Постанова

від 01.02.2024 по справі 1340/4921/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 1340/4921/18 пров. № А/857/14796/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Горуцьке» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року (суддя Гулкевич І.З., ухвалене в м.Львові) у справі № 1340/4921/18 за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Горуцьке до Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, Миколаївської районної ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ПрАТ ВФ Україна про визнання протиправними та скасування рішень та розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

21.10.2018 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Горуцьке (надалі СТзОВ «Горуцьке») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, Миколаївської районної ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ПрАТ ВФ Україна та, з наведених в ньому підстав, просило визнати протиправним та скасувати рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області Про затвердження Генерального плану села Гірське від 27.11.2015 №9 в частині внесення земель власників земельних паїв у межі населеного пункту с. Гірське; визнати протиправним та скасувати рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж села Гірське від 23.12.2016 р №191 в частині внесення земель господарського двору в межі населеного пункту, а також в частині внесення земель власників земельних паїв в межі населеного пункту с. Гірське; визнати протиправним та скасувати розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Гірське Гірської сільської ради Миколаївського району від 29.03.2017 р №151 в частині внесення земель господарського двору в межі населеного пункту, а також в частині внесення земель власників земельних паїв в межі населеного пункту с. Гірське; визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської районної ради Львівської області №213 від 19.09.2017 р в частині затвердження Проекту землеустрою щодо зміни меж с. Гірське Гірської сільської ради в частині внесення земель господарського двору в межі населеного пункту, а також в частині внесення земель власників земельних паїв в межі населеного пункту с. Гірське.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, його оскаржив позивач СТзОВ «Горуцьке» подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 03.07.2023 року та постановити нове, яким позов задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції всупереч встановленого процесуальним законом обовязку доказування правомірності своїх рішень відповідачами, переклав цей обовязок на позивача, що призвело до помилкових висновків та неправильного вирішення спору по суті. Також апелянт вказав, що включенням в межі населеного пункту земель господарського двору та затвердженням генерального плану в існуючих параметрах порушено майнові права позивача на вільне та мирне користування земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення та інтерес щодо подальшого оформлення права власності на цю земельну ділянку як на колишній обєкт колективної власності, а на даний час обєкт спільної власності співвласників майнових паїв. Гірська сільська рада, яка була попередником Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області у доповненні до відзиву від 06.05.2019 року вказувала, що внаслідок включення земель господарських дворів до меж населеного пункту, сільрадою приймаються рішення про виділення цих земель на користь третіх осіб. Також матеріалами справи підтверджено неможливість нормального використання виробничих потужностей позивачем у разі внесення земель господарського двору у межі населеного пункту при існуючому генплані. Відтак вважає, що оскаржувані рішення порушують майнові права та інтереси СТзОВ «Горуцьке». Апелянт також зазначив, що цей генплан порушує вимоги будівельних та санітарних норм та правил.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні представник Миколаївської міської ради заперечив проти апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та просив залишити його без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи СТзОВ Горуцьке відповідно до його Статуту є підприємством створеним на засадах угоди громадянами України, юридичними особами шляхом об`єднання їх майнових, земельних паїв, власних коштів для підприємницької діяльності відповідно до Законів України Про господарські товариства, Про колективне сільськогосподарське підприємництво, Про підприємництво, Про підприємства в Україні, Про власність та іншого чинного законодавства України з метою одержання прибутку, нарощування виробництва сільськогосподарської та іншої продукції і товарів. Вказане товариство є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Статуту і Установчого договору.

Судом встановлено, що 13.06.2012 Гірська сільська рада Миколаївського району Львівської області прийняла рішення Про надання дозволу ПП УГП-ГРУП на розробку детального плану с. Гірське, яким вирішено : надати дозвіл приватному підприємству УГП-ГРУП на виконання робіт з розробки і виготовлення Генерального плану с. Гірське. Сільській раді профінансувати зазначені в п.1 видатки. Контроль за виконанням даного рішення покласти на сільського голову.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, 13 квітня 2014 року на загальносільському сході (конференції) жителів Гірської сільської ради, відбулося громадське обговорення проекту Генерального плану с. Гірське.

Листом від 04 листопада 2015 року №16-1459 Управління архітектури, містобудування та інфраструктурних проектів Львівської обласної державної адміністрації рекомендувало до затвердження Генеральний план с. Гірське.

В подальшому, рішенням 2-ї позачергової сесії 7-го демократичного скликання Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області №9 від 27.11.2015 р затверджено Генеральний план с. Гірське, Миколаївського району, Львівської області.

Згідно протоколу загальносільського сходу (конференції) жителів Гірської сільської ради від 10 липня 2016 року було проведено громадські слухання з питання зміни меж населеного пункту с. Гірське, та за результатами яких запропоновано внести в межі населеного пункту с. Гірське господарські двори сільськогосподарських підприємств загальною площею 22,645 га.

В подальшому, рішенням Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 04 вересня 2016 року №158 Про внесення в межі населеного пункту господарських дворів (пункт1), 10 чергова сесія 7 скликання вирішила внести в межі населеного пункту господарські двори с/г підприємств загальною площею 22,645 га.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП Геопроект-М було виготовлено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Гірське Миколаївського району Львівської області.

Вказаний проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Гірське Миколаївського району Львівської області в дальнішому був погоджений рішенням Гірської сільської ради від 23 грудня 2016 року №191 Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж села Гірське та розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації від 29.03.2017 р №151 Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Гірське Гірської сільської ради Миколаївського району.

Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області також було здійснено Державну землевпорядну експертизу проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Гірське Миколаївського району Львівської області, що підтверджується відповідним висновком №222 від 05.05.2017р..

Відтак, 19.09.2017 Миколаївська районна рада Львівської області на 13 сесії 8-го демократичного скликання прийняла рішення №213 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни межі с. Гірське Гірської сільської ради. Було внесено в межі населеного пункту с. Гірське земельні ділянки загальною площею 216,1707 га, та вилучено земельні ділянки загальною площею 10,2137 га, встановивши площу населеного пункту 642,0500 га.

Позивач не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані позивачем рішення відповідачів прийнятті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, порушень прав позивача не допущено.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст. ст. 10, 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Частиною першою статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Крім цього, частинами шостою-десятою статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності також визначено, що рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації; визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування; звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для міст Києва та Севастополя), щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту; повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами; забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня; узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах.

Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років.

Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Слід зазначити, що згідно ч.1 ст.12 Закону України Про основи містобудування, до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Отже, на момент прийняття оскаржуваних рішень, Гірська сільська рада була органом уповноваженим приймати рішення про затвердження генерального плану села Гірське.

Відповідно до частини першої, абзацу другого частини другої статті 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Як вже зазначалось судом, громадське обговорення проекту Генерального плану с. Гірське було здійснено на загальносільському сході (конференції) жителів Гірської сільської ради 13 квітня 2014 року, а Управління архітектури, містобудування та інфраструктурних проектів Львівської обласної державної адміністрації листом від 04 листопада 2015 року №16-1459 рекомендувало до затвердження Генеральний план с. Гірське.

В подальшому рішенням Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області 2-ї позачергової сесії 7-го демократичного скликання від 27.11.2015 р №9 затверджено Генеральний план с. Гірське, Миколаївського району, Львівської області.

Крім цього, як вже зазначалось, згідно протоколу загальносільського сходу (конференції) жителів Гірської сільської ради від 10 липня 2016 року було проведено громадські слухання з питання зміни меж населеного пункту с. Гірське, за результатами яких та обговорення конференцією запропоновано внести в межі населеного пункту с. Гірське господарські двори сільськогосподарських підприємств загальною площею 22,645 га. та рішенням Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 04 вересня 2016 року №158 Про внесення в межі населеного пункту господарських дворів, 10 чергова сесія 7 скликання вирішила (п.1 рішення) внести в межі населеного пункту господарські двори с/г підприємств загальною площею 22,645 га.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Гірською сільською радою було дотримано вимоги частини другої статті 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять жодних доказів, що сторона позивача була позбавлена можливості взяти участь в громадських слуханнях проекту Генерального плану села Гірське.

Разом з тим, слід зазначити, що затвердженим генеральним планом села Гірське не змінено площі земельної ділянки та функціонального призначення території господарських дворів, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна позивача.

Відповідно до ст. 173 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті; землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Також відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 174 ЗК України рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Частинами 3, 13 ст.46 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV Про землеустрій (далі - Закон № 858-IV в редакції чинній на час прийняття спірного рішення) визначено, що проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць включає: а) пояснювальну записку; б) завдання на виконання робіт; в) рішення про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць; г) посвідчені в установленому порядку копії генерального плану населеного пункту, рішень про його затвердження (у разі зміни меж населеного пункту); ґ) викопіювання із схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці (утворення), а у разі її відсутності - викопіювання із проекту формування територій сільських, селищних рад; д) викопіювання із кадастрових карт (планів) з відображенням існуючих (за їх наявності) та проектних меж адміністративно-територіальної одиниці; е) експлікація земель в існуючих (за їх наявності) та проектних межах адміністративно-територіальної одиниці; є) опис меж адміністративно-територіальних одиниць; ж) матеріали погодження проекту; з) матеріали виносу меж адміністративно-територіальних одиниць в натуру (на місцевість) з каталогом координат їх поворотних точок.

Складовою частиною проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту є перелік земельних ділянок державної власності (із зазначенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі та цільового призначення), які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч.6 ст.46 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл, селищ, міст розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Разом з тим відповідно до частин сьомої та восьмої статті 46 Закону № 858-IV, проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж району розробляється за рішенням відповідної районної ради, а у разі якщо районна рада не утворена - обласної ради. Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж. У разі розширення меж населеного пункту за рахунок території, яка не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Згідно ст.10 Земельного кодексу України до повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території району належить встановлення та зміна меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за загальним правилом повноваження відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо ухвалення рішень про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних розподіляються в залежності від виду адміністративно-територіального утворення.

Виключенням з цього правила є випадок коли відбувається розширення меж населеного пункту за рахунок території, яка не входить до складу відповідного району. В цьому випадку проект погоджується з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Разом з тим, законодавством встановлено обов`язок погоджувати проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці з сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж. У разі розширення меж населеного пункту за рахунок території, яка не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Гірське Миколаївського району Львівської області погоджений рішенням Гірської сільської ради від 23 грудня 2016 року №191 Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж села Гірське та розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації від 29.03.2017 р №151 Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Гірське Гірської сільської ради Миколаївського району.

В подальшому, Миколаївська районна рада Львівської області на 13 сесії 8-го демократичного скликання, 19.09.2017 прийняла рішення №213 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни межі с. Гірське Гірської сільської ради. Внесено в межі населеного пункту с. Гірське земельні ділянки загальною площею 216,1707 га, та вилучено земельні ділянки загальною площею 10,2137 га, встановивши площу населеного пункту 642,0500 га.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачами при винесенні оскаржуваних рішень були дотримані, вимоги наведених вище нормативно-правових актів.

Посилання апелянта на порушення будівельних норм при розробленні генерального плану є безпідставним, оскільки належних доказів в підтвердження таких фактів, зокрема будь-яких висновків, рішень органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду ним не надано.

Крім цього, доказів, які б свідчили, що генеральним планом населеного пункту с. Гірське змінено цільове призначення земель та їх функціонального використання матеріали справи не містять.

Колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те. що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, аст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржувані рішення відповідача прийнятті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, порушень прав позивача не встановлено, а відтак підставно відмовлено в задоволенні позову.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскарєжуване рішення суду без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Горуцьке» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у справі № 1340/4921/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 12.02.2024