Постанова

від 07.02.2024 по справі 873/494/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 873/494/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участю представників:

ТОВ "Кроп-Інкріс" - Качан Н.Ф.,

ТОВ "Мегаполіс Ексім" - Цой К.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023

у справі №873/494/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС"

про скасування рішення Постійно діючого третейського суду ПАРД від 08.08.2023

у третейській справі №35/23-05

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ"

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» (далі - ТОВ "КРОП-ІНКРІС", позивач) звернулось до Постійно діючого третейського суду ПАРД із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» (далі - «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ», відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 1 380 323,43 грн.

Рішенням Постійно діючого третейського суду ПАРД (далі - Третейський суд) від 08.08.2023 у третейській справі №35/23-05 у задоволенні позову ТОВ «КРОП-ІНКРІС» до ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» про стягнення заборгованості в розмірі 1380323,43 грн відмовлено. Зобов`язано ТОВ «КРОП-ІНКРІС» протягом 15 днів з дня оголошення резолютивної частини рішення сторонам перерахувати на поточний рахунок ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «КРОП-ІНКРІС» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду ПАРД від 08.08.2023 у третейській справі № 35/23-05.

Обґрунтовуючи свої вимоги заявник посилався на невідповідність складу третейського суду, яким прийнято оскаржуване рішення, вимогам статей 16-19 Закону України «Про третейські суди», що є підставою для його скасування; вказуючи, що відсутність у розпорядженні голови Третейського суду ПАРД таких реквізитів, як реєстраційний індекс (номер) ставить під обґрунтований сумнів юридичну силу такого документа.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

04.12.2023 ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі №873/494/23 відмовлено ТОВ «КРОП-ІНКРІС» у задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду ПАРД від 08.08.2023 у третейській справі № 35/23-05.

Ухвала мотивована тим, що у даному випадку відсутність такого обов`язкового реквізиту як реєстраційний індекс розпорядження голови Третейського суду не свідчить, що у такого документа немає юридичної сили, оскільки розпорядженням голови Постійно діючого Третейського суду ПАРД Посполітак В.В. від 01.06.2023 визначено найменування позивача, відповідача, предмет розгляду спору, який передано на розгляд третейському судді Журавльову М.М., з присвоєнням справі єдиний унікальний номер №35/23-05.

Відтак, за висновком апеляційного суду, склад суду, яким здійснено розгляд третейського спору є таким, що відповідає вимогам статей 16 - 19 Закону України "Про третейські суди".

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення доводів скаржника

ТОВ "КРОП-ІНКРІС" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі №873/494/23, ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення Постійно діючого третейського суду ПАРД від 08.08.2023 у третейській справі №35/23-05 повністю.

Скаржник вважає рішення Третейського суду у третейській справі №35/23-05 таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди», оскільки склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідає вимогам статей 16-19 Закону України «Про третейські суди», що є підставою для його скасування, оскільки відсутність у розпорядженні голови Третейського суду ПАРД таких реквізитів, як реєстраційний індекс (номер) ставить під обґрунтований сумнів юридичну силу такого документа.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

ТОВ "Мегаполіс Ексім" подало відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

РОЗГЛЯД АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції

За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 ГПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами 2, 3 цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

За змістом частини другої статті 253 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 зазначеного кодексу.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи за результатами розгляду заяв про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Оцінивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши матеріали справи та правильність застосування Північним апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами третьою, четвертою статті 349 ГПК України передбачено, що при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 350 цього Кодексу.

Виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду визначений положеннями частини третьої статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим заявнику при зверненні до компетентного суду з відповідною заявою необхідно довести їх наявність.

За змістом частини першої статті 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі (частина друга статті 350 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні положення містяться також і у статті 51 Закону України "Про третейські суди".

Виходячи із вказаних правових норм, при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для його скасування, визначених частиною 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статті 350 ГПК України.

Суд звертає увагу на те, що встановлення обставин укладення третейської угоди, її дійсності та змісту у необхідних обсягах, передує вирішенню господарським судом, як вимог про скасування рішення третейського суду, так і питання про наявність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до статті 355 ГПК України, статті 56 Закону України "Про третейські суди". Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 876/32/20.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про третейські суди", до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Підвідомчість справ третейським судам врегульована статтею 6 Закону України "Про третейські суди", в якій наведений перелік справ, які не можуть розглядати третейські суди.

Відповідно до частини першої статті 5, частини першої, другої, дев`ятої статті 12 Закону України "Про третейські суди", спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, у пункті 10.3 договору поставки товару №03/12/20-1К від 03.12.2020 сторонами погоджено внести до договору застереження, яке є третейською угодою в розумінні статті 12 Закону України «Про третейські суди», про те, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв`язку з цим договором та розгляд і вирішення всіх невирішених сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними цього договору, відбувається у Постійно діючому Третейському суді ПАРД відповідно до його Регламенту.

Розгляду і остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді ПАРД відповідно до його Регламенту підлягають у тому числі, але не виключно, спори, предметом яких є: виконання (невиконання, неналежне виконання) договору, припинення (розірвання) цього договору, стягнення неустойки, штрафу, зміна умов договору, відшкодування завданих порушенням договору збитків, недійсність договору, неукладеність договору, відновлення становища, яке існувало до порушення договору тощо. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду ПАРД.

Підписанням даного договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв`язку з договором. Місцем проведення розгляду справи є місцезнаходження Третейського суду, вказане в Положенні про Постійно діючий Третейський суд ПАРД, з яким можна ознайомитись на web-сторінці за адресою: www.pard.ua. Датою укладення даної третейської угоди є дата набуття чинності цим договором, що визначається згідно з п.13.1 цього договору. Місце укладання даної третейської угоди вказане в преамбулі до договору.

Отже, сторони у цій справі уклали третейську угоду у формі третейського застереження в договорі поставки та погодили передачу будь-якого спору, що виникне на підставі вказаного договору на розгляд Постійно діючого Третейського суду ПАРД.

Відтак, оскаржуване рішення прийнято Постійно діючим Третейським судом ПАРД у спорі, передбаченому третейською угодою між сторонами, та ним не вирішено питань, що виходять за межі третейської угоди.

Щодо доводу скаржника про те, що склад третейського суду не відповідав вимогам статей 16-19 Закону України «Про третейські суди», оскільки у розпорядженні голови Третейського суду ПАРД відсутні такий реквізит, як реєстраційний індекс (номер), Верховний Суд зауважує наступне.

Сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів (частина 1 статті 14 Закону України "Про третейські суди").

Згідно з наданим у статті 2 Закону України "Про третейські суди" визначенням, склад третейського суду - персональний склад третейського суду, що розглядає конкретну справу.

Склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів. У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду. (частини 1 - 3 статті 16 Закону України "Про третейські суди").

Формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду (частина 1 статті 17 Закону України "Про третейські суди").

Згідно з п.2.1 Регламенту Третейського суду склад третейського суду формується шляхом призначення третейських суддів (третейського судді) із списку третейських суддів Третейського суду ПАРД, затвердженого Радою ПАРД та зареєстрованого в органах юстиції згідно законодавства.

Пунктом 2.2 Регламенту Третейського суду визначено, що сторони можуть на власний розсуд визначити число третейських суддів, у тому числі одного або будь-яку непарну кількість третейських суддів.

Відповідно до пп.3 п.2.3 Регламенту Третейського суду формування складу третейського суду здійснюється при вирішенні спору третейським суддею одноособово, якщо сторони не домовилися про призначення судді, суддя призначається Головою Третейського суду ПАРД.

У п.8.1, п.8.2 Положення про Постійно діючий Третейський суд визначено, що голова Третейського суду ПАРД призначається з числа третейських суддів Радою ПАРД. Головою Третейського суду ПАРД може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і досвід роботи на ринку цінних паперів не менше 5 років. Голова Третейського суду ПАРД організовує діяльність Третейського суду ПАРД, виконує функції, передбачені Регламентом Третейського суду ПАРД, представляє Третейський суд ПАРД у його відносинах в Україні та за кордоном. У період відсутності голови Третейського суду ПАРД його функції виконує за призначенням голови Третейського суду ПАРД один із третейських суддів.

Такі положення зазначеного Регламенту та Положення узгоджуються із приписами статей 16, 17 Закону України "Про третейські суди", якими унормовано порядок формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді. Разом з тим, недотримання таких вимог свідчить про порушення вимог законності формування складу третейського суду, яка в тому числі також є одним із принципів, на яких за статтею 4 Закону України "Про третейський суд" утворюється і діє третейський суд.

Разом з тим, Верховний Суд враховує, що 18.06.2015 наказом Міністерства юстиції України №1000/5 затверджені Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (далі - Правила № 1000/5), які регламентують порядок та правила ведення діловодства, в тому числі вимоги щодо створення та оформлення ними організаційно-розпорядчих документів.

Відповідно до пункту 1 розділу І Правил № 1000/5 ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами.

Водночас, відповідно до пункту 11 глави 1 розділу ІІ Правил № 1000/5 оформлення реквізитів організаційно-розпорядчої документації та порядок їх розташування здійснюються з урахуванням вимог Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. ДСТУ 4163-2020", прийнятого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 № 144 (далі - ДСТУ 4163-2020).

Пунктом 1.2. ДСТУ 4163-2020 визначено, що цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту та місця розташування реквізитів у документах; вимоги до бланків та оформлення документів; вимоги до виготовлення документів.

За пунктом 4.4. ДСТУ 4163-2020 документи, що їх створюють юридичні особи, обов`язково повинні мати такі реквізити: найменування юридичної особи (04), назва виду документа (09) (не зазначають на листах), дата документа (10), реєстраційний індекс документа (11), заголовок до тексту документа (19), текст документа (20), підпис (для електронних документів - електронний підпис або електронна печатка в разі відсутності електронного підпису) (22).

Дата документа - це, відповідно, дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або складення. Реєстраційний індекс документа складається з порядкового номера цього документа в межах групи документів, що реєструють, який доповнюється індексами, що застосовують в юридичній особі, зокрема індексом за номенклатурою справ, структурного підрозділу, кореспондентів, посадових осіб, які розглядають або підписують документ, виконавців, питань діяльності яких стосується документ (пункти 5.10., 5.11. ДСТУ 4163-2020).

Пунктами 4.1.4, 4.1.10 Національного стандарту України "Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять" ДСТУ 2732:2004, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 № 97 (далі - ДСТУ 2732:2004) визначено, що дата (службового) документа це реквізит службового документа, який свідчить про час створення і (або) підписання, затвердження, прийняття, зареєстрування службового документа; реквізит (службового) документа це інформація, зафіксована в службовому документі для його ідентифікування, організування обігу і (або) надання йому юридичної сили.

Схоже визначення поняття змісту реквізиту службового документа закріплено у пункті 2 розділу І Правил № 1000/5, який визначає реквізит службового документа як обов`язковий елемент, зафіксований в документі для його ідентифікації, організації обліку та надання йому юридичної сили.

Згідно з пунктом 3.12 ДСТУ 2732:2004 юридична сила (службового документа) це властивість службового документа, надана чинним законодавством, яка є підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання і (або) управлінські функції.

Розгляд третейської справи № 35/23-05 здійснювався третейським суддею Журавльовим М.М. З матеріалів третейської справи вбачається, що підставою здійснення розгляду справи за позовом ТОВ "КРОП-ІНКРІС" про стягнення заборгованості у розмірі 1380323,43 грн. з ТОВ "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ" вказаним третейським суддею визначено Розпорядження голови Постійно діючого Третейського суду ПАРД Посполітак В.В. від 01.06.2023 у справі №35/23-05. Зі змісту наявного в третейській справі розпорядження голови Третейського суду про призначення складу третейського суду вбачається, що зазначене розпорядження містить дату, але не містить відомостей щодо номеру відповідного розпорядження у справі.

Встановивши, що в розпорядженні голови Постійно діючого Третейського суду ПАРД Посполітак В.В. від 01.06.2023 визначено найменування позивача, відповідача, а також предмет розгляду спору, який передано на розгляд третейському судді Журавльову М.М., окрім того, справі присвоєно єдиний унікальний номер №35/23-05, Верховний Суд вважає, що у даному випадку відсутність такого реквізиту як реєстраційний індекс розпорядження не свідчить, що у такого документа немає юридичної сили.

Наявність у розпорядженні зазначених реквізитів дає змогу перевірити й достеменно встановити момент набуття повноважень (компетенції) третейським суддею для розгляду конкретної справи, а відсутність лише реєстраційного індексу (номеру) у даному випадку, не свідчить про невідповідність складу третейського суду, яким прийнято рішення, вимогам закону.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що склад суду, яким здійснено розгляд третейського спору є таким, що відповідає вимогам статей 16 - 19 Закону України "Про третейські суди".

З урахуванням наведеного, а також приписів статті 350 ГПК України, які визначають підстави для скасування рішення третейського суду, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок, викладений в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 про відсутність підстав для скасування рішення Постійно діючого третейського суду ПАРД від 08.08.2023 у третейській справі №35/23-05.

Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 873/33/23, оскільки у вказаній справі судом було встановлено взагалі відсутність таких реквізитів як дата та реєстраційний індекс розпорядження про призначення третейського судді. Відтак, відмінність у судових рішеннях зумовлена різними встановленими судами фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, в залежності від яких і прийняте судове рішення.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування законної та обґрунтованої ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відсутні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала апеляційного господарського суду у справі прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник не спростував висновки суду першої інстанції та не довів неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 275, статтею 276 ГПК України, апеляційна скарга ТОВ "КРОП-ІНКРІС" підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі ухвала Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 - залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати у вигляді судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 253, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023

у справі № 873/494/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Картере В.І.