Постанова

від 14.10.2024 по справі 755/17727/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 755/17727/23

провадження № 51-1130км24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 ( у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року затверджено угоди про визнання винуватості, укладені між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у кримінальному провадженні №12022000000000336 від 28 квітня 2022 року та визнано винуватими:

ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст.190 Кримінального кодексу України (надалі - КК) і призначено їй покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 255 КК України, із застосуванням ст. 69 КК на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна, за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України - на строк 5 років без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 70 КК призначено ОСОБА_9 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням із визначенням іспитового строку тривалістю 3 роки і покладено обов`язки, визначені ст. 76 згаданого Кодексу.

ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК і призначено їй покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 255 КК із застосуванням ст. 69 КК на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК - на строк 5 років без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 70 КК призначено ОСОБА_10 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням із визначенням іспитового строку тривалістю 3 роки і покладено обов`язки, визначені ст. 76 згаданого Кодексу.

ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК і призначено їй покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 255 КК із застосуванням ст. 69 КК на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК - на строк 5 років без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 70 КК призначено ОСОБА_11 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням із визначенням іспитового строку тривалістю 3 роки і покладено обов`язки, визначені ст. 76 згаданого Кодексу.

Київський апеляційний суд ухвалою від 12 лютого 2024 року повернув апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_13 та представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник потерпілого просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у цьому суді.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив підстав апеляційного оскарження і не звернув уваги на те, що угоди про визнання винуватості були укладені з порушеннями глави 35 КПК.

Водночас касатор зазначає, що потерпілий ОСОБА_6 не давав згоди на укладення угоди про визнання винуватості.

На переконання адвоката, апеляційний суд постановив ухвалу, залишивши поза увагою норми КПК, які гарантують право на апеляційне оскарження, а отже, ця ухвала не відповідає вимогам ст. 370 КПК.

Позиції учасників судового провадження

У письмових запереченнях прокурор ОСОБА_5 вважає касаційну скаргу необгрунтованою та просив закрити касаційне провадження, оскільки потерпілий ОСОБА_6 не уповноважував адвоката ОСОБА_8 оскаржувати вирок суду першої інстанції та подавати касаційну скаргу.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 не підтримав подану в його інтересах касаційну скаргу, категорично наголошував на тому, що не уповноважував адвоката ОСОБА_8 оскаржувати судові рішення у даному кримінальному провадженні, прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги, вважаючи її необґрунтованою.

Мотиви Суду

За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Главою 35 КПК встановлено особливості порядку кримінального провадження на підставі угод.

Згідно з ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

За приписами пунктів 1, 2 ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Положеннями ч. 4 ст. 469 цього Кодексу визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Суд зобов`язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з`ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх (ч. 6 ст. 474 КПК).

Апеляційний суд, беручи до уваги розписку потерпілого ОСОБА_6 , з якої видно, що він не заперечує та надає згоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими, дійшов висновку, що він не є стороною угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими, та не відноситься до тих осіб, яким надано право оскаржувати вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, а тому у потерпілого та його представника відсутні правові підстави на оскарження в апеляційному порядку вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року.

У зв`язку з цим суддя суду апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу представника потерпілого на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК.

Із такою позицією погоджується і колегія суддів, адже під час касаційного розгляду потерпілий ОСОБА_6 підтвердив надання ним прокурору письмової згоди на укладення угоди про визнання винуватості.

Більше того, зважаючи на висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, викладений у постанові від 22 лютого 2021 року у справі № 481/1754/18, колегія суддів враховує позицію потерпілого, який не підтримав касаційну скаргу свого представника з мотивів неузгодженості позицій.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_8 не навів переконливих доводів, які би спростовували правильність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду, та ставили під сумнів законність цього рішення.

Отже, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року про повернення апеляційної скарги залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_14