Рішення

від 13.02.2024 по справі 211/6170/23

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/6170/23

Провадження № 2/211/195/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 лютого 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Данилової О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», про визнання договору купівлі-продажу дійним та визнання права власності на нерухоме майно, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійним та визнання права власності на нерухоме майно, де третьою особою вказала Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву». В обґрунтування позову зазначила, що 19 вересня 1992 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, від якого народилося четверо дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Шлюб між ними було розірвано 15 вересня 2011 року, однак після розірвання шлюбу у них народилася п`ята дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Під час перебування у шлюбі за кредитні кошти Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» виконавчим комітетом Криворізької міської ради 25 травня 2003 року їх сім`ї, як багатодітній, була виділена п`ятикімнатна квартира по АДРЕСА_1 . Право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 , таким чином і всі зобов`язання по кредитній угоді та утриманню житла покладено на відповідача. Договір укладався відповідачем у період шлюбу та і інтересах сім`ї, однак з 2002 року по теперішній час відповідач жодним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитною угодою та взагалі не займався утриманням житла, не здійснював оплату за надані послуги, тому всі платежі, у тому числі й виплата кредиту, здійснювались виключно позивачем. Після розлучення вона запропонувала ОСОБА_2 викупити права на зазначений об`єкт нерухомості та, попередньо узгодивши суму грошових коштів, за яку ОСОБА_2 погодиться переоформити на неї право власності на квартиру, вона передала йому 10000,00 доларів США, що підтверджується розпискою від 10 травня 2012 року. Однак, незважаючи на отримані кошти, відповідач виконувати умови щодо передачі їй у власність їх спільної квартири відмовляється. Також рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено та визнано за кожним з них в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності по 1/2 частці за кожним на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Тому позивач ОСОБА_1 просить суд визнати договір купівлі-продажу 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 укладеним; визнати за нею право власності на спірну 1/2 частку вказаної квартири; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого нею судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2023 року позовну заяву було залишено без руху з пропозицією усунути недоліки.

25 жовтня 2023 року позивачем було усунуто недоліки частково та ухвалою суду від 26 жовтня 2023 року позовну заяву було залишено без руху повторно з пропозицією усунути недоліки.

08 листопада 2023 року позивач усунула недоліки та ухвалою суду від 09 листопада 2023 року прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження вказану цивільну справу та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11 січня 2024 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача адвокат Прохоров О.О. надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням, не повідомив причини неявки, відзиву не подав.

Третя особа Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», в особі керівника управління Пліс Н.В., звернулася до суду з письмовими поясненнями, згідно яких просить суд розглянути справу без участі повноважного представника Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжного житловому будівництву», та вирішити спір відповідно до чинного законодавства України на розсуд суду.

Суд, враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й у статті 321 ЦК України.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 з 19 вересня 1992 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають чотирьох повнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та малолітнього сина, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 9 копія свідоцтва про шлюб, а.с. 17-22 копія рішення).

Шлюб між ними було розірвано 15 вересня 2011 року (а.с. 17-22 копія рішення).

24 грудня 2002 року між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі - Фонд) та сім`єю в особі ОСОБА_2 (далі - позичальник) було укладено кредитну угоду № 12МК, відповідно до пункту 1.1. якої згідно з умовами Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла, затвердженого постановою КМУ від 29.05.2001 № 584, Фонд від імені держави надав позичальнику прямий адресний (цільовий) кредит у усім 107 178,00 грн. терміном повернення 30 років з дати укладення кредитної угоди (а.с. 10-12, а.с. 14 копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а.с.15 копія технічного паспорту).

Згідно з п. 1.2 угоди, кредит цією угодою надавався на будівництво (реконструкцію) житла загальною площею 128 кв.м., згідно з проектом за адресою: АДРЕСА_2 .

26 липня 2003 року на виконання умов угоди між фондом та позичальником, було укладено договір застави житлової квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за № 6556 (а.с. 17-22).

Відповідно до розписки від 10 травня 2012 року ОСОБА_2 погодився переоформити на ОСОБА_3 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , а остання передала йому 10000,00 доларів США та відмовилась від аліментів, а відповідач відповідно отримав вказані кошти (а.с. 23 копія розписки).

27 березня 2017 року укладено між Фондом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 додатковий договір №3 до Кредитної угоди від 24 грудня 2002 року № 12МК, відповідно до умов якого позичальник (відповідач) передав усі права та обов`язки за Кредитною угодою від 24.12.2002 №12МК новому позичальнику (позивачу), а позивач прийняла від відповідача усі права та обов`язки за вказаною угодою (а.с. 17-22).

17 вересня 2021 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , набувши після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка ОСОБА_10 (а.с. 8 копія свідоцтва про шлюб).

Крім того, позивачем 21 листопада 2021 року укладено з Фондом Додаткову угоду №4 до Кредитної угоди від 24 грудня 2002 року № 12МК, відповідно до умов якого сторони уточнили реквізити сторін (а.с. 13 копія угоди).

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2023 року у справі №211/980/22 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково та визнано за кожним з них в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності по 1/2 частці за кожним на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині в задоволенні позову відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав для відступу від рівності часток (а.с. 17-22 копія рішення).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2023 року залишено без змін.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказує на те, що ОСОБА_2 , незважаючи на отримані кошти від неї, ухиляється від виконання цивільно-правових обов`язків, які полягають в нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , тому вона вимушена звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Суд не може погодитися з твердженням позивача, що правові відносини, які склалися між позивачем та відповідачем внаслідок укладення розписки 10 травня 2012 року, є договором купівлі-продажу з огляду на таке.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) подавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно із ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

У ч. 2, ч. 4 ст. 639 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Правові наслідки недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору визначені у ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, згідно вимог якої такий договір є нікчемним.

Згідно із ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, судом встановлено, що договір купівлі-продажу підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, тому посилання позивача на ч. 2 ст. 220 та на ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України не є вірним. Також з тексту розписки не вбачається, що між сторонами у справі укладається договір купівлі-продажу, скоріш за все обумовлюється обов`язки сторін щодо подальшої сплати кредиту та вирішується питання щодо звільнення від сплати аліментів. Крім того, у розписці відповідачем ОСОБА_2 вказано, що він переоформить 1/2 частку квартири на позивача ОСОБА_11 після виплати останньою кредиту на квартиру. Доказів того, що позивач погасила кредитні зобов`язання суду не надано.

Також треба зауважити, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові у справі №211/980/22 зазначив: «Отже, у разі невиконання зобов`язання по поверненню предмету позики настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За таких обставин, передання спірної квартири у власність позивачки на підставі розписки від 10 травня 2012 року шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на квартиру в порядку поділу спільного сумісного майна, є неналежним способом захисту прав позивача, оскільки такі вимоги мають бути пред`явлені шляхом зобов`язання відповідача виконати договір позики».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 , оскільки передання 1/2 частки спірної квартири у власність позивача на підставі розписки від 10 травня 2012 року шляхом пред`явлення позову про визнання договору купівлі-продажу дійним та визнання права власності на нерухоме майно, є неналежним способом захисту прав позивача, оскільки такі вимоги мають бути пред`явлені шляхом зобов`язання відповідача виконати договір позики.

Судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

На підставівикладеного такеруючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 247, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13 лютого 2023 р.

Суддя Д.М. Ніколенко