронного перевізного документу (залізничної накладної) у випадку поставки залізничним транспортом, видаткову накладну (п. 3.6 Договору).

Згідно з п. 6.1 договору усі спори та розбіжності, що можуть виникнути між сторонами із умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів.

У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку господарським судом або відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.7.1 договору він набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2021

Якщо за 20 днів до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не повідомить про бажання його припинити, то він вважається продовженим на наступний рік на тих самих умовах (п.7.1.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

Так, на виконання умов договору, відповідачем було надіслано ТзОВ «Ріел Енерго» рахунок №83 від 13.09.2021 на загальну суму 1186800,00 грн.

Позивач здійснив повну оплату згідно виставленого рахунку, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1368 від 13.09.2021.

Впродовж 2022 року на виконання умов договору здійснювалися поставки товару, що підтверджується видатковими накладними та товаро-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

Здійснивши взаємні розрахунки за період 2022 року, було встановлено, що станом на 31.12.2022 заборгованість ТзОВ «Кифа» перед ТзОВ «Ріел Енеого» становить 734 199, 00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний та скріплений печатками обох сторін.

3 даного акту звірки вбачається, що відповідач здійснив останню поставку товару ще 20.06.2022.

ТзОВ «Ріел Енерго» звернулось до відповідача з листом-зверненням №30/23 від 10.02.2023, в якому повідомило ТзОВ «Кифа» про наявність заборгованості в розмірі 734 199, 00 грн та просило повернути вказані кошти, оскільки позивач не буде здійснювати замовлення товарів/матеріалів на дану суму.

12.05.2023 позивач повторно звернувся до відповідача листом №83/23 з вимогою про повернення заборгованості в розмірі 801 870, 00 грн.

Згідно з платіжним дорученням №1006 від 11.08.2023 відповідач повернув позивачу кошти в розмірі 20 000 грн, вказавши в призначенні платежу «акт звірки за період 2022 рік в т.ч. 20% ПДВ», однак, після цього жодні кошти відповідачем не повертались.

Враховуючи, що ТзОВ «Кифа» свого обов`язку по поставці товару у повному обсязі не виконало, здійснивши лише часткову його поставку, оплата товару позивачем здійснена в повному обсязі, у відповідача виникла заборгованість по спірному правочину на суму 734 199, 00. Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом з метою захисту порушених прав.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України та ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки, до яких за своєю правовою природою відноситься договір № 03-11/21 від 11.03.2021, продавець (постачальник) який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із приписами ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів того, що сторонами було узгоджено строк поставки товару, зокрема у письмових заявках, специфікаціях тощо.

Як зазначалося вище, з метою виконання умов договору поставки позивач здійснив повну оплату згідно виставленого рахунку, що підтверджується платіжним дорученням №1368 від 13.09.2021 на суму 1 186 800, 00 грн.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №3-127гс11, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 від 31.10.2018 у справі № 910/13318/16, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18 від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.

З матеріалів справи слідує, що позивачем обрано такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати товару.

Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Як зазначалося вище, позивач двічі звертався до відповідача з листом-зверненням №30/23 від 10.02.2023 та №83/23 від 12.05.2023, в яких просило повернути заборгованість в сумі 734 199, 00 грн, оскільки позивач не буде здійснювати замовлення товарів/матеріалів на дану суму.

Отже, строк виконання обов`язку відповідачем щодо повернення коштів в сумі 734 199, 00 грн з врахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України та ч. 5 ст. 254 ЦК України є таким, що настав.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем будь-яких дій про намір передати позивачу оплачений товар чи узгодження умов постачання товару.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що на момент розгляду справи товар позивачу в повній мірі поставлений так і не був, хоча обов`язок передати покупцеві товар визначений укладеним між сторонами договором. Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України дії відповідача є недобросовісними. Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача передати оплачений товар, однак його дії свідчать про невиконання ним свого зобов`язання з передачі позивачу.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати (авансового платежу) у розмірі 734 199, 00 грн є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

Відтак, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача 734 199, 00 грн.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА»

залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2023 у

справі № 907/837/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 12.02.2024

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

судді О.С. Скрипчук

О.І. Матущак