Рішення

від 12.02.2024 по справі 903/1223/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 лютого 2024 року справа № 903/1223/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/1223/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агромаш-Калина (22400, Вінницька область, місто Калинівка, вулиця Незалежності, будинок 46, код ЄДРПОУ 32320510)

до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842)

про стягнення 162 443, 41 грн.

Встановив: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Агромаш-Калина звернувся з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка та просить суд стягнути 162 443, 41 грн. заборгованості в т.ч. 66 000 грн. основного боргу, 20 600 грн. штрафу, 58 385, 09 грн. пені, 13 799, 64 інфляційних нарахувань та 3658, 68 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу продукції, виробленої підприємством №190 від 03.08.2022, в частині своєчасної оплати.

Ухвалою суду від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

25.12.2023 від відповідача надійшла заява про забезпечення доказів за вх.№ 01-74/1902/23, у якій просить суд витребувати у позивача оригінали усіх доказів, що долучені ним до позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.12.2023 заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка за вх.№ 01-74/1902/23 від 25.12.2023 про забезпечення доказів задоволено.

08.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Агромаш-Калина через відділ документального забезпечення та контролю суду на виконання вимог ухвали суду від 29.12.2023 надано суду оригінали документів, а саме: платіжне доручення про сплату судового збору; договір купівлі-продажу №190 від 03.08.2022; додаток №1 до договору купівлі-продажу №190 від 03.08.2022; видаткова накладна від 04.08.2022; платіжні доручення №1804 від 20.03.2023, №238 від 27.12.2022, №11838 від 26.12.2022, №783 від 15.08.2022, №659 від 04.08.2022, №653 від 03.08.2022; акт приймання-передачі товару від 04.08.2022; виписки АТ КБ "Приватбанк" за 20.03.2023, 27.12.2022, 26.12.2022, 15.08.2022, 04.08.2022, 03.08.2022.

26.01.2024 від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за вх.№ 01-74/121/24 від 26.01.2024 у якій керівник ТОВ «БЕЧАЛЬ АГРО» просить суд залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "БЕЧАЛЬ АГРО" та оскільки у вказаного товариства відсутня інформація, яка містилась у поданих сторонами заявах по суті, просить суд справу №903/1223/23 розглядати спочатку.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що ТОВ "БЕЧАЛЬ АГРО", як особа, яка діяла на підставі глави 79 Цивільного кодексу України сплатила в інтересах відповідача на користь позивача 10 грн, а відтак доводить, що рішення господарського суду у даній справі вплине на права ТОВ "БЕЧАЛЬ АГРО" щодо однієї із сторін, зокрема відповідача за відносинами щодо дій в його майнових інтересах, які існують у останнього з ПОСП ім. Івана Франка. Також зазначає, що у разі прийняття рішення про стягнення з відповідача основного боргу передбаченого позовом, права ТОВ "БЕЧАЛЬ АГРО" по відношенню до відповідача не будуть реалізовані, оскільки не відбудеться захисту майнових інтересів відповідача на захист яких були спрямовані дії ТОВ "БЕЧАЛЬ АГРО".

01.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Агромаш-Калина через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшли додаткові пояснення за вх.№01-75/985/24 в яких товариство просить суд відмовити в залучені до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "БЕЧАЛЬ АГРО".

В обґрунтування заяви, зазначає, що свій вступ у справу ТОВ "БЕЧАЛЬ АГРО" обґрунтовує тим, що сплатило 10 грн. в інтересах ПОСП ім. Івана Франка на користь ТОВ "Агромаш-Калина", і вказує, що існують права по відношенню до відповідача, що визначені ст. 1158 ЦК України.

ТОВ "Агромаш-Калина" отримавши 25.01.2024 платіжною інструкцією №495 від ТОВ "БЕЧАЛЬ АГРО" оплату у розмірі 10 грн. повернуло її ТОВ "БЕЧАЛЬ АГРО" в той же день платіжною інструкцією №295 від 25.01.2024, оскільки ТОВ "БЕЧАЛЬ АГРО" не є належним платником по договору купівлі-продажу продукції, виробленої підприємством №190 від 03 серпня 2022 року, що укладений між позивачем ТОВ «Агромаш-Калина» і відповідачем ПОСП ім. Івана Франка.

На думку позивача рішення суду у даній справі не вплине на права ТОВ "БЕЧАЛЬ АГРО", оскільки ТОВ "БЕЧАЛЬ АГРО" не є стороною договору, заборгованість по якому є предметом розгляду.

Ухвала суду від 11.12.2023 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Агромаш-Калина та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 13.12.2023.

Ухвала суду від 11.12.2023 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет відповідача Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 13.12.2023.

У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Щодо заяви ТОВ "Бечаль Агро" про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за вх.№01-74/121/24 від 26.01.2024, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.

Як вже зазначено вище, в обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що ТОВ "БЕЧАЛЬ АГРО", як особа, яка діяла на підставі глави 79 Цивільного кодексу України сплатила в інтересах відповідача на користь позивача 10 грн, а відтак доводить, що рішення господарського суду у даній справі вплине на права ТОВ "БЕЧАЛЬ АГРО" щодо однієї із сторін, зокрема відповідача за відносинами щодо дій в його майнових інтересах, які існують у останнього з ПОСП ім. Івана Франка. До поданої заяви заявник долучив лист відповідача адресований керівнику ТОВ "БЕЧАЛЬ АГРО", у якому зазначено що ПОСП ім. Івана Франка схвалює дії ТОВ "БЕЧАЛЬ АГРО" щодо сплати на користь позивача 10 грн. у якості сплати основного боргу за договором купівлі-продажу №190 від 03.08.2022.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, 25.01.2024 ТОВ Агромаш-Калина здійснив повернення на користь ТОВ «Бечаль Агро» грошових коштів у сумі 10,00 грн платіжною інструкцією №295 із призначенням платежу «Повернення коштів по плат. Дор.№495 від 25.01.24 у зв`язку з відсутністю договору на оплату боргу за ПОСП ім. І. Франка (03373842) неналежний платник".

У відповідності до ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

За таких обставин, враховуючи повернення позивачем сплачених ТОВ "Бечаль Агро" грошових коштів в інтересах відповідача у сумі 10 грн. та відсутність згоди ТОВ Агромаш-Калина на заміну боржника у спірному зобов`язанні, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ТОВ «Бечаль Агро» про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за вх.№ 01-74/121/24 від 26.01.2024 слід відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

03 серпня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромаш- Калина" (Продавець) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу продукції, виробленої підприємством №190

Відповідно до п.1 .1. договору, продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити наступну продукцію: Борона дисково пружинна БП-7.5 (DEREX) (посилена пружина d=16.0). Агрегат новий, виготовлений у 2022 році.

Згідно з п. 1.2. договору, асортимент і кількість товару передбачається у специфікації, яка додається до даного Договору (Додаток 1 до даного Договору).

Пунктами 2.1.-2.5. сторони погодили, що покупець оплачує виготовлену продавцем продукцію за ціною, передбаченою у специфікації, яка додається до даного Договору (Додаток 1 до даного Договору). Про зміни цін на продукцію в зв`язку з зміною цін на енергоресурси, паливо, матеріали, транспортні послуги (зокрема тарифи залізничних перевезень) Продавець попереджуватиме заздалегідь у строк не менш, ніж 3 робочі дні.

Загальна вартість продукції за цим Договором складає: 515 000.00 грн., в т.ч. ПДВ - 85 833.33 грн. Продавець повинен оформити і вислати Покупцю рахунок-фактуру не пізніше 5-ти роб. днів з моменту отримання замовлення на продукцію.

Покупець сплачує 60% передоплати у розмірі 309 000.00 грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Решту суми Покупець сплачує наступним чином: 20% - 103 000 грн Покупець зобов`язується сплатити до 10.09.2022, 20% -103 000 грн. Покупець зобов`язується сплатити до 15.10.2022.

Покупець повинен повідомити Продавця про здійснення платежу в термін 3 (три) банківських дні з моменту оплати, або надати платіжне доручення, завірене банківською установою Покупця.

Відповідно до п. 3.1. договору продавець відвантажує продукцію покупцеві на протязі 14 робочих днів з моменту надходження грошових засобів на розрахунковий рахунок продавця. Доставка товару покупцеві здійснюється за рахунок продавця.

Згідно п. 7.1. цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Даний договір підписано сторонами та скріплено відтисками печаток господарюючих суб`єктів.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 03.08.2022 №190, позивачем у серпні місяці 2022 року було передано, а відповідачем прийнято визначених угодою товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 515 000 грн. згідно акту приймання-передачі від 04.08.2022 та видаткової накладної №АК-0000659 від 04.08.2022.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Суд встановив, що акт приймання-передачі від 04.08.2022 та видаткова накладна №АК-0000659 від 04.08.2022. підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток покупця та продавця/постачальника, містять всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяги здійсненої сторонами на їх підставі, згідно умов договору купівлі-продажу від 03.08.2022 №190 господарської операції.

Відповідач частково оплатив товар, на суму 449 000 грн.., що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 14-16).

Проте, ПОСП ім. Івана Франка взяті на себе згідно договору купівлі-продажу від 03.08.2022 №190 зобов`язання в частині проведення з позивачем належних розрахунків по оплаті відпущених товарів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, вартість останніх у повному обсязі не оплатило у зв`язку з чим заборгувало ТОВ "Агромаш- Калина" 66 000 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір купівлі-продажу від 03.08.2022 №190 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний чи змінений не був.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи укладення між сторонами договору купівлі-продажу, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, отримання їх Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка та непроведення при цьому належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про підставність пред`явленого позову в частині стягнення суми боргу 66 000 грн.

Щодо стягнення пені в сумі 58 385, 09 грн. пені за період з 11.09.2023 по 05.12.2023 суд виходив із такого.

Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.3. договору за необґрунтовану відмову або ухилення від оплати продукції Покупець виплачує Продавцю штраф у розмірі 10,0 % суми, від оплати, від якої він відмовився або ухилився.

Пунктом 6.4. договору визначено, що за прострочення в оплаті продукції Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи вище зазначене, приймаючи до уваги, що право стягнення пені обумовлене умовами договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 58 385,09 грн.

Також судом встановлено, що штраф в розмірі 20 600 грн. визначений у відповідності до фактичних обставин справи, положень чинного законодавства та укладеного між сторонами договору, а відтак підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Проте, відповідачем відповідно до положень законодавчих актів України, реалізоване відповідне право, шляхом подання відзиву на позовну заяву за вх. №01-75/7854/23 від 25.12.2023, здійснено заяву про зменшення розміру нарахованої до стягнення суми пені та штрафу посилаючись на те, що штрафні санкції, на думку сторони, є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі №910/488/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19, від 29.09.2020р. у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020р. у справі №914/1888/19, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20.

Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021р. у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові від 24.02.2021р. у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18).

Враховуючи положення діючого законодавства та всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 03.08.2022 №190, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, суд на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та штрафу на 50% та стягнути їх з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаш- Калина" в розмірі 50 відсотків від заявленої суми, зокрема, 29 192,55 грн. пені та 10 300,00 грн. штрафу.

Відтак, в частині стягнення пені в розмірі 29 192,54 грн. та 10 300,00 грн. штрафу в задоволенні позову суд відмовляє у зв`язку із зменшенням судом розміру пені та штрафу.

Разом з цим, зменшуючи розмір пені на 50%, судом враховується принцип збалансованості майнових інтересів обох сторін та нарахування позивачем 3% річних та суми індексу інфляції у справі.

Суд також враховує позицію Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013, з мотивувальної частини рішення якої вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з наданими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 13 799,64 грн. суми інфляційних нарахувань за період з 11.09.2022 по 05.12.2023 та 3658, 68 грн. трьох відсотків річних за аналогічний період

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Заперечення відповідача, в частині долучення до матеріалів справи позовної заяви сумнівних документів не взято до уваги суду.

Суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю Агромаш-Калина на виконання вимог ухвали суду від 29.12.2023 було надано суду оригінали документів долучені до позовної заяви та встановлено вірність копій їх оригіналам.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у разі, коли суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З огляду на викладене, а також те, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаш-Калина" (22400, Вінницька область, місто Калинівка, вулиця Незалежності, будинок 46, код ЄДРПОУ 32320510) 122 950,87 грн. заборгованості в т.ч. 66 000 грн. основного боргу, 29 192,55 грн. пені, 10 300,00 грн. штрафу, 13 799, 64 грн. інфляційних втрат, 3658,68 грн. 3% річних та 2684 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

СуддяВ. М. Дем`як