Рішення

від 23.01.2024 по справі 908/2965/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/220/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2024 Справа № 908/2965/23

м.Запоріжжя

За позовом: Виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69006, м. Запоріжжя, вул.Фанатська, 14) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

Позивач: Північно-східний офіс Держаудитслужби (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 4 під`їзд, 10 поверх )

до відповідача-1: Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) в особі Регіональної філії «Південна залізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8 А)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2)

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Литвиновій О.Ю.

За участю представників:

прокурор: Гапонова В.М.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Лаврова М.А.;

від відповідача-2: Хілько А.С.;

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла пощовна заява виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, подана в порядку ст. 53 ГПК України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в особі позивача Північно-східного офісу Держаудитслужби до відповідачів: 1. Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» та 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК», з позовними вимогами про:

- визнання недійсним договору №П/НХ-161466/НЮ від 11.10.2016, укладеного між Регіональною філією «Південна залізниця» ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» та ТОВ «Торгово-виробнича компанія «КВІК-2006» (на даний час ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК»);

-стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 суми 294940,80 грн, отриманої за вказаним правочином, стягнення з відповідача-1 суми 294940,80 грн, одержаної ним за рішенням суду, в дохід держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 22.09.2023 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2965/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 28.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2965/23, присвоєний номер провадження 9/220/23; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України; призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 26.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання. Ухвалою суду від 14.12.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/2965/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.01.2024. У судовому засіданні 09.01.2024 оголошено перерву до 23.01.2024.

23.01.2024 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які підтримані прокурором. Підставою для звернення до суду зазначено порушення відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій під час публічної закупівлі, які спотворили результати тендеру, проведеного Регіональною філією «Південна залізниця», що є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі». Прокурор зазначив, що рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення №54/36-р/к від 24.09.2020 у справі №02/20-19 визнано, що ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» (ЄРДПОУ38284929) та ТОВ «Запорізький механоремонтний комплекс» (ЄРДПОУ 38972408) вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій. Дії ТОВ «МЗ «КВІК», спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель. Отже у діях ТОВ «МЗ «КВІК» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин та не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі. Завідомо суперечлива мета дій ТОВ «МЗ «КВІК» полягала в тому, щоб уникнути встановлених законом обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб отримати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах. Договір, укладений за результатами процедури відкритих торгів підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Оспорюваний договір №П/НХ-161466/НЮ від 11.10.2016 наразі є виконаним та оплаченим на суму 294940,80 грн. У відповідності до ч. 3 ст. 228 ЦК України, одержані відповідачем-2 при виконанні цього договору кошти у розмірі 294940,80 грн підлягають поверненню іншій стороні договору - Регіональній філії «Південна залізниця», а отриманні останньою за рішенням суду кошти стягненню в дохід держави. В позовній заяві також викладено обґрунтування щодо наявності підстав та необхідності звернення прокурора до суду з позовом з метою представництва інтересів держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби, що є уповноваженим державою органом до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних відносинах та який не здійснює їх належним чином. Так, Північно-східним офісом Держаудитслужби належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою визнання недійним договору №П/НХ-161466/НЮ від 11.10.2016 та стягнення коштів до державного бюджету не вжито, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 1, 3, 8, 5, 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в реакції, чинній на момент укладення договору), ст. ст. 1, 4, 6, 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. ст. 13, 16, 202, 203, 215, 216, 228, 256- 258, 261 ЦК України, ст. ст. 5, 20, 208 ГК України, ст. ст. 2, 5, 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Позивач у письмовому поясненні, яке надійшло до суду 09.10.2023, зазначив, що відповідно до частини першої ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII в редакції чинній станом на 19.04.2020 моніторинг процедури закупівлі здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії. Таким чином, підстави для проведення моніторингу, зазначеної у позові закупівлі, передбачені статтею 8 Закону та для вжиття заходів цивільно-правового характеру, у Північно-східного офісу Держаудитслужби відсутні. Північно-східний офіс Держаудитслужби повідомив, що перевірка закупівель та моніторинг процедур закупівель зазначеної у позові закупівлі Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця», не проводились. Враховуючи викладене, надати ґрунтовні пояснення з приводу порушень, виявлених Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя та зазначених в позовній заяві не вбачається за можливе. Позивач просив здійснювати розгляд справи № 908/2965/23 без участі його представника.

Відповідач-1 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими на підставі наступного. У позовній заяві прокурором не зазначено, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної Філії «Південна залізниця», в чому полягало протиправне діяння та чим порушені права й інтереси держави та суспільства саме відповідачем-1. У відповідача-1 була відсутня спрямованість укладеного правочину на порушення правового господарського порядку, наявність протиправних наслідків цього договору, наявність вини у формі умислу. Жодного законодавчого та нормативного документу АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» не порушувалось, що свідчить про відсутність правових відстав для задоволення позову у відношенні відповідача-1. У статті 37 Закону України «Про публічні закупівлі» (чинним на день укладання договору) викладений перелік підстав, за якими договір про закупівлю є нікчемним. Інших підстав для визнання договору нікчемним Законом України «Про публічні закупівлі» не визначено. Порушення інтересів держави в бюджетній сфері відсутні, оскільки АТ «Укрзалізниця» не фінансується з державного або місцевих бюджетів. Частина 1 статті 228 ЦК України дає визначення правочину таким, що порушує публічний порядок. За змістом наведеної норми щодо юридичної особи правочин повинен бути спрямований на знищення, пошкодження майна такої юридичної особи, або на незаконне заволодіння ним. Договір постачання продукції від 11.10.2016 № П/НХ-161466/НЮ виконаний сторонами повністю. Продукція шестерня в кількості 12 штук, була отримана АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» та оплачена згідно умов Договору у сумі 294940,80 грн. Доказів щодо пошкодження майна та незаконного заволодіння майном АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця», виконувачем обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області не надано. Оскільки пошкоджень майну відповідача-1 не нанесено, та незаконне заволодіння майном не відбувалось, відсутні правові підстави для задоволення позову. Застосовування правових наслідків за частиною 3 статті 228 ЦК України без визначення правочину таким, що порушує публічний порядок відповідно до частини 1 цієї статті є неможливими. Посилання виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на спотворення результатів закупівлі шляхом нівелювання змагальності в ній, не підкріплено жодним підтверджуючим документом. Північно-східним офісом Держаудитслужби відповідно було проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача-1 за період з 01.01.2017 по 30.06.2020. Серед таких питань було досліджено питання щодо дотримання відповідачем-1законодавства про закупівлі (п.6 Довідки від 05.05.2021 №2020005-09/01). Порушень законодавства в сфері публічних закупівель замовником (відповідачем-1) під час здійснення закупівлі, за результатами якої укладено оспорюваний правочин, не виявлено. Будь-яких зауважень щодо нераціонального витрачання коштів відповідачем-1 не висунуто. Більш того, на виконання доручення Державної аудиторської служби України та відповідно до звернення слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 13.06.2017 № 51/12-5931 та на виконання ухвал Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2017 та від 04.07.2017 у справі № 757/32576/17-к державною аудиторською службою України проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності відокремленого підрозділу ПАТ «Українська залізниця» регіональної філії «Південна залізниця» за період з 01.01.2013 по 30.06.2017. Ревізією, з урахуванням документів наданих до ревізії, збитків не встановлено. За результатами зустрічної звірки ТОВ «ТВК «КВІК-2006» підтверджено взаєморозрахунки між відповідачем-1 та відповідачем-2. Також, за результатами проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №220161101110000035, внесеному 01.03.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205 та ч. 5 ст. 191 КК України, в межах якого 09.02.2017 та 10.05.2017 за участі співробітника Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ здійснювалось вилучення у відповідача-1 документів щодо ведення господарської діяльності з відповідачем-2, станом на теперішній час також не встановлено фактів нераціонального витрачання коштів відповідачем-1. Уповноваженими державою органами на захист інтересів держави не встановлено та не доведено, що оспорюваний в межах цієї судової справи правочин посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, а отже не є таким, що порушує публічний порядок. Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частиною 2 статті 228 ЦК України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, зокрема, наведено правові висновки про те, що цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними. Такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Таким чином, обраний виконувачем обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області спосіб захисту прав та інтересів є неналежним. На підставі викладеного відповідач-1 просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач-2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, що надійшов до суду 16.10.2023 (документ сформовано в системі «Електронний суд» 13.10.2023), зазначивши, зокрема, про наступне. Тендерні пропозиції за Лотом № 4 (шестерня у кількості 12 шт.) з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕХАНОРЕМОНТНИЙ КОМПЛЕКС» і ТОВ «МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «КВІК». Очікувана вартість лоту: 300 968 грн. 06 коп. з ПДВ. 19 вересня 2016 року, за результатами торгів обрано переможцем відповідача-2 з вартістю 294940 грн 80 коп. з ПДВ (нижче за очікувану на 6 027 грн 26 коп.). 11 жовтня 2016 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений Договір № П/НХ-161466/НЮ, який у подальшому був виконаний обома сторонами. Зазначив, у законодавстві відсутні визначення поняття «інтерес держави і суспільства». Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення. Фактично у якості єдиного доказу того, що оспорюваний договір поставки є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - ТОВ «МЗ «КВІК», прокурор посилається на Рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу № 54/36-р/к від 24 вересня 2020 року, яким визнано, що ТОВ «ЗМРК» та ТОВ «МЗ «КВІК» своїми діями вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю UA-2016-09-01-000160-a, проведених Регіональною філією «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Проте, лише сам факт вчинення вказаними товариствами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст.228 ЦК України). Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. При цьому позбавлення згідно з п.4 частини 1 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжчиком, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів. Також за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України «Про захист економічної конкуренції» передбачена відповідальність у вигляді штрафу. Крім того, у позовній заяві та додатках до неї не наведено відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника (відповідача-1) за менші кошти. Прокурором не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника (відповідача-1) цінових пропозицій та доказів того, що товар за договором, укладеним за результатами відкритих торгів, було поставлено із завищенням цін; що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів. Умови договору були виконані його сторонами у повному обсязі. Прокурор не довів належними та допустимими доказами, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору, наявність протиправних наслідків договору, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства. Також, як зазначив відповідач-2, незрозумілим є у чому саме полягає спрямованість та відповідність оспорюваних правочинів ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства. З огляду на наведене, підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст.203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України відсутні, так само відсутні й підстави для застосування наслідків недійсного правочину.

Третя особа Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надала суду наступні пояснення (надійшли до суду 13.10.2023). Рішенням адміністративної колегії Відділення від 24.09.2020 № 54/36-р/к по справі №02/20-19 дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» та ТОВ «Запорізький механоремонтний комплекс», які полягають в узгодженні ними своїх дій під час підготовки та участі у закупівлях за ідентифікаторами у системі «Прозорро» UА-2016-09-01-000160-а, визнано порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб`єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів. За вчинення зазначених порушень на ТОВ «КВІК» накладено штраф у розмірі 68 000 грн. Оскільки порушені у позовній заяві питання виходять за межі повноважень органів Антимонопольного комітету України, відділення не уповноважене надавати пояснення на підтримку або заперечення проти. Оскільки Відділення не уповноважене надавати пояснення на підтримку або заперечення проти позову, просила здійснювати розгляд цієї справи без участі представника Відділення.

Прокурором також подані до суду відповіді на відзиви відповідачів, а відповідачем-1 заперечення на відповідь на відзив.

В судові засідання позивач та третя особа не з`являлись. Як зазначено судом вище, у поданих до суду заявах по суті справи просили розглядати справу за відсутності їх представників.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю позивача та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та відповідачів, суд

УСТАНОВИВ:

Регіональною філією «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (Замовник) було розміщено в електронній системі публічних закупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua оголошення про проведення відкритих торгів UА-2016-09-01-000160-а, в тому числі, за Лотом № 4 шестерня (код класифікатора предмета закупівлі ДК 021:2015:34631000-9 частини локомотивів чи рухомого складу ДК 016:2010:30.20.4 …) щодо закупівлі шестерні в кількості 12 штук. Очікувана вартість предмета закупівлі 300 968,06 грн. Дата розкриття тендерних пропозицій та проведення аукціону 19.09.2016.

Згідно з формою реєстру отриманих тендерних пропозицій, з метою участі у процедурі закупівлі в електронній системі закупівель за № UА-2016-09-01-000160-а тендерні пропозиції подано двома суб`єктами господарювання, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Квік-2006» (код ЄДРПОУ 38284929), дата подання тендерної пропозиції 16.09.2016 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький механоремонтний комплекс» (код ЄДРПОУ 38972408), дата подання тендерної пропозиції 15.09.2016.

Відповідно до форми протоколу розкриття тендерних пропозицій, яка відбулась 19.09.2016, ціна тендерної пропозиції ТОВ «ТВК «Квік-2006» у процедурі закупівлі № UА-2016-09-01-000160-а за вищевказаним предметом закупівлі згідно з лотом № 4 становила 294940,80 грн з ПДВ.

Як слідує з протоколу № 290/3 засідання тендерного комітету від 26.09.2016 сума тендерної пропозиції ТОВ «ТВК «Квік-2006» за лотом № 4 склала 294940,80 грн з ПДВ, ТОВ «Запорізький механоремонтний комплекс» - 300 960,00 грн з ПДВ. Переможцем торгів за лотом №4 визначено ТОВ «ТВК «Квік-2006», тендерна пропозиція якого із сумою 294940,80 грн відповідала кваліфікаційним критеріям, установленим у тендерній документації. В електронній системі закупівель сформовано відповідне повідомлення про намір укласти договір з ТОВ «ТВК «Квік-2006».

11.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «КВІК-2006» (Постачальник) було укладено Договір № П/НХ-161466/НЮ, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікації №1 (додаток № 1), який є невід`ємною частиною Договору, а Покупець прийняти та оплатити товар (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2 договору та Специфікації № 1 (лот №4) до договору, найменування товару шестерня у кількості 12 шт. за ціною 294 640,80 грн з ПДВ.

В п.3.4 Договору встановлено, що ціна Договору становить 294 940,80 грн, з урахуванням ПДВ 20% - 49 156,80 грн. За змістом п. 4.2 договору, Покупець оплачує Постачальнику кожну прийняту партію товару впродовж 20 банківських днів з дати поставки товару Покупцю, при умові надання Постачальником рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 26.01.2019 ТОВ «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «КВІК-2006» змінено назву на - ТОВ «МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «КВІК» (код ЄДРПОУ 38284929) відповідач-2 у справі.

Матеріали справи свідчать, що Рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2020 № 54/36-р/к у справі № 02/20-19 визнано, що ТОВ «Запорізький механоремонтний комплекс» (ідентифікаційний код юридичної особи 38972408) та ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» (ідентифікаційний код юридичної особи 38284929) вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендеру торгів на закупівлю: «ДК 021:2015:34631000-9 частини локомотивів чи рухомого складу ДК 016:2010:30.20.4 …» (шестерня) Лот № 4, проведених Регіональною філією «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства Українська залізниця» відповідно до оголошення UА-2016-09-01-000160-а. За вказане порушення накладено штраф на ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» та ТОВ «Запорізький механоремонтний комплекс».

Виконувач обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в порядку ст. 53 ГПК України звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах позивач: Північно-східний офіс Держаудитслужби, за яким відкрито провадження у даній справі №908/2965/23.

При цьому, прокурор зазначив, що Північно-східним офісом Державної аудиторської служби України, як органом уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів для усунення порушень в межах своїх повноважень, в т.ч. шляхом звернення до суду, а також не ініційовано питання перед відповідними державними органами про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, що призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких, відповідно до положень статті 131-1 Конституції України, покладено на органи прокуратури, у зв`язку із чим є обґрунтовані підстави для звернення прокурора до суду з даним позовом.

З положень статті 131-1 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).

З положень ч.4 ст. 55 ГПК України слідує, що якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником, учасником, акціонером цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже при встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19) Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду наведено наступні правові висновки:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/982/19.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 1, 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як слідує зі змісту Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль, зокрема, через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; моніторингу закупівель(підпункт 3 пункту 4 Положення); вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, в т.ч., звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 9 пункту 4 Положення).

Згідно з підпунктом 20 пункту 6 вказаного Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Постановою Кабінету Міністрів України № 266 від 06.04.2016 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до пункту 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України № 23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, згідно якого Північно-східний офіс (далі Офіс) Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. На території Харківської області реалізацію державного фінансового контролю здійснює апарат Офісу. Повноваження Північно-східного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним Положенням, кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України, які наведені вище.

Таким чином Північно-східний офіс Державної аудиторської служби України є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, зокрема, на території Харківської області, де проводилась процедура закупівлі.

В матеріалах справи міститься копія листа Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області 06.02.2023 № 53-96-847вих-23 на адресу Північно-Східного офісу Держаудитслужби, відповідно до якого було повідомлено, що за результатами опрацювання прокуратурою відомостей, розміщених на офіційному сайті Антимонопольного комітету України, Єдиному державному веб-порталі відкрити даних електронної системи публічних закупівель, було виявлено порушення законодавства у сфері публічних закупівель відкритих торгів, проведених Регіональною філією «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства Українська залізниця» у процедурі закупівлі за лотом № 4 (ідентифікатор UА-2016-09-01-000160-а), а саме: про визнання рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2020 № 54/36-р/к у справі № 02/20-19 винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції суб`єктів господарювання ТОВ «Запорізький механоремонтний комплекс» та ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК».

Про вказаний факт прокуратурою було проінформовано з метою надання Північно-Східним офісом Держаудитслужби належної оцінки та самостійного звернення з позовом до суду про визнання недійсним договору від 11.10.2026 №П/НХ-161466/НО, як такого, що укладений з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та без додержання вимоги щодо відповідності цього правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, з одночасним застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Північно-Східний офіс Держаудитслужби листом від 18.02.2023 №202031-17/604-2023, у відповідь на вищевказаний лист прокурора, повідомив, зокрема, що органами державного фінансовою контролю не проводились контрольні заходи щодо вказаної закупівлі, оскільки чинним на час оголошення закупівлі законом не було передбачено порядку моніторингу публічних закупівель Держаудитслужбою та її міжрегіональними відділеннями та вказано про відсутність підстав для проведення моніторингу та позапланової ревізії у Замовника. Повідомлено, що викладені у листі прокуратури питання будуть враховані під час проведення чергового планового заходу державного фінансового контролю.

Порядком проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №631, передбачено, що перевірки закупівель проводяться також у разі виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі.

Однак уповноваженим міжрегіональним територіальним органом Держаудитслужби відповідна перевірка закупівлі UА-2016-09-01-000160-а, за результатом якої між Регіональною філією «Південна залізниця» та ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» укладено оспорюваний договір, не проводилась.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166«Б», «нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Згідно з висновками Верховного Суду, наведеними при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі №687/379/17-й, від 26.02.2019 у справі №905/803/18, постанова від 16.04.2019 у справі №910/3486/18) нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам до суду не звернувся.

Північно-Східним офісом Держаудитслужби належні заходи щодо захисту інтересів держави не вживались. Зі змісту відповіді на лист прокуратури, яким було повідомлено про виявлення факту вчиненого правопорушення у сфері закупівель, вбачається відсутність наміру вжиття самостійних заходів для звернення із позовною заявою, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень.

Листом виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від 21.09.2023 № 53-96-6392вих-23 Північно-Східний офіс Держаудитслужби було повідомлено про вжиття заходів представницького характеру, шляхом пред`явлення позову в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, про визнання договору №П/НХ-161466/НЮ від 11.10.2016 недійсним, як такого, що суперечить інтересам держави й суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони правочину, та застосування наслідків його недійсності, шляхом стягнення коштів у дохід держави.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача - Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, вислухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, оцінивши докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

В частині 3 ст. 5 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У постанові Верховного Суду об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, зокрема, визначено, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В частині 5 статті 13 ЦК України унормовано, що не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісна конкуренція.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

У статті 1, ч. 2 ст. 4 цього Закону визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання,внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Згідно з п. 4 частини 2 статті 6 зазначеного Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

За змістом п. 1 ст. 50 цього Закону антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Як визначено у преамбулі Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII від 25.12.2015 (в редакції, чинній на момент оголошення та проведення процедури закупівлі, за результатами якої відповідачами укладено оспорюваний договір), цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення договору), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Як зазначалося вище, рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2020 № 54/36-р/к у справі № 02/20-19 визнано, що ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» (ЄРДПОУ38284929) та ТОВ «Запорізький механоремонтний комплекс» (ЄРДПОУ 38972408) вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів тендеру (торгів), проведених Регіональною філією «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства Українська залізниця» на закупівлю: ДК021:2015:34631000-9-Частини локомотивів чи рухомого складу ДК 016:2010: 30.20.4 - Частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу;кріплення та арматура і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом»(Шестерня) Лот № 4.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2020 у справі №904/6190/20 позовну заяву ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» до Антимонопольного комітету України в особі Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення №54/36-р/к від 24.09.2020 у справі №02/20-19 залишено без розгляду.

За відсутності доказів скасування в установленому законом порядку вказаного рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України воно є чинним.

Адміністративною колегією, при розгляді вищезгаданої справи № 02/20-19, встановлено обставини, які є свідченням порушення ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» та ТОВ «Запорізький механоремонтний комплекс» вимог законодавства, а саме: 1) наявність господарських відносин, між ТОВ «МЗ «КВІК» та ТОВ «Запорізький механоремонтний комплекс» (п.4.1 рішення); 2) надання фінансової допомоги (п.4.2 рішення); 3) використання однієї ІР-адреси (п. 4.3 рішення); 4) погодження цінової пропозиції (п.4.3 рішення); 5)поведінка відповідачів під час електронного аукціону (п.4.4 рішення); 6) синхронна послідовність дій відповідачів при створенні документів (п.4.5 рішення); 7) спільні особливості в оформленні відповідачами документів, поданих у складі своїх тендерних пропозицій на Торги (п.4.6 рішення); 8) надання однакових документів відповідачами у складі своїх пропозицій (п.4.7 рішення).

Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від 24.09.2020 № 54/36-р/к у справі № 02/20-19 дійшла висновку, що ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» та ТОВ «Запорізький механоремонтний комплекс» діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель.

Така поведінка ТОВ «Запорізький механоремонтний комплекс» та ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді анти конкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Частиною 3 статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Прийняття та дотримання законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією, зокрема, у сфері публічних закупівель та закупівель, які прирівнюються до державних, відповідає інтересам держави (суспільства). Саме держава взяла на себе обов`язок відповідно до статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» здійснювати заходи щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб`єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції (п. 5.39 постанови Верховний Суду від 26.10.2022 у справі №904/5558/20).

Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - як результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку, за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.

Вільне змагання суб`єктів господарювання-підприємців забезпечує встановлення цін на рівні, що призводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково-технічного прогресу. Ефективна економіка, як наслідок, відповідно забезпечує підвищення ефективності на одиницю ресурсів, що використовуються, сприяючи зростанню продуктивності. Висока та динамічна продуктивність капіталу, як інвестиційна складова, та продуктивність праці, як соціальна складова, є запорукою зростання загального добробуту.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

З 21.02.2019 набрали чинності зміни до Конституції України щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору (стаття 85 Конституції України).

Порушення законодавства про публічні закупівлі призводять до підриву авторитету Української держави перед Європейським співтовариством, свідчать про невиконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, яка ратифікована Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, нівелюють конституційні засади, тобто фактично відтерміновують набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору.

З позовної заяви вбачається, що вона має на меті комплексний захист інтересів держави, порушених внаслідок укладення спірного договору. В обґрунтування позову прокурор, зокрема, зазначає, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» свідчать про невідповідність указаних фактів як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 по справі № 910/114/19, предметом у якій було визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, вказав, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог. Питання, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, окрім вироку суду, постановленого у кримінальній справі може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених у главі V ГПК України (п.п. 32 34 постанови).

Обставини вчинення ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі РФ «Південна залізниця» (ідентифікатор закупівлі UА-2016-09-01-000160-а), підтверджуються рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2020 № 54/36-р/к у справі № 02/20-19.

Орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення учасниками закупівлі, у тому числі ТОВ «МЗ «КВІК», які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.

Поведінка ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» та ТОВ «Запорізький механоремонтний комплекс» під час участі у процедурі закупівлі явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

Таким чином протиправні дії ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що, в свою чергу, не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки обмежує розвиток конкуренції у державі.

Враховуючи викладене, у діях ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже придбання Регіональною філією «Південна залізниця» товару за договором №П/НХ-161466/НЮ від 11.10.2016 укладеним з ТОВ «Торгово-виробнича компанія «КВІК-2006» (на даний час - Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК»), за наслідками вищезазначеної закупівлі, відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.

Обставини вчинення та наслідки таких діянь для економіки держави свідчать про невідповідність указаних фактів, як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства. Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження публічними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання, які забезпечуються завдяки добросовісній конкуренції суб`єктів господарювання.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач-1 у відзиві, зокрема, вказував про відсутність порушень з його боку, як замовника у процедурі закупівлі та сторони оспорюваного правочину, відсутність порушень інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки АТ «Українська залізниця» не фінансується з державного або місцевих бюджетів.

Однак, в контексті даної конкретної справи у поданій прокурором позовній заяві не йдеться про наявність будь-яких порушень з боку відповідача-2.

За змістом пункту 9 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (у відповідній редакції, чинній на момент оголошення та проведення процедури закупівлі), замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності, зокрема, наступної ознаки: у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Як вбачається з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу Акціонерного товариства «Українська залізниця» належить державі в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про відкритість використання публічних коштів» публічні кошти - кошти державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кредитні ресурси, надані під державні та місцеві гарантії, кошти Національного банку України, державних банків, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також кошти суб`єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності.

Порушення процедури публічних закупівель унеможливлює раціональне та ефективне використання публічних коштів, спричиняє істотну шкоду інтересам держави щодо здійснення права державної власності, тобто права держави володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і у своїх інтересах коштами, що належать їй як безпосередньо, так і через органи державної влади, і, як наслідок, не відповідає суспільному інтересу. Виконання зобов`язань за оскаржуваним правочином, укладеним із порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі.

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що договір №П/НХ-161466/НЮ від 11.10.2016 укладений відповідачами за наслідками процедури закупівлі, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, тому позовні вимоги про визнання його недійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача-1 про те, що за наслідками планових ревізій окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача-1 не було виявлено порушень законодавства в сфері публічних закупівель відповідачем-1, як замовником, під час здійснення закупівлі, за результатами якої укладено оспорюваний правочин, а також не було встановлено нераціонального витрачання відповідачем-1 коштів та наявності збитків, то зазначене не спростовує встановленого факту протиправних дій ТОВ «ТВК «КВІК-2006» під час процедури закупівлі UА-2016-09-01-000160-а, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями її учасників.

Відповідачами протилежного не доведено, належних доказів на спростування заявлених позовних вимог про визнання оспорюваного правочину недійсним суду не надано. Відповідач-2 наявність узгоджених дій з другим учасником процедури закупівель не заперечив.

Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним (ч. ч. 1, 2 статті 228 України), натомість правочин, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам може бути визнаний недійсним із застосуванням відповідних правових наслідків його недійсності (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Так, згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні положення щодо правових наслідків визнання недійсним господарського зобов`язання як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства містяться у частині 1 ст. 208 ГК України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст.216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Договір № П/НХ-161466/НЮ від 11.10.2016 наразі є виконаним та оплаченим, що незаперечно відповідачами.

Як вбачається з листа Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 16.02.2023 за вих.№НЮ-05-21/67 (т.1, а.с.48-49), умови договору №П/НХ-161466/НЮ ВІД 11.10.2016 виконані сторонами у повному обсязі, вся продукція поставлена та оплачена, відповідач-2 одержав кошти у розмірі 294940,80 грн.

На підтвердження отримання відповідачем-2 від відповіача-1 грошових коштів за вказаним правочином у зазначеному розмірі прокурором також надано до матеріалів справи копію платіжного доручення та копію виписки про рух коштів, наданої банківською установою.

Незважаючи на притягнення ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» та ТОВ «Запорізький механоремонтний комплекс» до відповідальності у вигляді накладення штрафу за вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій та заборони відповідачу-2 протягом певного строку брати участь у закупівлях, негативні наслідки укладеного з Регіональною філією «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» договору №П/НХ-161466/НЮ від11.10.2016 залишаються не усунутими. Зазначене не призводить до поновлення інтересів держави, порушених вчиненням антиконкурентних узгоджений дій, що стосуються спотворення результатів тендера, оскільки не сумісне з основними засадами цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права чи інтересу це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2018 у справі № 911/639/17 вказано, що для правильного застосування правових наслідків за приписами ч.3 ст. 228 ЦК України необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, протиправні наслідки цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Замовник Регіональна філія «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» на момент проведення процедури торгів та укладенні договору не міг бути обізнаним про узгодженість дій учасників закупівлі, що в подальшому було встановлено рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2020 №54/36-р/к у справі № 02/20-19.

Як слідує з листа від 16.02.2023 № НЮ-05-21/67 (т. 1, а.с.48-49) про факт порушення ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлений згаданим вище рішенням територіального відділення Антимонопольного комітету, Регіональна філія «Південна залізниця» дізналась з листа Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від 06.02.2023 №53-96-850ВИХ-23.

У той же час, ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, взявши участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, нівелювавши змагальність у ній, не міг не усвідомлювати протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, отримавши внаслідок таких незаконних дій право на укладення договору, за яким одержав кошти в сумі 294 940,80 грн.

Вищезазначене свідчить про наявність умислу лише у однієї сторони оспорюваного правочину ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» (відповідача-2) на укладення договору, який суперечить інтересам держави й суспільства.

В даному випадку застосування положень ч. 3 ст. 228 ЦК України є ефективним способом захисту для відновлення інтересів держави, є справедливою сатисфакцією, та належним заходом впливу на правопорушника з метою запобігання та неприпустимості ним вчинення подібного у подальшому.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Зокрема, Держаудитслужбою здійснюється контроль за правильністю та своєчасністю надходження доходів до бюджету за кодом класифікації 24060300 «Інші надходження».

Враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК», як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти за цим правочином у розмірі 294940,80 грн, повинні бути повернуті Регіональній філії «Південна залізниця», а отримані останньою за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби.

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заявлений прокурором позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню. Заперечення відповідачів спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача-2, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № П/НХ-161466/НЮ від 11.10.2016, укладений між Регіональною філією «Південна залізниця» ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «КВІК-2006» (на даний час - ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК»)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8 А; код ЄДРПОУ 38284929) на користь Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Південна залізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7; код ЄДРПОУ 40081216) суму 294940 грн 80 коп., а з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03680, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Південна залізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7; код ЄДРПОУ 40081216) одержані ним за рішенням суду кошти в сумі 294940 грн 80 коп. стягнути в дохід держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 4 під`їзд, 10 поверх; код ЄДРПОУ 40478572).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8 А; код ЄДРПОУ 38284929) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (р/р UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, отримувач Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973) суму 7108 грн. 11 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 12.02.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва