Рішення

від 02.02.2024 по справі 227/2861/23

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.02.2024 227/2861/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Притуляка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Свіонтек В.М.

представника позивача Гос В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області та Шахівської сільської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області до Шахівської сільської ради Донецької області про визнання за нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що розташовані на неприватизованій земельній ділянці, за набувальною давністю.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що з 2010 року, за домовленістю з сільським керівництвом с.Дорожнє Никанорівської сільської ради Добропільського району Донецької області, для потреб з зайняття сільськогосподарським виробництвом, вона стала займати та користуватися покинутим житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 . В даному будинку позивач проживає, без реєстрації, разом із чоловіком ОСОБА_2 та спільною дитиною, вони ведуть спільне господарство, проводили ремонт житлового будинку і присадибних побудов та споруд. Таким чином, позивач вважає, що починаючи з 2010 року по теперішній час, тобто більше 10 років, добросовісно, відкрито, безпосередньо володіє та користується чужим майном, утримуючи його. На момент звернення позивача з позовом до суду вказане домоволодіння нікому не належить, Шахівська сільська рада відмовила позивачеві у визнанні за нею права власності, роз`яснивши її право на звернення до суду із позовом про визнання права власності за набувальною давністю.

Позивач в судові засідання не з`являвся, про дату і час їх проведення повідомлялася належним чином. ЇЇ представник пояснив, що вона не бажає скористатися правом бути присутньою в судових засіданнях, довіряючи йому представляти інтереси.

Представник позивача адвокат Гос В.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. В ході дослідження письмових доказів додатково пояснив, що жилою кімнатою (з ремонтом) є лише одна кімната в будинку, а саме будинок використовується позивачем як дача в літній період. Також зазначив, що вікна в будинку пошкоджені внаслідок ракетного удару.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про дату і час їх проведення повідомлялася належним чином. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечуючи проти позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

За приписами ст..344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Володіння без правової підстави-це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном .

Добросовісність володіння, як підстава для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наведено такі висновки щодо застосування норм права.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте, не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьо їстатті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у їх сукупності.

За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав, зокрема копію технічного паспорту на житловий будинок приватного житлового фонду по АДРЕСА_1 , в якому як власники вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що вказані особи давно померли, однак жодних доказів не надав, з клопотанням про залучення їх до участі у справі не звернувся. Залучення даних осіб в якості третіх осіб, за ініціативою суду неможливе через відсутність дати їх народження, ідентифікаційного номеру та адрес.

Також позивачем не надано доказів існування та надання йому згоди сільським керівництвом с.Дорожнє Никанорівської сільської ради Добропільського району Донецької області на зайняття спірного житлового будинку, також наявності правових підстав надавати таку згоду. В той час як згідно довідки старости сіл Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області від 12.10.2023р. за №51 будівля за адресою: АДРЕСА_1 не перебуває на балансі сільської ради.

Отже, позивачем не доведено добросовісності заволодіння спірним житловим будинком.

На підтвердження давності та безперервності володіння спірним житловим будинком позивач надав: довідку старости сіл Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області від 02.10.2023р. за №48, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з квітня 2010 року мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; акт обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 , складений 02.10.2023р. комісією у складі: старости Никанорівського старостинського округу Шахівської сільської ради Тагамлик І.В., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , згідно якого за адресою АДРЕСА_1 фактично проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За приписамист..ст.76-80ЦПК України,доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи.Належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметомдоказування єобставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторонимають правообґрунтовувати належністьконкретного доказудля підтвердженняїхніх вимогабо заперечень.Суд небере доуваги докази,що одержаніз порушеннямпорядку,встановленого законом. Обставинисправи,які зазаконом маютьбути підтвердженіпевними засобамидоказування,не можутьпідтверджуватися іншимизасобами доказування.Достовірними єдокази,на підставіяких можнавстановити дійсніобставини справи.Достатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення наведених норм процесуального закону, суд критично оцінює як надані позивачем на підтвердження фактичного проживання у спірному будинку довідку старости сіл Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області від 02.10.2023р. за №48, акт обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 , складений 02.10.2023р., так і відповідні твердження позивача, в тому числі й щодо здійснення ремонту спірного будинку, догляду за ним, постійного, з 2010 року, проживання в ньому з огляду на наступне.

Жодного доказу на підтвердження здійснення якогось ремонту, поліпшення будинку, сплати комунальних послуг при використанні даного будинку позивачем не надано.

Як вбачається з наданого позивачем звіту про оцінку майна житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 03.10.2023р., житловий будинок та надвірні споруди мають незадовільний стан (експлуатація елементів будинку можлива лише при умові проведення їх ремонту).

Більш того, з доданих до вказаного звіту фотографій спірного будинку вбачається, що в будинку відсутнє скло на вікнах, в середині відсутні будь-які меблі, крізь сміття, будинок, як ззовні, так і в середині має очевидно занедбаний стан та не може використовуватися як житло в такому стані.

Наведені обставини спростовують посилання позивача, що вона разом із чоловіком та дитиною віком 8 років мешкають у спірному будинку, а тому відомості, які викладені в довідці старости сіл Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області від 02.10.2023р. за №48 та акті обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 , складений 02.10.2023р. не можуть вважатися достовірними.

До того ж, позивачем не обґрунтовано підстав реєстрації свого місця проживання 27.03.2012р. за адресою: АДРЕСА_2 , в той час як вона стверджує, що з 2010 року мешкає у спірному будинку та працює в с.Дорожнє Покровського району Донецької області, що також дає підстави сумніватися в правдивості пояснень позивача в позовній заяві.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено належним чином існування жодної із умов, з якими закон пов`язує можливість набуття права власності за набувальною давністю на нарухоме майно, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст..141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.15, 16, 344 ЦК України, ст..ст.76-80, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області та Шахівської сільської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.02.2024р.

Суддя Притуляк С.А.

02.02.24