Ухвала

від 02.02.2024 по справі 361/1162/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/1162/24

Провадження № 2/361/2746/24

02.02.24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 р. м.Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Писанець Н.В., перевіривши позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клімушева Євгенія Володимировича до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради Броварського району Київської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом посилаючись на таке.

18 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб у виконавчому комітеті Красилівської сільської ради Броварського району Київської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилася донька ОСОБА_4 . Сімейне життя між позивачем та відповідачем не склалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Дитина весьчас проживалаз позивачемта перебувалана повномуйого утриманні.За вказанихпричин позивачему 2021році булоподано позовнузаяву пророзірвання шлюбу. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2023 року шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу донька залишилася проживати разом з позивачем і знаходиться на повному утриманні та вихованні останнього.

Позивач просить суд встановити факт, що він самостійно виховує та утримує доньку. Встановлення вказаного факту йому необхідно для оформлення документів для допомоги на дитину, яка виховується тільки одним з батьків, та у разі необхідності інших документів.

Однак, представником не подано до суду документів, які б підтверджували існування складнощів у заявника через відсутність установлення факту самостійного виховання дитини, та взагалі, такі факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження дій чи рішень щодо відмови компетентних органів у наданні соціальної пільги або незабезпечення соціальними гарантіями.

Вирішуючи питання про відкриття провадженні у справі за цією заявою, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладений у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) Європейський суд з прав людини, установивши порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Верховний Суд у своїй постанові від 22 квітня 2020 (справа № 200/14136/17, провадження № 61-15965св19) також зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої доньки батьком без участі матері необхідне заявникові для забезпечення можливості захисту не тільки прав та інтересів батька, а й прав та інтересів дитини.

Як встановлено судом, у заяві ОСОБА_1 просить встановити факт самостійного виховання та утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 . Вказані обставини безпосередньо пов`язані з проживанням дитини з одним з батьків. Таке питання може бути спірним і повинно вирішуватись між батьками відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням думки дитини.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд вважає, що саме по собі встановлення судом факту виховання та утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто, від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього, проте, може вплинути на права дитини, яка має власну думку та має бути почута при визначенні місця її проживання батьками.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.

Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав. Крім того, судом під час вирішення спору у позовному провадженні щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення при вирішенні такого спору.

Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми, відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов`язків завжди є важливими й актуальними. Закон України «Про охорону дитинства» передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Згідно з ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Таким чином, відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов`язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів заявника або створення умов для здійснення ним особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановленні цим розділом.

Отже, захист порушених прав у зв`язку з не виконанням обов`язків та не прийняттям участі одним із батьків у вихованні дитини, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Отже, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради Броварського району Київської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 260,315,353,354 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовому представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клімушева Євгенія Володимировича до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради Броварського району Київської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя: Н.В. Писанець