Ухвала

від 08.01.2024 по справі 361/8449/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської областівід 14.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111130003361 від 25.09.2023.

Визначено вилучене майно, а саме: зернозбиральний комбайн марки «Glaas Lexion 760», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, негайно повернути ОСОБА_6 .

Організацію виконання ухвали та контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме: комбайн марки «Glaas Lexion 760», реєстраційний номер НОМЕР_2 , посилаючись на те, що оскаржувана ухвала

---

Справа № 361/8449/23 Слідчий суддя - ОСОБА_7

Апеляційне провадження № 11-сс/824/60/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю висновків слідчого судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Прокурор та власник майна ОСОБА_6 у судове засідання повторно не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином та клопотань про відкладення судового розгляду не подавали.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора та власника майна, які не прибули в судове засідання.

Дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана прокурором апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023111130003361 від 25.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що група невстановлених досудовим розслідуванням осіб самовільно зайняла земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221285600:04:001:0002; 3221285600:04:001:0003; 3221285600:04:008:0006; 3221285600:05:015:0005.

Згідно даних протоколу огляду місця події, проведеного 07.11.2023р. на відкритій ділянці місцевості за координатами 50.687970, 31.2135510 виявлено та вилучено зернозбиральний комбайн марки «Glaas Lexion 760» для збирання кукурудзи, із причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Постановою слідчого СВ Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 від 08.11.2023 вищевказаний зернозбиральний комбайн марки «Glaas Lexion 760» визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12023111130003361 від 25.09.2023р.

08.11.2023 прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області із клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, вилучене 07.11.2023 в ході огляду місця події, а саме: комбайн марки «Сlaas Lexion 760», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ "Велгес", з позбавленням права відчуження, користування та розпорядження.

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Обґрунтовуючи в клопотанні підстави для накладення арешту на вилучену сільськогосподарську техніку - комбайн, прокурор зазначив, що його арешт необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки вказаний комбайн є знаряддям та предметом злочину, та може бути втрачений, пошкоджений чи зникнути.

Разом з тим, не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовим доказом вилучений 07.11.2023 в ході огляду місця події комбайн марки «Сlaas Lexion 760», реєстраційний номер НОМЕР_1 , прокурором на даній стадії досудового розслідування не доведено таку мету арешту даного рухомого майна, як збереження речових доказів.

Надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 197-1 КК України, не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що вилучений комбайн марки «Сlaas Lexion 760», реєстраційний номер НОМЕР_1 є знаряддям або предметом вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, був об`єктом кримінально протиправних дій або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У клопотанні не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання зазначеного рухомого майна.

Крім того, як вірно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, дані протоколу огляду місця події від 07.11.2023, в ході якого було вилучено комбайн, не містять відомостей про те, які саме земельні ділянки були об`єктом огляду, натомість у протоколі вказано лише координати їх місцезнаходження: 50.6891480, 31.2067960 та 50.6879720, 31.2135510.

Також, колегія суддів звертає увагу, що прокурором під час звернення із клопотанням про арешт майна не дотримано вимоги п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки не надано документів на підтвердження права власності на майно, що належить арештувати, натомість зазначено у клопотанні, що вилучений комбайн належить на праві власності ТОВ "Велгес".

У той же час, яким убачається із даних наявного у справі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, комбайн зернозбиральний марки «Сlaas Lexion 760», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_6 та матеріали судового провадження не містять відомостей про причетність вказаної особи до обставин кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 197-1 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.

На переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Крім того, звертаючись із клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, прокурор не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника такого майна потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

Таким чином, на переконання колегії суддів, арешт на комбайн зернозбиральний марки «Сlaas Lexion 760», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_6 , не може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 залишити без задвоолення, а ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2023 року, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3