Рішення

від 23.02.2024 по справі 903/1223/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

23 лютого 2024 року Справа № 903/1223/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш-Калина»

про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агромаш-Калина (22400, Вінницька область, місто Калинівка, вулиця Незалежності, будинок 46, код ЄДРПОУ 32320510)

до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842)

про стягнення 162 443, 41 грн.

Представники сторін:

Уповноважені представники сторін не прибули у судове засідання

Встановив: Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.02.2024, позов задоволено частково. Вирішено Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаш-Калина" (22400, Вінницька область, місто Калинівка, вулиця Незалежності, будинок 46, код ЄДРПОУ 32320510) 122 950,87 грн. заборгованості в т.ч. 66 000 грн. основного боргу, 29 192,55 грн. пені, 10 300,00 грн. штрафу, 13 799, 64 грн. інфляційних втрат, 3658,68 грн. 3% річних та 2684 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору. В решті позову відмовлено.

19.02.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш-Калина» надійшла заява у якій просить суд стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш-Калина» витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 22 000 грн.

Ухвалою суду від 19.02.2024 прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш-Калина» за вх.№ 01-75/1462/24 від 19.02.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі на 23.02.2024.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.

Представник позивача у судове засідання не прибув, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про розгляд справи без участі за вх.№ 01-75/1594/24 від 23.02.2024 та клопотання про повернення оригіналів письмових доказів за вх.№ 01-75/1535/24 від 20.02.2024.

Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

У відповідності до приписів ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами, без участі представників сторін.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України, дослідивши надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг, суд встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: договором надання професійної правничої допомоги №08/08-1 від 08.08.2022, додатком №6 до договору про надання професійної правничої допомоги, актом наданої професійної правничої допомоги до договору від 13.02.2024 та остаточним розрахунком судових витрат

Із матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромаш-Калина», в особі директора Безуглого Юрія Миколайовича та адвокатом Базилицьким Романом Валерійовичем укладено договір про надання професійної правничої (правової допомоги) №08/08-1 від 08.08.2022 (а.с. 95-96) згідно п.1.1 якого, адвокат зобов`язується надати клієнту правничу (правову) допомогу в сфері представництва клієнта в місцевих загальних судах, місцевих господарських і місцевих адміністративних судах України, апеляційних судах, апеляційних господарських судах та адміністративних судах України, Вищих спеціалізованих судах України, Верховному суді, третейському суді, в Міжнародному комерційному арбітражі при Торгово-промисловій палаті України, як представника при розгляді цивільних справ, господарських справ, в тому числі справ про банкрутство, адміністративних справ, у державній виконавчій службі, у приватного виконавця відповідно до його завдань та потреб, а клієнт зобов`язується прийняти таку правничу допомогу та оплатити її вартість.

Відповідно до п.1.2. договору відповідно до умов цього договору адвокат надає професійну правничу допомогу на основі додатків, якими узгоджується необхідність представництва по судовій справі, в яких вказуються в тому числі, але не виключно: дані про удову справу, по якій надаватимуться послуги з представництва по судовій справі, вартість послуг представництва та інші умови, визначені за домовленістю сторін.

Згідно п.1.4. договору підписані сторонами додатки становлять невід`ємну частину цього договору.

У п. 1 додатку №6 до договору сторони у відповідності до умов договору про надання професійної правничої допомоги погодили вартість професійної правничої допомоги (розмір адвокатського гонорару), а саме:

- консультація клієнта, узгодження правової позиції, отримання та ознайомлення з документами година (одиниця виміру роботи адвоката), 2000 грн. (сума);

- підготовка та подання до суду позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги на рішення, ухвалу суду година (одиниця виміру роботи адвоката), 2000 грн. (сума);

- підготовка та подання до суду заяв, клопотань, відзиву, заперечень, інших процесуальних документів година (одиниця виміру роботи адвоката), 2000 грн. (сума);

- участь адвоката у судовому засіданні у суді першої інстанції (в режимі відеоконференції) одне судове засідання (одиниця виміру роботи адвоката), 2000 грн. (сума);

- участь адвоката безпосередньо в судовому засіданні у суді першої інстанції одне судове засідання (одиниця виміру роботи адвоката), 4000 грн. (сума);

- участь адвоката в апеляційному розгляді справи (в режимі відеоконференції) одне судове засідання (одиниця виміру роботи адвоката), 2800 грн. (сума);

- участь адвоката безпосередньо в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції одне судове засідання (одиниця виміру роботи адвоката), 4500 грн. (сума);

- участь адвоката в касаційному розгляді справи (в режимі відеоконференції) одне судове засідання (одиниця виміру роботи адвоката), 3600 грн. (сума);

- участь адвоката безпосередньо в судовому засіданні у суді касаційної інстанції одне судове засідання (одиниця виміру роботи адвоката), 6000 грн. (сума).

Оплата професійної правничої допомоги адвокату здійснюється протягом 45-ти календарних днів після підписання сторонами акту наданої правничої допомоги (п.3 додатку №6 до договору).

Згідно п.3.1. договору адвокат надає клієнту правничу допомогу за договором на основі відповідних додатків, підписаних сторонами (п.1.2.-1.4. договору). За результатами наданої правничої допомоги сторони підписують акт наданої правничої допомоги (акт приймання-передачі наданих послуг), в якому вказується обсяг та зміст (опис) наданої правничої допомоги та її вартість, а також перелік та вартість фактичних витрат відповідно до п.4.1.3. договору.

У відповідності до п.4.2 договору загальна вартість правничої допомоги наданої за цим договором не обмежується та складається з ціни (вартості) всієї правничої допомоги, наданої адвокатом відповідно до умов цього договору.

Із поданого позивачем акту наданої професійної правничої допомоги до договору №08/08-1 про надання професійної правничої допомоги (а.с. 94) вбачається, що адвокат надав клієнту професійну правничу допомогу у справі №903/1223/23 до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення заборгованості, а клієнт прийняв професійну правничу допомогу у наступному обсязі:

- узгодження правової позиції по справі, отримання та ознайомлення з документами клієнта 2 години (кількість годин роботи адвоката, суд. засідань), 4000 грн.;

- підготовка, подання до Господарського суду Волинської області позовної заяви про стягнення заборгованості з додатками, розрахунками пені, інфляційних нарахувань, 3% річних 6 годин (кількість годин роботи адвоката, суд. засідань), 12 000 грн. (сума);

- аналіз відзиву відповідача, подання до Господарського суду Волинської області клопотання про не виконання відповідачем ч.5 та ч.6 ст. 165 ГПК України, вирішити спір за наявними у справі матеріалами без урахування відзиву та наданих до нього додатків 1 година (кількість годин роботи адвоката, суд. засідань), 2000 грн. (сума);

- підготовка, подання до Господарського суду Волинської області оригіналів документів на виконання ухвали суду від 29.12.2023 1 година (кількість годин роботи адвоката, суд. засідань), 2000 грн. (сума);

- підготовка, подання до Господарського суду Волинської області пояснення на заяву про вступ в якості третьої особи ТОВ «БЕЧАЛЬ АГРО» з додатками 1 година (кількість годин роботи адвоката, суд. засідань), 2000 грн. (сума).

Загальна сума робіт (наданих послуг) відповідно до акту складає 22 000 грн.

Вищезазначений опис робіт (наданих послуг), кількість годин роботи адвоката/суд.засідань та їх вартість викладений викладено також у поданому позивачем остаточному розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом в суді першої інстанції від 17.02.2024 (а.с. 93).

Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Суд враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).

Відповідно до Постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Водночас відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

В розумінні приписів зазначених норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, однак, беручи до уваги подані відповідачем заперечення щодо розрахунку судових витрат у відзиві на позовну заяву, вправі зробити це у даній справі.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суд не зобов`язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що зазначено вище, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

При цьому, покладення всіх понесених стороною судових витрат на іншу сторону не може бути надмірним тягарем для іншої сторони.

Відтак, враховуючи здійснене на адресу суду заперечення відповідача (у відзиві на позовну заяву) щодо розміру судових витрат, заявлених до стягнення позивачем, останні приймаються судом із наступними висновками про можливість зменшення розміру таких витрат з 22 000 грн. до 11 000 грн., що на переконання суду є достатньою компенсацією витрат робочого часу, необхідного для участі в судових засіданнях та підготовки до судового процесу.

На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, мотивів прийняття даного судового рішення, суд дійшов висновку щодо доцільності відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш-Калина» за рахунок Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка витрат на надання правової допомоги адвоката в суді в розмірі 11 000 грн.

Зазначені витрати, відповідають критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш-Калина» про стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги у справі задоволити частково.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агромаш-Калина (22400, Вінницька область, місто Калинівка, вулиця Незалежності, будинок 46, код ЄДРПОУ 32320510) 11 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 26.02.2024.

СуддяДем`як В.М.