Постанова

від 28.02.2024 по справі 873/494/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 873/494/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участю представників:

ТОВ "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ" - Марущака С.В.,

ТОВ "КРОП-ІНКРІС" - Качан Н. Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ"

про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу

у справі №873/494/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС"

про скасування рішення Постійно діючого третейського суду ПАРД від 08.08.2023

у третейській справі №35/23-05

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ"

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» (далі - ТОВ "КРОП-ІНКРІС", позивач) звернулось до Постійно діючого третейського суду ПАРД із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» (далі - ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ», відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 1 380 323,43 грн.

Рішенням Постійно діючого третейського суду ПАРД (далі - Третейський суд) від 08.08.2023 у третейській справі №35/23-05 у задоволенні позову ТОВ «КРОП-ІНКРІС» до ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» про стягнення заборгованості в розмірі 1380323,43 грн відмовлено. Зобов`язано ТОВ «КРОП-ІНКРІС» протягом 15 днів з дня оголошення резолютивної частини рішення сторонам перерахувати на поточний рахунок ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «КРОП-ІНКРІС» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду ПАРД від 08.08.2023 у третейській справі №35/23-05.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у задоволенні заяви ТОВ "КРОП-ІНКРІС" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду ПАРД від 08.08.2023 року у третейській справі №35/23-05 відмовлено. Витрати по сплаті судового збору за подання заяви покладено на ТОВ "КРОП-ІНКРІС". Стягнуто з ТОВ "КРОП-ІНКРІС" на користь ТОВ "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ" 4 000,00 грн витрат на правову допомогу.

ТОВ "КРОП-ІНКРІС" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі №873/494/23.

Верховний Суд постановою від 07.02.2024 залишив без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "КРОП-ІНКРІС", залишив без змін ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі №873/494/23.

12.02.2024 ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» подало до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 873/494/23, у якій просить стягнути з ТОВ "КРОП-ІНКРІС" на користь ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» судові витрати за надання правової допомоги в загальному розмірі 19 000,00 грн.

Як на підставу для ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу посилається на те, що Північним апеляційним господарським судом за його заявою було розподілено лише частину витрат на правову допомогу відповідно до акту-рахунку № 1 прийому-передачі послуг від 06.01.2023, а також понесенням Товариством витрат на професійну правничу допомогу під час перегляду Верховним Судом в апеляційному порядку цієї справи та необхідність їх відшкодування.

26.02.2024 від ТОВ "КРОП-ІНКРІС" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» в повному обсязі.

Вважає, що вказані у заяві обставини не можуть бути підставою для її задоволення. При цьому, звертає увагу суду, що під час постановлення ухвали від 04.12.2023 Північним апеляційним господарським судом відповідно до статей 126, 129 ГПК України було здійснено розподіл судових витрат, у тому числі і на правову допомогу.

Розглянувши заяву ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення з таких підстав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас, чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що у подальшому були відображені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Схожих критеріїв дотримується Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Лавентс проти Латвії", "Ніколова проти Болгарії", "Єчюс проти Литви").

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України","East/West Alliance Limited" проти України").

ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення, визначило розмір судових витрат на правову допомогу - 19 000,00 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу в загальній сумі 19000,00 грн ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» наведено опис робіт (наданих послуг), а також надано акти-рахунки № 2 від 30.10.2023, № 3 від 07.12.2023 та № 5 від 25.01.2024 з копіями платіжних інструкції про перерахування коштів за надані згідно цих актів послуги.

З аналізу наданих доказів вбачається, що відповідач просить Верховний Суд, який переглядав в апеляційному порядку ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 по справі № 873/494/23, стягнути витрати на правову допомогу, частину з яких було ним надано в Північному апеляційному господарському суді, а саме, участь 30.10.2023 у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду; підготовка адвокатського запиту вих. №2-20/23 до Міністерства юстиції України від 03.11.2023; підготовка клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору для судової справи №873/494/23 в Північний апеляційний господарський суд; участь 04.12.2023 у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду; підготовка адвокатського запиту №3-20/23 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.11.2023 в Північний апеляційний господарський суд; підготовка додаткових пояснень з долученням отриманих доказів від 30.11.2023 в Північний апеляційний господарський суд тощо.

Обґрунтовуючи обставини включення до заяви витрати на правову допомогу в Північному апеляційному господарському суді, заявник посилається на те, що у відзиві на заяву ТОВ "КРОП-ІНКРІС" про скасування рішення Третейського суду ним було зазначено про понесені витрати на правничу допомогу з попереднім їх розрахунком, а в подальшому було подано клопотання про долучення доказів понесених втрат. Проте, Північним апеляційним господарським судом було розподілено лише частину витрат на правову допомогу відповідно до акта № 1 від 06.10.2023.

Колегія суддів розглянувши доводи заявника в цій частині, встановила, що з матеріалів справи вбачається, що заявник вже звертався до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн.

Північний апеляційний господарський суд розглянувши заяву ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16 000,00 грн в суді апеляційної інстанції, стосовно якої подано заяву, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді, у зв`язку з чим заяву задовольнив частково з покладанням на ТОВ "КРОП-ІНКРІС" обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу відповідача в суді апеляційної інстанції в сумі 4 000,00 грн, в решті заяви про стягнення витрат на правову допомогу відмовив.

Зважаючи на те, що заява про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу відповідача в суді першої інстанції вже розглянута апеляційним господарським судом з постановленням відповідної ухвали, яка в цій частині сторонами не оскаржувалась, Верховний Суд з огляду на положення частини 3 статті 244 ГПК України не уповноважений ухвалювати додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, які були понесені відповідачем в суді першої інстанції, та які бути частково задоволені цим судом за його клопотанням.

Крім того, додаткові докази, що стосуються стягнення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, надані до суду поза межами строку, передбаченого статтею 129 ГПК України та без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску.

Зазначена у заяві інша частина послуг згідно акта-рахунку № 5 від 25.01.2024 стосується наданих адвокатом послуг в суді апеляційної інстанції. За змістом вказаного акта, адвокат Марущак С,В. надав ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» такі послуги: підготовка відзиву на апеляційну скаргу про скасування ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2-23 по справі №873/494/23 - 2 години; вивчення та аналіз документів, консультування щодо оформлення тимчасової митної декларації та взяття проб (зразків) товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) - 2 години; підготовка адвокатського запиту вих. № 1-24/24 від 09.01.2024 - 1 година; поштові витрати на відправлення процесуальних документів .

До вказаного акта № 5 від 26.01.2024 додано платіжна інструкція (безготівковий переказ в національній валюті) про сплату 26.01.2024 відповідачем адвокату Марущаку С.В. 10 150,00 грн.

Дослідивши надані заявником докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом Верховним Судом ухвали Північного апеляційного господарського суду у цій справі та наведене обґрунтування, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в цій частині не є обґрунтованим та в повній мірі не відповідає наведеним вище критеріям.

Заявником не доведено необхідності для розгляду цієї справи № 873/494/23 (спірні правовідносини в якій стосуються скасування рішення Третейського суду) або для підготовки відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції в цій справі, надання такої правничої допомоги як вивчення і аналіз документів тимчасової митної декларації та взяття проб (зразків) товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи), а також не доведено співмірності витрат на складання адвокатського запиту зі складністю відповідної роботи та часом на її виконання, у зв`язку з чим видається сумнівним вказана в акті тривалість витраченого адвокатом часу та зазначена сума оплати цих послуг.

Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

З огляду на вищевикладене, оцінивши заявлені витрати на професійну правничу допомогу та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи та обсягу наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

Ураховуючи вищевикладене та дискреційні повноваження, надані суду положеннями частини п`ятої статті 129 ГПК, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу та присудження до стягнення з ТОВ "КРОП-ІНКРІС" на користь ТОВ "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ" витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн. У решті заява ТОВ "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 25, 123, 129, 240, 244, 282, 284 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" (42000, Сумська область, м. Ромни, вул.1-й провулок Свободи, буд.8, код ЄДРПОУ 40015185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ" (03127, м. Київ, пр-т Голосіївський, 95А, код ЄДРПОУ 40065147) 5 000 (п`ять тисяч ) гривень 00 коп. на професійну правничу допомогу. У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

3. Видачу наказу доручити Північному апеляційному господарському суду.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере