Ухвала

від 07.02.2024 по справі 947/828/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/218/24

Справа № 947/828/24 1-кс/947/385/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙСУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 05.01.2024, якою в межах к/п №12023160000001058 від 25.07.2023 стосовно:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нова Каховка Херсонської обл., громадянина України, із вищою освітою, одруженого, займаючого посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Южненської міської ради Одеської обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;

- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді в межах к/п №12023160000001058 від 25.07.2023 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України частково задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01.03.2024 включно, із визначенням в якості альтернативного запобіжного заходу застави в розмірі 1320 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 996 960 грн., з покладенням на нього у разі внесення застави строком до 01.03.2024 включно певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та в зазначеному кримінальному провадженні органом досудового розслідування доведено існування ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків, обґрунтовані підозрою у вчиненні тяжкого умисного корисливого корупційного злочину, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі строком до 10-ти років, неможливість застосування стосовно нього положень ст.ст. 69, 75 КК України у разі визнання винуватим, можливістю перетину державного кордону України у зв`язку із наявністю відповідної довідки військово-лікарської комісії; особисто знайомий зі свідками в кримінальному провадженні, внаслідок чого може вплинути на них з метою викривлення обставин, які їм відомі.

Водночас, врахувавши положення ч. 4 ст. 182 КПК України, а також з урахуванням підозри ОСОБА_7 у вчиненні умисного тяжкого корисливого корупційного кримінального злочину у сфері службової діяльності в умовах воєнного стану, а також з огляду на майновий стан підозрюваного та високий рівень суспільного впливу в м. Южне, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення підозрюваному ОСОБА_7 застави в якості альтернативного запобіжного заходу з виходом за межі, встановлені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у розмірі 1320 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3996 960 грн.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не погодився із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на залишення слідчим суддею поза увагою відсутності у сторони обвинувачення вагомих та беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, відсутності доказів дійсного існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також не врахування обставин, передбачених ст. 178 КПК України, зокрема, міцності соціальних зв`язків підозрюваного, наявності постійного місця проживання та роботи, його майнового, сімейного стану та репутації, позитивних характеристик та інших обставин, які мають суттєве значення для вирішення такого важливого питання як необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу.

Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати стосовно останнього запобіжний захід у вигляді застави в розмірі від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Разом зтим,ч.1ст.370КПК Українипередбачає,що судоверішення повиннобути законним,обґрунтованим івмотивованим.

Системний аналіз оскаржуваної ухвали свідчить про те, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, на підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що 04.01.2024 ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (а.с. 123-127), санкція якої передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 5-ти до 10-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років, з конфіскацією майна.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, зокрема, у тому, що він, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, а саме перебуваючи на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради начальника управління житлово-комунального господарства ЮМР, умисно з корисливих мотивів, 03.01.2024 приблизно об 11:24 год., біля будівлі ЮМР за адресою: пр-кт Григорівського Десанту, 18, м. Южне Одеського району Одеської області, одержав від ОСОБА_10 раніше обумовлену неправомірну вигоду у розмірі 51 000 грн. для себе за те, що він, використовуючи надане йому службове становище, сприяв фізичній особі-підприємцю ОСОБА_11 в участі у публічних закупівлях послуг з поточного ремонту приміщення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_3 та в укладенні відповідного договору з виконавчим комітетом Южненської міської ради.

Всупереч твердженням сторони захисту, колегія суддів зауважує на тому, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами провадження, зокрема: протоколом затримання ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України від 03.01.2024 (а.с. 14-21), протоколами допиту свідків ОСОБА_10 від 25.07.2023, 28.11.2023 та ОСОБА_11 від 31.08.2023 (а.с. 42-45, 92-95 та 53-56 відповідно); протоколами про результати проведення НСДР аудіо-контролю особи від 09.08.2023, 17.08.2023, 30.08.2023 (а.с. 104-119) та іншими матеріалами в їх сукупності.

Натомість, суд апеляційної інстанції вважає передчасними посилання захисника на те, що сторона обвинувачення не володіє вагомими та беззаперечними доказами вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, натомість, оцінка доказів з точки зору належності та допустимості, а сукупності доказів, з точки зору вагомості, достатності та взаємозв`язку, буде надана судом, відповідно до вимог ст.ст. 89, 94 КПК України, на іншій стадії провадження стадії судового розгляду кримінального провадження по суті, натомість, на теперішній час слідчий суддя лише вирішує питання щодо достатності певного обсягу зібраних доказів для переконання стороннього спостерігача у тому, що особа причетна до вчинення злочину та стосовно неї існують законодавчо встановлені підстави для застосування (продовження строку застосування) певного запобіжного заходу.

На переконання апеляційного суду, в даному випадку сукупності зібраних органом досудового розслідування доказів достатньо для формування стійкого переконання у причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тому підозра у вчиненні останнім зазначеного злочину є обґрунтованою.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що досудове розслідування зазначеного кримінального провадження триває, здійснюються відповідні слідчі (процесуальні) дії задля збирання відповідних доказів, внаслідок чого доводи сторони захисту з приводу відсутності в матеріалах провадження беззаперечних та вагомих доказів причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину є необґрунтованими та вочевидь передчасними.

Окрім того, колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Водночас, апеляційний суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що органом досудового розслідування не було доведено існування жодного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Апеляційний суд, погоджуючись із висновками слідчого судді, звертає увагу на те, що в даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, а також здійснення незаконного впливу на свідків у провадженні, обумовлені тим, що: останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні корупційного тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відповідальність за який передбачена лише у виді позбавлення волі на строк від 5-ти до 10-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років, з конфіскацією майна; та у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні зазначеного злочину, стосовно нього неможливе буде застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, або призначення йому більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, що може призвести до спроб переховування останнього; у зв`язку із визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку має безперешкодну можливість в будь-який час перетнути державний кордон України з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності; у зв`язку із займаним службовим становищем, через використання своїх зв`язків із органами державної влади, може здійснювати вплив на свідків у провадженні, при цьому, із деякими свідками підозрюваний знайомий особисто та знає їх анкетні дані.

Водночас, колегія суддів вважає слушними твердження сторони захисту про те, що підозрюваний ОСОБА_7 має міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання, та вже звільнений з займаної посади проте зазначає, що вказані обставини не зменшують ризики, встановлені апеляційним судом вище та не можуть бути підставою для обрання більш м`якого запобіжного заходу, враховуючи обставини вчинення злочину, в якому останній обґрунтовано підозрюється та характеристику його особи.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, органом досудового розслідування було доведено неможливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання вищеназваним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Водночас, надаючи оцінку вимогам сторони захисту з приводу застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.

З огляду на викладені апеляційним судом вище обставини провадження, доведені ризики та характеристику особи підозрюваного, застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави буде недоцільним в зазначеному кримінальному провадженні, оскільки на переконання колегії суддів, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Разом із тим, в судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_7 просив зменшити розмір визначеної йому в якості альтернативного запобіжного заходу застави, на що колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, розмір застави визначається слідчим суддею, судом, відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Разом із тим, абз. 2 зазначеної ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

В цьому контексті апеляційний суд приймає до уваги положення п. 25 рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022, в якому Суд зауважує на тому, що загальні принципи щодо обґрунтування визначення розміру застави наведені в рішеннях у справах «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява №26744/16, п.п. 154-157, від 04.07.2019), та «Мангурас проти Іспанії» [ВП] (Mangouras v. Spain), заява №12050/04, п.п. 78-81, ЄСПЛ 2010). Зокрема, гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, п. 70, від 22.05.2018). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим ст. 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява №60859/00, п. 111, від 07.12.2006).

В цьому контексті апеляційний суд зауважує на тому, що обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_7 тяжкого корисливого корупційного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, вчиненого у сфері службової діяльності в умовах воєнного стану, його майновий та сімейний стан, високий рівень суспільного впливу в м. Южне послугували тими виключними випадками, які, на підставі вищевикладених вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, дозволили слідчому судді при визначенні підозрюваному ОСОБА_7 застави в якості альтернативного запобіжного заходу вийти за межі розміру застави, передбаченого кримінальним процесуальним законом для осіб, підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів.

Спростуванням доводів сторони захисту щодо непомірності визначеного підозрюваному ОСОБА_7 слідчим суддею розміру застави (1320 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) слугує той факт, що на наступний день за підозрюваного була внесена застава у визначеному слідчим суддею розмірі, тобто на теперішній час підозрюваний вже не перебуває під вартою та особисто з`явився до апеляційного суду для участі в розгляді апеляційної скарги свого захисника.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно підозрюваного ОСОБА_7 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який, на відміну від інших, більш м`яких запобіжних заходів, зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 05.01.2024, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного увчиненні злочину,передбаченого ч.3ст.368КК України,застосовано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюстроком до01.03.2024включно,із визначеннямзастави в розмірі3996960грн. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4