Рішення
від 05.10.2023 по справі 354/1149/20
ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 354/1149/20

Провадження по справі № 2/354/73/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

Головуючої судді: Остап`юк М.В.

при секретарях судового засідання: Дрозди Я.І., Андрійків А.Я.,

Купчак І.Р., Солоджук Б.В., Бабаєвої Є.М.

з участю сторін:

позивачки: ОСОБА_1

представника позивачки: адвоката Гайтанюк М.М.

відповідачки 2: ОСОБА_2

представників відповідачки 2: адвокатів Дзундзи О.П., Білика Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області про визнання незаконними та скасування рішень Татарівської сільської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та усунення перешкод в користуванні під`їзною дорогою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

30.11.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійними та скасування рішень Татарівської сільської ради №160/37/2019 від 29.01.2019 та №215-52/2020 від 27.02.2020, на підставі яких відповідачка ОСОБА_2 зареєструвала право власності на земельну ділянку, площею 0, 1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052, а також скасування державної реєстрації права власності відповідачки ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі зазначеної вище земельної ділянки та зобов`язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні Позивачкою під`їзною дорогою до належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, шляхом демонтажу встановлених нею металевих воріт. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 05.06.2016 року Позивачка є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 та житлового будинку, подарованих її матір`ю. У правовстановлюючих документах на цю земельну ділянку передбачена під`їзна дорога, яка у 2019-2020 роках приватизована Відповідачкою напідставі зазначенихвище оспорюваних рішеньТатарівської сільськоїради.У жовтні2020відповідачка ОСОБА_2 встановила металевіворота на під`їзній дорозі і зачинила їх на замок, внаслідок чого Позивачка та члени її сім`ї уже тривалий час позбавлені проїзду та проходу до свого будинку та своєї земельної ділянки, а також не мають можливості завезти дрова, заїхати власним автомобілем у гараж, привезти продукти харчування тощо. Вважає, що органом місцевого самоврядування було порушено вимоги законодавства під час передачі у власність Відповідачці земельну ділянку з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052, до якої включено під`їзну дорогудо її житлового будинку, чим позбавлено права проїзду та проходу до її житла та власності.

15.03.2021 року відповідачка ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву, у якій просила скасувати Державний акт серії ЯМ №746080 від 26.12.2012 року, виданий на ім`я матері позивачки ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, площею 0,1 га, розташовану у селі Татарові, що на даний час належить Позивачці та скасувати державну реєстрацію права власності позивачки ОСОБА_1 на цю земельну ділянку. Зустрічна позовна заява мотивована тим,щопозивачка ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_3 в незаконний спосіб, з порушенням встановленої процедури, домалювали під`їзну дорогу, яка проходить через її земельну ділянку, оскільки у первісному Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №046836 від 14.03.1996, не передбачено будь-якого під`їзду до Позивачки із земельної ділянки, яка перебуває у власності Відповідачки. Однак, уже у Технічній документації, яка була розроблена матір`ю позивачки ОСОБА_3 для поділу земельної ділянки, у спірному Державному акті та на кадастровому плані з`явився під`їзд, який перетинає подвір`я її земельної ділянки. Однак ні вона, ні її батько, не погоджували такі зміни.

1.2. Процесуальний рух справи

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2021 відкрито провадження у справі і призначено до підготовчого судового розгляду.

19.02.2021 від представника позивачки надійшла заява про уточнення позовної вимоги про усунення перешкод в користуванні під`їзною дорогою, а саме шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під`їздної дороги до земельної ділянки площею 0, 10 га з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, що знаходиться у АДРЕСА_1 (т.1, а. с. 183-184).

15.03.2021року відповідачка ОСОБА_2 звернулася досуду іззустрічною позовноюзаявою проскасування державногоакту направо власностіна земельнуділянку таскасування державноїреєстрації прававласності наземельну ділянкуз кадастровимномером 2611091201:13:010:0029,розташованої уселі Татарові,та належноїна правівласності позивачці ОСОБА_1 (т.1,а.с.220-224).

18 березня 2021 ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області залучено правонаступника Ворохтянську селищну раду Надвірнянського району Івано-Франківської області (т.1, а. с. 253).

19 квітня 2021 ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області витребувано з Яремчанського відділу Міськрайонного управління у Надвірнянському районі та м. Яремчому ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області копію проекту із землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0, 1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2021 прийнято до свого провадження зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та об`єднано в одне провадження з первісним позовом (т.2, а. с. 35).

09 серпня 2021 ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області визнано явку відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 та Ворохтянську селищну раду Надвірнянського району Івано-Франківської області обов`язковими (т.2, а. с. 183).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2021 замінено неналежного відповідача виконком Яремчанської міської ради на належного - Яремчанську міську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області (т.2, 184-185).

06 вересня 2021 ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області витребувано з Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області оригінал Генерального плану с. Татарів, в тому числі той, який був чинний станом на 1971 рік та станом на 1996 рік (т.2, а. с. 209-210).

20 вересня 2021 ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області справу призначено справи до судового розгляду по суті (т.2, а. с. 244).

05 травня 2022 ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області витребувано у старшого слідчого СВ Відділення поліції №1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області Юрнюка В.В. висновок судово-земельно-технічної експертизи в кримінальному провадженні №12021090110000012 від 15.01.2021 року, порушеному за заявою ОСОБА_1 (т.3, а. с. 125-126).

17 січня 2023 ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області накладено арештна земельнуділянку,кадастровий номер:2611091201:13:014:0052,площею 0,1177га, яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 (т.4, а. с. 33-36).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2023 ухвалою застосовано довідповідача усправі -Ворохтянської селищноїради Надвірнянськогорайону Івано-Франківськоїобласті,у зв`язкуз невиконанням процесуальних обов`язків щодо явки до Суду -захід процесуальногопримусу ввиді штрафуу розмірі2000гривень (двітисячі)гривень 00копійок.

14.03.2023 року судом проведено процесуальну дію з огляду під`їзної дороги до земельної ділянки позивачки, яка проходить через земельну ділянку відповідачки за місцем її знаходження (т.4, а. с. 143-145).

15 травня 2023 ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області витребувано від старшого слідчого СВ Відділення поліції №1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області копію висновку судової експертизи із землеустрою в кримінальному провадженні №12021090110000012 від 15.01.2021 (т.4, а. с. 163).

05 жовтня 2023 завершено розгляд справи.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Позиція Сторони позивача

Позивачка зазначає, що їй на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 та розташовані на ній житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Цей житловий будинок зі спорудами та земельну ділянку подарувала їй мати 05.06.2016 року. До цієї земельної ділянки проходила під`їзна дорога, якою вона та її сім`я ввесь час користувалися. Цю дорогу вона пам`ятає ще з дитинства. Крім того, у документах, які посвідчували право власності її матері на ці об`єкти нерухомості, а саме у Державному акті, технічній документації із землеустрою щодо складання документів по розподілі державного акта, викопіювання з Генерального плану с. Татарів від 06.11.2012 року вбачається, що до належної їй на даний час земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 проходить під`їздна дорога, яка позначена літерами Б-В. Вказаний проїзд проходив зі сторонни сусіднього землекористувача ОСОБА_4 , батька відповідачки. Наявність проїзду до цієї земельної діялянки видно неозброєним оком на місцевості, що підтверджується долученими до матеріалів справи фотографіями. Ця дорога існувала там з давніх часів орієнтовно з 1971 року. У 2012 році рішенням Татарівської сільської ради від 13.02.2014 №100/23/2014 сусідньому землекористувачу ОСОБА_4 , батьку відповідачки, було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0, 1063 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Вподальшому, рішенням Татарівської сільської ради від 13.02.2014 №100/23/2014 батьку відповідачки було надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки вже площею 0, 1177 га. Тобто, в площу земельної ділянки вже було включено під`їзну дорогу до її земельної ділянки. Проте, ні їй, ні її матері ОСОБА_3 про це нічого відомо не було, оскільки з її матір`ю ніхто не погоджував ніяких меж. В ході виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки без відома її матері ОСОБА_3 , яка тоді ще була власником сусідньої земельної ділянки, площею 0, 10 га, члени земельної комісії Татарівської сільської ради ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 склали та підписали акт узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_4 , зазначивши в ньому неправдиву інформацію щодо меж земельної ділянки ОСОБА_4 . Внаслідок цього під`їзна дорога до земельної ділянки ОСОБА_3 , яка відображена у її документах про право власності на земельну ділянку, була включена до площі земельної ділянки ОСОБА_4 , що підтверджується актом узгодження меж земельної ділянки від 02.06.2014 року. 23.06.2014 року депутатом Татарівської сільської ради Борисевичем В.М. було складено ще один акт про те, що межа земельної ділянки ОСОБА_4 від А до Г згідно земельно-кадастрового плану не змінювалася і такий акт було затверджено рішенням Татарівської сільської ради від 24.06.2014 року №105/25/2014. Однак ОСОБА_4 не закінчив приватизацію вказаної земельної ділянки і у 2019 році помер. Спадкоємцем стала його дочка відповідачка ОСОБА_2 29.01.2019 року рішенням Татарівської сільської ради №160/37/2-19 відповідачці ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1177 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. При цьому в площу земельної ділянки ОСОБА_2 знову ж таки було включено під`їзну дорогу до її житлового будинку та земельної ділянки. У кадастровому плані земельної ділянки площею 0, 1177 га за 2019 рік вбачається, що по межі від Г до А, де сусіднім землевласником фактично є вона з 05.06.2016 року, вказано невідому їй особу, а під`їзну дорогу до її земельної ділянки взагалі не відображено. Натомість, дорогу зазначено по межі від В до Г, де вона ніколи не проходила, де її на місці не існує, а проходить земельна ділянка сусіднього землевласника ОСОБА_10 . Незважаючи на те, що з 05.06.2016 року власником сусідньої земельної ділянки є позивачка, в 2019-2020 роках, коли відповідачка приватизовувала земельну ділянку площею, 0, 1777 га по АДРЕСА_1 , вона не зверталася до неї з приводу підписання акта встановлення і узгодження меж земельної ділянки. Рішенням Татарівської сільської ради від 27.02.2020 року №215-52/2020 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052 до якої включено під`їзну дорогу до її земельної ділянки та передано цю земельну ділянку у власність. Зазначає, що передаючи у 2020 році земельну ділянку ОСОБА_2 у власність, відповідач Ворохтянська селищна рада повністю проігнорувала те, що до її земельної ділянки проходить дорога, і це було визначено ще у правовстановлюючих документах 2012 року. Також Ворохтянська селищна рада не взяла до уваги, що спочатку ОСОБА_11 , батьку відповідачки, рішенням Татарівської сільської ради було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0, 1063 га, що повністю узгоджувалося з Державним актом на право власності на її земельну ділянку, адже межа земельної ділянки такою площею в липні 2012 року проходила по межі під`їзної дороги до її земельної ділянки, що було відображено в документах. На той час така під`їзна дорога до її земельної ділянки не була включена до земельної ділянки батька відповідачки ОСОБА_4 , площею 0, 1063 га. Однак, не дивлячись на наявність у ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0, 10 га, який видано ще 26.12.2012 року, та наявність під`їзної дороги до цієї земельної ділянки, Татарівська сільська рада прийняла незаконне рішення від 13.02.2014 №100/23/2014, яким ОСОБА_4 надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вже площею 0, 1177 га і включила до площі цієї земельної ділянки під`їзну дорогу до її земельної ділянки. Зазначає, що без відома її матері в ході виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1177 га ОСОБА_4 , члени земельної комісії Татарівської сільської ради ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 склали та підписали акт узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_4 , зазначивши в ньому неправдиву інформацію щодо меж земельної ділянки ОСОБА_4 , а депутатом Татарівської сільської ради Борисевичем В.М. складено ще один акт про те, що межа земельної ділянки ОСОБА_4 від А до Г не змінювалася, який затверджений рішенням Татарівської сільської ради від 24.06.2014 року №105/25/2014, внаслідок чого під`їзна дорога до земельної ділянки її матері була включена до площі земельної ділянки ОСОБА_4 , яка в подальшому була передана у приватну власність, на підставі оспорюваних рішень, Татарівською сільською радою його дочці відповідачці ОСОБА_2 . Відтак, при прийнятті Татарівською сільською радою оскаржуваних рішень та передачі відповідачці у власність земельної ділянки площею 0, 1177 га, було порушено вимоги законодавства.

В подальшому, 17.10.2020 року відповідачка ОСОБА_2 на під`їзній дорозі до її житлового будинку встановила металеві ворота та закрила на замок. Внаслідок цього позивачка повністю позбавлена проходу та проїзду до належної їй земельної ділянки. Позивачка зазначає, що у неї на утриманні троє дітей. З 17.10.2020 року непоодинокими є випадки, коли відповідачка ОСОБА_2 закриває ворота, не впускає її додому, вони з чоловіком змушені винаймати житло, щоб не проводити ніч на вулиці, витрачати на це значні кошти, а неповнолітні діти залишалися вдома самі. Також непоодинокими є випадки, коли через те, що ОСОБА_2 закривала ворота, її діти, повертаючись зі школи, були змушені перелазити через паркан, щоб потрапити додому. Оскільки до будинку не має заїзду, вони з чоловіком змушені залишати автомобіль на дорозі і перелазити через огорожу, щоб потрапити додому. Також, позивачка позбавлена можливості завезти дрова для опалення будинку в зимовий період, доставити до будинку продукти харчування, поставити належний їй автомобіль в гараж. З приводу таких дій вона зверталася до органів поліції та Татарівської сільської ради, телефонувала у всі можливі органи державної влади. Але, оскільки, відповідачка приватизувала під`їзну дорогу разом із своєю земельною ділянкою, то поки не будуть скасовані правоустановлюючі документи останньої, органи державної влади нічого не можуть вдіяти. Вважає, що Татарівська сільська рада зайняла позицію відповідачки, оскільки раніше посприяла їй у приватизації під`їзної дороги, погодивши межі земельної ділянки, в яку була включена ця дорога, що простежується у рішеннях цього органу місцевого самоврядування. Так, рішенням Татарівської сільської ради від 16.09.2015 року №40 доручено виконкому ради розробити проект детального плану території на земельну ділянку площею 0, 1177 га по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 такий детальний план був розроблений з порушенням земельного законодавства. Зокрема, незважаючи на те, що її мати була власником земельної ділянки площею 0, 10 га ще з 1996 року і проїзд до її земельної ділянки проходив зі сторонни ОСОБА_4 по межі, яка в її кадастровому плані позначена літерами Б-В, в детальному плані земельної ділянки ОСОБА_4 проїзд до земельної ділянки ОСОБА_3 без її відома і погодження був безпідставно зміщений. Але зміщений не на край земельної ділянки ОСОБА_4 , а поза її межі на сусідню земельну ділянку, яка вже тоді перебувала в приватній власності іншої особи і власником якої в даний час є ОСОБА_10 .. Таке зміщення проїзду до належної їй земельної ділянки пов`язане з тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 здійснити самочинну реконструкцію з добудовою власного існуючого житлового будинку, внаслідок чого суттєво збільшилася його житлова площа і він суттєво змістився в бік її існуючого проїзду. Обставини самочинного будівництва ОСОБА_4 та ОСОБА_2 житлового будинку підтверджується листами Інспекції ДАБІ в Івано-Франківській області від 27.01.2012 року, Держархбудінспекції України від 19.07.2016 року, від 30.03.2018 року, від 04.12.2018 року, від 06.12.2018 року. Проте, на місцевості такої дороги не існує. На цьому місці знаходиться земельна ділянка сусіднього землевласника ОСОБА_10 і проходить огорожа, жодного проїзду не має. Відтак, позивачка вказує, що не має ні проходу, ні проїзду до належного їй будинку та земельної ділянки. А тому вважає, що приватизація відповідачкою своєї земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052, площею 0, 1177 га була здійснена з порушенням законодавства, що призвело до приватизації під`їзної дороги до її житлового будинку та земельної ділянки.

У зв`язку з цим, просить визнати незаконним та скасувати рішення Татарівської сільської ради №160/37/2019 від 29.01.2019 та №215-52/2020 від 27.02.2020, на підставі яких відповідачка ОСОБА_2 зареєструвала право власності на вказану вище земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію права власності останньої на земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі зазначеної вище земельної ділянки.

Крім того, у первісних позовних вимогах позивачка просила також зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні під`їзною дорогою до належної їй земельної ділянки та будинку, шляхом демонтажу встановлених металевих воріт. 19.02.2021 Позивачка у цій частині уточнила позовні вимоги та просить зобов`язати відповідачів Татарівську сільську раду та ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні нею під`їзною дорогою до належних їй земельної ділянки та житлового будинку, шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під`їзної дороги.

Щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 категорично заперечила. Зазначає, що до 2018 року у користуванні батька Відповідачки перебувала меншої площі земельна ділянка (0, 1063 га). І тоді під`їзна дорога проходила по межі цієї земельної ділянки. В подальшому він збільшив площу земельної ділянки за рахунок землі, яка була розташована навпроти, через дорогу, тому і виглядало зі сторони, що дорога проходить через подвір`я батька Відповідачки.

Стверджує, що згідно виписок з Погосподарських книг по с. Татарів за період з 1974-2017 роки по господарству її матері ОСОБА_3 обліковувалися земельні ділянки загальною площею 0.38 га, з яких 0,10 га - призначалося для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а 0,28 га для ведення особистого селянського господарства.

14.03.1996 року Татарівською сільською радою було видано Державний акт серії ІІ-ІФ №046836 на право власності на цю земельну ділянку, площею 0, 38 га, на ім`я її матері ОСОБА_3 . Вказаний Державний акт посвідчував право власності на дві земельні ділянки з різними цільовими призначеннями, що відповідало вимогам законодавства, зокрема, Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №28 від 15.04.1993 року, зареєстрованої в МОУ 23.04.1993 року за №31, відповідно до якої власникам землі або землекористувачам, яким передано (надано) декілька через смужних земельних ділянок, розташованих на території Ради народних депутатів, видається один державний акт з відображенням на плані меж всіх переданих (наданих) земельних ділянок.

Відтак, земельна ділянка площею 0,38 га, ніколи не являла собою один масив; завжди існувало дві земельні ділянки: площею 0,10 га та площею 0,28 га, які знаходилися в с.Татарів за різними адресами на різних вулицях. Земельна ділянка площею 0,10 г завжди знаходилася в АДРЕСА_2 , її конфігурація з 1996 року не змінювалася.

Твердження сторони відповідача про відсутність документація із землеустрою по складанні державного акта на право власності на землю ОСОБА_3 серії |ІІІ-ІФ №046836, є безпідставним, адже жодна документація до державних актів, які в період з 01.01.1995 року по 31.12.1996 року видавалися Татарівською сільською радою жителям с. Татарів, до архіву відділу не передавалася.

Оскільки її матері ОСОБА_3 було видано Державний акт відповідно до вимог діючого на той час законодавства, а саме один Державний акт на кілька черезсмужних земельних ділянок, розташованих на території однієї ради з відображенням на плані меж всіх переданих (наданих) земельних ділянок, тому виготовлення ОСОБА_3 у 2012 році двох окремих державних актів на дві окремі земельні ділянки за законодавством, яке діяло станом на 2012 рік не є зміною цільового призначення землі чи зміною конфігурації земельних ділянок.

З цих підстав просила відмовити ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

2.2. Позиція відповідача ОСОБА_2 .

У судовому засіданні Сторона відповідачів заперечила відносно задоволення первісного позову, мотивуючи тим, що у Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №046836 від 14.03.1996, виданого на ім`я ОСОБА_3 (матері позивачки), який був основою для формування та поділу земельних ділянок, не передбачено будь-якого під`їзду через її земельну ділянку до земельної ділянки Позивачки. 28.09.2012 мати позивачки ОСОБА_3 прийняла рішення про розподіл своєї земельної ділянки на окремі дві: площами 0,1000 га та 0,2800 га. Відповідно до технічної документації, яка була розроблена ОСОБА_3 для поділу цієї земельної ділянки, на кадастровому плані з`явився під`їзд, який перетинає подвір`я земельної ділянки Відповідачки. Було змінено як конфігурацію так і цільове призначення земельної ділянки, що прямо заборонено нормами законодавства, які регулюють поділ земельних ділянок.

Стверджує, що жодних законних підстав вважати, що у ОСОБА_1 існує під`їзна дорога через її земельну ділянку не має. Наголошує, що згідно Генерального плану села, дорога зазначена тільки до її земельної ділянки і не проходить через неї.

Відносно незаконності рішень Татарівської сільської ради та незаконності передачі їй у власність земельної ділянки пояснила, що спочатку на підставі рішення Татарівської сільської ради від 13.02.2014 її батьку ОСОБА_4 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1177 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Актом узгодження меж земельної ділянки від 02.06.2014 встановлено, що межа земельної ділянки її батька ОСОБА_4 , площею 0,1177 га, проходить по паркану між земельною ділянкою ОСОБА_3 (власником якої на даний час є її дочка позивачка ОСОБА_1 ), та що з боку ОСОБА_4 самовільного захоплення не виявлено. Тобто було встановлено що порушень по межі земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не виявлено і земельна комісія погодила її батьку проект відведення земельної ділянки без підпису суміжника ОСОБА_3 , так, як вона відмовлялась від підпису. Крім того на замовлення Татарівської сільської ради за заявою її батька ОСОБА_4 було розроблено Детальний план території по АДРЕСА_2 . Згідно Плану існуючого використання території та опорного плату під`їздна дорога підходить до земельної ділянки ОСОБА_4 і в подальшому проходить по межі його земельної ділянки до земельної ділянки ОСОБА_12 . Однак, батько не встиг завершити оформлення документів на відведення йому земельної ділянки через хворобу, а ІНФОРМАЦІЯ_1 - помер. Після смерті батька вона успадкувала його майно. Рішенням Татарівської сільської ради від 29.01.2019 їй було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1177 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , а рішенням від 22.10.2019 №203-47/2019 затверджено Акт узгодження та встановлення межі земельної ділянки та встановлено, що межа даної земельної ділянки згідно земельно-кадастрового плану не мінялась по межі з ОСОБА_1 від Г до А.. Вказане рішення не було оскаржене ОСОБА_1 , і стало підставою для виготовлення та затвердження Проекту землеустрою. Рішенням Татарівської сільської ради від 27.02.2020 затверджено проект землеустрою межі земельної ділянки площею 0, 1177 га, кадастровий номер 2611091201:13:014:0052 по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і передано їй земельну ділянку у приватну власність.

Отже, нею згідно норм чинного законодавства здійснено процедуру відведення земельної ділянки та на законних підставах отримано у власність земельну ділянку, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ- 643452020 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 091201:13:014:0052.

Також, Відповідачка ОСОБА_2 зазначає, що наявність чи відсутність на її земельній ділянці будь яких будівель чи споруд не має жодного значення щодо предмету доказування у цій справі, так, як такі будівлі не перешкоджають ОСОБА_1 . Крім того, Технічний паспорт на будинок з господарськими будівлями та спорудами та Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності повністю спростовують твердження Позивача, щодо незаконності зведення та реконструкції житлового будинку. Натомість саме позивачка ОСОБА_1 на межі їхніх земельних ділянок побудувала будівлю, незаконність якої підтверджується письмовими доказами а саме листами ПАТ «Прикарпаттяобленерго».

Стверджує, що Рішенням Татарівської сільської ради затверджено Акт обстеження під`їзду до домогосподарства ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 від 19.10.2020, у якому комісією було встановлено, що по межі її земельної ділянки є повноцінний проїзд до приватної земельної ділянки позивачки ОСОБА_1 . Також комісія рекомендувала ОСОБА_1 у місячний термін демонтувати самовільно споруджену споруду, яка на її приватній ділянці та перешкоджає під`їзду до її домогосподарства. Вважає, що у незаконний спосіб з порушенням процедури позивачка ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_3 домалювали під`їзну дорогу, яка проходить через її земельну ділянку, при цьому маючи повноцінний заїзд до своєї ділянки. Відповідачка звертає увагу, що у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , її буде незаконно позбавлено права власності не лише на частину земельної ділянки орієнтовною площею 0,0138 га (так званий проїзд), а і на ту частину земельної ділянки, яка знаходиться за так званою дорогою (проїздом), оскільки остання розділяє одну земельну ділянку на дві частини, які не підлягають об`єднанню за єдиним кадастровим номером.

Також, представник відповідачки ОСОБА_2 вважає, що позивачкою ОСОБА_1 визначено неправильний спосіб захисту порушених прав, оскільки захистом порушених прав мав би бути позов про право користування чужим майном (сервітут) щодо земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2 , так як позивачка хоче користуватися частиною земельної ділянки ОСОБА_2 для забезпечення проїзду до належної їй земельної ділянки, тобто для задоволення особистих потреб.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просила визнати недійсним державний акт серії ЯМ №746080 від 26.12.2012 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, виданий на ім`я ОСОБА_3 (матері позивачки) та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , оскільки такий виданий з грубим порушенням норм чинного законодавства. Стверджує, що у первісному Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №046836 від 14.03.1996 на ім`я ОСОБА_3 не було передбачено будь-якого під`їзду через її земельну ділянку до земельної ділянки Позивачки. Однак, уже у спірному Державному акті, який виданий внаслідок розподілу земельних ділянок, такий під`їзд відображений. Однак, ні її, ні її батька не було повідомлено про такі зміни, а також погодження меж з ними не відбувалося. При поділі земельної ділянки ОСОБА_3 на дві окремі, вона без відповідного погодження змінила конфігурацію однієї земельної ділянки та зазначила у технічній документації під`їзну дорогу, яка проходить через її земельну ділянку. Хоча винесення в натурі (на місцевості) меж сформованої земельної ділянки до державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для формування. Відтак, просить скасувати Державний акт серії ЯМ №746080 від 26.12.2012 на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2611091201:13:010:00 площею 0,1 га, яка зараз належить Позивачці ОСОБА_1 , та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку. Також просила стягнути з відповідача понесені судові витрати в тому числі судовий збір та витрати на правову допомогу.

2.3. Позиція відповідача Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області

Представник Ворохтянської селищної ради вважає, що позов є безпідставним, надуманим, та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. На підставі рішення Татарівської сільської ради від 13.02.2014 ОСОБА_4 , батьку ОСОБА_2 , було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1177 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Суміжник ОСОБА_3 , мати позивачки, відмовилася від підпису межі земельної ділянки через неприязні стосунки з ОСОБА_4 . Разом з тим, при виході на місце Комісією селищної ради самовільного захоплення з боку ОСОБА_4 не було виявлено. Земельний кадастровий план відповідає на місцевості. Відповідно, Комісія вважала за можливе погодження батьку відповідачки ОСОБА_4 виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,1177 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Ворохтянська селищна рада також звертає увагу, що Актом узгодження меж земельної ділянки від 02.06.2014 було встановлено, що межа земельної ділянки ОСОБА_4 , площею 0,1177 га, проходить по паркану між земельною ділянкою ОСОБА_3 (власником якої на даний час є позивачка ОСОБА_1 ). Даний Акт узгодження меж земельної ділянки від 02.06.2014 був затверджений Рішенням Татарівської сільської ради 24.06.2014. Тобто було встановлено, що порушень по межі земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не виявлено і земельна комісія погодила ОСОБА_4 проект відведення земельної ділянки без підпису суміжника ОСОБА_3 , так, як вона відмовлялась від підпису. Крім того, на замовлення Татарівської сільської ради за заявою ОСОБА_4 було розроблено Детальний план території на АДРЕСА_2 . Згідно Плану існуючого використання території під`їзна дорога підходить до земельної ділянки ОСОБА_4 і в подальшому проходить по межі земельної ділянки ОСОБА_4 до земельної ділянки ОСОБА_12 . Батько відповідачки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, відповідно відповідачка ОСОБА_2 успадкувала після його смерті житловий будинок. У встановленому законом порядку ОСОБА_2 , звернулася до Татарівської сільської ради з проханням передати їй у власність земельну ділянку, розміщену під житловим будинком, і приватизацію якої не завершив її батько. Рішенням Татарівської сільської ради від 22.10.2019 затверджено Акт узгодження та встановлення межі земельної ділянки площею 0,1177 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та встановлено, що межа даної земельної ділянки згідно земельно-кадастрового плану не мінялась по межі з позивачкою ОСОБА_1 від Г до А. Крім того, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 був погоджений ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та Відділом містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Яремчанської міської ради. Відтак, рішенням Татарівської сільської ради від 27.02.2020 було затверджено проект землеустрою земельної ділянки площею 0,1177 га ОСОБА_2 і передано дану земельну ділянку їй у приватну власність.

Відповідач вважає, що оскільки жодних зауважень до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 з боку уповноважених органів не було, то, надаючи у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, Татарівська сільська рада, діяла в межах наданих їй повноважень та відповідно до норм чинного законодавства. ОСОБА_2 на законних підставах отримала у власність земельну ділянку, а тому оспорювані рішення Татарівської сільської ради від 29.01.2019 року №160- 37/2018 та від 27.02.2020 року №215-52/2020 є законними.

Щодо нового облаштованого проїзду, зазначила, що після смерті батька, ОСОБА_2 вказала під`їзд у Державному акті по краю своєї земельної ділянки, остання надала достатньо місця для нового під`їзду. ОСОБА_1 спочатку погодилася на таке, а тепер не згідна. Крім того є документи щодо знесення господарської споруди (гаражу) ОСОБА_1 , який перешкоджає заїзду до її земельної ділянки. І це було б найкраще вирішення проблеми. Ворохтянська селищна рада готова виділити щебінь для облаштування нового під`їзду. Нова під`їзна дорога не внесена до Генерального плану села, оскільки зміни до Генплану робляться раз на п`ять років і для того потрібно громадські слухання і кошти, яких немає. На запитання представника позивачки, відповіла, що не має підстав зобов`язувати ОСОБА_2 знести добудову свого будинку, оскільки остання уже сплатила штраф за самочинне будівництво, і вже має всі документи.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 про скасування Державного акту серії ЯМ №746080 від 26.12.2012, виданого ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2611091201:13:010:00 площею 0,1 га, яка зараз належить позивачці ОСОБА_1 , та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку, Ворохтянська селищна рада своєї позиції не висловила.

2.4. Позиція відповідача Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області

ГУ Держгеокадастру у відзиві на первісний позов зазначило, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки, за наявності таких прав, обтяжень. Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності). Проте, законодавством, котре регулює земельні правовідносини, встановлений порядок скасування реєстрації земельних ділянок, однак механізм виконання такої процедури не розроблений, оскільки програмному забезпеченню «Національна кадастрова система» (далі - НКС), в якій вносяться відомості до Державного земельного кадастру, відсутній необхідний функціонал (розробниками не забезпечено в НКС всі необхідні функції). Таким чином, функціональна можливість програми, якою користується Державний кадастровий реєстратор, не дозволяє скасовувати державну реєстрацію земельних ділянок за іншими підставами, ніж зазначені в законодавстві, зокрема за рішенням суду в інших випадках ніж передбачено в абзацах третьому і четвертому частини десятої статті 24 Закону України «Про ДЗК».

Також ГУ Держгеокадастру зазначило, що не є належними відповідачами у цій справі, оскільки позивачем не доведено у який спосіб ним було порушено її права. У зв`язку з цим, у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині заявлених позовних вимог до Головного управління про скасування державної реєстрації земельної ділянки просять відмовити.

2.4. Позиція відповідача Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області

Відповідач Яремчанська міська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області своєї позиції відносно позовних вимог за первісним та зустрічним позовами не подавало.

3. ПОКАЗИ СВІДКІВ

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що є депутатом Ворохтянської селищної ради та членом земельної комісії, склад якої затверджується рішенням селищної ради. До компетенції цієї комісії, відноситься, зокрема, і вивчення та вирішення земельних конфліктів, які виникають між мешканцями громади. Однією із перших справ, яку розглядала комісія, це була скарга ОСОБА_1 про те, що їй перекрито проїзд до будинку сусідкою ОСОБА_2 . З метою з`ясування чи дійсно заблокований заїзд до ОСОБА_1 , земельна комісія усім складом виїхала на місце події. Обидві сторони, на місці виїзду комісії, надали документи. З поданих документів сторін, генплану села Татарова та викопіювання було встановлено, що справді дорога одна єдина до житла ОСОБА_1 , і на час виїзду комісії вона перекрита воротами, які встановила ОСОБА_14 .. Мати ОСОБА_14 пояснювала, що є ще одна дорога, в об`їзд їхньої земельної ділянки. Для створення цієї об`їзної дороги, вони викупили частину земельної ділянки у сусіднього землевласника ОСОБА_15 . Однак, зателефонувавши ОСОБА_15 , вказана інформація не підтвердилася, останній заперечив продаж своєї земельної ділянки. Відтак, за результатами виїзду комісією встановлено, що проїзд до житлового будинку та до земельної ділянки ОСОБА_1 перекрито суміжником ОСОБА_2 воротами, внаслідок чого відсутній заїзд до земельної ділянки та житлового будинку ОСОБА_1 , про що складено відповідний акт. Також свідок додав, що навіть по старих фотографіях видно чітко, що там завжди була дорога і іншого альтернативного під`їзду до земельної ділянки ОСОБА_1 не має.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що є далеким родичем позивачки (дядьком її чоловіка) та сусідом ОСОБА_2 , перебуває зі сторонами у нейтральних відносинах та проживає з ними на одній вулиці. Показав, що у 70-тих роках сільська рада виділила батькам сторін земельні ділянки по одну сторону дороги, а навпроти жили інші люди. З того часу там завжди проходила дорога, спорів ніколи не було. До будинку позивачки їздили машини попри будинок ОСОБА_2 , а зараз все перекрито воротами, які встановила ОСОБА_2 , і під`їзду немає. Дрова везе ОСОБА_1 з іншої сторони по сусідському полі, автомобіль залишають на дорозі. Наголосив, що цією дорогою користувалися ще з 70- х років, існувала завжди тільки ця дорога, альтернативних доріг не має.

Свідок ОСОБА_17 , яка є колишньою сусідкою Сторін та перебуває з ними у нейтральних відносинах, показала, що народилася та проживала до одруження на одній вулиці із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . До будинку ОСОБА_1 завжди пролягала дорога через подвір`я ОСОБА_2 , іншої дороги не було. Не пам`ятає конфліктів між сусідами з приводу дороги. Дорога проходила посередині між будинком та сараями ОСОБА_2 . До ОСОБА_1 неможливо було потрапити, не проїхавши/пройшовши попри будинок та сараї ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_18 суду показав, що обіймає посаду керуючого справами Ворохтянської селищної ради. У зв`язку зі зверненням однієї зі сторін, бо їх не влаштовував стан дороги, у складі Комісії виїздив на місце для з`ясування питання. На час виїзду Комісією у березні 2021 року не було зафіксовано перешкод з боку ОСОБА_2 у користуванні дорогою ОСОБА_1 , оскільки наявна під`їздна дорога проходила біля присадибної ділянки ОСОБА_2 . Розміри цього проїзду та чи її ширина дозволяла проїжджати автомобілю не може сказати, оскільки Комісія із собою не брала геоприлади. Де проходила раніше дорога, що вела до будинку та ділянки ОСОБА_1 не знає. За результатами обстеження Комісією було складено відповідний акт.

Свідок ОСОБА_19 суду показала, що обіймає посаду начальника відділу архітектури будівництва житлово-комунального господарства та земельних відносин Ворохтянської селищної ради. Про обставини справи їй відомо в силу виконання своїх службових обов`язків. Вона також виїздила у складі Комісії у березні 2021 року для обстеження під`їзної дороги по АДРЕСА_1 . Їй відомо, що між сторонами триває конфлікт через те, що проїзд пролягав до ОСОБА_1 через земельну ділянку ОСОБА_2 . Проблема в тому, що дорога проходила дуже близько біля будинку ОСОБА_2 . Тому нею було виявлено бажання перенести проїзд в кінець її земельної ділянки для безпеки сім`ї. У 2021 році ОСОБА_2 звернулася у селищну раду та повідомила, що дорогу перенесла в інше місце, та облаштувала її за свій рахунок. Просила селищну раду виїхати на місце та зафіксувати факт наявності нової під`їзної дороги до будинку ОСОБА_1 . На підставі резолюції голови була створена комісія з числа працівників селищної ради. За результатами виїзду, Комісією так і було зафіксовано, що дорога перенесена в край земельної ділянки ОСОБА_2 . Зазначила, що згідно з двома Генпланами села дорога до ОСОБА_1 через земельну ділянку ОСОБА_2 ні одним ні другим планом не передбачена. Не пригадує чи вивчалися правовстановлюючі документи сторін на земельні ділянки. ОСОБА_2 хотіла лише зафіксувати факт наявності проїзної дороги до ОСОБА_1 , що вона нічого не перекрила, і що ОСОБА_20 має доступ до свого будинку, а проходження дороги у новому місці є безпечніше для самої ОСОБА_2 та її сім`ї. Дорога завершується на межі земельної ділянки ОСОБА_1 , де знаходиться гараж останньої. Комісія не з`ясовувала у ОСОБА_1 чи вона надає згоду на перенесення дороги, а тільки засвідчила факт перенесення та наявності дороги. Під час виїзду Комісії були присутні обидві сторони. Розміри дороги вимірювали рулеткою між двома парканами сусідів. Дорога проходить за межами огорожі ОСОБА_2 . Комісія не перевіряла чи дорога проходить по земельній ділянці ОСОБА_2 чи іншої особи. На запитання головуючої відповіла, що нової дороги у Генеральному плані села немає, інформація про неї ще не вносилася до Генерального плану, питання про її визначення більше не обговорювалося. Відносно загального порядку визначення місця розташування дороги у селі та селищах, зазначила, що дорогу створюють за домовленістю сторін або накладенням сервітуту. Також, при виділенні земельної ділянки особі, завжди виділяється під`їзд до неї.

Свідок ОСОБА_21 суду показав, що є старостою села Татарів і в силу виконання своїх обов`язків знає ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . З обома сторонами відносини нейтральні. Йому відомо, що між сторонами триває конфлікт відносно дороги. У зв`язку з чим були неодноразові виїзди Комісії. У березні 2021 року він у складі Комісії виходив на місце для встановлення наявності під`їзної дороги до будинку ОСОБА_1 . Як йому відомо, раніше ОСОБА_1 їздила через подвір`я ОСОБА_2 . Однак, у тому місці дорога не передбачена Генеральним планом села. Тому ОСОБА_2 надала частину своєї земельної ділянки на дорогу, тим самим, зменшивши свою ділянку. Комісія при виїзді зафіксувала факт наявності нової дороги, перешкод не було виявлено, що відображено у акті. Уточнив, що Комісія розглядала питання тільки щодо нової дороги. Дорогу, якою ОСОБА_1 раніше користувалася, Комісія не обстежувала. Проектна документація нової дороги ще не розроблялася, відомості про неї до Генерального плану села не внесено, оскільки такі відомості можна вносити тільки один раз на п`ять років. Проте, нова дорога є продовженням основної дороги. ОСОБА_1 не хоче нею їздити. На межі земельної ділянки останньої збудований гараж, який є перешкодою для заїзду. Проте, останній збудований під лініями електропередач, тому його треба знести. Питання реконструкції житлового будинку ОСОБА_2 , не вивчав, коли здійснювалася така реконструкція йому невідомо.

Свідок ОСОБА_22 суду показав, що є головою Ворохтянської об`єднаної територіальної громади. Неодноразово виїздив у складі комісій на огляд під`їзної дороги до будинку ОСОБА_1 на підставі звернень її та звернень ОСОБА_14 . Зазначив, що по Генплану села не передбачено дороги до ОСОБА_1 . Тривалий час ОСОБА_1 на добросусідських відносинах користувалася дорогою через подвір`я ОСОБА_14 . Ту дорогу він пам`ятає ще з дитинства. Конфлікт між сторонами виник через те, що ОСОБА_2 загородила свою ділянку, і ОСОБА_1 уже не може проходити до свого будинку через земельну ділянку останньої. Він у складі комісії виїздив на місце з метою встановити наявність чи відсутність можливого потенційного заїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 та зафіксувати ширину цього заїзду. За результатами обстеження було встановлено, що ОСОБА_14 відступила частину своєї земельної ділянки. На цій території, де зараз пролягає альтернативний заїзд, раніше стояли сараї, які у 2013-2014 роках були знесені. Ця ділянка колись належала сусідці. Будинок ОСОБА_2 раніше стояв дальше від колишнього заїзду, але в результаті розбудови змінив свої межі і став ближче на 4 м до під`їзду, що і зумовило, як пояснювала ОСОБА_2 , перенести дорогу у кінець її земельної ділянки. Наразі повноцінному заїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 перешкоджає її ж гараж. Комісія своїм актом зобов`язала її знести гараж, оскільки останній побудований під лініями електропередач. Документи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо їхніх земельних ділянок та під`їзної дороги не вивчав. Цими питаннями займається земельна комісія. Крім земельної комісії, вирішенням такого роду питань можуть займатися інші працівники селищної ради відповідно до своїх повноважень. Саме тому, у огляді під`їзної дороги до земельної ділянки ОСОБА_1 брала участь не тільки земельна комісія, а й комісії у складі яких були працівники сільської ради, які не є членами земельної комісії. Також зазначив, що селищна рада готова облаштувати новостворений під`їзд, засипати його щебенем.

Свідок ОСОБА_23 суду показала, що є сусідкою обох сторін. Відносини з обома нейтральні. Показала, що до земельної ділянки ОСОБА_1 завжди йшла дорога, яку на сьогодні приватизувала ОСОБА_2 . Пояснила, що через дорогу від будинку ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка, яка раніше належала їй, однак, батьки ОСОБА_2 самовільно забрали у неї цю землю та побудували сараї. Відтак, зі сторони все виглядало так, що дорога до ОСОБА_1 проходить через подвір`я ОСОБА_2 , адже по одну сторону знаходилася хата, навпроти сараї, а посередині між сараями та хатою дорога. Однак, цього так не було спочатку. З роками ОСОБА_2 добудувала свій будинок не тільки у висоту, а й у ширину у сторону до дороги. В результаті чого, дорога стала дуже близько пролягати до будинку. В подальшому ОСОБА_2 все це приватизувала, і за одну ніч поклала огорожу. Оскільки це була одна-єдина дорога до будинку ОСОБА_1 то остання на даний час не має проїзду до свого житла. Автомобіль залишає на дорозі, і до будинку йде через чужі городи. Новий під`їзд, який створила ОСОБА_2 проходить частково по земельлній ділянці ОСОБА_2 , а частково по земельній ділянці сусіднього землевласника ОСОБА_24 . Тим більше, для того, щоб ОСОБА_1 могла заїхати до себе цією новою дорогою, їй необхідно знести гараж, який побудований більше як десять років тому назад. Зазначила, що нова дорога утворилася десь три роки тому. Під час приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 , не погоджувала з нею межі, відповідно вона ніякі межі не підписувала.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, свідків, провівши процесуальну дію з огляду під`їзної дороги, що є предметом спору, за місцем її знаходження, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 78 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів: майдани, вулиці, проїзди, шляхи, тощо (частини перша, четверта статті 83 ЗК України).

Отже, проїзди відносяться до земель загального користування та не можуть передаватися у приватну власність.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 та розміщеними на ній житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка ОСОБА_2 є власником сусідньої земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052 та житлового будинку, що межують поряд із вказаними вище земельною ділянкою та будинком Позивачки.

Між Сторонами триває спір щодо під`їзної дороги до земельної ділянки Позивачки, яка на час розгляду справи в суді приватизована Відповідачкою ОСОБА_2 .

З матеріалів справи, які долучені Сторонами на підтвердження своїх позовних вимог вбачається наступне.

У 2016 році позивачці ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 у с. Татарів одночасно з житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами подарувала її мати ОСОБА_3 , що підтверджується нотаріально посвідченими договорами дарування від 05.06.2016 року, зареєстрованими в реєстрі за №972 та №976 (т.1, а. с. 17, 18).

В ході судового розгляду та з наявних у справі документів встановлено, що подарована Позивачці її матір`ю ОСОБА_3 земельна ділянка, належала останній на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності серії ІІІ-ІФ №046836 від 14 березня 1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 000313.

Так, як вбачається з цього Державного акту, у Акті містилася інформація про дві земельні ділянки: площею 0, 1000 (подарована Позивачці) та 0, 2800, які у сукупності складали загальну площу 0, 3800 га земельної ділянки, що були передані ОСОБА_3 на підставі рішення сільвиконкому Татарівської сільської Ради народних депутатів від 23 січня 1996 року №2 у приватну власність для обслуговування жилого будинку та ведення підсобного господарства (т. 1, а. с. 43-44).

27.09.2012 мати позивачки ОСОБА_3 звернулася до компетентних органів з проханням розділити земельні ділянки, вказані у Державному акті на окремі державні акти, що посвідчуватимуть право власності окремо на земельну ділянку площею 0, 1000 га та окремо на земельну ділянку площею 0, 2800 га гектарів (нотаріально посвідчена заява від 27.09.2022, зареєстрована в реєстрі №1563, т.1, а. с. 42).

На підставі вказаної заяви ТОВ «Геоземкадсервіс» у 2012 році розробило Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів по розподілі державного акту. (далі Технічна документація) (т.1, а. с. 28-44).

В подальшому ОСОБА_3 26.12.2012 року отримала Державний акт на право власності серії ЯМ №746080 на земельну ділянку, площею 0, 1000 га, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №261100001001106. Підставою його видачі зазначається первісне рішення Татарівської сільської ради від 23.01.1996 року №2та її заява про поділ земельної ділянки від 27.09.2012 №1563.

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2611091201:13:010:0029.

Згідно з описом меж, зазначеного у Плані меж земельної ділянки до вказаного Державного акту, від А до Б розташовані землі ОСОБА_4 , від Б-В під`їзд, від В-Г землі ОСОБА_4 , від Г-А ОСОБА_25 (т.1, а.с. 24)

Таким чином, у Державному акті було визначено під`їзд до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, який проходив між земельними ділянками ОСОБА_4 у точках від ОСОБА_26

25.06.2015 інформація про вказану земельну ділянку з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 була внесена до Державного земельного кадастру. У кадастровому плані земельної ділянки вказується опис меж цієї земельної ділянки аналогічно опису меж, що визначений у Плані меж цієї земельної ділянки до Державного акту (т.1, а. с. 25).

Як вбачається з викопіювання з Генерального плану с. Татарів, житлові будинки ОСОБА_4 та ОСОБА_27 межують між собою (т.1, а. с. 16), а під`їзд до господарства ОСОБА_27 проходить попри господарство ОСОБА_4 .

У 2016 році ОСОБА_27 подарувала, як уже зазначалося, вищевказану земельну ділянку, площею 0, 1000 га одночасно з житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами, розташованими на ній, своїй дочці ОСОБА_1 позивачці у справі (т.1, а. с. 17, 18).

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 мала правомірні очікування відносно того, що до подарованої їй земельної ділянки наявний проїзд, і він проходить між землями сусіднього землекористувача ОСОБА_4 у тому місці та у тих межах, як це зазначено у Державному акті та у кадастровому плані земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що суміжний із матір`ю позивачки ОСОБА_27 землекористувач ОСОБА_4 , який є батьком Відповідачки, розпочав оформлення права власності на свою земельну ділянку, яка на даний час належить відповідачці ОСОБА_2 , дещо пізніше, ніж ОСОБА_27 .

Так, рішенням Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради 14-ї сесії VI скликання від 27.07.2012 №52/14/2012 ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0, 1063 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , а. с. 65).

В подальшому у 2014 році, ОСОБА_4 звернувся до сільського голови села Татарів з проханням визнати таким, що втратив чинність пункт 2.2.3 вказаного рішення, та просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки уже більшою площею - 0, 1177 га для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , а. с. 51).

Рішенням двадцять третьої сесії шостого скликання Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради від 13 лютого 2014 року №100/23/2014 надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1177 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 .

У той же час, цим рішення не скасовано та не визнано таким що втратив чинність пункт 2.3 рішення Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради 14-ї сесії VI скликання від 27.07.2012 № 52/14/2012, яким надано ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0, 1063 га для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 .

У пункті 1.3 вказаного Рішення йдеться про визнання таким, що втратило чинність пункт 2.3 Рішення 14-ї сесії від 09.02.2010 №138/10/2010, проте, в матеріалах справи відсутнє вказане рішення, тому перевірити його зміст та встановити яке значення для цієї справи має пункт 1.3. вказаного рішення не є можливим.

Відтак, суд приходить до висновку, що спочатку пунктом 2.3 рішення Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради 14-ї сесії VI скликання від 27.07.2012 № 52/14/2012, ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0, 1063 га для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд. Право власності на цю земельну ділянку він не оформив.

В подальшому, йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку більшої площі - 0, 1177 га.

Із земельно-кадастрового плану та опису меж цієї земельної ділянки (т.1, а. с. 52-53) вбачається, що під`їзна дорога вже проходить у точках від Б до В і не пролягає між двома земельними ділянками ОСОБА_4 , як це вказано у Держаному акті та інших правоустановлюючих документах на земельну ділянку Позивачки, що були видані раніше. Згідно з цим земельно-кадастровим планом проїзд до земельної ділянки Позивачки проходить з лівої сторони земельної ділянки відведеної ОСОБА_4 ..

Право власності і на цю земельну ділянку площею 0, 1177 га ОСОБА_4 не оформив, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21.01.2019 року його дочка, відповідачка ОСОБА_2 , звернулася до сільського голови села Татарів про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки площею 0, 1177 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, оскільки успадкувала після батька домоволодіння, розташоване на цій земельній ділянці (Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28.05.2019 року, серії ННТ 505816, т.1, а. с. 233).

Попереднє рішення про погодження виготовлення проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки її батьку ОСОБА_4 просила відмінити (т.1, а. с. 60).

Рішенням тридцять сьомої сесії сьомого скликання Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 29.01.2019 року №160-37/2019 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1177 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_2 відповідачці ОСОБА_2 (т.1, а. с. 59).

28.01.2020 внесено інформацію про вказану земельну ділянку до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер 2611091201:13:014:0052.

У витязі з Державного земельного кадастру про цю земельну ділянку №НВ-2609643452020 від 28.01.2020 зазначається, що державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 29.05.2019, виготовленого Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_28 (т.1, а. с. 70).

Згідно з описом меж та графічного відтворення вказаної вище земельної ділянки у кадастровому плані земельної ділянки 2611091201:13:014:0052, який є додатком до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.01.2020 р. № НВ-2609643452020 від 28.01.2020, суміжним межівником цієї земельної ділянки у точках від «А» до «Г» є позивачка ОСОБА_1 (т.1, а. с. 72-73).

Шляхом порівняння Кадастрового плану цієї земельної ділянки та земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, яка належить позивачці ОСОБА_1 , Судом встановлена невідповідність у межі, яка відділяє ці дві земельні ділянки.

Так, у кадастровому плані земельної ділянки Позивачки, яка сформована раніше, ще у 2012 році, відображений проїзд у точках від Б до В, що знаходиться між двома земельними ділянками ОСОБА_4 , після смерті якого відповідачка ОСОБА_2 оформила право власності, а у кадастровому плані земельної ділянки Відповідачки проїзд відображений у точках від В до Г та зміщений поза межами цієї земельної ділянки (т.1, а. с. 238).

Відтак, вбачається, що при складанні проекту землеустрою на земельну ділянку відповідачки ОСОБА_2 було виключено проїзд у точках від Б до В до земельної ділянки позивачки, а межі між цими землями, які були розділені проїздом об`єднано, місце розташування проїзду змінено та визначено у точках від В до Г (т.1, а. с. 238).

Така невідповідність є очевидною.

Суд не бере до уваги Акт узгодження меж земельної ділянки від 02.04.2014 №4, що належить, на даний час, Відповідачці (т.1, а. с. 56), який підписний членами земельної комісії Татарівської сільської ради (т.1, а. с. 56) та затверджений рішення Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 24.06.2014 року №105/25/2014 (т.1, а. с. 57), а також Акт узгодження та встановлення межі земельної ділянки ОСОБА_2 , складений депутатом сільської ради Вербіцьким В.В. 18.10.2019 року і затверджений рішенням Татарівської сільської ради від 22.10.2019 №203-47/2019 (т.1, а. с. 65-67), оскільки у вказаних документах говориться про відсутність зміни меж земельної ділянки ОСОБА_4 по межі, що межує із земельною ділянкою ОСОБА_12 , а саме по межі від Г до А. Вказана межа не оспорюється Позивачкою, не є предметом спору. Спір стосується під`їзду до земельної ділянки ОСОБА_1 , а аналіз змісту вказаних документів свідчить що питання чи порушено межі під`їзду згідно правоустановлюючих документів ОСОБА_27 взагалі не було предметом розгляду уповноважених суб`єктів. Відтак, ні Акти узгодження меж земельної ділянки, ні рішення, якими затверджені ці Акти не мають доказового значення у цій справі.

Таким чином, судом встановлено, що при складанні проекту землеустрою на земельну ділянку відповідачки ОСОБА_2 було виключено проїзд у точках від Б до В до земельної ділянки Позивачки (т.1, а. с. 238). І ці зміни відбулися після того, як вже була визначена під`їзна дорога до земельної ділянки позивачки ОСОБА_20 у цих точках, як це було визначено у Державному акті на право власності на цю земельну ділянку серії ЯМ746080 від 26.12.2012 року та інформація про це містилася у Державному земельному кадастрі.

Суд звертає увагу, що інформація про кадастровий план земельної ділянки Позивачки з графічним відображенням наявна у Державному земельному кадастрі, доступ до якого мали відповідач Татарівська сільська рада, а також виконавці, які розробляли проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачці ОСОБА_2 .

Відтак, останні, при здійсненні своїх повноважень, мали своїм обов`язком врахувати місце розташування вже існуючого проїзду до земельної ділянки Позивачки під час формування земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2 та не допустити надання останній у власність земельну ділянку разом із давно сформованим та визначеним проїздом, що виключить доступ до житлового будинку чи земельної ділянки власників суміжних земельних ділянок.

Однак, незважаючи на це, пунктом 1.3 рішення Татарівської сільської ради №215-52/2020 від 27.02.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1177га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052 відповідачці ОСОБА_2 та передано дану земельну ділянку їй у приватну власність (т.1, а. с. 68).

Судовим розглядом встановлено, що у жовтні 2020 року ОСОБА_2 встановила металеву огорожу, якою огородила передану їй у власність земельну ділянку, що призвело до неможливості проїзду до житлового будинку та земельної ділянки Позивачки.

Згідно з Актом обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 15.12.2020, складеного комісією у складі: інженера землевпорядника ОСОБА_29 , голови земельної комісії ОСОБА_30 та членів земельної комісії ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , Р. Стефурака за заявою ОСОБА_36 у зв`язку з перешкоджанням заїзду до житлового будинку АДРЕСА_1 та до земельної ділянки площею 0, 1000 га, кадастровий номер 2611091201:13:010:0029, Комісія на місці встановила, що проїзд до житлового будинку та до земельної ділянки громадянки ОСОБА_1 перекрито суміжником ОСОБА_2 внаслідок чого відсутній заїзд до земельної ділянки та житлового будинку громадянки ОСОБА_1 (т.1, а. с. 122).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 неодноразово зверталася до поліції з повідомленнями про те, що сусіди створюють перешкоди у користуванні під`їзною дорогою до її житлового будинку та земельної ділянки, зокрема, позивачка повідомляла поліцію про те, що її сусідка ОСОБА_2 та ОСОБА_37 зайшли на її подвір`я та монтажною пилою для металу відрізали металеві ворота, які були встановлені по межі її земельної ділянки з її боку і встановили суцільну металеву огорожу на місці її воріт. ЇЇ металеві ворота викинули на подвір`я (лист Яремчанського відділення поліції Надвірнянського відділу поліції в Івано-Франківській області від 14.12.2020 №7988/52/01, довідка про результати розгляду звернень гр-ки ОСОБА_1 від 20.10.2020 та від 29.10.2020, відповіді Яремчанського ВП Надвірнянського ВП від 30.10.2020 вих. №6568/108/52/01/2020, від 22.12.2020 вих. 8190/108/52/2020, т. 1, а. с. 142-147, 149).

15.01.2021 Уповноваженими органами внесено відомості про подію ймовірного кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження №12021090110000012.

В рамках цього кримінального провадження слідчим призначалися земельно-технічна експертиза та експертиза з питань землеустрою, висновки яких долучено до матеріалів справи (т.3, а. с. 149-162).

Так, відповідно до висновку експертів судової земельно-технічної експертизи від 04.04.2022 №1617/21-28/1097/22-28/6466/6466/6467/22-41 під`їзд до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 (Позивачки) передбачено у Державному акті серії ЯМ №746080 від 26.12.2012 на цю земельну ділянку, документації із землеустрою та викопіюванні з Генерального плану с. Татарів. Такий під`їзд передбачено в частині опису меж «від Б до В» з боку розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052 (Відповідачки).

На запитання №3 слідчого, яку саме площу займає під`їзд (проїзд) до території земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 (Позивачки) та чи входить даний під`їзд (проїзд) до належної на даний час ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0, 1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052, експерти у висновку відповіли, що проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 (Позивачки) повністю, а пішохідна стежка до тієї ж земельної ділянки частково потрапляють в межі земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052 (Відповідачки). В межах цієї земельної ділянки площа під проїздом становить 0,0082 га, а площа під пішохідною стежкою - 0, 0071 га. Площа разом під стежкою та колишнім проїздом в межах згаданої земельної ділянки, враховуючи, що такі частково накладаються одне на одне, становить 0,0138 га.

Згідно з висновком експертів за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою від 23.02.2023 №2171/22-28, виготовлений у 2019 році ФОП ОСОБА_28 на ім`я ОСОБА_2 Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1177 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_3 та його затвердження, не відповідає вимогам земельного законодавства, а саме статті 50 Закону України «Про землеустрій», статті 198 Земельного Кодексу України та іншим нормативно документам з питань землеустрою і землекористування (т.4, а. с. 182-190).

В дослідницькій частині експерти зазначили, що в складі документації відсутні: схема спостереження та польовий абрис земельної ділянки з описом її меж та прив`язкою до точок знімальної основи, що не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій» та у проекті землеустрою відсутнє погодження із власником суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 гр. ОСОБА_1 (Позивачки), що є порушенням статті 198 ЗК України (т.4, а. с. 182-190).

Також у цьому висновку експерти звертають увагу і на незаконність Акту узгодження та встановлення межі земельної ділянки ОСОБА_2 від 18.10.2019 року, про який говорилося вище, складеного депутатом сільської ради ОСОБА_25 та затвердженого рішенням Татарівської сільської ради від 22.10.2019 №203-47/2019 (т.1, а. с. 65-67) про відсутність зміни меж земельної ділянки ОСОБА_4 по межі від Г до А, що межує із земельною ділянкою ОСОБА_12 , оскільки він складений одноосібно депутатом, що є порушення вимог ч. 1 та ч. 5 ст. 158 Земельного кодексу України, у акті також відсутній підпис представника геодезичної організації, який був присутній при складанні акту (т.4, а. с. 190).

Суд відхиляє твердження представника відповідача ОСОБА_2 про недопустимість вказаного висновку як доказу, оскільки Судом не встановлено, що останній отриманий з порушенням порядку,встановленого законом.Крім того, цей висновок оцінюється судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Отже, із вищезазначених матеріалів справи у їх сукупності, встановлено, що до земельної ділянки Позивачки пролягав проїзд, який на даний час повністю входить в межі земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052, що належить Відповідачці.

Про наявність дороги до будинку та земельної ділянки позивачки, яка приватизована на даний час Відповідачкою, у своїх показах зазначали місцеві жителі, допитані у якості свідків: ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Суд бере до уваги покази цих свідків, оскільки вони підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

У той же час покази свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , які є працівниками Ворохтянської селищної ради, про те, що до земельної ділянки ОСОБА_1 не було передбачено під`їзної дороги - не знайшли свого підтвердження проаналізованими у справі документами.

Тож Позивачка правомірно просить визнати недійсними рішення Ворохтянської селищної ради на підставі яких Відповідачці передано у власність проїзну дорогу до її житла та земельної ділянки і зобов`язати Відповідачів усунути перешкоди у користуванні під`їздом шляхом знесення металевих воріт у судовому порядку.

У свою чергу у зустрічному позові ОСОБА_2 просить скасувати Державний акт серії ЯМ №746080 від 26.12.2012, виданий на ім`я ОСОБА_3 (матері позивачки) на земельну ділянку, що зараз належить Позивачці та скасувати державну реєстрацію права власності позивачки ОСОБА_1 на цю земельну ділянку, посилаючись, зокрема, на те, що при виділенні земельної ділянки ОСОБА_3 не було передбачено під`їзду до її земельної ділянки через земельну ділянку її батька ОСОБА_4 . Однак при поділі даної земельної ділянки на дві окремі ОСОБА_3 без відповідного погодження змінила конфігурацію однієї земельної ділянки та зазначила в технічній документації під`їзну дорогу, яка проходить через земельну ділянку на той час її батька ОСОБА_11 . А тому Державний акт виготовлений з грубим порушенням норм чинного законодавства і підлягає скасуванню.

Статтею 12 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістомстатті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідностатті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням сільвиконкому Татарівської сільської Ради народних депутатів від 23 січня 1996 року №2 матері позивачки ОСОБА_3 надано у приватну власність для обслуговування жилого будинку та ведення підсобного господарства земельну ділянку загальною площею 0, 3800 га.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 оформила Державний акт на право приватної власності серії ІІІ-ІФ №046836 від 14 березня 1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 000313.

Відповідно до пункту 1.4 чинної на той час Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №28 від 15.04.1993 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.04.1993 року за №31 (далі Інструкція), власникам землі або землекористувачам, яким передано (надано) декілька черезсуміжних земельних ділянок, розташованих на території Ради народних депутатів, видається один державний акт з відображенням на плані меж всіх переданих (наданих) земельних ділянок.

Аналіз вказаного документа свідчить, що зазначений Державний акт на землю відносився до державних актів «старого» зразка, які видавалися у період з 1992-2001 років, відповідно до вказаної Інструкції та в яких зазначалися дані щодо декількох земельних ділянок з різними цільовими призначеннями.

Так, як вбачається з цього Державного акту, у Акті містилася інформація про дві земельні ділянки: площею 0, 100 (подарована Позивачці) та 0, 280, які у сукупності складали загальну площу 0, 3800 га земельної ділянки, що були передані ОСОБА_3 на підставі зазначеного вище рішення сільвиконкому Татарівської сільської Ради народних депутатів від 23 січня 1996 року №2.

Земельним ділянкам не було присвоєно кадастрового номеру (т. , а. с. 43-44).

Згідно з описом меж у Плані зовнішніх меж до Державного акту, земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0, 1000 га, межує: від А до Б, від Б до В та від Г до А - із землями ОСОБА_25 , а від В до Г - із землями ОСОБА_4 .

У плані зовнішніх меж у Державному акті до цієї земельної ділянки не визначено під`їзду до неї. Хоча вбачається, що на ній розташований житловий будинок.

На підставі вказаної заяви ТОВ «Геоземкадсервіс» у 2012 році розробило Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів по розподілі державного акту, що посвідчує право на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства (далі Технічна документація) (т.1, а. с. 28-44).

В рамках Технічної документації спеціалістами складено технічні завдання з розроблення технічної документації окремо на земельну ділянку площею 0, 2800 га та площею 0, 1000 га, кадастрові плани земельних ділянок з описами меж, акти про підтвердження існуючих меж ділянок в натурі, акти прийому-передачі межових знаків на зберігання.

Вбачається, що у кадастровому плані земельної ділянки площею 0, 1000 га Опис меж визначається наступним чином: від А до Б земельна ділянка ОСОБА_4 , від Б. до В визначено під`їзд, від В до Г земельна ділянка ОСОБА_4 , від Г до А - земельна ділянка ОСОБА_25 (т.1, а. с. 36).

Таким чином у Технічній документації із землеустрою щодо складання документів по розподілі державного акту, складеної у 2012 році, було визначено під`їзд до земельної ділянки Позивачки.

У Акті про підтвердження існуючих меж ділянки в натурі від 11.10.2012 (т.1, а. с. 39) зазначається, що на підставі заяви про розподіл земельної ділянки від 27.09.2012, в реєстрі за №1563 (ВРХ №795136) спеціалістами ТОВ «Геоземкадсервіс» А. Поясик в присутності представників сільської ради та суміжних землекористувачів винесено межі земельної ділянки, що передається у власність площею 0, 1000 га. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_2 . Опис меж: від А до Б - земельна ділянка гр. ОСОБА_4 , від Б до В під`їзд, від В до Г земельна ділянка гр. ОСОБА_4 , від Г до А земельна ділянка гр. ОСОБА_25 . Землю передано для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Зауважень з боку представників сільської ради та суміжних землекористувачів при перенесенні межі земельної ділянки в натурі не було. Межові знаки, якими закріплена земельна ділянка в кількості 6 штук показані в натурі і передані під нагляд на зберігання (т.1, а. с. 39).

Згідно з Актом прийому передачі межових знаків на зберігання гр. ОСОБА_3 від 11.10.2012 року Державний акт засвідчує, що межі земельної ділянки, яка знаходиться в с. Татарів, Яремчанської міської ради площею 0, 1000 га, наданої громадянці ОСОБА_3 закріплені межовими знаками у кількості 6 штук і знаходяться: від А до Б земельна ділянка гр. ОСОБА_4 , від Б до В під`їзд, від В до Г земельна ділянка гр. ОСОБА_4 , від Г до А земельна ділянка гр. ОСОБА_25 .

У Акті зазначається, що суміжними землевласниками (землекористувачами) претензій до існуючих меж не заявлено. Межові знаки пред`явлені землевласнику і передаються йому на зберігання (т.1, а.с. 40).

В подальшому ОСОБА_3 26.12.2012 року отримала оспорюваний Державний акт на право власності серії ЯМ №746080 на земельну ділянку, площею 0, 1000 га, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №261100001001106. Підставою його видачі зазначається первісне рішення Татарівської сільської ради від 23.01.1996 року №2та її заява про поділ земельної ділянки від 27.09.2012 №1563.

У описі меж, зазначеного у Плані меж земельної ділянки до вказаного Державного акту визначено під`їзд до земельної ділянки Позивачки, який проходить між земельними ділянками ОСОБА_4 у точках від Б до В.

Відтак, Суд не вбачає порушення вимог законодавства при оформленні матір`ю Позивачки спірного Державного акту, а тому відсутні підстави для його скасування.

Також, суд звертає увагу, що 25.06.2015 інформація про вказану земельну ділянку з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 була внесена до Державного земельного кадастру, що вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2601262252015, сформованого 25.06.2015 (т.1, а.с. 25).

У кадастровому плані земельної ділянки, який є Додатком до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.06.2015 р. № НВ-2601262252015 також вказується опис меж цієї земельної ділянки, який є аналогічний опису меж, що вказаний у Плані меж земельної ділянки до Державного акту. Зокрема те, що із цією земельною ділянкою у точках від А до Б межують землі ОСОБА_4 , від Б-В під`їзд, від В-Г - землі гр. ОСОБА_4 (т.1, а.с. 26-27).

Тобто, станом на кінець червня 2015 року інформація про під`їзну дорогу до земельної ділянки позивачки ОСОБА_1 визначалася не лише у правоустановлюючих документах її матері, а й містилася у Державному земельномукадастрі була відкритою.

В той же час, надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, у площу якої включеної і під`їзну дорогу відбулося 27.02.2020, тобто орієнтовно через п`ять років, після того, як вже було визначено місце проходження та межі під`їзної дороги, і така інформація була доступною для органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись зазначеними вище положеннями законодавства, проаналізувавши долучені до справи докази у їх сукупності, логічному взаємозв`язку та в контексті принципу «достатності доказів», Суд приходить до висновку, що надання відповідачці ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052 здійснено з порушенням вимог законодавства, оскільки до її площі включено під`їзд до житлового будинку та земельної ділянки позивачки ОСОБА_1 , який відноситься доземель загальногокористування тане можепередаватися уприватну власністьв силу статті 83 ЗК України.

А тому підпункт 1.1. пункту 1 Рішення тридцять сьомої сесії сьомого скликання Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 29.01.2019 року № 160-37/2019, в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та підпункт 1.3.пункту 1Рішення п`ятдесятьдругої сесіїсьомого скликанняТатарівської сільськоїради Яремчанськоїміської радиІвано-Франківськоїобласті від27.02.2020№ 215-52/2020,яким затвердженопроект землеустроющодо відведеннявказаної земельної ділянкиі передано цю земельну ділянку у приватну власність останній є незаконними та підлягають скасуванню.

Скасуванню підлягає і державна реєстрація права власності на цю земельну ділянку, оскільки здійснена на підставі незаконного рішення.

Згідно зі статтею 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до статті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ізстаттею 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Як уже зазначалося, відповідно до частини третьої статті 71 ЗК Україниземля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (стаття 83 ЗК України).

Відповідно до частини другоїстатті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом «б» частини третьоїстатті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства (стаття 96 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 103 ЗК Українивласники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Відповідно до положень статті 391 ЦК Українипозов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановленосудом,та неспростовано відповідачами,передача уприватну власністьвідповідачці земельноїділянки доплощі якоївключено під`їзнудорогу загальногокористування обмежуєПозивачку уреалізації їїправа користуватисясвоєю земельноюділянкоюз кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 та житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами, розміщеними на ній.

Рішення та дії Відповідачів призвели до наслідків, які тривалий час перешкоджають Позивачці у користуванні її власністю - земельною ділянкою шляхом виключення під`їзду та проходу до неї та до житлового будинку, збудованого на ній, землею загального користування (проїздом), який Татарівською сільською радою наданий у приватну власність відповідачці ОСОБА_2 .

Вказаних обставин Відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами.

Доводи Сторони відповідача про те, що до земельної ділянки Позивачки наявний повноцінний проїзд на місці раніше знесеної господарської споруди (стайні), але для цього останній слід демонтувати самовільно споруджену нею споруду, яка на її приватній ділянці та перешкоджає під`їзду, Суд відхиляє, оскільки не надано жодного доказу, що цей новостворений під`їзд відноситься до земель загального користування та перебуває у власності територіальної громади. Як було з`ясовано в ході судового розгляду, з пояснень учасників, частина земельної ділянки під цим під`їздом є власністю Відповідачки ОСОБА_2 , а частина сусіднього землевласника, тобто перебуває у приватній власноті іншої особи, яка не є учасником по справі.

Крім того, оглядом вказаного під`їзду за місцем його знаходження Судом було встановлено, що останній не облаштований, а заїзд до земельної ділянки Позивачки неможливий, оскільки на її ділянці збудований гараж (т.4, а.с. 143-145). До того, інформація про цей під`їзд не внесена до Генерального плану села Татарів, що з`ясовано показами свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , які є посадовими особами Ворохтянської селищної ради.

Вимогу Сторони відповідачів про необхідність Позивачці демонтувати самовільно споруджену споруду, яка збудована на її приватній ділянці та перешкоджає під`їзду до її домогосподарства, суд розцінює як неприпустиму у правовій та демократичній державі, оскільки є недопустимим виправлення помилок органу місцевого самоврядування шляхом зобов`язання особи, чиї права порушені, руйнувати своє майно.

У зв`язку з цим, Суд вважає неналежним і недопустимим доказом Акт обстеження під`їзду до домогосподарства ОСОБА_1 від 19.10.2020, складеного за результатами обстеження території щодо облаштування нової проїзду до домогосподарства, комісією у складі сільського голови Дзем`юка Олега Михайловича, голови постійної комісії сільської ради з регулювання земельних відносин, містобудування та екології ОСОБА_38 , члена постійної комісії сільської ради з регулювання земельних відносин, містобудування та екології - ОСОБА_39 та спеціаліста-землевпорядника сільської ради Данищука Святослава Ярославовича, відповідно до якого Комісія встановила, що по межі земельна ділянка наявний повноцінний проїзд до приватної земельної ділянки ОСОБА_1 на місці раніше знесеної господарської споруди (стайні), та рекомендувала ОСОБА_1 у місячний термін демонтувати самовільно споруджену споруду, яка на її приватній ділянці та перешкоджає під`їзду до її домогосподарства (т.1, а. с. 85), оскільки наявність такого проїзду юридично не підтверджена, а сам Акт містить рекомендації, які порушують майнові права Позивачки.

Суд не бере до уваги і Детальний план території на земельну ділянку Відповідачки, розроблений на замовлення Татарівської сільської ради на підставі Рішення виконавчого комітету Татарівської сільської ради від 16.09.2016 року №40 за заявою ОСОБА_4 , батька відповідачки 2, згідно з яким проїзд проходить по межі земельної ділянки Відповідачки ОСОБА_2 (т.1, а. с. 86-91), оскільки План розроблений після того, як вже була сформована земельна ділянка Позивачки з чіткими межами і місцезнаходженням проїзду та відомості про неї, в тому числі з графічним відображенням місця проходження проїзду, були внесені до Державного земельного кадастру. А тому у Плані вже тоді були відображені недійсні дані, які в подальшому стали передумовою приватизації Відповідачкою ОСОБА_2 оспорюваного проїзду, що відносився до земель загального користування комунальної форми власності.

Щодо Акту прийомки-передачі межових знаків земельної ділянки, площею 0, 1177 га, на зберігання ОСОБА_4 2013 року (т.1, а. с. 54), то останній не містить підписів інженера-землевпорядника Татарівської сільської ради ОСОБА_9 , та самого землекористувача ОСОБА_4 . Також відсутній підпис межівника ОСОБА_3 . Відтак, цей Акт є проектом, а тому не несе жодного юридичного та доказового значення.

Відносно Акту прийомки-передачі межових знаків земельної ділянки на зберігання, який датований 2016 роком, то останній стосується переданої у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0, 1015 га (іншої землі), хоча містить підпис власника земельної ділянки ОСОБА_4 , проте не підписаний головою та землевпорядником Татарівської сільської ради, а відтак, також не є ні належним, ні допустимим доказом у цій справі.

Суд відхиляє і посилання Сторони відповідачів на листи ПАТ «Прикарпаттяобленерго» від 07.03.2013 №035/1161 та від 20.08.2018 №058/5334 з приводу самовільного спорудження ОСОБА_3 (матір`ю позивачки) під проводами повітряної лінії електропередач напругою 10000 воль будівлі (т.1, а. с. 244, 245), оскільки зміст цих листів не стосуються предмету доказування у цій справі, не спростовують і не обгрунтовують позовні вимоги, що є предметом цього спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року»).

Відтак, вивчивши і проаналізувавши всі матеріали справи у їх сукупності, суд вважає доведеними порушення законних прав та інтересів Позивачки, тому суд приходить до висновку про можливість судового захисту прав останньої у спосіб про який вона просить, а саме про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні позивачкою під`їзною дорогою до її земельної ділянки шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під`їзної дороги у попередній стан.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання і Татарівську сільську раду усунути перешкоди в користуванні позивачкою під`їзною дорогою до своєї земельної ділянки шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під`їзної дороги у попередній стан, оскільки спорудження огорожі здійснювалося Відповідачкою.

Також, не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

Керуючись статтями 15, 391 ЦК України, статтями 1, 39, 71, 78, 83, 96, 103, 152 ЗК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76, 80, 81, 259 ЦПК України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовом ОСОБА_1 до Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області про визнання незаконними та скасування рішень Татарівської сільської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та усунення перешкод в користуванні під`їзною дорогою задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати підпункт 1.1. пункту 1 Рішення тридцять сьомої сесії сьомого скликання Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 29.01.2019 року № 160-37/2019, в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1177 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 .

Визнати незаконниміскасуватипідпункт 1.3.пункту1Рішенняп`ятдесятьдругої сесіїсьомогоскликанняТатарівської сільськоїрадиЯремчанськоїміської радиІвано-Франківськоїобластівід27.02.2020№215-52/2020,якимзатвердженопроект землеустроющодовідведенняземельної ділянкиплощею0,1177газкадастровим номером2611091201:13:014:0052по АДРЕСА_1 длябудівництва таобслуговуванняжитловогобудинку,господарськихбудівельі споруд ОСОБА_2 , і передано дану земельну ділянку у приватну власність.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0, 1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052, дата та час державної реєстрації 04.06.2020 13:57:20, номер запису про право власності: 36849962.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0, 1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052, цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 під`їздною дорогою, до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, яка належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом знесення облаштованої огорожі та відновлення під`їздної дороги у попередній стан.

В решті позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач 1 за первісним позовом: Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 04354522, місцезнаходження юридичної особи: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, смт Ворохта, вулиця Данила Галицького, 41, 78595.

Відповідач 2 за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач 3 за первісним позовом: Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 33309833, місцезнаходження юридичної особи: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м. Яремче, вул. Свободи, буд. 266, 78501.

Відповідач 4 за первісним позовом: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 39767437, місцезнаходження юридичної особи: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка А. Сахарова, 34, 76014.

Повний текст рішення складено 13.02.2024.

Суддя: М. В. Остап`юк


Суд	Яремчанський міський суд Івано-Франківської області
Дата ухвалення рішення	05.10.2023
Оприлюднено	14.02.2024
Номер документу	116940776
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Барков В. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 05.10.2023 по справі 354/1149/20ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —354/1149/20

Рішення
від 05.10.2023 по справі 354/1149/20
ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ