Ухвала

від 17.01.2024 по справі 756/10102/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12022100050001983 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 листопада 2022 року, ухвалений щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 22.06.2022 року вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді арешту строком на 2 місяці, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6

та його захисника - ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а :

Згідно з вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21 листопада 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України та, із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вирком, суд частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22.06.2022, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) день.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в строк відбутого ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі суд зарахував строк його попереднього ув`язнення в період з 11.09.2022 (момент фактичного затримання) по 13.09.2022 (момент звільнення з-під варти), а також в період з 21.11.2022 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цим же вироком судом вирішено питання щодо речових доказів.

Як встановлено вироком суду, в умовах воєнного стану, (введеного на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05:30 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб), 11.09.2022 приблизно о 09:47, ОСОБА_6 перебував у приміщенні супермаркету «СІЛЬПО» у місті Києві (вул. Маршала Малиновського, 5), де в нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, належного ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (ЄДРПОУ 40720198), вчиненого повторно в умовах воєнного стану.

Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, того ж дня в той же час ОСОБА_6 у приміщенні вказаного супермаркету умисно з корисливих мотивів шляхом вільного доступу, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв зі стелажів товар, належний ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», та сховав його в пазуху куртки, яка була одягнена на ньому, а саме:

- сирок «Яготинський з курагою 10% флоу-пак, 200 г» (арт. 799788), у кількості 2 шт., вартістю за 1 одиницю 36, 99 грн. (без урахування ПДВ), на суму 73, 98 грн. (без урахування ПДВ);

- сирок «Яготинський з родзинками 9% флоу-пак, 200 г» (арт. 799789), у кількості 2 шт., вартістю за 1 одиницю 37, 24 грн. (без урахування ПДВ), на суму 74, 48 грн. (без урахування ПДВ).

Пройшовши повз торгівельні каси та антикрадіжні рамки, не оплативши за вказаний товар, ОСОБА_6 швидко направився до виходу з супермаркету, утримуючи викрадений товар при собі, однак такі дії останнього були помічені охоронцем, котрий з метою з`ясування обставин щодо можливого заволодіння майном, належного ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», намагався зупинити ОСОБА_6 .

У свою чергу ОСОБА_6 , розуміючи, що його злочинні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно в умовах воєнного стану, викриті охоронцем супермаркету та не носять таємний характер, не припинив вчинення злочину та, тримаючи при собі викрадений товар, що належить ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», ігноруючи прохання охоронця зупинитися, переслідуючи мету наживи та особистого збагачення, почав втікати від охоронця супермаркету та за його межами був затриманий охоронцем. Виконавши всі дії, які ОСОБА_6 вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак свій злочинний умисел до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, так як його злочинні дії були припинені охоронцем магазину.

Внаслідок вчинення злочину, у разі доведення його до кінця, ОСОБА_6 міг спричинити майнову шкоду ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», на загальну суму 148, 46 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, з доповненнями до неї, в якій просить змінити вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 листопада 2022 року та призначити йому більш м`яке покарання, не пов`язане з триманням під вартою.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 посилається на те, що він повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, сприяв слідству, щиро розкаявся у вчиненому, вчинив злочин внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин.

Крім того, апелянт просить звернути увагу на те, що хоча судом першої інстанції, відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують його покарання, визнано його щире каяття, повне визнання винуватості у вчиненні злочину, а також вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, проте не враховано, що він має дружину, з якою хоча офіційно розлучені, проте проживають разом, однією сім`єю, на утриманні має двох дітей, зазначає, що від злочину тяжких наслідків не настало, а викрав він продукти харчування, у зв`язку з чим, апелянт просить пом`якшити покарання, призначене йому за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21.11.2022 року, не пов`язане з його триманням під вартою.

На думку апелянта, суд першої інстанції під час судового провадження та постановлення вироку допустив однобічність судового розгляду, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину, яке за своїм видом та розміром явно є несправедливим, внаслідок суворості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив залишити вирок суду без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у скоєнні закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно в умовах воєнного стану, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким, у тому числі обвинуваченим, не оспорювалися.

Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і правова кваліфікація дій ОСОБА_6 , не є предметом апеляційного розгляду, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої обвинуваченим апеляційної скарги, а саме в межах призначеного йому покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував: характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що останній раніше судимий, судимості не зняті та непогашені у встановленому законом порядку, на спеціальному обліку у лікаря-психіатра не перебуває, водночас з 11.07.2005 року перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом; з вищою освітою, розлучений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, має офіційне місце реєстрації та проживання у м. Києві, за місцем проживання характеризується формально посередньо, на момент вчинення злочину працював неофіційно, вантажником на ринку.

Обставинами, що, згідно ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнав його щире каяття та повне визнання вини у скоєному, а також вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.

При цьому, як зазначено у вироку, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, вину у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, добровільно сприяв органу досудового розслідування в установленні обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що свідчить про наявність у кримінальному провадженні обставини, що пом`якшує покарання, - «щире каяття та повне визнання своєї винуватості у вчиненні злочину».

Можливість визнання обставиною, що пом`якшує покарання винної особи, - «вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин» судом обґрунтована тим, що особа знаходиться під виливом відповідних негативних зовнішніх чинників (тяжких особистих, сімейних чи інших обставин), які здійснюють тиск на свідомість та волю особи, обмежуючи свободу вибору варіанту поведінки, та схиляють до вчинення суспільно небезпечного діяння.

Крім того, як зазначає суд, наявність цієї обставини свідчить, як правило, про випадковість злочину, про відсутність у винного антисоціальних установок. У такому разі поєднання несприятливих для особи обставин фізичного, матеріального або морального характеру, що негативно впливають на основні умови її життя, заподіюють особі страждання, негативно впливають на її психіку, можуть викликати у неї стан розпачу, надмірну дратівливість, що не сприяє належному здійсненню самоконтролю поведінки, послаблюють волю особи, знижують її опірність негативним умовам, підсилюють роль ситуативних моментів.

Судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 після звільнення з місць позбавлення волі тривалий час не міг працевлаштуватися, оскільки мав судимість за вчинення корисливих злочинів. На момент вчинення злочину за цим вироком він хоча й неофіційно, однак працював вантажником на ринку Мінському в Оболонському районі. Того дня він зайшов до магазину, при цьому грошей взагалі не мав, оскільки роботодавець не виплатив йому заробітну плату за виконану роботу, востаннє він їв за два дні до події, хотів їсти, а тому він вирішив таємно вкрасти сирки.

З огляду на викладене, суд першої інстанції визнав, що поєднання несприятливих для обвинуваченого обставин матеріального характеру (відсутність заробітку, негативні життєві умови, складне матеріальне становище, безробіття) негативно вплинули на психіку ОСОБА_6 , викликавши стан розпачу та послабивши волю останнього, знизили його опірність негативним умовам і підсилили роль ситуативного моменту, що свідчить про наявність у кримінальному провадженні обставини, що пом`якшує покарання, - «вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин».

Обставиною, що, згідно ст. 67 КК України, обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочинів.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд першої інстанції дійшов до висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, відповідно до санкції ч. 4 ст. 186 КК України.

Враховуючи наведені вище обставини, а також те, що ОСОБА_6 вчинив закінчений замах на злочин у сукупності з розміром матеріальної шкоди, яку останній міг спричинити у разі доведення злочину до кінця, та те, що предметом злочину стали не алкогольні напої та/або дороговартісні продукти харчування, а звичайні продукти харчування, вартість яких відповідає дрібній крадіжці, суд першої інстанції визнав їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, які в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого, свідчать про можливість призначення основного покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі за санкцією вказаної норми КК України, оскільки, на переконання суду, покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з його реальним відбуванням буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень відповідно до мети покарання, визначеної ч. 2 ст. 50 КК України.

Приймаючи до уваги наведені у вироку мотиви призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для призначення ОСОБА_6 покарання за інкримінований йому злочин, із застосуванням положень ст. 69 КК України, а саме нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 186 цього Кодексу.

Разом з тим, виходячи з тих мотивів, якими керувався суд першої інстанції, в тому числі принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також конкретних обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що мета покарання, передбачена ч. 2 ст. 50 КК України, в даному випадку, може бути досягнута протягом меншого за розміром строку покарання, в порівнянні з тим, який визначений вироком суду, а тому вважає можливим пом'якшити призначене ОСОБА_6 покарання, як за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, так і остаточне покарання за сукупністю вироків, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 71 цього Кодексу.

У зв'язку з цим, за наслідками розгляду апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів вважає необхідним ухвалити рішення, яким вказану скаргу задовольнити частково; вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 листопада 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 змінити в частині призначеного покарання, а саме пом`якшити призначене йому покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, до двох років позбавлення волі та, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням вимог ст. 72 цього Кодексу, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року, визначивши ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки і 1 (один) день,а в решті оскаржуваний вирок залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 листопада 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 змінити в частині призначеного йому покарання.

Пом'якшити призначене ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, до 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року, та визначити ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки і 1 (один) день.

У решті вирок суду щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала Київського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

---

---

---

( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )

Номер справи : 756/10102/22

Номер провадження : 11-кп/824/524/2024

Категорія: ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_9

Доповідач - суддя ОСОБА_1