Постанова

від 06.02.2024 по справі 916/1227/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. ОдесаСправа № 916/1227/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Селянського (фермерського) господарства "МАРІНОВ-СИН": Петров В.С.

від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області: Попкова Ю.П.

від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ": Драганов Д.М.

від Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.09.2023 року, суддя в І інстанції Невінгловська Ю.М., повний текст якого складено 18.09.2023 в м. Одесі

у справі: №916/1227/22

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "МАРІНОВ-СИН"

до відповідачів:

1) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області

про визнання права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року Селянське (фермерське) господарство "МАРІНОВ-СИН" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ", в якій просило суд визнати право постійного користування земельною ділянкою площею 35.8792 га, розташованої на території Саф`янівської сільської Ради Ізмаїльського району Одеської області, кадастровий номер 5122083400:01:002:0505 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов`язати ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" повернути СФГ "МАРІНОВ-СИН" земельну ділянку площею 35.8792 га, розташовану на території Саф`янівської сільської Ради, Ізмаїльського району, Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер 5122083400:01:002:0505 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право постійного користування спірною земельною ділянкою, яке від ОСОБА_1 перейшло СФГ "МАРІНОВ-СИН" не припинилося ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть засновника, але це не завадило ГУ Дежгеокадастру в Одеської області всупереч ст.141 ЗК України припинити його право постійного користування, провести земельні торги по продажу права оренди земельної ділянки, яку використовував позивач, та укласти договір оренди цієї земельної ділянки з ТОВ "Агропрайм Холдинг".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.09.2023 у справі №916/1227/22 позов задоволено; визнано за Селянським (фермерським) господарством "МАРІНОВ-СИН" право постійного користування земельною ділянкою площею 35.8792 га, розташованої на території Саф`янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області кадастровий номер 5122083400:01:002:0505 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" повернути Селянському (фермерському) господарству МАРІНОВ-СИН земельну ділянку площею 35,8792 га, розташовану на території Саф`янська сільської Ради, Ізмаїльського району, Одеської області (за межами населеного пункту) кадастровий номер 5122083400:01:002:0505 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь Селянського (фермерського) господарства "МАРІНОВ-СИН" судовий збір у сумі 2481 грн; стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" на користь Селянського (фермерського) господарства "МАРІНОВ-СИН" судовий збір у сумі 2481 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. При цьому, як встановлено судом, зі змісту наказу № 15-4049/13-19-СГ від 25.07.2019, на підставі якого відповідач-1 зареєстрував за собою право державної власності на спірну земельну ділянку, вбачається, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не приймало рішення про припинення права постійного користування та/або вилучення земельної ділянки (повністю або частково) в межах Державного акту серії ІІ-ОД № 021934 від 11.08.1999.

З наведеного суд дійшов висновку, що у разі смерті громадянина-засновника СФГ право користування земельною ділянкою зберігається за юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому законом порядку, оскільки у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою позивач набув права та обов`язки землекористувача і у зв`язку із смертю засновника селянського (фермерського) господарства, якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування, таке право не є таким, що припинилося.

Місцевий господарський суд також вказав, що станом на момент отримання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як членами СФГ з землі, яка була надана в постійне користування ОСОБА_1 (із земельної ділянки загальною площею 50 га), по 4.60 га для ведення власного фермерського господарства (залишок земельної ділянки, яка залишилась у ОСОБА_1 склав 35.8792 га.), стаття 79-1 була відсутня в Земельному кодексі України, а тому, враховуючи положення статті 58 Конституції України, не може бути застосована до спірних правовідносин в частині, що стосується земельної ділянки площею 35,8792 га станом на 2005 рік.

Враховуючи встановлені обставини щодо відсутності підстав для припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою за Державним актом ІІ-ОД № 021934, суд вважає, що за позивачем зберіглося право користування спірною частиною земельної ділянки площею 35,8792 га.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що за позивачем станом на момент проведення земельних торгів та укладання договору оренди, тобто на 10.09.2020р., зберіглося право постійного користування спірною частиною земельної ділянки площею 35,8792 га, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання права постійного користування земельною ділянкою підлягають задоволенню, а також погодився з доводами позивача про те, що СФГ "Марінов - син" має право витребувати від ТОВ "Агропрайм Холдінг" земельну ділянку площею 35.8792 га, розташовану на території Саф`янської сільської Ради Ізмаїльського району на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України.

12.10.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ", в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.09.2023 у справі №916/1227/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що починаючи з 01.01.2013 року, СФГ «МАРІНОВ-СИН» мало здійснити заходи щодо формування четвертої земельної ділянки площею 36,2 га, яка лишилась після виділу з неї земельних ділянок площею 4,60 га, привласнення їй кадастрового номеру, реєстрації в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, нічого цього позивачем зроблено не було.

Вважає, що починаючи з 01.01.2013 року, положення ст. 79 Земельного кодексу України стали обов?язковими, в тому числі й для СФГ «МАРІНОВ-СИН», в частині необхідності формування четвертої земельної ділянки площею 36,20 га, як об?єкту цивільних прав. За таких обставин, твердження суду першої інстанції про те, що ст. 79' Земельного кодексу України не розповсюджує свою дію на позивача, є хибним. Відповідно до ч. 13 статті 79' Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об?єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об?єднання земельних ділянок. Таким чином, земельна ділянка площею 50,0 га, яка знаходилась у постійному користуванні у СФГ «МАРІНОВ-СИН», була поділена, а, станом на 01.01.2013 року, решта земельної ділянки не була сформована. А отже, відповідно до ст. 79' Земельного кодексу України ділянка площею 50,0 га припинила своє існування як об?єкт цивільних прав.

Також, ТОВ «АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ» вважає помилковим застосування ст. 141 Земельного кодексу України, оскільки стаття могла бути застосована до земельної ділянки площею 50,0 га, яка знаходилась у постійному користуванні у СФГ «МАРІНОВ-СИН». Однак, ця стаття не може бути застосована до несформованої земельної ділянки площею 36,20 га без кадастрового номеру. Адже, після виділу із земельної ділянки площею 50,0 га, яка знаходилась у постійному користуванні у СФГ «МАРІНОВ-СИН», трьох земельних ділянок площею 4,60 га кадастрові номери 5122083400:01:002:0105, 5122083400:01:002:0106 та 5122083400:01:002:0107. земельна ділянка площею 36,20 га не була сформована належним чином, кадастровий номер їй не був привласнений та право постійного користування за цією земельною ділянкою не було зареєстроване відповідно до ст. 126 Земельного кодексу У країни.

Вказує, що Позивачем не ставилось позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування цих рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) суб?єкта владних повноважень, не оскаржувались його дії чи бездіяльність. За таких обставин, перелічені вище накази продовжують діяти, а оскаржуване судове рішення їм суперечить. Так саме, позивачем не ставилось вимог про визнання недійсним або припиненим договору оренди землі №82 від 10.09.2020 р., укладеного ТОВ «АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ» із Саф?янівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області. Приймаючи оскаржуване рішення, фактично вирішив позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держгеокдастру в Одеській області, та припинення договору оренди землі, укладеного між ТОВ «АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ» та Саф?янівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області. Тим самим, вийшовши за межі заявлених позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру в Одеській області просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 06.09.2023 у справі №916/1227/22 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області зазначає, що після отримання членами селянського (фермерського) господарства у приватну власність земельних ділянок площею по 4,6 га для ведення фермерського господарства із земель, наданих у постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД Nє 021934, ні ОСОБА_1 , ні Позивачем не вчинено жодних дій щодо оформлення права користування залишком земельної ділянки. Згідно вимог ч. 13 ст. 79-1 3К України земельна ділянка припиняє існування як об?єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема поділу або об?єднання земельних ділянок.

До Головного управління не надходило інформації, яка могла б підтвердити перехід права постійного користування від особи ( ОСОБА_1 ), яка його набула на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД Nє 021934, до будь-якої іншої фізичної чи юридичної особи. Фактично залишок земельної ділянки після поділу земельної ділянки перейшов до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності та земельна ділянка була сформована згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель,

Вказує, що в чинному законодавстві відсутні прямі норми, які передбачають автоматичний перехід права користування на земельну ділянку в разі смерті фізичної особи до іншої юридичної особи.

Головне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством України, чинним на момент передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5122083400:01:002:0505 ТОВ «Агропрайм Холдинг».

У відзиві на апеляційну скаргу від Селянського (фермерського) господарства "МАРІНОВ-СИН" останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та зазначає, що ст. 141 ЗК України від 25.10.2001 (редакції на 11.01.2005) не передбачала припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок виходу з складу фермерського господарства його членів і отримання ними в власність середню частку по Лощинівської сільської Ради.

Додатково вказало, що 07.07.2011 р. ЗК України був доповнений ст.79 , яка регулювала формування земельної ділянки як об?єкта цивільних прав. Земельна ділянка площею 35.8792 га була зареєстрована 19.07.2019 р. і вона не може ніяк припинити своє існування як об?єкт цивільних прав, по юридичним фактам які проходили до її державної реєстрації. Звертаємо увагу, що ч.13 ст.791 ЗК України була прийнята 05.12.2019 р. і ніяк не може регулювати відношення які виникли 19.10.2005 р. та 25.07.2019 р.

Стверджує, що смерть засновника СФГ не є підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою СФГ «Марінов-син», а підставою може бути припинення діяльності такої юридичної особи, а також ст. 141 ЗК України.

Позивач зазначив, що законодавство не передбачає визнання протиправності і скасування рішень Держгеокадастру перед проведенням земельних торгів, визнання недійсним або припинення договору оренди землі №82 від 10.09.2020 р,, укладеного між ТОВ « Агропрайм-Холдінг» і Сафянською сільською радою. СФГ « Марінов - син» був на момент проведення земельних торгів, тобто на 10.09.2020 р., власником майнового права - права постійного користування земельною ділянкою площею 35.8792 га, що розташована на території Лощинівської сільської Ради, тому має право витребувати від ТОВ « Агропрайм - Холдінг» земельну ділянку площею 35.8792 га, розташованої на території Саф?янська сільської Ради Ізмаїльського району, та на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України має право поновити своє порушене право.

У відповіді на відзив Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, зокрема, зазначило, що при проведенні процедури розпаювання членами СФГ припиняється дія державного акту на право постійного користування землею в зв`язку із формуванням нових земельних ділянок, які відводяться у власність громадянам, членам СФГ, оскільки земельна ділянка перестає бути первісним об`єктом речових прав.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу №915/534/21 до розгляду на 05.12.2023 о 12:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.09.2023 у справі №916/1227/22 до 20.12.2023 об 11:30. Між тим, з огляду на технічну неможливість проведення вищенаведеного судового засідання внаслідок відсутності зв`язку з підсистемою відеоконференцзв`язку ЄСІТС через мережу "Інтернет" в результаті технічного збою (недоступність сайту), зазначене судове засідання у справі №916/1227/22 не відбулося, про що складено відповідні довідку та акт про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку від 20.12.2023.

За таких обставин, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду призначено справу №916/1227/22 до розгляду на 06.02.2024 о 14:30.

В судовому засіданні 06.02.2024 прийняли участь представник Селянського (фермерського) господарства "МАРІНОВ-СИН", Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ". Представник Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, при цьому, 05.02.2024 до суду апеляційної інстанції від третьої особи надійшло клопотання про розгляд даної справи без участі повноважного представника.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, враховуючи клопотання Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про розгляд даної справи за відсутності повноважного представника, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №021934 від 11.08.1999 ОСОБА_1 на підставі рішення 8 сесії ХХІІІ скликання Ізмаїльської районної ради народних депутатів Ізмаїльського району Одеської області від 30.06.1999 № 81/р надана у постійне користування земельна ділянка площею 50,00 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Лощинівської сільської ради. Земельну ділянку надано для ведення селянського (фермерського) господарства.

Вказаний Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ОД № 10-10-01п.

Державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства "МАРІНОВ-СИН", як юридичної особи за ідентифікаційним кодом 31125577, здійснено 11.08.2000, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, про що вчинено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 04057126Ю0010189.

Відповідно до статуту С(Ф)Г "МАРІНОВ-СИН" (затвердженого головою С(Ф)Г 07.08.2000) засновником і головою господарства є ОСОБА_1 . Членом фермерського господарства є ОСОБА_1 . Фермерське господарство набуває права юридичної особи з моменту його державної реєстрації. На ім`я голови Фермерського господарства видається державний акт на право приватної власності на землю або державний акт на право постійного користування землею. Фермерське господарство створено в цілях повного задоволення потреб населення в умовах ринкової економіки у різноманітних товарах та послугах за умови отримання прибутку на користь членів. Для здійснення своїх статутних завдань С(Ф)Г "МАРІНОВ-СИН" отримує землю на підставах передбачених діючим законодавством України.

Розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації від 13.06.2005 №358/А-2005 частину вищезазначеної земельної ділянки було передано у приватну власність для ведення фермерського господарства ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Так, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 841684 за № 010552100067 від 19.10.2005 ОСОБА_4 на підставі розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації від 13.06.2005 № 358/А-2005 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5122083400:01:002:0105, площею 4,60 га, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 841683 за № 010552100066 від 19.10.2005 ОСОБА_2 на підставі розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації від 13.06.2005 № 358/А-2005 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5122083400:01:002:0106, площею 4,60 га, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 841685 за № 010552100068 від 19.10.2005 ОСОБА_3 на підставі розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації від 13.06.2005 № 358/А-2005 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5122083400:01:002:0107, площею 4,60 га, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Отже, після виділення земельних ділянок, площею по 4,60 га кожна, вищевказаним громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , залишок земельної ділянки склав 35,8792 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 01.06.2012.

У наступному, Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 59 від 21.02.2019 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" з урахуванням наказу № 129 від 13.05.2019 "Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності" проведено у 2019 році захід з інвентаризації земель державної власності, а саме: інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах об`єднаних територіальних громад (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій) згідно з додатком І, що додається; інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності на території областей України (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) згідно з додатком 2, що додається.".

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-4049/13-19-СГ від 25.07.2019 "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 36,8992 га, що складається із земельних ділянок: кадастровий номер земельної ділянки 5122083400:01:002:0505; кадастровий номер земельної ділянки 5122083400:01:002:0506, розташовані на території Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15.10.2019 № 15-6039/13-19-СГ включено земельні ділянки в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно з додатком 1.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 23.10.2019 № 15-6437/13-19-СГ викладено додаток 1 до вищевказаного наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15.10.2019 № 15-6039/13-19-СГ в новій редакції.

Згідно з додатком №1 до вищевказаного наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15.10.2019 № 15-6039/13-19-СГ під номером лота 2538 міститься земельна ділянка кадастровий номер 5122083400:01:002:0505.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 08.05.2020 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області на підставі наказу № 15-4049/13-19-СГ від 25.07.2019 зареєструвало за собою право державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5122083400:01:002:0505 (номер запису 36473918, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54091123 від 16.09.2020).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 31.07.2020 №335-Т "Про проведення земельних торгів у формі аукціону" виставлено земельні ділянки, згідно з додатком 1, на земельні торги для передачі їх у користування на умовах оренди. Встановлено строк оренди земельних ділянок, переданих у користування за результатами земельних торгів 7 (сім) років. Встановлено стартовий розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками, які виставляються на земельні торги на рівні 8 (вісім) % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Встановлено крок торгів на рівні до 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) % від стартового розміру річної орендної плати за користування земельними ділянками згідно з додатком 2.

10.09.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (орендодавець) та ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" (орендар) було укладено договір оренди землі № 82, за умовами якого Орендодавець, на підставі протоколу проведення земельних торгів за лотом № 2538 від 10 вересня 2020 року № 1/2538 надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Одеської області Ізмаїльського району, Лощинівської сільської ради (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки 5122083400:0 1:002:0505.

За умовами п. 2.1 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 35,8792 га, у тому числі 35.8792 га ріллі, що розташована на території Одеської області Ізмаїльського району, Лощинівської сільської ради (за межами населеного пункту).

Пунктом 3.2 договору визначено, що право оренди земельної ділянки виникає у Орендаря з моменту державної реєстрації відповідно до закону.

Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" 11.09.2020 на підставі вищевказаного договору зареєструвало за собою право оренди спірної земельної ділянки (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54091123 від 16.09.2020).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 09.12.2020р. №47-ОТГ вищевказана земельна ділянка, кадастровий номер 5122083400:01:002:0505, передана у комунальну власність Саф`янівській сільській раді Ізмаїльського району Одеської області.

На підставі вказаного наказу Головне управління Держгеокадастру в Одеській області передало із державної власності, а Саф`янівська сільська раа Ізмаїльського району Одеської області прийняла у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 09.12.2020.

Отже, предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання права постійного користування та повернення позивачу земельної ділянки площею 35.8792 га, яку надано ОСОБА_1 відповідно до Державного акта серії ІІ-ОД №021934 від 11.08.1999 для ведення селянського (фермерського) господарства, оскільки таке право не визнається та заперечується відповідачами.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що за позивачем станом на момент проведення земельних торгів та укладання договору оренди зберіглося право постійного користування спірною частиною земельної ділянки площею 35,8792 га, оскільки право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним, при цьому Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не приймало рішення про припинення права постійного користування та/або вилучення земельної ділянки (повністю або частково).

З наведеного суд дійшов висновку, що у разі смерті громадянина-засновника СФГ право користування земельною ділянкою зберігається за юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому законом порядку, оскільки у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою позивач набув права та обов`язки землекористувача і у зв`язку із смертю засновника селянського (фермерського) господарства, якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування, таке право не є таким, що припинилося.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із вищевикладеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення фермерського господарства) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення фермерського господарства) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення фермерського господарства) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась йому не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції, чинній на момент створення фермерського господарства) втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 № 973-IV «Про фермерське господарство») після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Звідси законодавством, чинним на момент створення СФГ "МАРІНОВ-СИН", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства.

19.06.2003 було прийнято новий Закон України № 937-IV «Про фермерське господарство», яким Закон України № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 вказаного Закону зазначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи.

З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19), від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19).

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №021934 від 11.08.1999 ОСОБА_1 на підставі рішення 8 сесії ХХІІІ скликання Ізмаїльської районної ради народних депутатів Ізмаїльського району Одеської області від 30.06.1999 № 81/р надана у постійне користування земельна ділянка площею 50,00 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Лощинівської сільської ради. Земельну ділянку надано для ведення селянського (фермерського) господарства.

Державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства "МАРІНОВ-СИН", як юридичної особи за ідентифікаційним кодом 31125577, здійснено 11.08.2000, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, про що вчинено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 04057126Ю0010189.

Отже, Селянське (фермерське) господарство "МАРІНОВ-СИН" з дати державної реєстрації набуло статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки площею 50,00 га для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованої на території на території Лощинівської сільської ради здійснює фермерське господарство, а не громадянин ОСОБА_1 , якому вона надавалась.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 95 вказаного Кодексу).

Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках.

Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18).

Велика Палата Верховного Суду (пункт 61 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18) дійшла висновку, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду з урахуванням положень статті 141 ЗК України (у редакції 2001 року) та статті 27 ЗК України (1990 року) зазначила, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника, як смерть громадянина - засновника СФГ, відсутня. Адже правове становище селянського (фермерського) господарства, як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства, як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства (пункти 66, 67 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18).

У пункті 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 зроблено висновок, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Отже, у разі смерті громадянина-засновника СФГ право користування земельною ділянкою зберігається за юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому законом порядку.

Судова колегія наголошує, що зі змісту наказу №15-4049/13-19-СГ від 25.07.2019, на підставі якого відповідач-1 зареєстрував за собою право державної власності на спірну земельну ділянку, вбачається, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не приймало рішення про припинення права постійного користування та/або вилучення земельної ділянки (повністю або частково) в межах Державного акту серії ІІ-ОД № 021934 від 11.08.1999.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що з 11.08.2000р. обов`язки землекористувача спірної земельної ділянки перейшли до створеного Селянського (фермерського) господарства - позивача, яке набуло прав та обов`язків землекористувача.

При цьому, Верховний Суд при розгляді справи № 911/2202/18. У пп. 4.32, 4.33, 4.34 постанови від 05.12.2019 р. вказав на те, що особливість правового механізму реалізації фермерським господарством прав на земельну ділянку полягає саме в тому, що законодавець визначив необхідним і достатнім одержання земельної ділянки засновником такого господарства як передумови створення, реєстрації фермерського господарства як юридичної особи та подальшого господарського використання землі і не встановив обов`язку подальшої перереєстрації цього права. Право користування земельною ділянкою не можна розглядати винятково як речове право однієї особи-засновника фермерського господарства, оскільки після створення фермерського господарства саме воно стає законним землекористувачем. Земельне законодавство та законодавство, яким врегульовані питання створення фермерського господарства, не визначають порядок подальшого переходу права на земельну ділянку, надану її засновнику для ведення фермерського господарства. Такий перехід відбувається внаслідок юридичного факту реєстрації господарства як юридичної особи.

Разом із тим, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 Земельного кодексу України.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищенаведеному Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Подібні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19), від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19).

Відповідно до частини першої статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. А частинами третьою та четвертою статті 142 Земельного кодексу України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

З аналізу наведених норм вбачається, що право добровільної відмови від права користування земельною ділянкою має саме землекористувач, а повноваженнями з прийняття рішення про припинення такого права наділений лише власник земельної ділянки (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 915/1917/19).

Отже, враховуючи наведені приписи законодавства, припинення права постійного користування земельною ділянкою може бути здійснено лише власником земельної ділянки (його уповноваженим органом).

При цьому прийняттю рішення про таке припинення має передувати подання землекористувачем заяви про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою власнику земельної ділянки (його уповноваженому органу).

Разом з тим у постановах від 18.11.2020 у справі №904/6059/19 та від 17.05.2021 у справі №923/196/20 Верховний Суд дійшов висновку, що у разі поділу земельної ділянки змінюються межі, площа та кадастровий номер цієї земельної ділянки, проте обсяг прав попереднього землекористувача, набутий на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку на підставі державного акта на право постійного користування землею, не змінюється.

Судова колегія зазначає, що у випадках, передбачених у пунктах «а», «в», «е» статті 141 Земельного кодексу України, припинення права користування здійснюється згідно з волевиявленням самого землекористувача.

Суд апеляційної інстанції вважає, що розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації від 13.06.2005 №358/А-2005, яким частину вищезазначеної земельної ділянки було передано у приватну власність для ведення фермерського господарства ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не припинено права постійного користування землею СФГ «МАРІНОВ-СИН» щодо всієї земельної ділянки.

СФГ «МАРІНОВ-СИН» не зазначало про добровільну відмову від права постійного користування всією земельною ділянкою, відповідної заяви власнику земельної ділянки (його уповноваженому органу) не подавало.

Тобто відсутні правові підстави, передбачені положеннями статей 141- 143 Земельного кодексу України, для припинення права СФГ «МАРІНОВ-СИН» постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 35.8792 га, розташованої на території Саф`янівської сільської Ради Ізмаїльського району Одеської області, яка надана у постійне користування згідно з державним актом для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

В контексті наведеного, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду від 10.08.2022 у справі №921/68/21, яка є аналогічною з даною справою, яка розглядається судом.

Так, у справі №921/68/21, відхиляючи висновки суду апеляційної інстанції про те, що на підставі розпорядження відбувся поділ земельної ділянки площею 28,46 га для ведення фермерського господарства, наданої у постійне користування ФГ «Калина-3», та втратив чинність державний акт, а земельна ділянка площею 28,46 га припинила своє існування, натомість ФГ «Калина-3» повинне було укласти з Тернопільською РДА договір оренди іншої земельної ділянки загальною площею 20,8974 га для ведення фермерського господарства, Верховний Суд дійшов до висновку, що право добровільної відмови від права користування земельною ділянкою має саме землекористувач, а повноваженнями з прийняття рішення про припинення такого права наділений лише власник земельної ділянки . Отже, враховуючи наведені приписи законодавства, припинення права постійного користування земельною ділянкою може бути здійснено лише власником земельної ділянки (його уповноваженим органом). При цьому прийняттю рішення про таке припинення має передувати подання землекористувачем заяви про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою власнику земельної ділянки (його уповноваженому органу). Разом з тим у разі поділу земельної ділянки змінюються межі, площа та кадастровий номер цієї земельної ділянки, проте обсяг прав попереднього землекористувача, набутий на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку на підставі державного акта на право постійного користування землею, не змінюється. Тобто відсутні правові підстави, передбачені положеннями статей 141- 143 Земельного кодексу України, для припинення права ФГ «Калина-3» постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 20,8974 га, що знаходиться на території Грабовецької сільради, яка надана у постійне користування згідно з державним актом для ведення селянського (фермерського) господарства.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на висновки Верховного Суду про те, що у СФГ «МАРІНОВ-СИН» не припинилося право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 35.8792 га, розташованої на території Саф`янівської сільської Ради Ізмаїльського району Одеської області, яка надана позивачу у постійне користування згідно з державним актом для ведення селянського (фермерського) господарства, позовна вимога про визнання права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 35.8792 га, розташованої на території Саф`янівської сільської Ради Ізмаїльського району Одеської області підлягає задоволенню.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що поділ земельної ділянки площею 50,00 га, яка була передана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акту від 11.08.1999 р., між членами СФГ "МАРІНОВ - СИН" ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в 2005 році, стало тим юридичним фактом, який припинив існування цієї земельної ділянки як об`єкта цивільних прав із набранням чинності ст. 79-1 Земельного кодексу України, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Законом України №3613-VI від 07.07.2011 "Про Державний земельний кадастр" (набрав чинності з 01.01.2013) Земельний кодекс України доповнено статтею 79-1, частина 9 якої передбачає, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. При цьому формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина 1 статті 79-1 ЗК України).

Тобто, станом на момент отримання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як членами СФГ з землі, яка була надана в постійне користування ОСОБА_1 (із земельної ділянки загальною площею 50 га), по 4.60 га для ведення власного фермерського господарства (залишок земельної ділянки, яка залишилась у ОСОБА_1 склав 35.8792 га.), стаття 79-1 була відсутня в Земельному кодексі України.

Отже, наведена норма статті не може бути застосована до спірних правовідносин в частині, що стосується земельної ділянки площею 35,8792 га станом на 2005 рік.

Таким чином, СФГ «МАРІНОВ-СИН» є постійним користувачем залишку земельної ділянки, якою він користувався після виходу з його складу трьох членів і отриманні ними у власність земельної ділянки в межах середньої земельної долі по Лощинівської сільської раді, оскільки земельна ділянка площею 35,8792 га входить до земельної ділянки площею 50 га за Державним актом ІІ-ОД № 021934, і, як вже зазначалося вище, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Згідно зі статтею 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що за позивачем станом на момент проведення земельних торгів та укладання договору оренди, тобто на 10.09.2020, зберіглося право постійного користування спірною частиною земельної ділянки площею 35,8792 га, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що СФГ " Марінов - син" має право витребувати від ТОВ "Агропрайм Холдінг" земельну ділянку площею 35.8792 га, розташовану на території Саф`янської сільської Ради Ізмаїльського району на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Аргументи скаржника про те, що позивачем не заявлено позовних вимог про визнання договору оренди землі недійсним чи скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки за висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Судова колегія залишає поза увагою вимоги та доводи наведені Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області у відзиві на апеляційну скаргу, з огляду на таке.

Так, за приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Також, згідно з ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 258 ГПК України визначені вимоги для форми та змісту апеляційної скарги.

Згідно з ст. 265 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Втім, як свідчать наявні матеріали справи, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не зверталося з окремою апеляційною скаргою на рішення Одеської області від 06.09.2023 у справі №916/1227/22, а також не скористалося своїм правом на приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ".

В той же час, ст. 263 ГПК України визначено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відзив на апеляційну скаргу має містити: 1) найменування суду апеляційної інстанції; 2) ім`я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; 4) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу; 5) перелік матеріалів, що додаються. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З огляду на наведені законодавчі приписи, учасник справи у відзиві на апеляційну скаргу зазначає своє обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, а не додаткові вимоги (підстави) для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони викладаються в окремій апеляційній скарзі, з якою як вже було зазначено вище Головне управління Держгеокадастру в Одеській області до суду не зверталося.

З огляду на викладене, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 06.09.2023 у справі №916/1227/22.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАЙМ ХОЛДИНГ" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.09.2023 у справі №916/1227/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.09.2023 у справі №916/1227/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.02.2024.

Головуючий суддя А.І. Ярош

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська