Ухвала

від 29.02.2024 по справі 755/17727/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 755/17727/23

провадження № 51-1130ск24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року про повернення апеляційної скарги на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,

встановив:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року затверджено угоду про визнання винуватості від 02 листопада 2023 року

між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12022000000000336 від 28 квітня 2022 року; ОСОБА_6 визнано винуватою та призначено їй покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 255 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням ст. 69 КК - на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК - на строк 5 років без конфіскації майна. Відповідно до ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі

на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено

від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

Цим же вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 03 листопада

2023 року між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_7

у кримінальному провадженні № 12022000000000336 від 28 квітня 2022 року;

ОСОБА_7 визнано винуватою та призначено покарання у виді позбавлення волі:

за ч. 2 ст. 255 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна; ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК - на строк 5 років без конфіскації майна. Відповідно до ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

Також цим вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 06 листопада 2023 року між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_8

у кримінальному провадженні № 12022000000000336 від 28 квітня 2022 року;

ОСОБА_8 визнати винуватою та призначено покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 255 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна; ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК - на строк 5 років без конфіскації майна. Відповідно до ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання

з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 повернуто особі, яка її подала.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що адвокат ОСОБА_4 не погоджується

із зазначеною ухвалою апеляційного суду та порушує питання про її перегляд

в касаційному порядку.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги

та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав

для задоволення скарги немає.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст. 393 КПК. Згідно

з п. 10 ст. 393 КПК апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, передбачених ст. 394 КПК.

Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди; 2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати ККС ВС у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19 суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.

Як убачається зі змісту касаційної скарги та копії оскарженого судового рішення,

адвокат ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою

в інтересах ОСОБА_5 на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Як зазначив апеляційний суд в оскарженій ухвалі, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва

від 15 листопада 2023 року матеріали кримінального провадження

№ 12022000000000336 у частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК виділено в окреме провадження.

Така ухвала мотивована тим, що досягнення згоди на укладення угоди відбулось

не з усіма обвинуваченими у кримінальному провадженні, а лише з обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , відтак згідно з ч. 8 ст. 469 КПК є підстави для ухвалення рішення про виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження № 12022000000000336 у частині обвинувачення ОСОБА_6 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_7 .

Вироком Дніпровського районного суду від 30 листопада 2023 року затверджено угоду про визнання винуватості у виділеному провадженні між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Таким чином, як слушно вказав апеляційний суд у рішенні, зазначений вирок може бути оскаржений лише обвинуваченими, яких він стосується, з підстав, визначених п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК, та прокурором, з підстав встановлених п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК.

При цьому суд, як убачається з копії оскарженої ухвали, навів також правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03 березня 2016 року (справа

№ 5-347кс15), згідно якого конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою

в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК, за умови,

що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі

до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК.

Разом із тим, апеляційний суд доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що вирок суду від 30 листопада 2023 року порушує права останнього, визнав безпідставними, зазначивши,

що відповідно до положень ст. 62 Конституції України, статей 17 і 90 КПК висновки, які зроблені у вказаному вироку, не мають преюдиціального значення у ході судового розгляду та ухвалення судового рішення щодо ОСОБА_5 ; зміст оскаржуваного вироку дає підстави стверджувати те, що він не містить інформації, яка прямо дискредитує ОСОБА_5 , порушує принцип презумпції невинуватості щодо останнього чи будь-яким іншим чином порушує його права та обов`язки.

Отже, суд апеляційної інстанції повернув апелянту його касаційну скаргу, оскільки

ОСОБА_5 не є стороною затвердженої угоди про визнання винуватості

між прокурором та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; крім того, у тексті вироку немає згадки про ОСОБА_5 , будь-які питання щодо його прав та обов`язків при ухваленні вироку судом не вирішувалися.

Таким чином, апеляційний суд, дійшовши висновку про те, що в апеляційній скарзі

не наведено переконливих даних стосовно того, що вказаний вирок може стосуватися прав, свобод чи інтересів саме ОСОБА_5 , обґрунтовано повернув апелянту

на підставі ч. 3 ст. 399 КПК його апеляційну скаргу як особі, яка не має права її подавати на вирок суду від 30 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та

ОСОБА_8 .

З огляду на наведене, а також зважаючи на те, що обґрунтування касаційної скарги адвоката ОСОБА_4 не містить доводів, які викликають необхідність перевірки

їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та доданої копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, зокрема,

з огляду на те, що у тексті вироку немає згадки про ОСОБА_5 , будь-які питання щодо його прав та обов`язків при ухваленні вироку судом не вирішувалися, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити адвокату ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою, поданою в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року про повернення апеляційної скарги

на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року щодо

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3