Постанова

від 07.02.2024 по справі 638/18193/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/18193/17 Головуючий суддя І інстанції Цвіра Д. М.

Провадження № 22-ц/818/418/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2023 року, по справі № 638/18193/17, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Харківської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої протиправними діями посадових осіб Харківської міської ради,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Харківської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої протиправними діями посадових осіб Харківської міської ради.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкові Шестака О.І. від 07 грудня 2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкові від 02 червня 2020 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

16 січня 2023 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про відмову від частини позивних вимог за п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, в якій він відмовився від частини заявлених раніше позовних вимог, а саме:

- стягнення матеріальної (майнової) шкоди в розмірі 7418100 грн. реальна ринкова вартість усієї земельної ділянки по АДРЕСА_1 ;

- стягнення матеріальної (майнової) шкоди в розмірі 845954 грн. упущена вигода від неможливості використання земельних ділянок.

При цьому, позивач просив залишити для розгляду позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів:

- матеріальної (майнової) шкоди в розмірі 162750 грн. упущена вигода у зв`язку з неможливістю здавати в оренду гараж;

- моральної шкоди в розмірі 8000000 грн.

Та просив суд стягнути з відповідача на користь позивачів вартість зруйнованого відповідачем гаража на садовій ділянці АДРЕСА_2 і огорожі двох садових ділянок за адресою: АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 у розмірі загалом 419513,00 грн.

Представник відповідача просив клопотання задовольнити частково, проти прийняття відмови від частини позовних вимог не заперечував, проти задоволення пункту 2 заяви ОСОБА_1 про відмову від частини позивних вимог заперечував, та зазначив, що в пункті 2 заяви позивача про відмову від частини позивних вимог, в якій останнім зазначено про стягнення з відповідача вартості зруйнованого ним гаража на садовій ділянці АДРЕСА_2 і огорожі двох садових ділянок за адресою: АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 у розмірі загалом 419513 грн., фактично йдеться мова, з урахуванням неодноразових уточнень позивачем позовних вимог, про збільшенням розміру позовних вимог, що на даній стадії судового розгляду не передбачено.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2023 року було прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від частини позовних вимог про стягнення з відповідача: матеріальної (майнової) шкоди в розмірі 7418100 грн. реальна ринкова вартість усієї земельної ділянки по АДРЕСА_1 , та стягнення матеріальної (майнової) шкоди 845954 грн. упущена вигода від неможливості використання земельних ділянок.

В прийнятті заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості зруйнованого ним гаража на садовій ділянці АДРЕСА_2 і огорожі двох садових ділянок за адресою: АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 у розмірі загалом 419513,00 грн. було відмовлено.

13.01.2023 представником позивача через канцелярію суду подано заяву про закриття провадження у справі, якою просила:

-закрити провадження у справі № 638/18193/17 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Харківської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди;

- судові витрати покласти на Позивачів.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.06.2020 у справі № 638/13288/14-ц в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради про стягнення ринкової вартості земельної ділянки в розмірі 6 698 600 грн., станом на листопад 2019 року; стягнення упущеної вигоди у зв`язку з неможливістю використання ним земельних ділянок в розмірі 846 792 грн.; стягнення упущеної вигоди у зв`язку з неможливістю здавати в оренду гараж в розмірі 162 750 грн.; стягнення різниці між вартістю огорожі ділянок в розмірі 26 527 грн.; стягнення моральної шкоди в розмірі 4 000000 грн.; стягнення компенсації за відрив від звичайний занять з розрахунку 214,68 грн. за кожен день в який проводився розгляд справи; визнання недійсним договору від 13.05.2013, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ «Стройсервіс-плюс» «Про роботи з капітального ремонту Саржиного Яру (2-го черга)», визнавши дії відповідача щодо укладення зазначеного договору неправомірними, як такими, що привели до порушення його права власності на земельну ділянку, відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19.07.2021 у справі № 638/13288/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкові від 18.06.2020 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди, упущеної вигоди, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Скасовано рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.06.2020, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної (майнової) шкоди 6 698 600 грн. вартості земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:11:001:0451.

Передано із власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:11:001:0451.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити зазначену земельну ділянку протягом 5 днів з дня повної сплати Харківською міською радою 6 698 000 грн. відшкодування матеріальної (майнової) шкоди на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки.

Стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.07.2022 у справі № 638/13288/14-ц касаційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19.07.2021 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради про відшкодування майнової шкоди у розмірі ринкової вартості землі змінено шляхом зменшення розміру майнової шкоди з 6 698 600 грн до 909 000,02 грн.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19.07.2021 про зобов`язання передати із власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:11:001:0451, та в частині зобов`язання ОСОБА_1 звільнити зазначену земельну ділянку протягом 5 (п`яти) днів з дня повної сплати Харківською міською радою 6 698 600 грн. відшкодування майнової шкоди на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання передати із власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:11:001:0451, та в частині зобов`язання ОСОБА_1 звільнити зазначену земельну ділянку протягом 5 (п`яти) днів з дня повної сплати Харківською міською радою 6 698 600 грн. відшкодування матеріальної (майнової) шкоди на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки, відмовлено.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19.07.2021 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради про стягнення 100 000 грн відшкодування моральної шкоди залишено без змін.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 19.07.2021 в зміненій та скасованій частині втрачає законну силу.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як набута подружжям за час шлюбу.

Оскільки на користь ОСОБА_1 постановою Харківського апеляційного суду від 19.07.2021 у справі № 638/13288/14-ц, яка була частково змінена та частково скасована постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 06.07.2022, було стягнуто майнову шкоду в розмірі ринкової вартості частини пошкодженої земельної ділянки площею 160 м2 в сумі 909 000,02 грн., яка знаходиться у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. за неможливість позивача відновити пошкоджену земельну ділянку, грошові кошти в сумі 909 000,02 грн. та 100 000 грн. стягнуті на користь ОСОБА_1 є фактично стягнутими на користь подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалюючи судові рішення у цивільній справі № 638/13288/14-ц судами було розглянуто, надано оцінку та вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 щодо:

- стягнення ринкової вартості земельної ділянки по АДРЕСА_1 ;

- стягнення упущеної вигоди у зв`язку з неможливістю використання ним земельних ділянок;

- стягнення упущеної вигоди у зв`язку з неможливістю здавати в оренду гараж;

- стягнення моральної шкоди;

- стягнення компенсації за відрив від звичайний занять за кожен день в який проводився розгляд справи, які повністю співпадають з позовними вимогами, заявленими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у справі № 638/18193/17.

В судовому засіданні представником відповідача підтримала заяву та просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 заперечував проти заяви, наголошував на тому, що підстав для її задоволення, немає.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, матеріали справи містять заяву, якою вона просила розглянути справу за її відсутності.

Ухвалою Дзержинськогорайонного судум.Харкова від23жовтня 2023року заяву представника Харківської міської ради про закриття провадження у справі було задоволено частково.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Харківської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої протиправними діями посадових осіб Харківської міської ради.

В іншій частині заяву залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати ухвалу та справу направити для продовження розглядую

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд фактично проігнорував те, що моральна шкода була завдана не лише ОСОБА_6 , а й Метеліній і вона, як самостійна особистість, якій завдано душевних страждань, теж має право на окреме відшкодування моральної шкоди.

У даній справі суд відмовився стягнути з відповідача вартість зруйнованого ним гаража на садовій ділянці АДРЕСА_2 і огорожі двох садових ділянок, але не додатково до вже стягнутої з нього за скасованим потім судовим рішенням, а зарахувавши стягнення цієї суми замість вже стягнутої такої ж суми у справі №2-6533/11, таким чином встановивши судовим рішенням, що зазначена сума вартості зруйнованого гаража та огорожі двох ділянок, що належали ОСОБА_1 , не підлягає стягненню з нього у подальшому в інших судових справах.

У відзиві на апеляційну скаргу ХМР просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу залишити без змін.

Зазначає, що ухвалюючи судові рішення у цивільній справі № 638/13288/14-ц судами було розглянуто, надано оцінку та вирішено позовні вимоги щодо стягнення ринкової вартості земельної ділянки по АДРЕСА_1 , стягнення упущеної вимоги у зв`язку з неможливістю використання ним земельних ділянок; стягнення упущеної вимоги у зв`язку з неможливістю здавати в оренду гараж; стягнення моральної шкоди; стягнення компенсації за відрив від звичайних занять за кожен день в який проводився розгляд справи, які повністю співпадають з позовними вимогами, заявленими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі №638/18193/17.

Вказує, що оскільки набрало законної сили рішення суду у справі № 638/13288/14-ц ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у справі №638/18193/17, відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, дійсно підлягало закриттю.

Оскільки на користь ОСОБА_1 постановою Харківського апеляційного суду від 19.07.2021 у справі № 638/13288/14-ц, яка була частково змінена та частково скасована постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 06.07.2022, було стягнуто майнову шкоду в розмірі ринкової вартості частини пошкодженої земельної ділянки площею 160 м2 в сумі 909 000,02 грн., яка знаходиться у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. за неможливість позивача відновити пошкоджену земельну ділянку, грошові кошти в сумі 909 000,02 грн. та 100 000 грн. стягнуті на користь ОСОБА_1 є фактично стягнутими на користь подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вимоги позивачів про стягнення з відповідача упущеної вигоди у зв`язку з неможливістю здавати в оренду гараж та про стягнення моральної шкоди вже вирішено у інший справі 638/13288/14.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України:

1. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно з положеннямист. 263 ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаній нормі ст. 263 ЦПК України оскаржена ухвала суду не повністю відповідає.

Частково задовольняючизаяву представника Харківської міської ради про закриття провадження у справі та закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Харківської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої протиправними діями посадових осіб Харківської міської ради, суд першої інстанції вказав наступне.

Частиною 3 ст. 13ЦПКУкраїни встановлено, що учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною першою статті 255ЦПКУкраїни встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;

4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;

6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу;

7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Судом встановлено, що вимоги позивачів про стягнення з відповідача упущеної вигоди у зв`язку з неможливістю здавати в оренду гараж та про стягнення моральної шкоди вирішено у справі 638/13288/14, тому заява представника відповідача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню частково.

Пунктом 3) частини 1статті 255 ЦПК Українипередбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Встановлена цивільним процесуальним законом неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили, яке згідност.129-1 Конституції Українитаст.18 ЦПК Україниє обов`язковим для усіх органів та осіб.

Таке повністю узгоджується із принципом юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права і відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності (визначеності), який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів, а сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи (рішення від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/99).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04грудня 2019року у справі №917/1739/17 (провадження№ 12-161гс19 ) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту права або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Тому, колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду щодо тотожності заявлених у даній справі про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 . Наведені у заяві представника відповідача про закриття провадження у справі та у його відзиві на апеляційну скаргу доводи знайшли своє підтвердження у матеріалах справи та доводами апеляційної скарги в цій частині не спростовані. Апелянти помилково вважають, що суд має продовжити розгляд позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача вартості зруйнованого ним гаража на садовій ділянці АДРЕСА_2 і огорожі двох садових ділянок за адресою: АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 , оскільки вищевказаною чинною ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2023 року було не лише прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від частини позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної (майнової) шкоди, а також було відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості зруйнованого ним гаража на садовій ділянці АДРЕСА_2 і огорожі двох садових ділянок за адресою: АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 у розмірі загалом 419513,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду про закриття провадження за позовними вимогами ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. В цій частині доводи скарги є обґрунтованими, а позов ОСОБА_2 не є тотожній, оскільки він не розглядався та не отримав вирішення в межах інших цивільних справ. Доводи представниці відповідача ХМР про те, що позивачка ОСОБА_2 , яка є співвласницею спільного сумісного майна подружжя разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 , втратила право на відшкодування моральної шкоди внаслідок того, що її чоловік позивач ОСОБА_7 ,, вже отримав відшкодування моральної шкоди з аналогічних підстав, є безпідставними та спростовуються змістом норм ст.ст. 23, 1167 ЦК України, які визначають право кожної особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка за своїм змістом має індивідуальний характер та стосується кожної особи окремо, тому солідарне відшкодування моральної шкоди закон не передбачає.

Вищевказане право, закріплене у згаданих нормах матеріального права кореспондується з правом особи на звернення до суду для його захисту, що гарантується як нормами і принципами національного цивільного процесуального права, ст.ст. 4, 10 ЦПК України, так і нормами міжнародного права ст. 6 Конвенції Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Суд не звернув уваги, що незважаючи на те, що позивачі є співвласниками майнових прав, однак кожен з них має окрему процесуальну правоздатність у цивільному судочинстві у розумінні вказаних норм цивільного процесуального і міжнародного права. У статті 2 ЦПК України прямо зазначено, що Завданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Наведене свідчить, що в цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали в частині закриття провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, внаслідок чого відповідно до п. 4 ч.ст. 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції в цій частині скасовує оскаржену ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2023 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданою протиправними діями посадових осіб Харківської міської ради - скасувати, та справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Повний текст судового рішення складено 12 лютого 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді - І.В. Бурлака.

Ю.М. Мальований.