Постанова

від 31.01.2024 по справі 916/192/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/192/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - не з`явились,

третьої особи 1 - не з`явились,

третьої особи 2 - не з`явились,

третьої особи 3 - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 (головуючий суддя - Таран С.В., судді: Богатир К.В., Поліщук Л.В.)

у cправі №916/192/22

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кріт",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: (1) ОСОБА_2 , (2) ОСОБА_3 , (3) ОСОБА_4 ,

про визнання недійсними і скасування рішень загальних зборів та правління, скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст обставин справи

1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кріт" (далі - ОСББ "Кріт"), в якому просив визнати недійсними та скасувати рішення загальних зборів ОСББ "Кріт" від 04.12.2018, оформлене протоколом б/н від 04.12.2018, по всім питанням порядку денного (№1, №2, №3, №4, №5, №6) та рішення засідання правління ОСББ "Кріт" від 10.01.2019, оформлене протоколом №1/01/19 від 10.01.2019, по всім питанням порядку денного, у тому числі про обрання ОСОБА_5 головою правління, а також скасувати державну реєстрацію, якою внесені зміни до ОСББ "Кріт" щодо визначення ОСОБА_5 як керівника вказаного об`єднання.

1.2.Господарський суд Одеської області рішенням від 08.02.2023 у справі №916/192/22, яке Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 25.09.2023 залишив без змін, позов ОСОБА_1 задовольнив повністю; визнав недійсним та скасував рішення загальних зборів ОСББ "Кріт" від 04.12.2018 по всім питанням порядку денного (№1, №2, №3, №4, №5, №6), оформлене протоколом зборів ОСББ "Кріт" від 04.12.2018; визнав недійсним та скасував рішення засідання правління ОСББ "Кріт" від 10.01.2019 по всім питанням порядку денного, у тому числі про обрання ОСОБА_5 головою правління, оформлене протоколом засідання правління ОСББ "Кріт" №1/01/19 від 10.01.2019; скасував державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу "21.01.2019 10:47:43 №15561070004058673 "Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи" Іожица О.Ю., Комунальне підприємство "Юридичний департамент реєстрації", якою внесені зміни до ОСББ "Кріт" щодо визначення ОСОБА_5 як керівника ОСББ "Кріт"; стягнув з ОСББ "Кріт" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн.

1.3. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з клопотанням про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якому просив стягнути на свою користь з ОСББ "Кріт" витрати на професійну правничу допомогу у Господарському суді Одеської області в сумі 50 000 грн.

1.4.Господарський суд Одеської області додатковим рішенням від 22.02.2023 у справі №916/192/22 задовольнив клопотання ОСОБА_1 ; стягнув з ОСББ "Кріт" на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання професійної правничої допомоги адвоката у Господарському суді Одеської області у розмірі 50 000 грн.

1.5.Задовольняючи вищенаведену заяву, місцевий господарський суд вважав доведеним понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи у Господарському суді Одеської області, у сумі 50 000 грн.

1.6.Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 01.11.2023 додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2023 у справі №916/192/22 скасував; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовив.

1.7.Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що місцевий господарський суд необґрунтовано врахував долучені позивачем до клопотання про ухвалення додаткового рішення докази та надав їм оцінку, що, в свою чергу, призвело до помилкового висновку про доведеність позивачем складу і розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, та, як наслідок, про наявність правових підстав для покладення цих витрат у заявленому позивачем розмірі на відповідача.

1.8.Крім цього апеляційний суд врахував, що суд першої інстанції безпідставно не розглянув завчасно направлену відповідачем на адресу електронної пошти Господарського суду Одеської області заяву ОСББ "Кріт" б/н від 22.02.2023 (вх.№5751/23 від 22.02.2023) про відкладення розгляду справи для забезпечення можливості ознайомитись з заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та доданими до неї доказами, які не були надіслані відповідачу заздалегідь (а саме: без урахування нормативних строків пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку), що, в свою чергу, призвело до безумовного порушення процесуального принципу рівності сторін.

2.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

2.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у цій справі скасувати, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2023 залишити в силі.

2.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи, що:

- судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.07.2022 у справі №120/4298/21-а (пункт 41), від 28.06.2022 у справі №761/21436/20 (офіційною електронною адресою сторони є адреса електронної пошти, вказана стороною в "Електронному кабінеті" ЄСІТС); (2) від 30.04.2020 у справі №610/687/19, від 05.06.2019 у справі №9901/847/18, від 13.03.2018 у справі №914/2772/16, від 21.03.2018 у справі №914/2771/16 (щодо застосування статей 4, 44, 56, 58, 60, 258 ГПК, статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", пунктів 1, 2, З, 4, 11, підпункту 12.5 пункту 12 Положення про ордер); від 22.08.2018 у справі №925/715/17, від 17.07.2018 у справі №916/2386/17 (стосовно застосування статей 4, 44, 264 ГПК, статті 92 Цивільного кодексу України, статей 4, 10, 18 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ");

- відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: (1) статей 2, 13, 43, 131, 258 ГПК при обставині подання позивачем заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в якому обґрунтовано свідоме приховування адвокатом номеру мобільного телефону та офіційної електронної адреси відповідача, якими відповідач користується; (2) щодо обов`язку суду першої інстанції розглянути заяву, надіслану відповідачем у день судового засідання за 30 хвилин до засідання на електрону адресу суду, але на момент проведення засідання відсутньої у суду першої інстанції та у системі документообігу суду не зареєстрованої; (3) стосовно повноважень суду апеляційної інстанції (у випадку коли відповідач у змісті апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовує апеляційну скаргу обставиною, що позивач не порушував питання приєднання до матеріалів справи копій доказів підтвердження відправлення відповідачу доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу) вийти за межі доводів апеляційної скарги та з власної ініціативи не врахувати докази підтвердження відправлення відповідачу доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу; (4) щодо підстав відводу складу суду, передбачених пунктом 4 частини першої статті 35 ГПК, у випадку спотворення судом апеляційної інстанції матеріалів справи, що викликає у позивача сумніви у неупередженості та об`єктивності судді; (5) стосовно повноваження суду апеляційної інстанції, у порушення частини другої статті 277 ГПК, з формальних міркувань скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, яким вирішено питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу та відмовити позивачу у задоволені клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

2.3.Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) станом на дату подачі апеляційної скарги у відповідача (ОСББ "Кріт") були наявні номери мобільного телефону та офіційна електрона адреса, якими він користувався та, відповідно, зобов`язаний був зазначити їх у змісті апеляційної скарги, проте адвокат відповідача з метою маніпуляції обставиною, зокрема отримання відповідачем документів на електрону адресу, у змісті апеляційної скарги свідомо приховав номер мобільного телефону та офіційну електронну адресу відповідача, вказавши замість телефону та електронної адреси відповідача свій номер мобільного телефону та свою офіційну електронну адресу, що свідчить про порушення вимог пункту 2 частини другої статті 258 ГПК та зловживання процесуальними правами зі сторони адвоката відповідача, відповідно мало мати наслідком повернення апеляційної скарги відповідачу;

(2) станом на дату подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження до апеляційної скарги не надано та в матеріалах справи відсутні належні докази повноважень адвоката Ніца А.С. на підписання та подання апеляційної скарги в інтересах відповідача. Ордер, наданий до апеляційної скарги, не може вважатися належним доказом на підтвердження повноважень адвоката Ніца А.С. на підписання та подання апеляційної скарги, оскільки не відповідає імперативним вимогам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Положення про ордер, а саме не містить єдиних та обов`язкових реквізитів, зокрема номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане, що виключає можливість посилання на такий ордер, як на доказ, що посвідчує повноваження адвоката Ніца А.С. на надання правової допомоги відповідачу. За таких обставин суд апеляційної інстанції зобов`язаний був закрити апеляційне провадження на підставі пункту 2 часини першої статті 264 ГПК;

(3) недійсне рішення загальних зборів ОСББ "Кріт" (вищого органу) від 04.12.2018, яким до складу правління (виконавчого органу) незаконно обрано ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та похідне недійсне рішення правління ОСББ "Кріт" (виконавчого органу) від 10.01.2019, яким ОСОБА_5 обрано головою правління, з дня прийняття рішення 04.12.2018, не створює для вказаних незаконно обраних осіб прав на звернення до суду в інтересах ОСББ "Кріт" (відповідача), зокрема прав на укладання договору з адвокатом, на подання апеляційної скарги на додаткове рішення в інтересах ОСББ "Кріт" (відповідача), у тому числі через представника (адвоката Ніца А.С., Бриленко К.Б., Козачишина О.В.), як і не створює прав на укладання договору з адвокатом Ніцем А.С., що у свою чергу не створює для останнього прав на подання та підписання апеляційної скарги в інтересах ОСББ "Кріт". Наведене мало мати наслідком закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 часини першої статті 264 ГПК, про що скаржник просив апеляційний суд;

(4) позивач відправив відповідачу докази понесених судових витрат; відповідач та представник відповідача заздалегідь отримали як в електронному суді, так і в паперовій формі ухвалу суду та клопотання позивача щодо розподілу судових витрат; у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з клопотанням позивача як в електродному суді, так і в паперовій формі та для здійснення будь-яких процесуальних дій, у тому числі для підготовки заперечення на клопотання, тощо. Заява адвоката Ніца А.С. надійшла на електрону адресу суду лише через 30 хвилин після призначеного засідання, на момент проведення судового засідання заява відповідача до суду першої інстанції подана не була, та у системі документообігу зареєстрована не була, що відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК є ризиком настання наслідків, пов`язаних з вчиненням, чи невчиненням процесуальних дій, який несе відповідач;

(5) апеляційний суд не мав жодних підстав вважати, що у суду першої інстанції відсутні підстави для врахування доказів підтвердження відправлення відповідачу доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційний суд вийшов за межі розгляду апеляційної скарги та з власної ініціативи безпідставно не врахував докази підтвердження відправлення відповідачу доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, що є проявом надмірного формалізму, призвело до порушення основних засад господарського судочинства змагальності сторін та диспозитивності, що, як наслідок, призвело до ухвалення незаконної оскаржуваної постанови;

(6) судді Таран С.В., Поліщук Л.В., Богатир К.В. підлягали відводу від розгляду справи №916/192/22. Клопотання про відвід цих суддів пов`язано не з тим, що позивач не згодний з судовим рішенням, а з тим, що суд апеляційної інстанції спотворив обставини справи, що доводить упереджене ставлення до позивача та необ`єктивність складу суду.

3.Позиція Верховного Суду

Щодо заперечень скаржника проти відкриття апеляційного провадження на додаткове рішення суду першої інстанції у цій справі

3.1.Як зазначалось, оскаржуючи постанову апеляційного суду від 01.11.2023, якою Південно-західний апеляційний господарський суд скасував додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2023 у справі №916/192/22 та відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , останній (скаржник) стверджував про безпідставне відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСББ "Кріт" на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2023 у справі №916/192/22 з огляду на те, що представник (адвокат) відповідача у змісті апеляційної скарги свідомо приховав номер мобільного телефону та офіційну електронну адресу відповідача, вказавши замість телефону та адреси відповідача свій номер мобільного телефону та свою офіційну електронну адресу, що свідчить про порушення вимог пункту 2 частини другої статті 258 ГПК та зловживання процесуальними правами зі сторони адвоката відповідача, відповідно мало мати наслідком повернення апеляційної скарги відповідачу.

3.2.Згідно з пунктом 5 частини першої статті 42 ГПК учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.

3.3.Відповідно до частини першої статті 254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

3.4.Статтею 258 ГПК передбачені вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, якими визначено, що в апеляційній скарзі зазначається, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності (пункт 2 частини другої цієї статті (в редакції, чинній на момент звернення відповідача з апеляційною скаргою до суду).

3.5.Відхиляючи заперечення позивача щодо відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд в ухвалі від 05.04.2023 зазначив, що у поданій ОСББ "Кріт" апеляційній скарзі зазначено електронну пошту, номер телефону та адресу скаржника, а також засоби зв`язку представника скаржника ОСББ "Кріт" - адвоката Ніца А.С.

3.6.На першій сторінці поданої ОСББ "Кріт" апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2023 у справі №916/192/22 (а.с.151, т.5) дійсно, як стверджує позивач, зазначено: скаржник - ОСББ "Кріт", ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1, тел. НОМЕР_3, адреса: Французький бульвар, 13А, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 40570774, представник стражника: Ніц Анатолій Сергійович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 , адреса: Одеська область, м. Одеса, РНОКПП НОМЕР_2 .

3.7.Проте зазначення в апеляційній скарзі представником відповідача своєї електронної адреси і у графі скаржник, і у графі представник скаржника, а також номера телефону, який, як вважає Чугуєв А.С. (позивач), теж належить представнику відповідача у графі скаржник, не може свідчити про порушення вимог пункту 2 частини другої статті 258 ГПК, які тягнуть за собою залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги або відмови у відкритті апеляційного провадження у справі. Відповідно, не може бути підставою для скасування постанови апеляційного суду, прийнятої за наслідками розгляду такої апеляційної скарги, адже наведені норми процесуального законодавства (пункт 2 частини другої статті 258 ГПК) щодо зазначення в апеляційній скарзі номерів засобів зв`язку та електронної пошти, офіційної електронної адреса сторони не носить обов`язкового характеру, такі зазначаються за їх наявності.

3.8.Наведене також не може свідчити про свідоме приховування представником відповідача номера мобільного телефону та офіційної електронної адреси відповідача з метою маніпуляції обставиною, зокрема отримання відповідачем документів на електрону адресу, а також про зловживання стороною своїми правами, з огляду на те, що скаржник не доводить, що ці обставини (незазначення в апеляційній скарзі мобільного телефону та офіційної електронної адреси відповідача, які, як вбачається з тексту касаційної скарги, добре відомі позивачу) стали підставою неотримання відповідачем (в тому числі в особі його представників) процесуальних документів суду апеляційної інстанції, що мало б відповідні процесуальні наслідки.

3.9.Крім цього Суд враховує, що сам скаржник в касаційній скарзі визнає, що незважаючи на зазначення в апеляційній скарзі представником відповідача своєї електронної адреси і у графі скаржник, і у графі представник скаржника, а також номера телефону, який, як вважає Чугуєв А.С. (позивач), теж належить представнику відповідача, у графі скаржник, апеляційний суд неодноразово здійснював розсилку процесуальних документів на офіційну електрону адресу відповідача (ОСББ "Кріт"), а отже посилання скаржника в цій частині можуть свідчити лише про надмірний формалізм з його сторони.

3.10.Ураховуючи вищевикладене у цій постанові, проаналізувавши судові рішення Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №120/4298/21-а (пункт 41), від 28.06.2022 у справі №761/21436/20 (офіційною електронною адресою сторони є адреса електронної пошти, вказана стороною в "Електронному кабінеті" ЄСІТС), правові висновки в яких, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції, Суд встановив, що дії з відкриття апеляційним судом апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на додаткове рішення суду першої інстанції без зазначення відповідачем в ній офіційної електронної адреси відповідача не суперечать висновкам, викладеним у справах, на які посилається скаржник, адже суд апеляційної інстанції не виснував стосовно того, яка саме електрона адреса відповідача є офіційною електронною адресою цієї сторони, а за наявності в матеріалах справи інформації щодо неї здійснював розсилку процесуальних документів і на офіційну електронну адресу відповідача, і на електронну адресу його представника, що не суперечить нормам чинного процесуального закону.

Щодо заперечень скаржника проти відмови у закритті апеляційного провадження відповідно до його клопотань від 25.07.2023 та від 30.10.2023

3.11.В обґрунтування своїх доводів в цій частині скаржник стверджує про наявність підстав для закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 264 ГПК, який визначає, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

3.12.В контексті цих доводів в частині розгляду клопотання від 25.07.2023 скаржник вказує на те, що: (1) станом на дату подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження до апеляційної скарги не надано та в матеріалах справи відсутні належні докази повноважень адвоката Ніца А.С. на підписання та подання апеляційної скарги в інтересах відповідача; (2) ордер, наданий до апеляційної скарги, не може вважатися належним доказом на підтвердження повноважень адвоката Ніца А.С. на підписання та подання апеляційної скарги, оскільки не відповідає імперативним вимогам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Положення про ордер, а саме не містить єдиних та обов`язкових реквізитів, зокрема номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане, що виключає можливість посилання на такий ордер як на доказ, що посвідчує повноваження адвоката Ніца А.С. на надання правової допомоги відповідачу.

3.13.Верховний Суд відхиляє такі доводи скаржника з огляду на таке.

3.14.Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 258 ГПК до апеляційної скарги додаються, зокрема, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.

3.15.Частиною першою статті 56 ГПК визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

3.16.Згідно із частино першою статті 58 ГПК представником у суді може бути адвокат або законний представник.

3.17.Згідно з нормами статті 60 ГПК повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

3.18.Відповідно до частин першої - третьої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

3.19.Згідно з пунктом 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

3.20.Пунктом 12 цього положення визначено, що ордер повинен містити, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.

3.21.Серед обов`язкових реквізитів ордера пунктом 12 вказаного Положення також визначено необхідність зазначення: назви органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також дати видачі ордера.

3.22.Як вбачається з матеріалів справи, до апеляційної скарги ОСББ "Кріт" було долучено ордер серії ВН №1228533 від 10.03.2023 на адвоката Ніца А.С., який є представником ОСББ "Кріт" на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 22.02.2021. Вказаний ордер підписаний адвокатом Ніцем А.С. та містить номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав, а також назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом (Південно-західний апеляційний господарський суд).

3.23.Вказаний ордер, як і стверджує скаржник, дійсно не містить номера посвідчення адвоката, ким та коли воно видане, проте Верховний Cуд вважає, що така несуттєва неповнота заповнення реквізитів ордера (за умови, що скаржник не доводить, що адвокат позбавлений права здійснювати адвокатську діяльність, виключений з реєстру адвокатів, враховуючи, що Єдиний реєстр адвокатів України - електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності) не може об`єктивно свідчити про ненадання до апеляційної скарги належним чином оформлених документів, які б підтверджували волевиявлення особою на надання повноважень адвокату щодо її представництва в суді та права підпису та подання процесуальних документів від її імені. Відтак така обставина не могла слугувати підставою для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 264 ГПК.

3.24.Посилання скаржника в цій частині на ухвалу Верховного Суду не приймаються Судом до уваги, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як ухвали Верховного Суду не є джерелом правозастосовчої практики у розумінні цієї правової норми.

3.25.В контексті своїх заперечень стосовно відмови апеляційного суду у закритті апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 264 ГПК за клопотанням позивача від 30.10.2023, скаржник вказує, що недійсне рішення загальних зборів ОСББ "Кріт" (вищого органу) від 04.12.2018, яким до складу правління (виконавчого органу) незаконно обрано ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та похідне недійсне рішення правління ОСББ "Кріт" (виконавчого органу) від 10.01.2019, яким ОСОБА_5 обрано головою правління, з дня прийняття рішення 04.12.2018 не створює для вказаних незаконно обраних осіб прав на звернення до суду в інтересах ОСББ "Кріт" (відповідача), зокрема прав на укладання договору з адвокатом, на подання апеляційної скарги на додаткове рішення в інтересах ОСББ "Кріт" (відповідача), у тому числі через представника (адвоката Ніца А.С., Бриленко К.Б. , Козачишина О.В.), як і не створює прав на укладання договору з адвокатом Ніцем А.С., що у свою чергу не створює для останнього прав на подання та підписання апеляційної скарги в інтересах ОСББ "Кріт".

3.26.Верховний Суд не вважає такі доводи слушними з огляду на таке.

3.27.Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

3.28.Згідно з частиною третьою статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні норми цивільного законодавства, в тому числі й щодо презумпції правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

3.29.Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

3.30.При цьому дійсний правочин породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правочину за статтею 204 ЦК вважається правомірним, якщо не буде визнаний недійсним в судовому порядку.

3.31.Скаржник (позивач) не доводить належними та допустимими доказами ані нікчемності договору, укладеного відповідачем з адвокатом Ніцем А.С., ані визнання його недійсним в установленому законом порядку. А саме скаржник не доводить визнання договору недійсним, зокрема з наведених ним підстав (визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Кріт" (вищого органу) від 04.12.2018, яким до складу правління (виконавчого органу) незаконно обрано ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та похідного рішення правління ОСББ "Кріт" (виконавчого органу) від 10.01.2019, яким ОСОБА_5 обрано головою правління), а отже не доводить відсутність в адвоката Ніца А.С. прав на подання та підписання апеляційної скарги в інтересах ОСББ "Кріт", що могло б слугувати підставою для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 264 ГПК.

3.32.За відсутності доказів визнання недійсним укладеного відповідачем з адвокатом договору про надання правової допомоги, скаржник, не будучи стороною відповідного правочину, по суті в межах провадження про здійснення розподілу судових витрат намагається оспорити повноваження адвоката Ніца А.С., якого довіритель - ОСББ "Кріт", обрав як повіреного та не оспорює його повноважень та вчинених ним від його імені дій.

Стосовно доводів скаржника щодо відводу суддів апеляційного суду

3.33.В касаційній скарзі скаржник зазначає, що судді Таран С.В., Поліщук Л.В., Богатир К.В. підлягали відводу від розгляду справи №916/192/22, оскільки апеляційний суд у складі вказаних суддів, відмовляючи в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, зазначив, що позивач усупереч вимогам ГПК не обґрунтовував, які дії здійснив з метою самостійного отримання відповідних доказів. Проте така позиція суду є спотворенням матеріалів справи, яка спрямована на позбавлення позивача можливості довести свою позицію, що свідчить про упереджене ставлення суду до позивача, адже позивач у клопотанні від 07.06.2022 про витребування доказів судом та у змісті апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2023 по справі №916/192/22, у розділі "7. Заперечення на ухвалу від 13.06.2022 про витребування доказів (в частині витребування повідомлень всіх співвласників)", обґрунтував дії, які позивач здійснив з метою самостійного отримання відповідних доказів.

3.34.Верховний Суд відхиляє такі твердження скаржника, як і його посилання на те, що позивач двічі заявляв відвід головуючому судді Аленіну О.Ю. з підстав штучності повторного перерозподілу справи між суддями, в результаті якого головуючий суддя Таран С.В. був змінений на головуючого суддю Аленіна О.Ю., зокрема з посиланням на розпорядження керівника апарату суду, яке керівником апарату суду підписане не було, адже вказані відводи заявлялись позивачем в межах розгляду апеляційних скарг ОСББ "Кріт" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2023 у цій справі №916/192/22, за результатами розгляду яких Південно-західний апеляційний господарський суд прийняв постанову від 25.09.2029, яку скаржник не оскаржив, зокрема з підстав розгляду і вирішення справи неповноважним складом суду.

3.35.Оскільки доводів стосовно прийняття апеляційним судом постанови за результатами розгляду апеляційної скарги ОСББ "Кріт" на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2023 у цій справі №916/192/22 неповноважним складом суду касаційна скарга ОСОБА_1 не містить, Суд не з`ясовує наявність/відсутність підстав для відводу суддів апеляційного суду, які прийняли відповідну постанову.

Щодо заперечень скаржника на постанову апеляційного суду в частині перегляду та скасування додаткового рішення суду першої інстанції у цій справі

3.36.Причиною звернення з касаційною скаргою стала, зокрема, незгода позивача з оскаржуваною постановою апеляційного суду, якою скасовано додаткове рішення суду першої інстанції про задоволення клопотання ОСОБА_1 та стягнення на його на користь судових витрати за надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 50 000 грн, та відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у сумі 50 000 грн.

3.37.Згідно із статтею 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

3.38.Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3.39.Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК).

3.40.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК).

3.41.Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2023 до суду першої інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в розмірі 50 000 грн, до якого на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в суді першої інстанції та розміру останніх позивач долучив низку документів, а саме: копії договору про надання професійної правничої допомоги від 15.01.2022 №22/01/15/1 та додаткової угоди від 15.01.2022 №1 до нього; акта приймання-передачі професійної правничої допомоги б/н від 11.02.2023; квитанції до прибуткового касового ордера від 11.02.2023 №1, а також оригінал ордера від 15.01.2022 серії ОД №458125.

3.42.Водночас Верховний Суд в постанові від 10.08.2023 у справі №910/16341/21 звертав увагу, що в силу імперативної норми закону, а саме частини дев`ятої статті 80 ГПК, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Суд зазначав про те, що стаття 129 ГПК хоча і не містить прямої норми щодо обов`язкового надсилання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу іншій стороні, однак відсутність такої вказівки не звільняє заявника від виконання обов`язку щодо надсилання копії доказів іншій стороні на виконання вимог статті 80 ГПК.

З огляду на те, що склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягають доведенню, то у разі ненадсилання копій відповідних доказів іншій стороні фактично матиме наслідком порушення принципу змагальності та неможливості іншим учасникам судового розгляду бути ознайомленим із їхнім змістом. Вказані обставини, у свою чергу, позбавляють можливості іншу сторону надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку (подібний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/2821/18 та у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №902/844/18, від 15.06.2022 у справі №910/18646/19, від 02.03.2023 у справі №5019/1274/11).

3.43.При цьому саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

3.44.Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в розмірі 50 000 грн, апеляційний суд виходив з того, що докази, надані позивачем на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, не є публічно доступними, не були подані до суду в електронній формі, їх обсяг не є надмірним та у суду відсутні підстави вважати, що дані документи наявні у відповідача, а відтак відповідно до частини дев`ятої статті 80 ГПК зазначені додаткові докази повинні були надсилатися ОСББ "Кріт".

3.45.При цьому, як встановив апеляційний суд, до клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат б/н від 13.02.2023 не було додано ні доказів направлення такого клопотання відповідачу, ні доказів на підтвердження направлення відповідачу вищевказаних доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

3.46.Лише 22.02.2023, тобто безпосередньо в день судового засідання, призначеного для розгляду клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, ОСОБА_1 подав до місцевого господарського суду заяву б/н від 22.02.2023, в якій просив: 1) у разі неявки позивача у судове засідання, призначене на 22.02.2023 о 15:00, провести останнє без участі позивача; 2) у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про судове засідання, призначене на 22.02.2023 о 15:00, провести його без участі відповідача; 3) стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу адвоката у повному обсязі.

3.47.До вказаної заяви позивач долучив копії фіскального чеку від 20.02.2023 №6504416397740, поштової накладної від 20.02.2023 №6504416397740 та опису вкладення у цінний лист від 20.02.2023 №6504416397740, зі змісту яких вбачається, що 20.02.2023 о 14:57 год позивач засобами поштового зв`язку надіслав ОСББ "Кріт" копії доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, які були додані ним до клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат б/н від 13.02.2023.

3.48.Оскільки у вказаному клопотанні питання про приєднання до матеріалів справи вищенаведених доказів (копії фіскального чеку №6504416397740 від 20.02.2023, поштової накладної №6504416397740 від 20.02.2023 та опису вкладення у цінний лист №6504416397740 від 20.02.2023) або врахування їх при розгляді питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивач не порушував, апеляційний суд, з огляду на частину четверту статті 13 ГПК, відповідно до якої кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, вважав відсутніми підстави для врахування цих доказів.

3.49.З огляду на наведене, апеляційний суд виснував, що в силу імперативних приписів частини дев`ятої статті 80 ГПК, докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, додані до відповідного клопотання позивача, суд першої інстанції не повинен був брати до уваги.

3.50.Не погоджуючись з відповідними висновками апеляційного суду, скаржник в касаційній скарзі стверджує, що: (1) відправив відповідачу докази понесених судових витрат; (2) відповідач та представник відповідача заздалегідь отримали як в електронному суді, так і в паперовій формі ухвалу суду та клопотання позивача щодо розподілу судових витрат; (3) у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з клопотанням позивача як в електродному суді, так і в паперовій формі та для здійснення будь-яких процесуальних дій, у тому числі для підготовки заперечення на клопотання, тощо.

3.51.Верховний Суд вважає такі доводи скаржника помилковими, адже як встановив апеляційний суд, та підтверджує сам скаржник, докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у паперовій формі позивач дійсно направив відповідачу 20.02.2023, а останній отримав їх лише 22.02.2023, тобто безпосередньо в день судового засідання, призначеного для розгляду клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, що свідчить про недотримання позивачем норм частини дев`ятої статті 80 ГПК щодо надсилання заздалегідь іншій стороні відповідних доказів та має наслідком порушення принципу змагальності, адже отримання відповідачем відповідних документів безпосередньо в день судового засідання фактично позбавило відповідача можливості бути ознайомленим зі змістом цих документів протягом достатнього часу та надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку.

3.52.Верховний Суд враховує, що, вказуючи на отримання відповідачем заздалегідь клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в електронній формі, скаржник не надає на підтвердження цього факту жодних належних та допустимих доказів, зокрема: (1) квитанції про доставку документів користувачу в системі Електронний суд, яка формується цією системою в автоматичному режимі після відправки документів іншій стороні судового процесу; (2) сформованої в системі Електронний суд картки руху документа, яка б могла підтвердити дату доставки відповідного документа; (3) витягу (скріншоту) з електронної пошти позивача про відправку документів відповідачу та/або його представнику на офіційну або відому позивачу електронну адресу. Більш того, апеляційний суд встановив, що долучені позивачем до клопотання про ухвалення додаткового рішення документи не були подані до суду в електронній формі, що, в свою чергу, узгоджується з наявним в матеріалах справи оригіналом підписаного позивачем клопотання в паперовій формі, до якого долучені власноруч завірені позивачем копії документів.

3.53.За інформацією, яка міститься в електронному кабінету судді, Верховний Суд встановив, що клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат з додатками надійшло до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 в паперовій формі, після чого їх було переведено в цифровий формат відповідальним працівником апарату суду шляхом сканування документів, які надійшли у паперовій формі. Доказів направлення позивачем вказаного клопотання через систему Електронний суд, тобто в електронній формі, електронний кабінет судді не мітить.

3.54.Водночас переведення відповідальним працівником апарату суду клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат з додатками в цифровий формат, після чого вони стали доступними в системі Електронний суд, не свідчить про дотримання позивачем обов`язку, визначеного частиною дев`ятою статті 80 ГПК, щодо надсилання іншій стороні заздалегідь доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

3.55.Про дотримання скаржником вищезгаданого обов`язку, а також про направлення ним як суду, так й відповідачу лише клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в електронному форматі, не може свідчити й скріншот з системи Електронний суд (додаток 5 до відзиву на апеляційну скаргу), на який скаржник звертав увагу Суду в судовому засіданні касаційної інстанції, адже цей скріншот підтверджує лише те, що відповідне клопотання було доступне в системі Електронний суд, проте не в результаті його направлення скаржником через цю систему, тобто в цифровому (електронному) форматі, а в результаті переведення його відповідальним працівником суду з паперового формату в цифровий, про що зазначалось вище в цій постанові.

3.56.Скріншот надходження повідомлення на електронну пошту про надходження клопотання в Електронний суд (додаток 6 до відзиву на апеляційну скаргу) свідчить про те, що саме скаржнику надійшло повідомлення про надходження до системи Електронний суд відповідного документа, а не про те, що він (скаржник) в електронному вигляді, зокрема через систему Електронний суд, направив таке клопотання суду та відповідачу, і що останній отримав таке клопотання в електронному форматі.

3.57.Встановивши отримання представником відповідача ухвали Господарського суду Одеської області від 14.02.2023 у справі №916/192/22 про призначення вказаного клопотання до розгляду, що свідчить про своєчасне повідомлення ОСББ "Кріт" про подання ОСОБА_1 клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд цілком обґрунтовано зазначив, що обізнаність відповідача про розгляд вказаного клопотання позивача, як і наявність у останнього права на ознайомлення з матеріалами справи у паперовій або електронній формі, жодним чином не звільняють позивача від виконання імперативних вимог частини дев`ятої статті 80 ГПК щодо обов`язкового направлення заздалегідь копій доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу іншій стороні.

3.58.Вищенаведене в сукупності свідчить про недотримання позивачем норм частини дев`ятої статті 80 ГПК щодо надсилання заздалегідь іншій стороні доказів понесення витрат на професійну правничу допомог, внаслідок чого такі докази не повинні враховуватись при розгляді клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, про що цілком обґрунтовано виснував суд апеляційної інстанції, скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні цього клопотання позивача.

3.59.Скасовуючи додаткове рішення, апеляційний суд також врахував, що 22.02.2023 о 14:39 год на електронну пошту Господарського суду Одеської області від ОСББ "Кріт" надійшла заява б/н від 22.02.2023 (вх.№5751/23 від 22.02.2023), в якій відповідач, посилаючись на неотримання ним заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, і, як наслідок, відсутність можливості висловити свою позицію щодо неї, просив відкласти розгляд справи №916/192/22 та надати можливість представнику відповідача ознайомитись з вказаною заявою позивача та доданими до неї документами.

3.60.Судове засідання, призначене для розгляду клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат б/н від 13.02.2023, розпочалося 22.02.2023 о 15:26, про що свідчить протокол відповідного судового засідання, в якому зазначено про відсутність в системі документообігу будь-яких інших заяв чи клопотань.

3.61.За таких обставин апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції безпідставно не розглянув завчасно направлену відповідачем на офіційну електронну пошту Господарського суду Одеської області заяву ОСББ "Кріт" про відкладення розгляду справи для забезпечення можливості ознайомитись з заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та доданими до неї доказами, які не були надіслані відповідачу заздалегідь, а саме: без урахування нормативних строків пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку, що, в свою чергу, призвело до безумовного порушення процесуального принципу рівності сторін.

3.62.При цьому, апеляційний суд врахував, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, між тим наявність у суду такої прерогативи не спростовує обов`язку суду розглянути відповідну заяву про відкладення та дійти висновку про задоволення або відмову у задоволенні останньої з наведенням в обґрунтування такого висновку мотивів його прийняття.

3.63.Оцінивши аргументи скаржника стосовно того, що заява представника відповідача надійшла на електрону адресу суду лише через 30 хвилин після призначеного засідання, на момент проведення судового засідання заява відповідача до суду першої інстанції подана не була, та у системі документообігу зареєстрована не була, колегія суддів їх відхиляє, адже скаржник, який не був заявником відповідного клопотання, не зазначає, які висновки апеляційного суду з приводу нездійснення судом першої інстанції розгляду цього клопотання порушують його права як сторони, яка, як встановив апеляційний суд, не дотрималась свого процесуального обов`язку щодо завчасного надіслання іншій стороні доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, що й стало підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні клопотання позивача щодо розподілу судових витрат, про що зазначалось вище у цій постанові.

4.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.2.Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.3.За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у cправі №916/192/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

І.Д. Кондратова