Постанова

від 30.01.2024 по справі 300/6212/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6212/21 пров. № А/857/10628/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання: Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року щодо розгляду заяви про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №300/6212/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції Главач І.А., час ухвалення не вказано, місце ухвалення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту 31.05.2023),-

В С Т А Н О В И В:

22.05.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по справі № 300/6212/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про скасування розпорядження №16-к від 30.03.2021, поновлення на посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, за наслідками розгляду якої постановити ухвалу щодо визнання протиправною бездіяльність Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області щодо не виконання рішення суду у даній справі в частині виплати (стягнення) за рахунок бюджетних асигнувань Тлумацької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 1 653,62 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 297 943,31 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та постановити окрему ухвалу, у зв`язку із порушенням права позивача на отримання заробітної плати згідно Закону України «Про оплату» (ст.ст. 1, 13, 21), КЗпП України (ст. 235) і рішення суду від 23.05.2022 у даній справі і направити її ОСОБА_2 голові Івано-Франківської РДА начальнику військової адмсіністрації, голові комісії з реорганізації Богородчанської, Галицької, Рогатинської, Тисменицької та Тлумацької районних державних адміністрацій шляхом їх приєднання до Івано-Франківської РДА для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Заява обґрунтована тим, що 26.12.2022 представником ОСОБА_1 отримано виконавчі листи № 300/6212/21 від 26.12.2022 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Тлумацької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 1 653,62 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 297943,31 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказані виконавчі листи 06.04.2023 направлено до управління ДКСУ у Тлумацькому районі Івано-Франківської області та отриманно останнім 10.04.2023. Відтак, представником позивача 27.04.2023 скеровано до Управління Державної казначейської служби України у Тлумацькому районі Івано-Франківської області адвокатський запит з вимогою надати:

- інформацію про щомісячні надходження коштів одержувачу бюджетних коштів Тлумацької РДА за період з 01.06.2022 по 26.04.2023;

- інформацію про щомісячні видатки розпорядника бюджетних коштів Тлумацької РДА за період з 01.06.2022 по 26.04.2023;

- інформацію про стан виконання Управління Державної казначейської служби України у Тлумацькому районі виконавчих листів № 300/6212/21 ід 26.12.2022 та вказати, які саме дії вчинено Управлінням щодо їх виконання .

Листом від 10.05.2023 № 02-04/478 «Про надання інформації» надіслано відповідь на адвокатський запит, з якої вбачається, що ОСОБА_1 жодні кошти не перераховано.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року заяву представника позивача Булавинця М.М. в інтересах ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду по справі №300/6212/21, - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суть доводів апелянта зводиться до того, що вчиненням дій, спрямованих на реальне виконання рішення суду у даній справі свідчитиме на нібито звернення до Івано-Франківської ОДА з проханням про виділення коштів, а надання до суду письмових доказів на підтвердження дотримання Тлумацькою РДА процедури затвердження її кошторису на 2023 рік, яка визначена Бюджетним кодексом та Порядком.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що Тлумацькою РДА не додано як затвердженого на 2023 рік кошторису Тлумацької РДА, який погоджено Івано-Франківською ОДА, так і доказів того, що при його підготовці та затвердженні Тлумацька РДА довела до Івано-Франківської ОДА (як розпорядника коштів вищого рівня) інформацію про необхідність виділення коштів для виконання рішення суду, яке набрало законної сили ще 01.12.2022 року. Вказаним доводам судом першої інстанції не надано жодної оцінки, які і не вчинено дій на витребування вказаних документів у відповідача.

Вказане підтверджує, що Тлумацька РДА допустила бездіяльність за обставин, коли мала реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинна була це зробити при реалізації процедури підготовки, погодження та затвердження її кошторису на 2023 рік, але не зробила цього своєчасно і у встановлені законом строки. З урахуванням наведеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у ній та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справ слідує, що 26.12.2022 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи про стягнення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Тлумацької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 1 653,62 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 297 943,31 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як встановлено судом з матеріалів справи, пунктом 2 розпорядження від 20.02.2023 №28 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » зобов`язано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2021 по 23.05.2022 у розмірі 297 943, 31 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

06.04.2023 виконавчі листи від 26.12.2022 по справі №300/6212/21 направлено до Управління Державної казначейської служби України у Тлумацькому районі Івано-Франківаської області, які отримані останнім 26.04.2023.

В ході розгляду справи, встановлено, що Тлумацька РДА включена до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів за КРК 011300 та включена до мережі установ державного бюджету Івано-Франківської обласної державної адміністрації на 2023 рік за кодом відомчої класифікації видатків та кредитного бюджету (КВК) 779.

Матеріалами справи також підтверджуються звернення Тлумацької РДА з листами від 18.01.2023 №22/01-30/001 та від 01.05.2023 №3622/01-028/085 на ім`я голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації начальника військової адміністрації. Зокрема, у зверненні від 01.05.2023, просить виділити кошти на виконання рішення суду у справі №300/6212/21 на виплату судового збору 1 653,62 грн, витрат на правничу допомогу 5 000,00 грн та середнього заробітку за час вимушеного прогулу 297 943,31 грн.

Суд першої інстанції заяву залишив без задоволення з тих підстав, що відповідачем вживалися заходи до повного виконання рішення.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За змістом частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 383 КАС України передбачено можливість подання відповідної заяви особою-позивачем, на користь якої ухвалено рішення суду.

Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначено приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, що має наслідком винесення окремої ухвали в порядку статті 249 КАС України.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною 4 статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45) (надалі Порядок №845).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку №845 боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання; виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження»; стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 6 Порядку №845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач пода1є органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету). До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Згідно з пунктом 24 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Якщо боржник обслуговується централізованою бухгалтерією, зазначені документи подаються до органу Казначейства, в якому відкрито рахунки відповідної бюджетної установи, при якій створена така централізована бухгалтерія (далі - централізоване обслуговування боржника).

Відповідно до пункту 26 Порядку №845, безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Пунктом 28 Порядку №845 передбачено, що орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.

З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.

Відповідно до пункту 25 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника: за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України; із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору; поштових послуг під час здійснення переказу коштів із соціальних виплат, передбачених державним бюджетом на відповідний рік (у тому числі пенсій всіх видів та поштових послуг з доставки та виплати сум компенсаційних виплат); за видатками спеціального фонду відповідного бюджету на оплату праці та нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв; з рахунків із спеціальним режимом використання; за рахунок позик/грантів за міжнародними договорами; у випадку, встановленому абзацом другим пункту 30 цього Порядку.

У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як встановлено судом з матеріалів справи, пунктом 2 розпорядження від 20.02.2023 № 28 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » зобов`язано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2021 по 23.05.2022 у розмірі 297 943, 31 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

06.04.2023 виконавчі листи від 26.12.2022 по справі № 300/6212/21 направлено до Управління Державної казначейської служби України у Тлумацькому районі Івано-Франківаської області, які отримані останнім 26.04.2023.

В ході розгляду справи, встановлено, що Тлумацька РДА включена до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів за КРК 011300 та включена до мережі установ державного бюджету Івано-Франківської обласної державної адміністрації на 2023 рік за кодом відомчої класифікації видатків та кредитного бюджету (КВК) 779.

Матеріалами справи також підтверджуються звернення Тлумацької РДА з листами від 18.01.2023 № 22/01-30/001 та від 01.05.2023 № 3622/01-028/085 на ім`я голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації начальника військової адміністарції. Зокрема, у зверненні від 01.05.2023, просить виділити кошти на виконання рішення суду у справі № 300/6212/21 на виплату судового збору 1 653,62 грн, витрат на правничу допомогу 5 000,00 грн та середнього заробітку за час вимушеного прогулу 297 943,31 грн.

З урахуванням вище наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем вживалися до повного виконання рішення.

При цьому, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року щодо розгляду заяви про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №300/6212/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. І. Довга І. І. ЗапотічнийПовне судове рішення складено 09.02.2024