Постанова

від 30.01.2024 по справі 902/453/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року Справа № 902/453/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Сімейного фермерського господарства "АКРА-2", в особі Фізичної особи-підприємця Довгалюка Валентина Володимировича на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 червня 2023 року в справі №902/453/23 (суддя - Яремчук Ю.О.)

час та місце ухвалення рішення: 21 червня 2023 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; повний текст рішення складено 3 липня 2023 року

за позовом Сімейного фермерського господарства "АКРА-2", в особі Фізичної особи-підприємця Довгалюка Валентина Володимировича

до Козятинської міської ради

про визнання рішення недійсним, визнання укладеною додаткової угоди

за участю представників сторін:

від Позивача - Спесивцев В.В.;

від Відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Сімейне фермерське господарство "АКРА-2", в особі Фізичної особи-підприємця Довгалюка Валентина Володимировича (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Козятинської міської ради (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Відповідача 28 сесії 8 скликання №949-VІІІ від 23 вересня 2022 року; визнання укладеною між Позивачем та Відповідачем додаткової угоди до договору оренди землі №91 від 22 лютого 2016 року, право оренди по якому було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису про інше речове право №13901800 від 22 березня 2016 року на строк 10 років і на тих самих умовах в редакції прохальної частини позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 22 лютого 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (Орендодавець) та Довгалюком Валентином Володимировичем (Орендар) укладено договір оренди землі №91 (надалі - Договір; а.с. 27-29). В оренду передано земельну ділянку загальною площею 12,17 га, рілля. Кадастровий номер: 0521486000:03:003:0042. Позивач вказав, що умовами Договору погоджено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну Договору - 21 лютого 2023 року. Позивачем стверджується, що з метою використання свого переважного права щодо поновлення Договору оренди землі, Довгалюк Валентин Володимирович звернувся до Відповідача із повідомленням від 5 вересня 2022 року щодо поновлення Договору на десять років. Зазначає, що зазначений лист отримано Відповідачем 5 вересня 2022 року, про що свідчить відповідна відмітка на ньому. За результатом розгляду вказаного повідомлення, Довгалюком В.В. разом із супровідним листом №1690/22 від 30 вересня 2022 року отримано рішення Відповідача 28 сесії 8 скликання №949-УШ від 23 вересня 2022 року "Про скористання правом відмови від поновлення договору оренди землі №91 від 22 лютого 2016 року укладеного з гр. Довгалюком В.В. ». Позиція Позивача базується на наявності в нього переважного права на укладення договору оренди на новий строк, та що вказане право є предметом регулювання Закону України „Про оренду землі". З врахуванням викладеного Позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Позивач з метою реалізації свого переважного права пропонував Відповідачу продовжити Договір щодо оренди землі ділянки площею 12,17 га, для ведення фермерського господарства, а Відповідач, розглянувши звернення Позивача від 5 вересня 2022 року прийняв рішення 23 вересня 2022 року №949-VIII зі змісту якого слідує, що Відповідач скориставсь правом відмови від поновлення Договору оренди землі укладеного з гр. Довгалюком Валентином Володимировичем на земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 12,17 га з кадастровим номером 0521486000:03:003:0042, термін дії якого закінчується 21 лютого 2023 року. Суд констатував, що листом № 1690/22 від 30 вересня 2022 року Відповідач повідомив Позивача про прийняття даного рішення.

Місцевим господарським судом встановлено, що гр. Довгалюк В.В. 21 грудня 2022 року повторно звернувся до Відповідача з заявою в якій просив продовжити Договір для ведення фермерського господарства на 10 років. 18 січня 2023 року Відповідач вдруге повідомив Позивача, що міська рада скористалась правом відмови і не бажає продовжувати договір оренди землі.

З даного суд першої інстанції зробив висновок, що 17 лютого 2023 року на 32 сесії 8 скликання Відповідачем прийнято рішення №1098-VIII, про припинення права користування земельною ділянкою Довгалюку В.В. , яке як слідує з матеріалів справи за особистим підписом отримано Позивачем, та внесено відомості про припинення Договору до державного реєстру речових прав.

Місцевий господарський суд вказав, що за доводами та на переконання суду відсутність волі орендодавця на поновлення строку дії договорів оренди земельних ділянок очевидна.

Окрім того суд першої інстанції вказав, що з урахуванням положень наведених норм, не доведення Позивачем обставин щодо невідповідності рішення Відповідача за №949-VIII прийнятого на 32 сесії 8 актам чинного законодавства України, Відповідач, приймаючи вказане рішення, діяв в межах власних повноважень та у спосіб визначений законом, та у зв`язку з цим вказав на відсутність правових підстав для задоволення позову щодо скасування рішення Відповідача та визнання укладеною Додаткової угоди до Договору.

Позивач, не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 87-92), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що Відповідач, як підставу для відмови у поновлені договору оренди вказав виключно на використання права відмови від поновлення договору оренди, термін якого закінчується 21 лютого 2023 року, посилаючись на Закон України №1423-ІХ від 28 квітня 2021 року, статті 32,33 Закону України «Про оренду землі» та статті 12, 126-1 Земельного кодексу України. На переконання апелянта, зазначені у рішенні підстави беззаперечно свідчать про його невідповідність вимогам чинного законодавства, а тому таке рішення за його доводами підлягає визнанню недійсним. Позивач вказує, що правила, які були чинними на момент укладення спірного договору передбачали поновлення Договору оренди за умовами вимог статті 33 Закону № 161-ХІУ, яка мала назву саме «поновлення договору оренди землі» та об`єднувала два випадки продовження орендних правовідносин, в тому числі і переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.

Апелянт зауважує, що Відповідач здійснюючи посилання в оскаржуваному рішенні, на статті 32,33 Закону України «Про оренду землі» та статю 126-1 Земельного кодексу України, як на підставу для відмови у поновленні договору оренди землі, здійснив грубе порушення норм чинного законодавства, оскільки порядок поновлення Договору має відбуватися у відповідності до вимог Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній станом на момент укладення вказаного договору, тобто Закону № 161-ХІУ), а тому під час прийняття незаконного рішення Відповідач не мав права керуватися нормами, що регулюють дані правовідносини в редакції Закону України №340-ІХ від 5 грудня 2019 року.

Також скаржник в апеляційній скарзі зауважує, що нормами статті 33 Закону України "Про оренду землі", які діяли станом на дату укладення та реєстрації Договору, подання позову, визначались такі умови поновлення договору оренди землі: "По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем листповідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 серпня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача та запропоновано сторонам в строк протягом 3 днів з дня вручення даної ухвали направити до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу (а.с. 104).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 вересня 2023 року розгляд апеляційної скарги призначено на 4 жовтня 2023 року об 14:40 год..

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 18 вересня 2023 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення буз змін та просив проводити розгляд справи за відсутності представника Відповідача (а.с. 116).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 жовтня 2023 року зупинено апеляційне провадження по справі №902/453/23 до закінчення перегляду справи №906/1314/21 в касаційному порядку Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Зобов`язано сторін повідомити про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження по справі №902/453/23.

22 грудня 2023 року від представника Позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №902/453/23, з огляду на те, що підстави щодо котрих було зупинено апеляційне провадження відпали (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду по справі №906/1314/21 від 23 листопада 2023 року).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 грудня 2023 року поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 червня 2023 року в справі №902/453/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17 січня 2024 року об 15:00 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 січня 2024 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 30 січня 2024 року об 14:00 год та задоволено клопотання представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання від 30 січня 2024 року представник Відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України, що вказує на те, що ухвалою суду від 17 січня 2024 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

В той же час суд апеляційної інстанції враховує, що у описаному вище відзиві на апеляційну скаргу Позивачем вже висвітлено прохання проводити розгляд апеляційної скарги без участі представника Позивача і така неявка є повторною.

З огляду на все вищезазначене, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні, від 30 січня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та з підстав, висвітлених в ній, просив суд її задоволити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Також, представник апелянта у своїх поясненнях зауважив, що Відповідач, як підставу для відмови у поновлені договору оренди вказав виключно на використання права відмови від поновлення договору оренди, термін якого закінчується 21 лютого 2023 року, посилаючись на Закон України №1423-ІХ від 28 квітня 2021 року, статті 32,33 Закону України «Про оренду землі» та статті 12, 126-1 Земельного кодексу України, зазначені у рішенні підстави беззаперечно свідчать про його невідповідність вимогам чинного законодавства, а тому таке рішення підлягає визнанню недійсним. Апелянт зауважує, що Відповідач здійснюючи посилання в оскаржуваному рішенні, на статті 32,33 Закону України «Про оренду землі» та статю 126-1 Земельного кодексу України, як на підставу для відмови у поновленні договору оренди землі, здійснив грубе порушення норм чинного законодавства, оскільки порядок поновлення договору оренди землі №91 від 22 лютого 2016 року має відбуватися у відповідності до вимог Закону України «Про оренду землі» в редакції чинній станом на момент подання позову, а тому під час прийняття незаконного рішення Відповідач не мав права керуватися нормами, що регулюють дані правовідносини в редакції Закону України №340-ІХ від 5 грудня 2019 року.

Також скаржник зауважує, що нормами статті 33 Закону України "Про оренду землі", які діяли станом на подання позову, визначались такі умови поновлення договору оренди землі: по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем листповідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Щодо строку дії Договору оренди, то представник не заперечував щодо продовження дії договору оренди на 7 років.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задоволити частково. При цьому колегія суду виходила з наступного.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 22 червня 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (Орендодавець) та Довгалюком Валентином Володимировичем (Орендар) укладено Договір.

Пунктом 2 Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 12,17 га, рілля, кадастровий номер: 0521486000:03:003:0042.

У відповідності до пункту 8 Договору, Договір укладено на 7 років з моменту укладення; після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію; дата закінчення терміну Договору 21 лютого 2023 року.

Позивач вказує, що з метою використання свого переважного права щодо поновлення Договору, Довгалюк Валентин Володимирович звернувся до Відповідача із повідомленням від 5 вересня 2022 року щодо поновлення Договору на десять років. Зазначений лист отримано Відповідачем 5 вересня 2022 року, про що свідчить відповідна відмітка на ньому (а.с. 33).

За результатом розгляду вказаного повідомлення, Довгалюком В.В. разом із супровідним листом №1690/22 від 30 вересня 2022 року отримано рішення Відповідача 28 сесії 8 скликання №949-УШ від 23 вересня 2022 року "Про скористання правом відмови від поновлення договору оренди землі №91 від 22 лютого 2016 року укладеного з гр. Довгалюком В.В. » (а.с. 34-35).

В оскаржуваному рішенні вказано, що розглянувши заяву гр. Довгалюка В.В. , Договір, враховуючи рекомендації постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, будівництва, комунальної власності та приватизації, керуючись Законом України №1423-ІX від 28 квітня 2021 року, статтями 32, 33 Закону України «Про оренду землі», статтями 12, 126-1 Земельного кодексу України, Відповідач вирішив: «скористатися правом відмови від поновлення Договору, укладеного з гр. Довгалюком В.В. на земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 12,17 га з кадастровим номером 0521486000:03:003:0042, термін дії якого закінчується 21 лютого 2023 року; Управлінню земельних та майнових ресурсів Відповідача надіслати орендарю Довгалюку В.В. повідомлення про розірвання Договору не пізніше як за місяць до дати закінчення дії договору» (а.с. 35).

21 грудня 2022 року Позивач повторно звернувся до Відповідача з заявою в якій просив продовжити договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства на 10 років

18 січня 2023 року листом за №100/23 Відповідачем вдруге, на звернення Позивача з заявою про продовження Договору для ведення фермерського господарства терміном на 10 років, повідомлено про те, що рішенням Відповідача від 23 вересня 2022 року 28 сесії 8 скликання міська рада вирішивши скористатися правом відмови від поновлення Договору, термін якого закінчився 21 лютого 2023 року, про що вже було повідомлено Позивача листом №1690/22 від 30 вересня 2022 року (а.с. 38).

До матеріалів справи долучено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якого вбачається, що 27 лютого 2023 року припинено речове право, підстава рішення Відповідача №1098-VIII (а.с. 41).

Позивач зважаючи на видання оскаржуваного рішення Відповідача звернувся до суду за захистом, порушеного на його думку права, з позовом про визнання недійсним прийнятого рішення та визнання укладеною додаткової угоди до Договору.

Аналізуючи спірні правовідносини на предмет застосування норм діючого матеріального законодавства України суд апеляційної інстанції констатує наступне.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

В силу дії статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частин першої та другої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

У відповідності до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Із досліджених в матеріалах справи доказів зважаючи на доводи та заперечення апеляційної скарги Відповідача, колегія суддів з огляду на предмет позовних вимог, досліджує саме питання відповідності прийнятого рішення в правовому полі вищеописаних норм права.

За частинами першою-п`ятою статті 33 Закону про оренду землі в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев`ята цієї ж статті).

У даній справі встановлено таке:

- Позивач як користувач земельної ділянки з метою використання свого переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону про оренду землі звернувся до Відповідача із листом-повідомленням;

- до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про продовження (поновлення) Договору;

- відомості про порушення Позивачем умов Договору протягом його дії в матеріалах справи відсутні, Відповідач про такі порушення не зазначав;

- Відповідач проєкт додаткової угоди не розглянув, жодних заперечень щодо умов Додаткової угоди не висловив, фактично зазначивши лише про те, що скориставшись правом відмови від поновлення Договору термін дії якого закінчився 21 лютого 2023 року, відмовив у його поновленні для Позивача.

В той же час, колегія суду зауважує, що в даних правовідносинах необхідно враховувати під час розгляду таких спорів презумпцію добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18 травня 2023 року у справі №910/10380/20, від 2 листопада 2022 року у справі №912/1802/21.

Стаття 33 Закону про оренду землі (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що у межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону "Про оренду землі" орган державної влади чи місцевого самоврядування як власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев`ятою статті 33 Закону "Про оренду землі" право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.

При цьому, реалізація права на поновлення договору оренди в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі" входить до змісту правовідносин щодо права користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства.

Аналогічна правова позиція викладена і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 1 квітня 2020 року у справі №320/5724/17.

Отже, підсумовуючи усе вищеописане, враховуючи презумпцію добросовісності та чесності, відсутності доказів неналежного виконання Позивачем умов Договору, відсутності доказів корі б вказували на добросовісне проведення орендодавцем переговорів щодо умов Договору та використання Позивачем свого права щодо поновлення Договору шляхом своєчасного направлення заяви та проєкту Додатковї угоди, діючи з призми статті 3 Цивільного кодексу України, колегія суду виснує, що оскаржуване рішення Відповідача не ґрунтується на нормах земельного законодавства щодо належної правової підстави для відмови Позивачу в поновленні Договору на новий строк та підписанні додаткової угоди до вказаного Договору на тих самих умовах і на той самий строк, тим самим порушуючи реалізацію права Позивача.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішення Відповідача 28 сесії 8 скликання №949-VІІІ від 23 вересня 2022 року.

Відповідно приймаючи таке рішення, Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Відповідача.

Що ж стосується позовних вимог в частині визнання укладеною між Позивачем та Відповідачем додаткової угоди до Договору, право оренди по якому було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису про інше речове право №13901800 від 22 березня 2016 року на строк 10 років (ніби-то на тих самих умовах) в редакції прохальної частини позовної заяви, то колегія суду зауважує таке.

З проєкту Додаткової угоди до Договору вбачається, що Позивач просить встановити такі істотні умови Договору: строк дії Договору, предмет Договору (площа земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки), реквізити сторін.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору; строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

В той же час, колегія суду дослідила умови Договору та проєкту Додаткової угоди, зміст котрого Позивач за рішенням суду хоче визнати укладеним, та зауважує таке.

Пунктом 8 Договору визначено, що Договір укладено на 7 років з моменту укладення.

В той же час, в прохальній частині позовної заяви та пункті 1 Додаткової угоди до Договору Позивач просить продовжити строк дії Договору на 10 років (а.с. 10).

При цьому, така умова як строк дії договору відноситься саме до істотних умов Договору, котрі в силу дії статті 638 Цивільного кодексу України підлягають узгодженню саме сторонами такого договору (поміж тим, таку позицію зазначено апелянтом і в апеляційній скарзі, щодо погодження істотних умов договору саме його сторонами; а.с. 92).

Відтак, змінюючи істотну умову Договору, вписуючи її в проєкт Додакової угоди, котрий подається до суду та мав би бути визнаний укладений за рішенням суду, Позивач тим самим підміняє дискреційні повноваження сторін діяти за певних умов певним чином, а саме досягати згоди сторін щодо істотних умов, і така згода не може бути замінена/прирівнена до рішення суду.

В той же час, зважаючи на практику Верховного Суду в даних правовідносинах колегія суду зазначає таке.

Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Таким чином, нова редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі", положення якої підлягають застосуванню до спірних правовідносин у цій справі, на відміну від попередньої редакції цієї статті, надає орендарю переважне право перед іншими особами на укладення нового договору, а не поновлення попереднього. Сторони договору оренди можуть погодити істотні умови і укласти новий договір оренди на тих самих або нових погоджених сторонами умовах, але в будь-якому випадку якщо мова йде про укладення договору оренди щодо земель державної або комунальної власності укладення нового договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України.

При цьому укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам (а не одній зі сторін) при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору за згодою сторін.

Відтак, підсумовуючи усе описане вище, колегія суду діючи в правовому полі статті 33 Закону України "Про оренду землі", статі 638 Цивільного кодексу України не має права втручатися та замінювати своїм рішенням згоду та договірний процес сторін договору щодо встановлення істотних умов договору, а відтак не має права на зміну таких істотних умов своїм рішенням.

З огляду на усе вищеописане в даній постанові колегія суду відмовляє в задоволенні позовної вимоги щодо визнання укладеною між Позивачем та Відповідачем додаткової угоди до Договору, право оренди по якому було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису про інше речове право №13901800 від 22 березня 2016 року на строк 10 років, адже в даному випадку Позивач зробив спробу без погодження з Відповідачем змінити строк дії Договору, а отже у цій частині укласти Договір на нових істотних умовах (що в свою чергу унеможливлює у даному конкретному випадку укласти запропоновану ним Додаткову угоду до Договору з огляду на самостійну зміну ним істотної умови, а саме строку дії договору оренди).

В той же час суд апеляційної інстанції не має права (як на те вказував апелянт) частково задовільняти позов у цій частині (змінити умову строку дії договору з 10 на 7 років).

Разом з тим, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині колегія суду скасовує рішення місцевого господарського суду і в цій частині, адже суд апеляційної інстанції виносить відповідне судове рішення з інших підстав.

З огляду на все вищевстановлене в даній судовій постанові, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга Позивача на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 червня 2023 року в справі №902/453/23 є підставною та обгрунтованою в частині визнання протиправним та скасування рішення Відповідача і підлягає задоволенню в цій частині, разом з тим вимога щодо укладення додаткової угоди до задоволення не підлягає.

Відповідно, частково задовільняючи апеляційну скаргу Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення Господарського суду Вінницької області від 21 червня 2023 року та приймає нове рішення, яким позов задоволює частково.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В силу дії частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сімейного фермерського господарства "АКРА-2", в особі Фізичної особи-підприємця Довгалюка Валентина Володимировича на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 червня 2023 року - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 21 червня 2023 року в справі №902/453/23 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Козятинської міської ради Вінницької області 28 сесії 8 скликання №949-VIII від 23 вересня 2022 року.

5. В задоволенні решти позову відмовити.

6. Стягнути з Козятинської міської ради (22100, Вінницька область, Хмільницький район, м. Козятин, вул. Героїв Майдану, будинок 24, код ЄДРПОУ 23063121) на користь Сімейне фермерське господарство «Акра-2», в особі фізичної особи-підприємця Довгалюка Валентина Володимировича ( АДРЕСА_1 ) - 2684 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та 4026 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

9. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

10. Справу № 902/453/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови виготовлено 6 лютого 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.