Рішення

від 30.01.2024 по справі 916/2027/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2027/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи (за первісним позовом):

від позивача: Коваленко К.О., Шерстюк П.П.,

від відповідача 1: Коковін Д.І.,

від відповідача 2: не з`явився,

від третьої особи 1: не з`явився,

від третьої особи 2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за первісним позовом: Приватного акціонерного товариства ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК та Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТОРГ ЛТД, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОДАГРОКОМ та Державний реєстратор Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірина Сергіївна, про визнання недійсним договору, визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення майна, та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК до відповідача: Приватного акціонерного товариства ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОДАГРОКОМ та Державний реєстратор Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірина Сергіївна, про визнання добросовісним набувачем.

Встановив:

Приватне акціонерне товариство ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ (далі ПРАТ ОМК, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.04.2023 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК (далі ТОВ ГЛОЙЛ, Відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОТОРГ ЛТД (далі ТОВ АГРОТОРГ ЛТД, Відповідач 2), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. № 2183, з моменту його укладення.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду посилається на те, що ПРАТ ОМК ініційоване судове провадження у справі № 916/2209/21, одним із відповідачів в якому було ТОВ АГРОТОРГ ЛТД, в свою чергу, предметом позову серед іншого було витребування з володіння останнього на користь Позивача об`єкт нерухомого майна м`ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20.

Рішенням від 19.01.2022 р. у справі № 916/2209/21, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 06.12.2022 р., позов задоволено та витребувано відповідне майно від ТОВ АГРОТОРГ ЛТД на користь ПРАТ ОМК. Постановою Верховного Суду від 11.04.2023 р. рішення та постанову у справі № 916/2209/21 залишено без змін, проте 13.04.2023 р. між ТОВ АГРОТОРГ ЛТД та ТОВ ГЛОЙЛ укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. за № 2183, за яким передано у власність останнього відповідний м`ясомолочний комплекс. При цьому доводить до відома суду, що судовими рішеннями у справі № 916/2209/21 встановлено вибуття м`ясомолочного комплексу із володіння ПРАТ ОМК не з його волі.

Окрім того, ПРАТ ОМК зазначає, що 16.12.2022 р. ПРАТ ОМК передано в іпотеку ТОВ «КРЕММІЛК» м`ясомолочний комплекс, а зареєстроване на підставі договору обтяження позбавило можливості виконати рішення суду від 19.01.2022 р. у справі № 916/2209/21.

При цьому згідно із залишеними АТ «УКРПОШТА» відмітками ПРАТ ОМК позовну заяву надіслано до господарського суду 06.05.2023 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 15.05.2023 р. позовній заяві ПРАТ ОМК присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2027/23 та визначено суддю Гута С.Ф. для розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 р. прийнято позовну заяву ПРАТ ОМК до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2027/23, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.06.2023 р., витребувано у ТОВ ГЛОЙЛ оспорюваний договір купівлі-продажу.

26.05.2023 р. ПРАТ ОМК звернулось до господарського суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 р. частково задоволено заяву ПРАТ ОМК та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ТОВ ГЛОЙЛ, а саме: молочно-м`ясний комплекс, загальною площа (кв.м): 3437.9, Опис: літ. А-будівля (адміністративно-побутовий корпус), В-будівля (молочний цех), Д-будівля (прохідна), Е-будівля (вагова), І-будівля (прохідна), К-будівля (трансформаторна), М-тех. будівля, Н-будівля (склад), О,П-будівля (вбиральня), У,Ц,Ф-резервуар, Х-будівля (сарай), Ч-вапняна яма, С-будівля (водонасосна), Р-будівля (БТС), 1,3-10,№І-ІІІ, V-ХХХІХ - споруди (огорожі, колодязі, мощення), за адресою Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732996651120; м`ясо-молочний комплекс, загальною площею (кв.м): 3039.1, Опис: літ. Б-будівля (м`ясний цех), Г-будівля (теплиця), Л-будівля (ангар), № 2,IV-споруди (огорожа, мощення), за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20А, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732965551120.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2023 р. відкладено підготовче засідання на 29.06.2023 р.

23.06.2023 р. до господарського суду надійшов відзив ТОВ ГЛОЙЛ на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, посилається на те, що на момент укладання оспорюваного правочину відповідний комплекс за наявною в державних реєстрах інформацією не перебував під забороною відчуження або іншого обтяження; Позивачем не доведено наявності підстав для визнання правочину недійсним, окрім того обраний спосіб захисту є неналежним та не ефективним; після отримання комплексу у власність та державної реєстрації прав, ТОВ ГЛОЙЛ як власник майна звернувся до державного реєстратора про реєстрацію права власності на об`єкти які знаходяться за адресами: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20 та буд. 20А, на підставі технічних паспортів та довідки щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна.

29.06.2023 р. ПРАТ ОМК звернулось до господарського суду із клопотанням про витребування доказів.

29.06.2023 р. ПРАТ ОМК звернулось до господарського суду із заявою про зміну предмету позову, відповідно до якої просить змінити предмет позову та викласти позовні вимоги в наступній редакції:

визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.04.2023, укладений між ТОВ АГРОТОРГ ЛТД та ТОВ ГЛОЙЛ, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. № 2183, з моменту його укладання;

визнати недійсним та скасувати рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67559053 від 11.05.2023 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна молочно-м`ясного комплексу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732996651120, за адресою Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20;

визнати недійсним та скасувати рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67556396 від 11.05.2023 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна м`ясо-молочного комплексу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732965551120, за адресою Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20А;

повернути з володіння ТОВ ГЛОЙЛ на користь ПРАТ ОМК об`єкт нерухомого майна м`ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20.

Обґрунтовуючи підстави звернення із заявою про зміну предмету позову посилається на приписи статті 46 ГПК України, правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 р. у справі № 924/1473/15 та Верховного Суду у постанові від 15.10.2020 р. у справі № 922/2975/19. Наводить викладене у позовній заяві обґрунтування та посилається на необхідність доповнення позовних вимог з урахуванням обставин, яких не існувало на момент подачі позовної заяви, оскільки Позивач став обізнаний про обставини поділу переданого за оспорюваним правочином об`єкту нерухомого майна м`ясомолочного комплексу після пред`явлення позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 р. відкладено підготовче засідання на 12.07.2023 р.

10.07.2023 р. до господарського суду від ТОВ ГЛОЙЛ надійшли заперечення проти заяви щодо зміни предмету позову.

У підготовчому засіданні 12.07.2023 р. прийнято до розгляду заяву ПРАТ ОМК про зміну предмету позову.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 р. залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОДАГРОКОМ (далі ТОВ «НВП „ПРОДАГРОКОМ», Третя особа 1) та Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірину Сергіївну (далі Державний реєстратор, Третя особа 2); продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.09.2023 р.; витребувано у Державного реєстратора копію реєстраційної справи стосовно реєстрації за ТОВ ГЛОЙЛ об`єктів нерухомого майна із реєстраційними номерами 2732996651120 та 2732965551120.

13.07.2023 р. від ТОВ ГЛОЙЛ до господарського суду надійшла заява про відвід судді, яку ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2023 р. визнано необґрунтованою та передано на розгляду іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2023 р. (суддя Рога Н.В.) заяву ТОВ ГЛОЙЛ про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи залишено без задоволення.

Відповідно до залишеної на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення розписки 18.07.2023 р. Державним реєстратором отримано ухвали суду від 12.07.2023 р., надіслані на юридичну адресу Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області.

Між тим суддя Гут С.Ф. перебував у запланованій щорічній відпустці у період з 25.07.2023 р. по 01.09.2023 р.

26.07.2023 р. від ТОВ ГЛОЙЛ до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява до ПРАТ ОМК про визнати добросовісним набувачем об`єктів нерухомості:

м`ясо-молочного комплексу, загальною площею (кв.м): 3039.1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2732965551120, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123355100:02:003:0258, реєстраційний номер 1363450651233, площею 2,836 га) за адресою: Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, будинок 20-А;

молочно-м`ясного комплексу, загальною площа (кв.м): 3437.9 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2732996651120, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123355100:02:003:0258, реєстраційний номер 1363450651233, площею 2,836 га) за адресою: Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, будинок 20.

Обґрунтовуючи звернення із зустрічним позовом ТОВ ГЛОЙЛ посилається на те, що станом на момент укладення договору купівлі-продажу Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містив записів про обтяження придбаного майна, набувши відповідне майно у власність здійснено інвентаризацію, за результатами якої здійснено поділ об`єкту нерухомого майна, після чого здійснено реєстрацію таких змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

26.07.2023 р. від ТОВ ГЛОЙЛ до господарського суду надійшла заява про відвід судді.

31.07.2023 р. від ТОВ ГЛОЙЛ до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні первісного позову, посилається на те, що ТОВ ГЛОЙЛ укладаючи оспорюваний правочин діяло як добросовісна особа, яка за відсутності у державних реєстрах інформації про обтяження майна, набула право власності на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, при цьому покупцем здійснено оплату вартості придбаного майна, у той же час ПРАТ ОМК не представлено до матеріалів справи доказів, що останній був власником майна; набувши відповідне майно у власність здійснено інвентаризацію, за результатами якої здійснено поділ об`єкту нерухомого майна, після чого здійснено реєстрацію таких змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; додаткового зазначає, що на теперішній час загальна площа майна збільшена на 682,1 кв.м., порівняно із площею об`єкта, придбаного у ТОВ АГРОТОРГ ЛТД.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 р. визнано необґрунтованою заяву ТОВ ГЛОЙЛ про відвід судді від 26.07.2023 р. та передано на розгляду іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 р. (суддя Літвінов С.В.) заяву ТОВ ГЛОЙЛ про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 р. прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ ГЛОЙЛ до розгляду та об`єднано її в одне провадження з первісним позовом у справі; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом ТОВ АГРОТОРГ ЛТД, ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОДАГРОКОМ та Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни.

Іншою ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 р. відкладено підготовче засідання на 10.10.2023 р., запропоновано ТОВ ГЛОЙЛ надати документи, на підставі яких здійснено державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомості, враховуючи те, що витребуваних у державного реєстратора документів до суду не надходило.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 р. залишено без змін.

22.09.2023 р. від ПРАТ ОМК до господарського суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому, серед іншого зазначає, що укладений між ТОВ ГЛОЙЛ та ТОВ АГРОТОРГ ЛТД договір має ознаками фраудаторного правочину, оскільки укладався останнім для ухилення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 р. у справі № 916/2209/21; про неналежний спосіб захисту, обраний ТОВ ГЛОЙЛ, адже останнім не заявлено вимог до ПРАТ ОМК, натомість просить визнати за ним право власності.

05.10.2023 р. від ТОВ ГЛОЙЛ до господарського суду надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій зазначає, що останній не брав участь у судових провадженнях між ПРАТ ОМК та ТОВ АГРОТОРГ ЛТД, у той же час, під час укладання оспорюваного правочину у відповідних державних реєстрах була відсутня інформація стосовно будь-яких обтяжено майна, а викладена в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформація деперсоніфікована; звернення із зустрічною позовною заявою зумовлено тим, що ПРАТ ОМК оспорює право власності ТОВ ГЛОЙЛ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.10.2023 р.

Поряд з цим 16.10.2023 р. до Господарського суду Одеської області надійшла ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.10.2023 р. у справі № 916/2027/23, за якою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 р. та ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 у справі № 916/2027/23 у зв`язку із чим витребувано матеріали справи № 916/2027/23 (з урахуванням підпункту 17.10 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) із Господарського суду Одеської області/Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2023 р. зупинено провадження у справі до повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції.

18.10.2023 р. матеріали справи надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

18.10.2023 р. до господарського суду від ПРАТ ОМК надійшли заперечення на відповідь на відзив.

20.11.2023 р. до господарського суду надійшли матеріали справи № 916/2027/23.

Однак у період з 30.11.2023 р. по 07.12.2023 р. у зв`язку із несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) комунікаційних мереж та ресурсів суду призупинено роботу автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2023 р. поновлено провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.12.2023 р.

Призначене на 21.12.2023 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із надходженням повідомлення про мінування адміністративної будівлі Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 р. призначено судове засідання на 11.01.2024 р.

09.01.2024 р. ПРАТ ОМК звернулось до господарського суду із клопотанням про поновлення строку та долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2024 р. відкладено розгляд справи на 23.01.2024 р.

14.01.2024 р. від ТОВ ГЛОЙЛ до господарського суду надійшли заперечення на клопотанням ПРАТ ОМК про поновлення строку та долучення доказів.

Призначене на 23.01.2024 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної тривоги у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 р. призначено судове засідання на 30.01.2024 р.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, значення справи для сторін, господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку з метою наданням можливості реалізувати процесуальні права для викладення позицій та виступу представникам учасників справи із поясненнями.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено участь представників ПРАТ ОМК та ТОВ ГЛОЙЛ у засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідними клопотаннями.

Представники інших учасників справи в засідання суду не з`являлись, наявні в матеріалах справи як рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, так і сформовані автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки про доставку до їх електронних кабінетів ухвал по справі, свідчать про отримання ними ухвал суду у справі та обізнаність із судовим провадженням.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 р. на підставі статей 80,118,164 ГПК України відмовлено ПРАТ ОМК у задоволенні клопотання від 09.01.2024 р. про поновлення строку для подачі доказів, оскільки заявником представлено докази, отримані у відповідь на адвокатський запит представника, відтак останній мав можливість отримати їх раніше початку розгляду справи по суті, так само як і представити докази, які перебувають у відкритому доступі в мережі інтернет. Долучено клопотання до матеріалів справи, проте представлені докази залишено без розгляду.

Письмового відзиву від ТОВ АГРОТОРГ ЛТД до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило у зв`язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

30.01.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 р. у справі № 916/2209/21 визнано недійсним договір іпотеки від 16.04.2019 р., укладений між ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД (Код ЄДРПОУ 42315093) та ТОВ „АТРІКС А (Код ЄДРПОУ 42104025), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергієм Анатолійовичем та зареєстрований в реєстрі за № 647; витребувано з володіння ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД (Код ЄДРПОУ 42315093) на користь ПРАТ ОМК (Код ЄДРПОУ 30001967) об`єкт нерухомого майна м`ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 р. рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 р. у справі № 916/2209/21 залишено без змін.

Вищенаведеними судовими рішення у справі № 916/2209/21 встановлено вибуття м`ясомолочного комплексу із володіння ПРАТ ОМК не з його волі.

Відповідно до представленої ПРАТ ОМК довідки від 04.04.2023 р. № 5003710937119-10771910235 об`єкт нерухомості (м`ясомолочний комплекс) із реєстраційним номером 1608229351233, розташований за адресою: Одеська обл., Подільський р., смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20А, зареєстрований на праві власності за ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД. 16.04.2019 р. внесено запис № 31234034 про Іпотеку за ТОВ „АТРІКС А, а 16.12.2022 р. внесено запис № 48734368 про Іпотеку за ТОВ «КРЕММІЛК» із відповідними записами про обтяження за вказаними юридичними особами. При цьому у довідці зазначено про складові частини об`єкту нерухомого майна, а саме: літ. А Адміністративно-побутовий корпус, літ. Б М`ясний, літ. В Молочний цех, літ. Г Теплиця, літ. Д. 1 Прохідна, літ. Е Вагова, літ. Р БТС, ліг. К Трансформаторна, літ. Л Ангар, літ. М Тех. Будівля, літ. Н Склад, літ. О. П. Вбиральня, літ. С Водонасосна, літ. У, Ц, Ф Резервуар, літ. X Сарай, літ. Ч Вапняна яма, колодязі, мощення, огорожа бетонна.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2023 р. рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 р. залишено без змін. При цьому, із змісту постанови вбачається, що при проголошені вступної та резолютивної частин були присутні представники всіх сторін (позивач ПРАТ ОМК, відповідачі ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД та ТОВ „АТРІКС А).

13.04.2023 р. між ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД (Продавець) та ТОВ ГЛОЙЛ (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (Договір), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність м`ясомолочний комплекс, що розташований за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок № 20 (двадцять), загальною площею 5794,9 кв.м., та складається з: літ. А Адміністративно-побутовий корпус пл. 402 кв.м., літ. Б М`ясний цех пл. 1313.5 кв.м., літ. В Молочний цех пл. 868 кв.м., літ. Г Теплиця пл. 1185.3 кв.м., літ. Д. 1 Прохідна пл. 113,8 кв.м., літ. Е Вагова пл. 30,0 кв.м., літ. Р БТС пл. 424,2 кв.м., ліг. К Трансформаторна пл. 53.0 кв.м., літ. Л Ангар пл. 474,0 кв.м., літ. М Тех. Будівля пл. 139.2 кв.м., літ. Н Склад гл. 392.6 кв.м., літ. О. П Вбиральня пл. 6,6 кв.м.. літ. С Водонасосна пл. 63,4 кв.м., літ. У, Ц, Ф Резервуар пл. 302.6 кв.м., літ X Сарай пл. 23,6 кв.м., літ. Ч вапняна яма пл.2,3 кв.м., колодязі, мощення бетонні № 9381 X, огорожа бетонна №1-17. (Нерухомість) та сплачує за неї ціну визначену в цьому Договорі.

Вищевказана Нерухомість належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТОРГ ЛТД» на праві приватної власності… (пункт 1.2 Договору).

Продавець свідчить, що відсутні майнові права та претензії третіх осіб, фізичні та/або юридичні особи, які мають переважне право оренди та/або купівлі Нерухомості (пункт 1.3 Договору).

На момент підписання Договору. Нерухомість вільна від будь-яких застав та інших обтяжень Нерухомість, що є предметом цього Договору, під забороною відчуження, обтяження не перебуває, що підтверджується відповідними інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта і об`єкта, виданими Падалка P.O., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 13.04.2023 року. Відсутність податкової застави на момент нотаріального посвідчення Договору підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави від 13.04.2023 року, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. (пункт 1.4 Договору).

Вартість Нерухомості відповідно до балансової довідки становить 1402989,62 грн. (один мільйон чотириста дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 62 коп.) без ПДВ. Договірна вартість нерухомості становить 4000005 (чотири мільйони п`ять гривень) гривень 00 коп., в тому числі ПДВ 666667 (шістсот шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім гривень) 50 коп. (пункт 2.1 Договору).

Сторони домовились, що Договірна ціна сплачується Покупцем Продавцю в національній валюті України гривнях, протягом 1 (одного) року, а саме в строк до 12.04.2024 року, шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Продавця, реквізити якого вказані в п.5 цього Договору (пункт 2.2 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення. Право власності на Нерухомість підлягає державній реєстрації (пункт 4.4 Договору).

Договір підписано представниками сторін, скріплено печатками контрагентів, посвідчено 13.04.2023 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. та зареєстровано в реєстрі за № 2183.

13.04.2023 р. між Продавцем та Покупцем підписано акт приймання-передачі.

09.05.2023 р. ТОВ ГЛОЙЛ перераховано ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД 4000005,00 грн відповідно до платіжних інструкцій №№ 5-8.

Відповідно до представлених ТОВ ГЛОЙЛ витягів від 11.05.2023 р. з Державного реєстру речових прав №№ 332001383 та 331999919 Державним реєстратором 11.05.2023 р. зареєстровано за ТОВ ГЛОЙЛ:

право власності на об`єкт нерухомого майна (м`ясо молочний комплекс) із реєстраційним номером 2732965551120, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20А. Підставою для реєстрації зазначено виданий 10.05.2023 р. технічний паспорт та довідку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (підставою внесення запису визначено рішення про державну реєстрацію прав від 11.05.2023 р. № 67556396);

право власності на об`єкт нерухомого майна (молочно-м`ясний комплекс) із реєстраційним номером 2732996651120, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20. Підставою для реєстрації зазначено виданий 10.05.2023 р. технічний паспорт та довідку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (підставою внесення запису визначено рішення про державну реєстрацію прав від 11.05.2023 р. № 67559053).

Відповідно до представленого ПРАТ ОМК витягу № 5003789057670, сформованого 18.05.2023 р. за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», Державним реєстратором 11.05.2023 р. зареєстровано за ТОВ ГЛОЙЛ:

право власності на об`єкт нерухомого майна (молочно-м`ясний комплекс) із реєстраційним номером 2732996651120, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20. Підставою для реєстрації зазначено виданий 10.05.2023 р. технічний паспорт та довідку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна. Окрім того, 17.05.2023 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. внесено записи про іпотеку № 50301913 та про обтяження № 50301763 на підставі укладеного 17.05.2023 р. між ТОВ ГЛОЙЛ як Іпотекодавцем та ТОВ «НВП „ПРОДАГРОКОМ» як Іпотекодержателем Іпотечним договором;

право власності на об`єкт нерухомого майна (м`ясо молочний комплекс) із реєстраційним номером 2732965551120, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20А. Підставою для реєстрації зазначено виданий 10.05.2023 р. технічний паспорт та довідку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна. Окрім того, 17.05.2023 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. внесено записи про іпотеку № 50301575 та про обтяження № 50301312 на підставі укладеного 17.05.2023 р. між ТОВ ГЛОЙЛ як Іпотекодавцем та ТОВ «НВП „ПРОДАГРОКОМ» як Іпотекодержателем Іпотечним договором.

Із сформованої 29.05.2023 р. за запитом суду інформаційної довідки № 3338833698 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 13.04.2023 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. зареєстровано за ТОВ ГЛОЙЛ на підставі укладеного 13.04.2023 р. із ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД договору купівлі-продажу право власності на об`єкт нерухомого майна (молочно-м`ясний комплекс) із реєстраційним номером 1608229351233, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р., смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20А. При цьому зазначено, що 11.05.2023 р. речове право погашено (об`єкт нерухомого майна закрито) Державним реєстратором на підставі поділу об`єкту майна та відображено інформацію аналогічну відображеній у представлених ПРАТ ОМК та ТОВ ГЛОЙЛ витягах.

Окрім того, із змісту інформаційної довідки вбачається, що 16.12.2022 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єговорою М.Є. внесено запис про іпотеку № 43734368 на підставі укладеного 16.12.2022 р. між ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД як Іпотекодавцем та ТОВ «КРЕММІЛК» як Іпотекодержателем Іпотечного договору, який додатковою угодою від 13.04.2023 р. розірвано (додаткова угода посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. та останнім внесено відповідні відомості до реєстру).

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).

Відповідно до статей 15 та 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із частиною 1 статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому приписи статті 387 ЦК України передбачають, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У пункті 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18) зазначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Отже, законодавець, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не призводить.

Таким чином, за змістом статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 р. у справі № 916/675/15.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 р. у справі 359/3373/16-ц звертає увагу, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95, 96), від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).

Отже, внесення державним реєстратором до реєстру запису про право власності є офіційним підтвердженням існування юридичного факту права власності відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією реєстратора.

До регламентованих ЦК України способів захисту права власності належать: визнання права власності (стаття 392); витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388); усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391); заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386); визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (стаття 393); зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212, 1213) та ін.

Обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 р. у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19) та у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 914/1623/17, від 26.05.2020 р. у справі № 906/656/19, від 03.06.2020 р. у справі № 916/1666/18, від 14.07.2021 р. у справі № 922/1125/19).

Особливістю подання позову в порядку статті 391 ЦК України є те, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 р. у справі № 914/814/16.

Як зазначено в описовій частині рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 р. у справі № 916/2209/21 витребувано з володіння ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД (Код ЄДРПОУ 42315093) на користь ПРАТ ОМК (Код ЄДРПОУ 30001967) об`єкт нерухомого майна м`ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20, у той же час постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 р. рішення залишено без змін.

Відповідно до приписів статті 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Імперативними приписами статті 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Аналогічне викладено у частині 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Із змісту опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Південно-західного апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/2209/21 вбачається присутність представників ПРАТ ОМК як позивача та ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД як відповідача. При цьому опубліковані ухвали Касаційного господарського суду не містять посилань про зупинення дії судових рішень у справі № 916/2209/21.

Положення частини 7 статті 242 ГПК України визначають, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Поряд з цим судовими рішеннями у справі № 916/2209/21 встановлено вибуття м`ясомолочного комплексу із володіння ПРАТ ОМК не з його волі.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, за змістом частини 4 статті 75 ГПК України учасники господарського процесу звільненні від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляд іншої господарської, цивільної чи адміністративної справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді іншої справи.

У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 761/29966/16-ц вказано, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Поряд із цим, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Враховуючи викладене, господарський суд зазначає, що з моменту набрання рішенням суду законної сили правовідносини між сторонами справи трансформуються із спору між позивачем та відповідачем до взаємовідносин між стягувачем та боржником, які надають стягувачу правомірні очікування на виконання рішення про поновлення порушених прав, що в контексті розгляду цієї справи свідчить, що з 06.12.2022 р. власником м`ясомолочного комплексу, розташованого за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20, є ПРАТ ОМК, яке вибуло з його володіння не з його волі, оскільки рішення суду у справі № 916/2209/21 набрало законної сили.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2023 р. рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 р. залишено без змін. При цьому, із змісту постанови вбачається, що при проголошені вступної та резолютивної частин були присутні представники всіх сторін (позивач ПРАТ ОМК, відповідачі ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД та ТОВ „АТРІКС А).

У той же час, 13.04.2023 р. між ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД як Продавцем та ТОВ ГЛОЙЛ як Покупцем укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (Договір), за яким останній придбав у власність м`ясомолочний комплекс, що розташований за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок № 20 (двадцять), загальною площею 5794,9 кв.м. Та в той же день приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. зареєстровано за ТОВ ГЛОЙЛ на підставі укладеного 13.04.2023 р. із ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД договору купівлі-продажу право власності на об`єкт нерухомого майна (молочно-м`ясний комплекс) із реєстраційним номером 1608229351233, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р., смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20А.

Приписи частини 4 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» визначають, що укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників.

У той же час, положеннями частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження визначено, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частини 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частини 2).

Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В контексті розгляду справи, господарський суд зазначає, що ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД укладаючи 13.04.2023 р. Договір купівлі-продажу вже не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки 06.12.2022 р. набрало рішення суду у справі № 916/2209/21, яким відповідний м`ясомолочний комплекс витребувано на користь ПРАТ ОМК, натомість ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД передано відповідний комплекс ТОВ ГЛОЙЛ, не дивлячись на те, що представник ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД був присутній під час проголошення кожного із скорочених судових рішень, тобто ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД вважається обізнаним із кожним. Відтак, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним укладеного 13.04.2023 р. між ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД та ТОВ ГЛОЙЛ Договору купівлі-продажу.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина 2 статті 328 ЦК України).

Водночас, як зазначає ТОВ ГЛОЙЛ та відображено у відповідних інформаційних довідках після реєстрації 13.04.2023 р. права власності на об`єкт нерухомого майна (молочно-м`ясний комплекс) із реєстраційним номером 1608229351233 на підставі Договору купівлі-продажу, 11.05.2023 р. Державним реєстратором на підставі поділу об`єкта нерухомого майна речове право погашено (об`єкт нерухомого майна закрито) та в цей же день Державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 67559053 та 67556396 та зареєстровано за ТОВ ГЛОЙЛ право власності на об`єкти нерухомого майна із реєстраційними номерами 2732996651120 та 2732965551120, розташованими за адресами: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20 та будинок 20А. Підставами для реєстрації зазначено видані 10.05.2023 р. технічні паспорта та довідки щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна.

У той же час, ТОВ ГЛОЙЛ в якості підстав для відмови у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного наголошує, що набувши відповідне майно у власність здійснено інвентаризацію, за результатами якої здійснено поділ об`єкту нерухомого майна, після чого здійснено реєстрацію таких змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; додаткового зазначає, що на теперішній час загальна площа майна збільшена на 682,1 кв.м., порівняно із площею об`єкта, придбаного у ТОВ АГРОТОРГ ЛТД.

Відповідно до приписів частини 1 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формах після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження і зберігається протягом всього часу існування об`єкта. Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості.

Згідно із частиною 2 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційна справа включає заяви на проведення реєстраційних дій, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості з реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, запити державного реєстратора та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Документи, подані заявником для проведення реєстраційних дій в паперовій формі, підлягають поверненню такому заявнику. Заява, подана в паперовій формі, документ про сплату адміністративного збору, запити державного реєстратора в паперовій формі та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року, за результатом проведення реєстраційних дій заявнику не повертаються та зберігаються державним реєстратором, яким проведено реєстраційну дію, протягом трьох років.

У той же час, частина 6 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює, що витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за судовим рішенням.

Господарським судом витребувано за клопотанням ПРАТ ОМК у Державного реєстратора як особи, якою здійснено відповідні реєстраційні дії копії реєстраційної справи стосовно реєстрації за ТОВ ГЛОЙЛ об`єктів нерухомого майна із реєстраційними номерами 2732996651120 та 2732965551120. Однак, не дивлячись на отримання відповідної ухвали, Державним реєстратором відповідних матеріалів реєстраційних справ не представлено, у той же час, господарським судом запропоновано ТОВ ГЛОЙЛ представити відповідні документи до матеріалів справи, адже останні можуть бути представлені виключно власником або за судовим рішенням.

Відтак, враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідних документів, господарський суд позбавлений можливість встановлення обґрунтованості позиції ТОВ ГЛОЙЛ про здійснення інвентаризації, за результатами якої здійснено поділ об`єкту нерухомого майна, що призвело до збільшення площі порівняно із площею об`єкта, придбаного у ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД, у зв`язку із чим критично оцінює позицію та доводи ТОВ ГЛОЙЛ та вважає їх не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Правила частини 1 статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина 1 статті 330 ЦК України).

У той же час, судовими рішеннями у справі № 916/2209/21 встановлено вибуття м`ясомолочного комплексу із володіння ПРАТ ОМК не з його волі, у зв`язку із чим були наявні правові підстави для витребування з володіння ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД на користь ПРАТ ОМК м`ясомолочного комплексу, що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 р. у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 р. у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 р. в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

Положеннями статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 р., Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986 р., Щокін проти України від 14.10.2010 р., Сєрков проти України від 07.07.2011 р., Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000 р., Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р., Трегубенко проти України від 02.11.2004 р., East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 р.) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23.11.2000 р. у справі Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 02.01.2004 р. в справі Трегубенко проти України).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього. Якщо особа витребовує нерухоме майно, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати припис пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 р. у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2.11.2021 р. у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6.07.2022 р. у справі № 914/2618/16 (пункт 53)).

Отже, якщо нерухоме майно придбаває добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, вона може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункт 38), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.46), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54)).

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26.06.2019 р. у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 р. у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 р. у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6.07.2022 р. у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 р. у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.

Водночас, господарський суд звертає увагу суду, на те, що ТОВ ГЛОЙЛ посилається на відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про обтяження майна, придбаного за укладеним 13.04.2023 р. Договором купівлі продажу, яке станом на часу укладення відповідного Договору витребувано у ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД як Продавця за Договором на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ТОВ ГЛОЙЛ як Покупцем на противагу приписами статті 129-1 Конституції про обов`язковість виконання судових рішень ставить наявності/відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про обтяжень, що в контексті судових справи № 916/2209/21 та 916/2027/23, учасниками яких є ПРАТ ОМК та ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД свідчить про ігнорування останнім як Продавця за Договором обов`язку виконання рішення суду. При цьому, судовими рішеннями у справі № 916/2209/21 встановлено вибуття м`ясомолочного комплексу із володіння ПРАТ ОМК не з його волі, тобто в останнього наявні правові підстави для витребування відповідного майна, адже обставини, встановленні рішенням суду у справі № 916/2209/21 свідчить про існування беззаперечного правового зв`язку між Позивачем та спірним майном.

Власник із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05.12.2018 р. у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11.02.2020 р. у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 (пункти 71, 76), від 22.06.2021 р. у справі № 334/3161/17 (пункти 55-57), від 14.09.2021 р. у справі № 359/5719/17 (пункти 120-121, 123-124), від 16.09.2021 р. у справі № 910/2861/18 (пункти 101, 103), від 05.10.2021 р. у справі № 910/18647/19 (пункти 9.32-9.33, 9.38), від 09.11.2021 р. у справі № 466/8649/16-ц (пункти 86-87), від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153-154, 167-168), від 06.07.2022 р. у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21.09.2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28.09.2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15.02.2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).

Господарський суд вважає, що усунення порушень права власності, що перешкоджають власнику належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном, може відбуватися тим чи іншим способом, який забезпечить йому реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном.

Абзацом 1 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац 2 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац 3 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 р. у справі № 910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 р. у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 р. у справі Афанасьєв проти України зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003).

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та фактичні обставини справи, є обґрунтованими та правомірними позовні вимоги ПРАТ ОМК про скасування рішень Державного реєстратора від 11.05.2023 р. № 67559053 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна із реєстраційним номером 2732996651120 та від 11.05.2023 р. № 67556396 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна із реєстраційним номером 2732965551120; та про повернення з володіння ТОВ ГЛОЙЛ на користь ПРАТ ОМК об`єкт нерухомого майна м`ясомолочного комплексу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20, оскільки вони спрямовані на усунення перешкод власнику у користуванні майном.

При цьому господарський суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги в частині визнання недійсним укладеного 13.04.2023 р. між ТОВ ГЛОЙЛ та ТОВ „АГРОТОРГ ЛТД Договору купівлі-продажу, оскільки у відповідності до висновків Верховного Суду визнання недійсним договорів у подібних випадках не є належним та ефективним способом захисту.

Приписами статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В контексті розгляду цієї справи та висновків, викладених у рішенні, господарським судом не знайдено правових підстав для визнання ТОВ ГЛОЙЛ добросовісним набувачем об`єктів нерухомого майна із реєстраційними номерами 2732965551120 та 2732996651120.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р., серія A, № 303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК та Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТОРГ ЛТД, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОДАГРОКОМ та Державний реєстратор Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірина Сергіївна, про визнання недійсним договору, визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення майна задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67559053 від 11.05.2023 р. про реєстрацію об`єкту нерухомого майна - молочно-м`ясного комплексу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732996651120, за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20.

Визнати недійсним та скасувати рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67556396 від 11.05.2023 р. про реєстрацію об`єкту нерухомого майна - м`ясо-молочного комплексу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732965551120, за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20А.

Повернути з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 74Б, офіс 11, Код ЄДРПОУ 44752438) на користь Приватного акціонерного товариства ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ (65013, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 80, Код ЄДРПОУ 30001967) об`єкт нерухомого майна - м`ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 74Б, офіс 11, Код ЄДРПОУ 44752438) на користь Приватного акціонерного товариства ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ (65013, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 80, Код ЄДРПОУ 30001967) 4026/чотири тисячі двадцять шість/грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТОРГ ЛТД (27500, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, м. Світловодськ, вул. Ювілейна, буд. 1д, Код ЄДРПОУ 42315093) на користь Приватного акціонерного товариства ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ (65013, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 80, Код ЄДРПОУ 30001967) 4026/чотири тисячі двадцять шість/грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог Приватного акціонерного товариства ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ відмовити.

У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК до відповідача: Приватного акціонерного товариства ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОДАГРОКОМ та Державний реєстратор Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірина Сергіївна, про визнання добросовісним набувачем відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подачу зустрічного позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.

Повний текст складено 09 лютого 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут