Ухвала

від 02.04.2024 по справі 638/18193/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 638/18193/17

провадження № 61-3954ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Харківська міська рада,

розглянув касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Мальованого Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою до Харківської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої протиправними діями посадових осіб Харківської міської ради.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 червня 2020 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

16 січня 2023 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про відмову від частини позовних вимог у порядку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 49 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, в якій він відмовився від частини заявлених раніше позовних вимог, а саме: відшкодування майнової шкоди в розмірі 7 418 100,00 грн - реальна ринкова вартість усієї земельної ділянки по АДРЕСА_1 ; відшкодування майнової шкоди в розмірі 845 954,00 грн - упущена вигода від неможливості використання земельних ділянок. При цьому, позивач просив залишити для розгляду позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів: майнової шкоди в розмірі 162 750,00 грн - упущена вигода у зв`язку з неможливістю здавати в оренду гараж; моральної шкоди в розмірі 8 000 000,00 грн. Та просив суд стягнути з відповідача на користь позивачів вартість зруйнованого відповідачем гаража на садовій ділянці по АДРЕСА_2 і огорожі двох садових ділянок по АДРЕСА_3 у загальному розмірі 419 513,00 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2023 року прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від частини позовних вимог про стягнення з відповідача: майнової шкоди в розмірі 7 418 100,00 грн - реальна ринкова вартість усієї земельної ділянки по АДРЕСА_1 ; відшкодування майнової шкоди в розмірі 845 954,00 грн - упущена вигода від неможливості використання земельних ділянок.

В прийнятті заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості зруйнованого ним гаража на садовій ділянці АДРЕСА_2 і огорожі двох садових ділянок за адресою: АДРЕСА_3 у розмірі загалом 419 513,00 грн відмовлено.

У січні 2023 року Харківською міською радою подано заяву про закриття провадження у справі № 638/18193/17 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Харківської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди та покласти судові витрати на позивачів.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2023 року заяву Харківської міської ради про закриття провадження у справі задоволено частково.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Харківської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої протиправними діями посадових осіб Харківської міської ради.

В іншій частині заяву залишено без задоволення.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивачів про стягнення з відповідача упущеної вигоди у зв`язку з неможливістю здавати в оренду гараж та про відшкодування моральної шкоди вирішено у справі № 638/13288/14, тому заява представника відповідача про закриття провадження у справі підлягає частковому задоволенню.

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2023 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради про відшкодування моральної шкоди скасовано, справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в частині розгляду вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 , та в частині позовних вимог про стягнення з відповідача майнової шкоди на користь позивачів.

Водночас, апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, оскільки в цій частині позов ОСОБА_2 не є тотожний, оскільки він не розглядався та не отримав вирішення в межах інших цивільних справ.

У березні 2024 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд 07 лютого 2024 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проголосив вступну та резолютивну частини постанови у справі № 638/18193/17 наступного змісту: «Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2023 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданою протиправними діями посадових осіб Харківської міської ради скасувати, та справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2023 року залишити без змін.»

Натомість, резолютивна частина повного тексту безпідставно доповнена змістом щодо скасування ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2023 року також в частині закриття провадження за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради про відшкодування майнової шкоди.

На думку заявника зазначене порушення апеляційного суду призводить до скасування ухвали суду першої інстанції в частині, яка відповідає закону, що відповідно до статей 409, 413 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) є підставою для скасування Верховним Судом постанови апеляційного суду та залишення в силі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2023 року.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Вивчивши касаційну скаргу Харківської міської ради, зміст постанови Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Такого висновку Суд дійшов з огляду на таке.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Частиною першою статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально -правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Встановлена цивільним процесуальним законом неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили, яке згідно зі статтею 129-1 Конституції України та статтею 18 ЦПК України є обов`язковим для усіх органів та осіб.

Таке повністю узгоджується із принципом юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права і відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності (визначеності), який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів, а сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи (рішення від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/99).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19 ) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту права або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Апеляційним судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 638/13288/14-ц касаційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради про відшкодування майнової шкоди у розмірі ринкової вартості землі змінено шляхом зменшення розміру майнової шкоди з 6 698 600,00 грн до 909 000,02 грн.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року про зобов`язання передати із власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:11:001:0451, та в частині зобов`язання ОСОБА_1 звільнити зазначену земельну ділянку протягом 5 (п`яти) днів з дня повної сплати Харківською міською радою 6 698 600 грн відшкодування майнової шкоди на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання передати із власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:11:001:0451, та в частині зобов`язання ОСОБА_1 звільнити зазначену земельну ділянку протягом 5 (п`яти) днів з дня повної сплати Харківською міською радою 6 698 600,00 грн відшкодування матеріальної (майнової) шкоди на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки, відмовлено.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради про стягнення 100 000,00 грн відшкодування моральної шкоди залишено без змін.

У справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди та вимоги про стягнення з відповідача упущеної вигоди у зв`язку з неможливістю здавати в оренду гараж вирішено у справі № 638/13288/14, з огляду на те, що відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як набута подружжям за час шлюбу, фактично майнові вимоги стосувалися і ОСОБА_2 .

Відтак, оскільки набрало законної сили рішення суду у справі № 638/13288/14-ц ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у справі № 638/18193/17, відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, дійсно підлягало закриттю в зазначеній вище частині.

Водночас, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що позов ОСОБА_2 про відшкодування їй моральної шкоди не є тотожним, оскільки він не розглядався у справі № 638/13288/14 та не отримав вирішення в межах інших цивільних справ.

У мотивувальній частині постанови апеляційним судом зазначено, що суд першої інстанції не звернув уваги, що незважаючи на те, що позивачі є співвласниками майнових прав, однак кожен з них має окрему процесуальну правоздатність у цивільному судочинстві у розумінні вказаних норм цивільного процесуального і міжнародного права, зокрема, з урахуванням змісту норм статей 23, 1167 ЦК України, які визначають право кожної особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка за своїм змістом має індивідуальний характер та стосується кожної особи окремо, тому солідарне відшкодування моральної шкоди закон не передбачає.

Зазначене кореспондується з правом особи на звернення до суду для його захисту, що гарантується як нормами і принципами національного цивільного процесуального права, статтями 4, 10 ЦПК України, так і нормами міжнародного права, зокрема, статтею 6 Конвенції Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Апеляційний суд у мотивувальній частині постанови акцентував, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали в частині закриття провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, та відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України в цій частині скасував оскаржену ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що резолютивну частину оскаржуваної постанови, всупереч оголошеному у судовому засіданні 07 лютого 2024 року тексту вступної та резолютивної частини, доповнено також скасуванням ухвали суду першої інстанції в частині майнових вимог ОСОБА_2 не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження.

Натомість заявник не позбавлений права звернутися до апеляційного суду із заявою про виправлення описки або роз`яснення судового рішення.

Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадженняу справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданою протиправними діями посадових осіб Харківської міської ради, за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник