Ухвала

від 12.02.2024 по справі 755/17727/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/17727/23

Провадження № 11-кп/824/2825/2024 Доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року суддя судової палати у кримінальних справах Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , розглянувши апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року затверджено угоду про визнання винуватості від02 листопада 2023 року між прокурором ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12022000000000336 від 28.04.2022 року; ОСОБА_7 визнано винною та призначено їй покарання:

-за ч.2 ст.255 КК України, із застосуванням ст.69 КК України - у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

-за ч.5 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України - у виді 5 /п?яти/ років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст.70 КК України призначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Затверджено угоду про визнання винуватості від 03 листопада 2023 року між прокурором ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12022000000000336 від 28.04.2022 року; ОСОБА_8 визнановинною та призначено покарання:

-за ч.2 ст.255 КК України, із застосуванням ст.69 КК України - у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

-за ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України - у виді 5 /п?яти/ років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст.70 КК України призначено ОСОБА_8 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Затверджено угоду про визнання винуватості від06 листопада 2023 року між прокурором ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12022000000000336 від 28.04.2022 року; ОСОБА_9 визнати винною та призначено покарання:

-за ч.2 ст.255 КК України, із застосуванням ст.69 КК України - у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

-за ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України - у виді 5 /п?яти/ років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст.70 КК України призначено ОСОБА_9 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, захисником обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокатом ОСОБА_3 , представником потерпілого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 подано апеляційні скарги.

Перевіривши подані апеляційні скарги, приходжу до висновку, що вони підлягають поверненню особам, які їх подали.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства - є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Статтею 394 КПК України встановлені особливості оскарження окремих судових рішень, у тому числі і вироків суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим, зокрема у ч.4 ст. 394 КПК України передбачено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Отже, вказаними нормами кримінального процесуального закону України встановлено підстави оскарження вироку суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості та вичерпний перелік осіб, які можуть звернутись з апеляційною скаргою на вказаний вирок.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 03 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року матеріали кримінального провадження №12022000000000336 у частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.5 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190 КК України - виділено в окреме провадження.

Така ухвала мотивована тим, що досягнення згоди на укладення угоди відбулось не з усіма обвинуваченими у кримінальному провадженні, а лише з обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , відтак згідно з ч.8 ст.469 КПК України є підстави для ухвалення рішення про виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження №12022000000000336 у частині обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .

Вироком Дніпровського районного суду від 30 листопада 2023 року затверджено угоду про визнання винуватості у виділеному провадженні між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Таким чином, даний вирок, може бути оскаржений лише обвинуваченими, яких він стосується, з підстав, визначених п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України та прокурором, з підстав встановлених п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК України.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що оскаржуваний вирок порушує права ОСОБА_10 не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. ст. 17 і 90 КПК України висновки, які зроблені у вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 15.11.2023 року не мають преюдиціального значення у ході судового розгляду та ухвалення судового рішення щодо ОСОБА_2 . Зміст оскаржуваного вироку дає підстави стверджувати те, що він не містить інформації, яка прямо дискредитує ОСОБА_2 , порушує принцип презумпції невинуватості щодо останнього чи будь-яким іншим чином порушує його права та обов`язки.

При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи наявні розписки потерпілих у кримінальному провадження, з яких вбачається, що потерпілі не заперечують проти укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадження № 12022000000000336 від 28.04.2022 року.

Зокрема, в наданих до апеляційного суду матеріалах міститься розписка потерпілого ОСОБА_4 , з якої слідує, що він не заперечує та надає згоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими (а.с. 189 т. 2).

Таким чином, потерпілий ОСОБА_11 , інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_5 , не є стороною угод про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими, та не відносяться до тих осіб, яким надано право оскаржувати вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, а тому у потерпілого та його представника відсутні правові підстави на оскарження в апеляційному порядку вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

За таких обставин та у відповідності до п.2 ч.3 ст. 399 КПК України апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 підлягають поверненню апелянтам.

Керуючись ст.399 КПК України, суддя, -

ухвалив :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 - повернути особі, яка її подала.

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 - повернути особі, яка її подала.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Кримінального касаційного суду протягом трьох місяців.

Суддя Київського

апеляційного суду ОСОБА_1