Постанова

від 12.02.2024 по справі 490/11828/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.02.24

22-ц/812/7/24

Провадження №22-ц/812/7/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року м. Миколаїв

Справа № 490/11828/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шаманської Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,

за участю секретаря Чумаченко К. О.

переглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича, ПАТ «Промислово-страхова компанія», приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича, АТ «Райффайзен банк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ДП «Сетам» та ОСОБА_2 ,

про стягнення безпідставно набутих коштів та шкоди, завданої неправомірними діями приватного виконавця

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену суддею Черенковою Н.П., 18 грудня 2023 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту ухвали не зазначена,

у с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О., ПАТ «Промислово-страхова компанія», приватного виконавцявиконавчого округу Київської області Крегула І.І.,АТ «Райффайзенбанк»про стягненняв солідарномупорядку безпідставнонабутих грошовихкоштів ташкоди, завданоїнеправомірними діямиприватного виконавця.

В обґрунтування позову зазначав, що 6 липня 2020 року ДП «Сетам» були проведені електронні торги з примусової реалізації предмета іпотеки, а саме: трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_2 . Переможцем торгів визнано позивача. ОСОБА_1 сплатив на розрахунковий рахунок приватного виконавця Куліченка Д.О. грошові кошти у сумі 460256 грн. за придбане майно.

31 липня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Міхняєвою А.А. видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2022 року, залишеного без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 31 травня 2023 року правочин, укладений за результатами зазначених прилюдних торгів визнано недійсним, а також визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна.

ОСОБА_1 зазначав, що намагався вжити заходів для повернення сплачених ним коштів у досудовому порядку, проте, вони виявились безрезультатними.

Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку безпідставно набуті кошти, а також шкоду, завдану неправомірними діями приватного виконавця.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків, а саме: зобов`язано вказати підстави застосування до відповідачів солідарного стягнення, надати дані щодо зарахування коштів з депозитного рахунку на рахунок кредитора.

14 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення доказів, в якій просив витребувати:

-у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегул І.І. документальне підтвердження розподілу грошових коштів, отриманих від реалізації трикімнатної квартири, розташованої у АДРЕСА_1 , здійсненого в межах зведеного виконавчого провадження № 59995473;

-у АТ «Райффайзен банк» документальне підтвердження отримання грошових коштів, після їх розподілу та отриманих від реалізації зазначеного майна, здійсненого в межах зведеного виконавчого провадження № 59995473;

-у ПАТ «Промислово-страхова компанія» документальне підтвердження укладення приватним виконавцем Куліченком Дмитром Олександровичем у період з серпня 2019 року по грудень 2020 року, договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця у порядку передбаченому положеннями ст..25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Ухвалою від 18 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення доказів.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 18 грудня 2023 року та постановити нову, якою вжити заходи забезпечення доказів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач у позові зазначив про неможливість надання інформації про розподіл, внесених ним грошових коштів та даних щодо зарахування коштів з депозитного рахунку на рахунок кредитора. За такого, вважав, що його заява про забезпечення доказів є обґрунтованою.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - Корець С.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника АТ «Райффайзен банк» - Собчука О.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягаєзадоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не достатньо обґрунтовано та доведено необхідність забезпечення доказів до подачі позову, та те, що наявні підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 116 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Відповідно до ч. 1ст. 117 ЦПК Україниу заяві про забезпечення доказівобов`язково зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.

Аналізуючи наведені положення ЦПК України насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто, забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18 та у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19.

Слід відмітити, що цивільним процесуальним законодавством передбачено механізм витребування доказів як способу забезпечення доказів (ст. 116 ЦПК України) та витребування доказів (ст. 84 ЦПК України).

Незважаючи на те, що законодавець вЦПК Українивідмежував ці поняття та закріпив різними статтями, заявник помилково ототожнює витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим, та витребування доказів як сприяння суду сторонам в поданні відповідного доказу, який неможливо отримати самостійно.

Відповідно до ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів з метою реалізації своїх прав, оскільки позбавлений самостійно отримати інформації від приватних виконавців та Банку.

При цьому, звертаючись до суду з такою заявою позивачем не наведено підстав, які дають можливість припускати, що засоби доказування можуть бути втрачені, їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим.

Таких обставинта потрібнихдоказів заявникомне наданоі судуапеляційної інстанції.

Обставин та підстав допускати, що засіб доказування може бути втрачений чи збирання доказів стане неможливим, у суду першої інстанції не було, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів до пред`явлення позову шляхом витребування документів до пред`явлення позову, не підлягала задоволенню.

Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення доказів, судом першої інстанції було роз`яснено позивачу його право на звернення до суду із заявою про витребування доказів із відповідним обґрунтуванням необхідності їх витребування з огляду на заявлені позовні вимоги.

За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 367,369, 374,375, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.Б.Кушнірова

І.В.Лівінський

Повний текст постанови складено 12 лютого 2024 року.