Постанова

від 08.02.2024 по справі 591/3564/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року м.Суми

Справа №591/3564/23

Номер провадження 22-ц/816/100/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач Сумська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа Комунальна установа «Сумський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) «Берегиня»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кордюка Віталія Петровича на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 липня 2023 року в складі судді Ніколаєнко О.О., ухваленого у м. Суми, повний тест якого складено 31 липня 2023 року, -

в с т а н о в и в :

03 травня 2023 року Сумська міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання відумерлою спадщини квартири АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суми, та передачі її у власність Сумській міській територіальній громаді в особі Сумської міської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті залишилась спадщина спірна квартира. ОСОБА_3 отримував соціальну допомогу по догляду вдома як одинока людина, рідних чи близьких у нього не було, утриманців також не було. У квартирі окрім ОСОБА_3 інших зареєстрованих осіб не було. Спадкова справа після його смерті не заводилась, заповіти від його імені не складались. У квартирі померлого без будь яких правових підстав проживають відповідачі, котрі повідомили, що доглядали за померлим та вважають себе спадкоємцями. Протягом визначених ст. 1270 ЦК України строків спадщина не була прийнята. Проживання у квартирі осіб, ступінь спорідненості яких із померлим немає змоги встановити, не дає підстав вважати їх спадкоємцями.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 липня 2023 року позов Сумської міської ради задоволено.

Визнано відумерлою спадщину квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Суми, та передано її у власність Сумській міській територіальній громаді в особі Сумської міської ради.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13 вересня 2023 року у задоволенні заяви про перегляд вказаного заочного рішення відмовлено.

ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу на заочне рішення та, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд належним чином не повідомив відповідача про час та місце розгляду справи, а законних підстав для здійснення оголошення про виклик до суду за ч. 11 ст. 128 ЦПК України суд не мав, оскільки зареєстроване місце проживання відповідача відоме. Відтак, законних підстав для ухвалення заочного судового рішення суд не мав. Крім того, відповідач з 12 вересня 2012 року проживав зі спадкодавцем у спірній квартирі однією сім`єю, після смерті займався похованням ОСОБА_3 , а також продовжує проживати у квартирі та сплачувати комунальні платежі. Зазначені факти також можуть підтвердити свідки.

У відзиві на апеляційну скаргу Сумська міська рада просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що ОСОБА_3 за життя мав статус одинокої людини, отримував допомогу (прибирання житла, винесення сміття, миття вікон, внесення платежів), субсидію, а відповідачі проживали у квартирі без відповідних на те правових підстав. Звертає увагу на те, що з 21 жовтня 2021 року по 20 квітня 2022 року відповідач не подав заяву про прийняття спадщини і взагалі не вчиняв жодних дій по прийняттю спадщини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Кордюк В.П., представника відповідача ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що спадкоємці після смерті ОСОБА_3 відсутні, до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини спадкоємці не зверталися і спадкова справа не була заведена, а після смерті власника квартири минуло більше року. Відтак, суд визнав спадщину відумерлою.

При цьому, суд вказав, що особи, які за повідомленням позивача фактично мешкають у спірній квартирі, не надали обґрунтованих заперечень та доказів, які б підтверджували, що вони є спадкоємцями ОСОБА_3 . Також суд дійшов висновку про існування передбачених процесуальним законом підстав для ухвалення у справі заочного рішення, оскільки відповідачі у судове засідання повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Проте, зазначені висновки місцевого суду щодо належного повідомлення відповідачів у справі та наявність процесуальних підстав для ухвалення у справі заочного рішення не відповідають встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перед відкриттям провадження у справі місцевий суд встановив зареєстровані місця проживання відповідачів ОСОБА_1 (а.с. 50) та ОСОБА_2 (а.с. 56), проте, відкривши провадження у справі, місцевий суд не отримав доказів вручення відповідачам судових викликів та копій позовної заяви. Поштова кореспонденція не була вручена відповідачам у справі по причині відсутності адресатів за вказаною судом адресою (а.с. 100, 138).

Ухвалою від 03 липня 2023 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду суд встановив, що ухвала про відкриття провадження у справі та позов з додатками відповідачам не вручені (а.с. 174). Ця ухвала відповідачам також не була вручена по причині відсутності адресатів за вказаною судом адресою (а.с. 186, 191).

Повернення відділенням зв`язку судової кореспонденції з причиною повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» не можна вважати належним врученням копії ухвали та копії позовної заяви учаснику справи.

18 липня 2023 року суд першої інстанції розмістив оголошення про виклик відповідачів як осіб, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи яких невідоме (а.с. 196, 197), а 28 липня 2023 року розглянув справу по суті заявлених вимог.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Проте, як зазначалось вище, судом було встановлено зареєстроване місце проживання відповідачів, а тому законних підстав для здійснення їх виклику до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України у порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України суд не мав.

За адресою спірної квартири місцевий суд про розгляд справи відповідачів не сповіщав.

Таким чином, відповідачі не були належним чином повідомлені про заявлений до них позов, про розгляд справи, тобто були позбавлені можливості подати заперечення проти позову, подати відзив на позов, докази, тощо.

З огляду на викладене, суд першої інстанції також не мав передбачених ст. 280 ЦПК України підстав для проведення зочного розгляду справи.

Допущені місцевим судом порушення процесуального закону мали наслідком порушення права на доступ до правосуддя та порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Отже, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 липня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

За життя ОСОБА_3 був одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 , за цією ж адресою він був єдиним зареєстрованим на день смерті (а.с. 11, 16, 17).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, свідоцтво про право на спадщину не видавалося, заповіт він не складав (а.с. 18-20).

За життя ОСОБА_3 не перебував на обліку опікунів/піклувальників, прийомних батьків вихователів, у його сім?ю малолітні чи неповнолітні діти не влаштовувалися (а.с. 21).

ОСОБА_3 перебував на обліку як отримувач субсидії до своєї смерті. Перебував на обліку як пенсіонер за віком, дитина війни. В реєстрі повнолітніх недієздатних (обмежено дієздатних) осіб не обліковувався (а.с. 22).

За період з 11 лютого 2016 року по 21 жовтня 2021 року ОСОБА_3 отримував соціальну послугу по догляду вдома (а.с. 15, 23-25, 143-166).

Листом від 29 грудня 2022 року Комунальне підприємство «Сумитеплоенергоцентраль» повідомило Центр надання адміністративних послуг, що мешканець квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_5 заявив про заселення квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 безпритульних людей, які безоплатно користуються комунальними послугами, створюють антисанітарні умови. 27 грудня 2022 року підприємством опечатано квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 14).

Свідок ОСОБА_6 місцевому суду пояснила, що є працівником Комунальної установи «Сумський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) «Берегиня» та доглядала за ОСОБА_3 з 2016 року до його смерті. Приходила до нього двічі на тиждень, виконувала роботи по дому, які він потребував. У квартирі окрім ОСОБА_3 ніхто не проживав.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до глави 86 ЦК України за загальним правилом спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово та на підставі споріднення. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Одночасно ЦК України запобігає таким ситуаціям, коли відсутність спадкоємців має наслідками відсутність власників спадкового майна та його занепад. А тому передбачає у такому випадку перехід прав на це майно до територіальної громади за місцем знаходження цього майна.

Відповідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Спадщина набуває статусу відумерлої саме після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається у територіальної громади з моменту реєстрації цього права за громадою.

До звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою і набрання законної сили відповідним рішенням суду у територіальної громади існує законний інтерес, заснований на правових нормах, що регулюють правовідносини щодо підстав набуття і припинення права власності після смерті особи, у якої відсутні спадкоємці. Цей інтерес (законні очікування) полягає у прагненні органу місцевого самоврядування набути право власності на відумерлу спадщину. Паралельно із цим інтересом у територіальної громади існує обов`язок звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 202/5154/21 (провадження № 61-10518св22).

Крім того, розглядаючи проблему застосування цивільного та цивільного процесуального законодавства при визнанні спадщини відумерлою з точки зору процедур розгляду таких справ та способу захисту інтересу територіальної громади на спадкове майно, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15 (провадження № 14-190цс20) вказала, що інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. За таких обставин слід дійти висновку, що такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не відносяться. На користь цього висновку свідчить також розміщення норм права про можливість визнання спадщини відумерлою саме у книзі шостій ЦК України «Спадкове право.

Відтак захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та, наприклад, продана іншій особі.

У цій справі як на день ухвалення заочного судового рішення, так і на момент апеляційного перегляду спадкоємців у ОСОБА_3 не було.

У цивільній справі № 591/6109/23 про встановлення ОСОБА_1 факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 та визначення додаткового строку для прийняття спадщини ще не ухвалене судове рішення, яке б набрало законної сили на день апеляційного перегляду справи № 591/3564/23.

При цьому, законних підстав для зупинення провадження у цій справі до закінчення розгляду цивільної справи № 591/6109/23 апеляційний суд не вбачає.

Як зазначалось, ст. 1280 ЦК України передбачає, що якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі ж продажу такого майна спадкоємець має право на грошову компенсацію.

Аналіз змісту зазначеної норми свідчить про те, що право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, збереглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті.

Таким чином, у випадку підтвердження судом у іншій справі прав спадкоємця на спадкування спірної квартири такий спадкоємець матиме змогу захистити свої права у зазначений вище спосіб.

З огляду на викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що Сумська міська рада є особою, інтерес якої полягає у реалізації положень ст. 1277 ЦК України та переході спірної квартири у власність територіальної громади. Ураховуючи відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_3 станом на ухвалення цієї постанови, належна йому на праві власності на час відкриття спадщини спірна квартира є відумерлою спадщиною, а тому на підставі положень ст. 1277 ЦК України повинна перейти у власність територіальної громади міста Суми.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 202/5154/21 (провадження № 61-10518св22).

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при вирішенні спору допустив порушення норм процесуального права, що згідно ст. 376 ч. 3 п. 3 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення, тому заочне рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду заочного судового рішення позовні вимоги задовольняються у повному обсязі, тому понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги не компенсуються.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кордюка Віталія Петровича задовольнити частково.

Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 липня 2023 року в даній справі скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов Сумської міської ради задовольнити.

Визнати відумерлою спадщину квартиру АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Суми, та передати її у власність Сумській міській територіальній громаді в особі Сумської міської ради.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

О. І. Собина