Рішення

від 01.02.2024 по справі 916/3511/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3511/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Розенбойм Ю.О. адвокат;

від відповідача: Кулик С.А. (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПК ФЛАГМАН (67667, Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, вул. Тираспільське шосе, 10, код ЄДРПОУ 41592914) до відповідача Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 36716128) про стягнення 692018,17грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПК ФЛАГМАН» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення 692018,17грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «СПК ФЛАГМАН» посилається на неналежне виконання Акціонерним товариством «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» умов укладеного між сторонами договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №769-2 від 09.12.2022р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.08.2023 відкрито провадження у справі №916/3511/23, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.09.2023 о 11:40.

06.09.2023 за вх.суду№30749/23 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

В підготовчому засіданні від 07.09.2023р було оголошено перерву на 05.10.2023р о 12:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2023 повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

11.09.2023 за вх.суду№31206/23 позивач надав до суду відповідь на відзив.

В підготовче засідання від 05.10.2023р представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 відкладено підготовче зсідання на 07.11.2023 о 11:50 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні від 07.11.2023 було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду справи по суті на 30.11.2023 о 11:00 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

30.11.2023р судове засідання не відбулось, у зв`язку з призупиненням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду згідно з наказом керівника апарату суду від 30.11.2023.

08.12.2023 за вх.суду№43956/23 відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2023 призначено судове засідання на 21.12.2023 о 11:20.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 19.12.2023, судове засідання 21.12.2023 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 22.12.2023 призначено судове засідання на 30.01.2024 о 12:10.

30.01.2024 судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 призначено судове засідання на 01.02.2024 о 12:10.

В судовому засіданні від 01.02.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/3511/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

09.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПК «ФЛАГМАН» (позивач, Виконавець) та Акціонерним товариством «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (відповідач, Замовник) було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №769-2 відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується за плату і за рахунок Замовника, надати послуги агентств з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом (Код 63520000-0 Послуги транспортних агентств до ДК 021::2015 (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору послуги надаються згідно заявки Замовника на надання послуг. Заявка є невід`ємною частиною цього договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором, пріоритетними є умови (відомості), зазначені у заявці.

Відповідно до пункту 4.1. договору, ціна договору становить без ПДВ 1 985 100,00грн, усього з ПДВ 2 382 120,00грн.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили наступні умови розрахунків: 30% вартості зазначених у заявці послуг шляхом здійснення передоплати протягом 5 (п`яти) банківських днів із дати виставлення рахунку Виконавцем; остаточний розрахунок в розмірі 70% вартості зазначених у заявці послуг протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту надання послуг та підписання сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг.

Згідно п.п. 11.1., 11.2. договору договір набирає чинності з дати укладення та діє до 31.12.2022 року, включно. Закінчення строку договору не звільняє жодну із сторін договору від виконання своїх зобов`язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору.

Як вказує позивач, на виконання умов договору, 14.12.2022 за вих №260/4573 відповідач направив позивачу заявку на перевезення №12.1 від 09 грудня 2022 року до договору. Позивачем були надані послуги перевезення, що підтверджені наступними доказами: Акт надання послуг №711 від 19.12.2022 на суму 883 091,59грн (з ПДВ), Акт надання послуг №716 від 21.12.2022 на суму 756 362,81грн (з ПДВ), Акт надання послуг №720 від 26.12.2022 на суму 757 851,62грн. Кожен з вказаних актів надання послуг містить посилання на те, що Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Позивач зазначає, що додатково, факт надання послуг підтверджений також товарно-транспортними накладними до кожного з вказаних вище актів надання послуг:

- до акту надання послуг №711 від 19.12.2022 на суму 883 091,59грн (з ПДВ): товарно-транспортна накладна №11 від 13.12.2022, товарно-транспортна накладна №12 від 13.12.2022, товарно-транспортна накладна №14 від 14.12.2022, товарно-транспортна накладна №17 від 14.12.2022, товарно-транспортна накладна №18 від 14.12.2022, товарно-транспортна накладна №19 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №20 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №24 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №27 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №28 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №34 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №38 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №36 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №35 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №39 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №53 від 16.12.2022, товарно-транспортна накладна №В- 000001780 від 10.12.2022, №34 від 15.12.2022. Вказані накладні та їх зміст погоджені сторонами у справі шляхом складання та підписання реєстру до акту №711 від 19.12.2022 із переліком відповідних накладних;

- до акту надання послуг №716 від 21.12.2022 на суму 756 362,81грн (з ПДВ): товарно-транспортна накладна №21 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №22 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №23 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №32 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №43 від 16.12.2022, товарно-транспортна накладна №44 від 16.12.2022, товарно-транспортна накладна №46 від 16.12.2022, товарно-транспортна накладна №52 від 16.12.2022, №54 від 18.12.2022, №55 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №56 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №57 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №58 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №59 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №61 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №64 від 18.12.2022. Вказані накладні та їх зміст погоджені сторонами у справі шляхом складання та підписання реєстру до акту №716 від 21.12.2022 із переліком відповідних накладних;

- до акту надання послуг №720 від 26.12.2022 на суму 757 851,62грн (з ПДВ): товарно-транспортна накладна №30 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №60 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №62 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна№63 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №65 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №66 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №67 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №68 від 20.12.2022, товарно-транспортна накладна №69 від 20.12.2022, товарно-транспортна накладна №70 від 20.12.2022, товарно-транспортна накладна №71 від 20.12.2022, товарно-транспортна накладна №72 від 20.12.2022, товарно-транспортна накладна №73 від 20.12.2022, товарно-транспортна накладна №74 від 20.12.2022, товарно-транспортна накладна №75 від 20.12.2022, товарно-транспортна накладна №76 від 20.12.2022. Вказані накладні та їх зміст погоджені сторонами у справі шляхом складання та підписання реєстру до акту №720 від 26.12.2022 із переліком відповідних накладних.

Як зазначає позивач, таким чином позивачем були надані, а відповідачем прийняті без жодних заперечень послуги на суму 2 397 306,02грн. Водночас відповідачем надані послуги оплачені частково на суму 1 744 454,40грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №223714 від 13.12.2022 на суму 1 000 000,00грн, №224846 від 11.01.2023 на суму 200 000,00грн, №224890 від 12.01.2023 на суму 150 000,00грн, №224899 від 13.01.2023 на суму 100 000,00грн, №224979 від 17.01.2023 на суму 147 000,00грн, №225319 від 31.01.2023 на суму 31.01.2023 на суму 42 454,40грн, №225781 від 06.02.2023 на суму 25 000,00грн, №225864 від 07.02.2023 на суму 20 000,00грн, №226007 від 09.02.2023 на суму 20 000,00грн, №226047 від 10.02.2023 на суму 20 000,00грн, №226122 від 14.02.2023 на суму 10 000,00грн, №226180 від 15.02.2023 на суму 10 000,00грн. Таким чином розмір заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті наданих послуг складає 652 851,62грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач, на підставі ст.. 625 Цивільного кодексу України нарахував останньому 3% річних у сумі 9 390,33грн та інфляційні витрати у сумі 19 776,22грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 652851,62грн основного боргу, 9390,33грн 3% річних, 19776,22грн інфляційних витрат.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, а саме введення в Україні військового стану.

Позивач у своїй відповіді на відзив зазначає, що відповідно до поданого відповідачем відзиву, він визнає факт укладання між сторонами у справі 09.12.2022 договору №769-2 перевезення вантажів автомобільним транспортом, факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуг за договором на суму 2 397 306,02грн, факт здійснення відповідачем часткової оплати за надані послуги в сумі 1 744 454,40грн, таким чином, відповідач визнає та не заперечує факт наявності спірної заборгованості у сумі 652 851,62грн. Одночасно із цим, відповідач просить у задоволенні позову відмовити із посиланням на нібито наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), до яких він відносить оголошення ним самим «простою підприємства», мобілізацію та перебування значної частини працівників у складі Збройних сил України, тимчасове не виконання ними професійних обов`язків у зв`язку з воєнними діями». На підтвердження своєї тези відповідач посилається на власні накази про оголошення простою, а також на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. Водночас, договір був укладений 09.12.2022, у той час як воєнний стан в Україні було введено з 24.02.2022, а загальна мобілізація була оголошена Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 (із вказівкою на її проведення протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом). Таким чином, посилання відповідача на введення та дію в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації - в контексті доводів про настання обставин форс-мажору є безпідставним, адже вказані обставини не є надзвичайними оскільки виникли задовго до укладання договору та існували протягом всього часу його дії.

Позивач зазначає, що безпідставними є посилання відповідача на оголошення простою, адже вказана обставина не відповідає ані критерію «надзвичайності» (відповідач не міг не очікувати та не міг не передбачати прийняття ним самим відповідних наказів), ані критерію «невідворотності» (відповідач сам за власною ініціативою прийняв вказані накази). Додатково, відповідач не довів, що наведені ним обставини зробили неможливим виконання зобов`язання зі сплати коштів в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які відповідач поніс чи міг понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. Навпаки, з наведених відповідачем обставин вбачається, що вони не зробили неможливим в принципі виконання грошового зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за договором.

Як наголошує позивач, умовами договору передбачений обов`язок відповідача письмово повідомити позивача про настання обставин форс-мажору «протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту настання цих обставин, вказати орієнтовний термін (строк) дії обставин непереборної сили…» (пункт 6.1. договору). Водночас, вказаний пункт відповідачем був порушений, жодного повідомлення в розумінні пункту 6.1. договору позивач не отримував, навпаки, відповідач навіть не надав відповіді на претензію від 20.03.2023 за вих№664.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як видно з матеріалів справи, 09.12.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №769-2 відповідно до умов якого позивач зобов`язався за плату і за рахунок відповдіача, надати послуги агентств з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом.

За ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

14.12.2022 за вих №260/4573 відповідач направив позивачу заявку на перевезення №12.1 від 09 грудня 2022 року до договору. Позивачем були надані послуги перевезення, що підтверджені наступними доказами: Акт надання послуг №711 від 19.12.2022 на суму 883 091,59грн (з ПДВ), Акт надання послуг №716 від 21.12.2022 на суму 756 362,81грн (з ПДВ), Акт надання послуг №720 від 26.12.2022 на суму 757 851,62грн. Кожен з вказаних актів надання послуг містить посилання на те, що Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Факт надання послуг підтверджений також товарно-транспортними накладними до кожного з вказаних вище актів надання послуг:

- до акту надання послуг №711 від 19.12.2022 на суму 883 091,59грн (з ПДВ): товарно-транспортна накладна №11 від 13.12.2022, товарно-транспортна накладна №12 від 13.12.2022, товарно-транспортна накладна №14 від 14.12.2022, товарно-транспортна накладна №17 від 14.12.2022, товарно-транспортна накладна №18 від 14.12.2022, товарно-транспортна накладна №19 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №20 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №24 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №27 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №28 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №34 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №38 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №36 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №35 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №39 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №53 від 16.12.2022, товарно-транспортна накладна №В- 000001780 від 10.12.2022, №34 від 15.12.2022. Вказані накладні та їх зміст погоджені сторонами у справі шляхом складання та підписання реєстру до акту №711 від 19.12.2022 із переліком відповідних накладних;

- до акту надання послуг №716 від 21.12.2022 на суму 756 362,81грн (з ПДВ): товарно-транспортна накладна №21 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №22 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №23 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №32 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №43 від 16.12.2022, товарно-транспортна накладна №44 від 16.12.2022, товарно-транспортна накладна №46 від 16.12.2022, товарно-транспортна накладна №52 від 16.12.2022, №54 від 18.12.2022, №55 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №56 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №57 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №58 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №59 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №61 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №64 від 18.12.2022. Вказані накладні та їх зміст погоджені сторонами у справі шляхом складання та підписання реєстру до акту №716 від 21.12.2022 із переліком відповідних накладних;

- до акту надання послуг №720 від 26.12.2022 на суму 757 851,62грн (з ПДВ): товарно-транспортна накладна №30 від 15.12.2022, товарно-транспортна накладна №60 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №62 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна№63 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №65 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №66 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №67 від 18.12.2022, товарно-транспортна накладна №68 від 20.12.2022, товарно-транспортна накладна №69 від 20.12.2022, товарно-транспортна накладна №70 від 20.12.2022, товарно-транспортна накладна №71 від 20.12.2022, товарно-транспортна накладна №72 від 20.12.2022, товарно-транспортна накладна №73 від 20.12.2022, товарно-транспортна накладна №74 від 20.12.2022, товарно-транспортна накладна №75 від 20.12.2022, товарно-транспортна накладна №76 від 20.12.2022. Вказані накладні та їх зміст погоджені сторонами у справі шляхом складання та підписання реєстру до акту №720 від 26.12.2022 із переліком відповідних накладних.

Статтею 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили наступні умови розрахунків: 30% вартості зазначених у заявці послуг шляхом здійснення передоплати протягом 5 (п`яти) банківських днів із дати виставлення рахунку Виконавцем; остаточний розрахунок в розмірі 70% вартості зазначених у заявці послуг протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту надання послуг та підписання сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надані послуги оплачені частково на суму 1 744 454,40грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №223714 від 13.12.2022 на суму 1 000 000,00грн, №224846 від 11.01.2023 на суму 200 000,00грн, №224890 від 12.01.2023 на суму 150 000,00грн, №224899 від 13.01.2023 на суму 100 000,00грн, №224979 від 17.01.2023 на суму 147 000,00грн, №225319 від 31.01.2023 на суму 31.01.2023 на суму 42 454,40грн, №225781 від 06.02.2023 на суму 25 000,00грн, №225864 від 07.02.2023 на суму 20 000,00грн, №226007 від 09.02.2023 на суму 20 000,00грн, №226047 від 10.02.2023 на суму 20 000,00грн, №226122 від 14.02.2023 на суму 10 000,00грн, №226180 від 15.02.2023 на суму 10 000,00грн.

Таким чином розмір заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті наданих послуг складає 652 851,62грн.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Доводи відповідача про наявність форс-мажорних обставин, а саме введення в Україні військового стану, що є підставою для звільнення відповідача від зобов`язань за договором, судом до уваги не приймається, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, договір між сторонами було укладено вже в період дії військового стану в Україні. Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, оскільки він адресований невизначеному колу осіб (всім, кого це стосується), є загальним та не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача - оплату отриманого товару за договором, тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Станом на день розгляду справи відповідач за надані позивачем послуги з перевезення не розрахувався у повному обсязі, доказів які б спростовували позовні вимоги не надав, у зв`язку позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 652 851,62грн, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 9 390,33грн та інфляційні витрати у сумі 19 776,22грн, слід зазначити наступне.

За вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 9 390,33грн за період 16.02.2023 09.08.2023, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 9 390,33грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у сумі 19 776,22грн за період 01.03.2023 30.06.2023, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 19 776,22грн.

Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що відповідно до положення статті 233 ГК, що кореспондується з положеннями ч.3 ст. 551 ЦК, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні:; не лише майнові але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, 3 урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавствi України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі Сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши наданні сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідач вказує, що він вже наголошував у своєму вiдзиві, що він потерпає від наслідків повномасштабного вторгнення рф на територію України. Відповідачем наведені конкретні негативні наслідки, зокрема, неможливість використовувати своїх працівників, що призводить до неможливості здійснювати повноцінну господарську діяльність, відповідати за зобов`язаннями. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 відповідач (АТ «ОГХК») відноситься до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Тому ухвалення постанови, якою буде покладено нa відповідача сплату інфляційних витрат, 3% річних, пені, штрафів пo цій справі може мати наслідком послаблення обороноздатності держави через неможливість відповідача виконувати своєчасно свої функції в економіці держави.

Також відповідач вважає, щo оскільки мова може йти про обороноздатність держави під час воєнного стану, принцип пропорційності у даному випадку є визначальним тому, на підставі вищевикладеного, за принципами розумності, справедливості та пропорційності відповідач вважає обґрунтованою можливість зменшення розміру інфляційних витрат, 3% річних на 90% від зазначеного у позовній заяві. Тобто, задоволення позовної вимоги щодо інфляційних витрат не більше 1977,62грн, 3% річних не більше 939,03грн. Вважаємо, що таке зменшення розміру 3% річних, інфляційних витрат врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для всіх сторін по справі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних витрат, заслухавши пояснення позивача з цього приводу, зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК (ч.2 ст.509 ЦК). Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини. Статтею 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц). Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20.02.2023 по справі №910/15411/21).

При цьому, у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Відтак, оскільки стягнення втрат від інфляції спрямоване на те, щоб боржник сплачував кредитору грошові кошти тієї ж цінності на момент, коли такі кошти мали були сплачені, суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру втрат від інфляції.

В частині зменшення 3% річних суд зауважує, що такі нарахування є незначними та встановлені у розмірі 0,3%, тому суд відмовляє також у задоволенні клопотання відповідача про зменшення відсотків річних.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, оскільки він адресований невизначеному колу осіб (всім, кого це стосується), є загальним та не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача - оплату отриманого товару за договором, тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим. Також зважається на те, що обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022, стосуються не лише відповідача, а також позивача, та ставлять їх в однакові умови здійснення господарської діяльності.

Окрім того, судом також враховується, що договірні відносини між сторонами виникли вже після введення в Україні воєнного стану.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СПК ФЛАГМАН до відповідача Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія про стягнення 692018,17грн у тому числі 652851,62грн основного боргу, 9390,33грн 3% річних, 19776,22грн інфляційних витрат, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 10230,27грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю СПК ФЛАГМАН (67667, Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, вул. Тираспільське шосе, 10, код ЄДРПОУ 41592914) до відповідача Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 36716128) про стягнення 692018,17грн - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 36716128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПК ФЛАГМАН (67667, Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, вул. Тираспільське шосе, 10, код ЄДРПОУ 41592914) 652851,62грн основного боргу, 9390,33грн 3% річних, 19776,22грн інфляційних витрат, 10230,27грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 12 лютого 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова