Постанова

від 06.02.2024 по справі 925/1160/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. Справа№ 925/1160/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Станіка С.Р.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта» на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 (повне рішення складено 11.10.2023)

у справі №925/1160/22 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго»

про стягнення 135104,26 грн

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта», у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» суму основного боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 82795,05 грн, пеню у розмірі 17140,19 грн, інфляційні збитки у розмірі 31740,84 грн та 3% річних у розмірі 3428,18 грн, а також відшкодувати судові витрати у вигляді судового збору сплаченого за подання позовної заяви у розмір 2481,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що використовуючи електричну енергію на підставі укладеного між сторонами договору, відповідач, як споживач, не виконав свого обов`язку щодо плати за її використання, внаслідок чого за період з 01.09.2019 до 31.10.2019 включно виникла заборгованість у розмірі 82795,05, яку позивач просить суд стягнути у примусовому порядку разом із нарахованими на неї пенею, річними та інфляційними збитками.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» 82795,05 грн. основної заборгованості, 59,83 грн пені, 31740,84 грн інфляційних витрат, 3244,94 грн 3% річних та 2163,98 грн судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта» звернулося 14.11.2023 (згідно поштового трекера на конверті) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 у справі №925/1160/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах повністю. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Також просив призначити у справі експертизу.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Крім того, скаржник вважає, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

Скаржник зазначає, що судом неповно з`ясовано обставини справи також внаслідок необґрунтованої відмови у проведенні експертизи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №925/1160/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1160/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта» на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 у справі №925/1160/22.

04.12.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 у справі № 925/1160/22 та відкрито апеляційне провадження за вказаною, справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

22.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також позивач надав письмові пояснення щодо заявленого відповідачем клопотання про призначення судової експертизи, в яких заперечив проти призначення судової експертизи та зазначив, що скаржник не обґрунтував поважності причин пропуску строку подання відповідного клопотання про призначення експертизи на стадії апеляційного провадження. Крім того, саме відповідач ухилявся весь час від проведення відповідної експертизи, що вказує на недобросовісність процесуальних дій останнього.

27.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення від третьої особи, в яких третя особа просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого суду залишити без змін.

05.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення скаржника на відзив, в яких відповідач послався на позицію Верховного Суду у справі №925/637/19 від 03.11.2020, та зазначив, що не вбачає своєї вини в порушенні роботи вузла обліку електричної енергії.

Також відповідач просив розподілити витрати на професійну правничу допомогу адвоката за результатом розгляду апеляційної скарги.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 14 лютого 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №925/1160/22 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши клопотання скаржника про призначення судової експертизи засобу обліку електричної енергії для дослідження його метрологічним характеристикам та умовам експлуатації, колегія суддів залишає його без задоволення з підстав, викладених у мотивувальній частині.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

02.09.2015 року між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії №23, за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (придбаної) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

В додатку №2 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» до договору про постачання електричної енергії від 02.09.2015 №236 його сторони:

- визначили і відобразили на схемі балансову належність електромереж та електроустановок постачальника: ТП-10/0,4 кВ №8Л-2 ОП і споживача: ввідний кабель 0,4кВ, розрахункові прилади обліку електроенергії та приєднане електрообладнання;

- установили межу відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок на затискачах приєднання жил кабеля 0,4 кВ до Л-2 від ТП-08 на ізоляторах опори 2. Постачальник несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію ТП-10/0,4 кВ №8.Л-2 ОП2. Споживач несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію ввідного кабеля 0,4кВ, розрахункові прилади обліку електроенергії та приєднане електрообладнання.

Згідно постанови НКРЕКП від 16.11.2018 року №1447 ПАТ «Черкасиобленерго» в особі Звенигородського РЕМ повідомив про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом ПАТ «Черкасиобленерго» та приєднання споживача з 01.01.2019 року до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії за особовим рахунком №236 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.

20.12.2018 відповідачем подано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, відповідно до якої на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та з метою неперервного електрозабезпечення за об`єктом (об`єктами) споживача за адресою відповідно до переліку об`єктів споживача наведеному в Додатку №1 до даної заяви, (ЕІС - код(и) точки (ок) комерційного обліку за об`єктом (об`єктами) споживача відповідно до переліку об`єктів споживача наведеному в Додатку №1 до даної заяви), учасник роздрібного ринку електричної енергії, а саме постачальник електричної енергії ТОВ «Черкасиенергозбут» (м. Черкаси, .вул. Благовісна, 166), який діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу згідно постанови НКРЕКП від 25.09.2018 №1092, повідомляє про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом ПАТ «Черкасиобленерго», та приєднання споживача з 01 січня 2019 року до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах договору про постачання електричної енергії за особовим рахунком № 236 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» є постачальником універсальних послуг на території Черкаської області згідно з абзацом 3 пункту 13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» та додатку 3 до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії», на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території».

Згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщено на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» за посиланням https://energozbut.ck.ua/nepob.html.

Отже, 20.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта» підписало заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) та одночасно було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Крім того, відповідач оплачував рахунки за спожиту електричну енергію, що свідчить про приєднання до умов публічного договору приєднання про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг

Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 договору).

Точки комерційного обліку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, визначаються в договорі споживача з ОСР, а присвоєні для них ЕІС-коди вказуються в заяві-приєднання, яка є Додатком №1 до цього Договору (п. 2.3 договору).

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або у спосіб, зазначений в комерційній пропозиції (п. 5.10 договору).

Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів (п.5.11. Договору).

Рахунки, акти приймання-передавання, акти звірки, будь-які повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та/або надіслані на електронну пошту, рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто отримані споживачем (уповноваженою особою споживача за довіреністю) за зазначеними у цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення (день надсилання на електронну пошту) або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача (п. 13.8 договору).

У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції (абз. 2-4 п. 5.11 договору).

До договору між позивачем та відповідачем було підписано Додаток 3 Комерційна пропозиція «Малі непобутові споживачі», що є невід`ємною частиною договору, відповідно до якої оплата за постачання електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої 100% оплати всього очікуваного обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді в термін не пізніше 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду.

Остаточний розрахунок за фактично поставлену (спожиту) електричну енергію Споживач зобов`язаний провести (здійснити) в термін не пізніше 5 робочих днів від дня отримання рахунка.

Термін виставлення остаточного рахунку споживачу до 5 числа місяця наступного за розрахунковим.

Споживач зобов`язаний отримати від постачальника рахунок (рахунки) та акт (акти) прийняття-передавання товарної продукції за розрахунковий період, впродовж трьох робочих днів підписати їх та повернути постачальнику або надати заперечення щодо них в строк наданий для підписання. У разі ненадання заперечень, неповернення чи неотримання розрахункових документів споживачем, постачальник направляє йому примірники таких розрахункових документів. 3 моменту отримання споживачем примірників розрахункових документів вони вважаються належним чином підписаними зі сторони споживача. Розрахункові документи вважаються отриманими споживачем у випадках передбачених пунктом 13.8. договору (розділ 4 Додатку 3).

За порушення строків сплати рахунку, які встановлені пунктом 5.10 договору та/або цією Комерційною пропозицією, за користування чужими грошовими коштами споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (розділ 7 Додатку 3).

Місцевим судом також встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП №310 від 14.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта» 20.12.2018 приєдналося, шляхом підписання заяви-приєднання, до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розміщений на офіційному сайті ПАТ «Черкасиобленерго» за посиланням http://www.cherkasyoblenergo.com/nepobyt-spoj.html, на умовах договору №236 про постачання електричної енергії.

Договір №236 про постачання електричної енергії укладений сторонами 02.09.2015.

Оператор системи розподілу надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 та Кодексом систем розподілу затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об`єктом (об`єктами), технічні параметри якого фіксуються у «Паспорті точки (точок) розподілу електричної енергії об`єкта (об`єктів) споживача», який є додатком 2 до цього Договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи розподілу (пункти 2.1-2.3 публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії)

Відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті (об`єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії» до цього Договору.

Споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та/або інші послуги Оператора системи розподілу у відповідності з додатком 4 «Порядок розрахунків» до цього Договору.

Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи розподілу) «Звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць» згідно з додатком 12 до цього Договору (пункт 3.4. публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії).

Визначений обсяг розподіленої (спожитої) електричної енергії за підсумками розрахункового місяця передається Адміністратору комерційного обліку у встановленому Кодексом комерційного обліку порядку для включення в місячний баланс електричної енергії ОЕС України і є підставою для його використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі для взаєморозрахунків між Споживачем та його постачальником (пункт 3.5. публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії).

20.06.2019 відповідач надав оператору системи розподілу Публічному акціонерному товариству «Черкасиобленерго», акт про використану електричну енергію з кінцевим показником за червень 2019 року 316135 кВт/год.

За доводами відповідача 29.07.2019 при знятті ним на його об`єкті показань з лічильника електричної енергії ЦЭ 6803В №2242284 ним було встановлено, що лічильник працює з порушенням.

29.07.2019 представниками Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» за участю директора відповідача була проведена перевірка засобу обліку електричної енергії, що підтверджується Актом №236 від 29.07.2019. У цьому Акті зазначено, що на об`єкті відповідача встановлений лічильник ЦЭ 6803В №2242284 на момент проведення перевірки показник на ньому становив 338228 кВт/год, самохід лічильника відсутній Акт підписаний керівником відповідача Головатюком В.І., заперечень щодо обліку спожитої електричної енергії у останнього відсутні.

30.07.2019 відповідач направив Звенигородському РЕМ Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» заяву про перевірку лічильника, оскільки, на його думку, облікована лічильником електрична енергія не відповідала фактичному використанню.

02.08.2019 відповідач звернувся з листом до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», у якому просив зняти лічильник для направлення на експертизу.

З метою проведення експертизи Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго» відповідачу було надало проект договору підряду №458 від 02.08.2019, кошторис №458 на виконання робіт з проведення експертизи лічильника Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго», рахунок №151 на оплату цих робіт.

Відповідач договір підряду №458 від 02.08.2019 не підписав та відмовився від оплати за проведення експертизи лічильника.

30.08.2019 відповідач звернувся з листом від 29.08.2019 №02-0 до третьої особи, у якому повідомив про технічну несправність та недостовірність показань лічильника електричної енергії ЦЭ 6803В №2242284 і у зв`язку з цим просив: вважати датою початку періоду порушення розрахункового обліку електричної енергії 20.06.2019; для проведення розрахунків за використану електроенергію за липень, серпень 2019 року та в подальших періодах до часу встановлення технічного (контрольного) засобу обліку або до завершення ремонтних та налагоджувальних робіт схеми обліку провести розрахунок електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду. Також відповідач просив провести демонтаж лічильника електричної енергії (тип ИЭ 6803 В, №2242284).

02.09.2019 працівники Звенигородського РЕМ Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» за участю керівника відповідача Головатюка В.І. провели технічну перевірку засобів обліку електричної енергії на об`єкті відповідача, в результаті якої було встановлено, що на момент зняття електролічильника ЦЕ 6803В №2242284 він не працював, електроенергію не обліковував.

За результатами цієї перевірки були складені: акт технічної перевірки (контрольного огляду) засобів обліку №236 від 02.09.2019, акт-повідомлення про направлення на експертизу лічильника електроенергії №16 від 02.09.2019 і акт про пломбування від 02.09.2019, які підписані представниками третьої особи та відповідача.

В акті технічної перевірки (контрольного огляду) засобів обліку №236 від 02.09.2019 зазначено, що лічильник ЦЕ 6803В №2242284, з кінцевими показниками 349779 кВт/год, знято, упаковано в поліетиленовий пакет та опломбовано пломбою №А1397643. Споживачу необхідно поновити облік до 02.10.2019.

У цей же день на об`єкті відповідача був встановлений тимчасовий засіб обліку електричної енергії ЦЕ 6803В №62015217 з початковим показником 0002723, заміну лічильника оформлено Актом №236 від 02.09.2019 та Актом про пломбування від 02.09.2019.

В акті-повідомленні про направлення на експертизу лічильника електроенергії №16 від 02.09.2019 вказано, що лічильник ЦЕ 6803В №2242284 з показаннями 349779 кВт/год знімається для проведення експертизи, замість нього встановлюється інший лічильник з показаннями 0002723 кВт/год.

Для захисту лічильника від зовнішнього втручання до дня проведення експертизи пакет з лічильником опломбовано пломбою А1397643 та доставляється Головатюком В.І. на місце проведення експертизи м.Черкаси, вул.Чкалова, 1. Споживач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта» запрошується на проведення експертизи лічильника о 10:00 09.09.2019.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами відповідач лічильник ЦЕ 6803В №2242284 на експертизу третій особі або іншій експертній установі чи експерту не надав, тобто така експертиза не була проведена.

За період з 20.06.2019 до 02.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта» звіти про покази засобів обліку третій особі не надало.

25.09.2019 відповідачем був отриманий Акт прийняття-передавання товарної продукції за вересень 2019 року, у якому зазначено, що постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут», передав, а споживач «Агропроморбіта» прийняв та використав електричну енергію в обсязі 34422 кВт/год; вартість електроенергії 71197,09 грн; ПДВ 14239,42 грн; вартість електроенергії з ПДВ 85436,51 грн.

Також відповідач отримав рахунок остаточного розрахунку від 01.10.2019 за вересень 2019, відповідно до якого підлягає оплаті 81648,85 грн. та попередження про припинення постачання електричної енергії.

07.10.2019 відповідач направив Публічному акціонерному товариству «Черкасиобленерго» листа №03-0, у якому просив перевірити встановлений лічильник ЦЭ6803В №62015217 на стан самоходу.

07.10.2019 працівники третьої особи за участю керівника відповідача провели технічну перевірку засобу обліку електричної енергії, у результаті якої не виявлено самоходу лічильника ЦЭ6803В №62015217. За результатами цієї технічної перевірки був складений і підписаний акт технічної перевірки (контрольного огляду) засобів обліку електричної енергії №658 від 07.10.2019, у якому були зафіксовані показання лічильника ЦЭ6803В №62015217 - 0003105 кВт/год.

09.10.2019 Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» згідно із завданням №11 від 09.10.2019 припинило постачання електричної енергії на об`єкт відповідача.

18.10.2019 працівники Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» за участю керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта» Головатюка В.І. провели технічну перевірку засобів обліку електричної енергії на об`єкті ТОВ «Агропроморбіта», за результатами якої склали і підписали акт технічної перевірки (контрольного огляду) засобів обліку електричної енергії від 18.10.2019 №677, згідно з яким лічильник ЦЭ6803В №62015217 з показаннями 0003145 кВт/год був демонтований.

Позивач надіслав відповідачу вимогу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за вих. №2254/01/01 від 28.10.2020, в якій вимагав перерахувати суму боргу за спожиту електричну енергію за період з 01.09.2019 по 31.10.2019 в сумі 82795,00 грн., а також пеню, інфляційні збитки та 3% річних.

Разом з вимогою позивач надіслав відповідачеві акти прийняття-передавання товарної продукції за вересень та жовтень 2019 року, рахунок остаточного розрахунку від 22.10.2020 за вересень 2019 року на суму 81648,85 грн. та рахунок остаточного розрахунку від 22.10.2020 за жовтень 2019 року на суму 82795,05 грн. та акти звірки розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМОРБІТА» станом на 22.10.2020.

Вимогу разом з доданими до неї документами відповідач отримав 29.10.2020, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач у своїй відповіді від 27.11.2020 №12/11/20, викладені у зазначеному листі вимоги позивача не визнав.

15.09.2020 Звенигородський район електричних мереж ПАТ «Черкасиобленерго» направив на адресу відповідача лист, в якому повторно повідомив відповідача про проведення експертизи ЗВТ 21.09.2020 та пропонував прибути відповідачеві на експертизу. При цьому, у разі відмови відповідача від доставки ЗВТ на експертизу, Звенигородський РЕМ просив передати йому опломбований ЗВТ для доставки його оператором системи розподілу для подальшого проведення експертизи.

Проте, відповідач відмовився передати ЗВТ на експертизу та зазначив, що оскільки питання чи повинен відповідач проводити експертизу є предметом судового розгляду, то до вирішення питання в суді він не передасть ЗВТ Звенигородському РЕМ.

Відповідач вартість поставленої у вересні та жовтні 2020 року електричної енергії позивачу не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон): споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання; електропостачальник - суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до пп. 64 п. 1.4 розділу І Кодексу комерційного обліку електричної енергії сторона, відповідальна за точки комерційного обліку (ВТКО) - учасник ринку, який відповідає за організацію комерційного обліку електричної енергії в конкретній точці комерційного обліку;

Згідно з пп. 72 п.1.4. розділу І Кодексу комерційного обліку електричної енергії точка комерційного обліку (точка обліку, ТКО) - точка на комерційній межі розподілу електричної мережі або умовна точка, в якій відбувається зміна власника електричної енергії і до якої відносяться дані комерційного обліку електричної енергії, що використовуються для розрахунків на ринку електричної енергії;

У пункті 1.8 розділу ІІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначені основні функції (ролі), які виконуються учасниками при забезпеченні комерційного обліку електричної енергії, та пов`язані з ними процеси. Так, споживач, виробник, оператор мережі, як сторона, відповідальна за ТКО (ВТКО) здійснює організацію улаштування ВОЕ в ТКО, його технічного обслуговування та ремонту; організацію передачі даних комерційного обліку в АКО власноруч або із залученням зареєстрованого ППКО

Згідно з п.3.2 розділу ІІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії постачальник послуг комерційного обліку має право, в тому числі, вимагати від сторони, відповідальної за точки комерційного обліку (ВТКО) приведення вузлу обліку електричної енергії (ВОЕ) до вимог цього Кодексу самостійно або із залученням ППКО; відмовляти ВТКО в наданні послуг комерційного обліку, якщо ВТКО не приводить ВОЕ до вимог цього Кодексу ВОЕ у встановлений термін; пломбувати ЗВТ ВОЕ.

Відповідно до п.7.1. розділу ІІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії стороною, відповідальною за точку комерційного обліку (ВТКО), є учасник ринку, в якого на законних підставах у власності чи користуванні знаходиться лічильник електричної енергії у складі вузла обліку електричної енергії для цієї ТКО.

Згідно з п.7.3. розділу ІІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії ВТКО для кожного ТКО зобов`язана забезпечувати власними силами та за власний кошт (якщо інше не передбачено законом або договором) підтримку технічного стану ЗВТ та допоміжного обладнання ВОЕ на всіх етапах їх життєвого циклу (встановлення обладнання ВОЕ у ТКО, періодичну повірку, обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж, експлуатацію, вивід із експлуатації тощо) відповідно до вимог цього Кодексу та інших нормативно-правових актів і нормативно-технічних документів.

Відповідно до п. 5.6.1. розділу V Кодексу комерційного обліку електричної енергії дії щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, які ініційовані замовником (споживачем або іншими учасниками ринку) або які вимагаються нормативно-правовими актами, здійснюються за рахунок замовника або ВТКО відповідно, якщо інше не встановлено законом, зокрема, заміна (зокрема монтаж/демонтаж), технічне обслуговування, відновлення працездатності, ремонт, повірка, контрольний огляд, експертиза, позачергова технічна перевірка стану функціонування (працездатності) належних замовнику ЗКО, схем підключення ЗВТ та інших складових вузлів обліку (вимикачів, роз`єднувачів та пристроїв захисного відключення, шаф обліку та захисних екранів тощо), дооблікових та післяоблікових електричних кіл, перевірка надійності підключення та перетяжка з`єднувальних контактів неопломбованих силових та інтерфейсних електричних кіл.

Відповідальність за збереження ЗВТ, встановлених на території певного об`єкта, несе власник (користувач) зазначеної території або організація, в користуванні якої ця територія перебуває (п.6.2 розділу V Кодексу).

Згідно з п.6.3 розділу V Кодексу комерційного обліку електричної енергії планова заміна, у тому числі на виконання вимог нормативно-правових актів, технічна підтримка та обслуговування ЗВТ здійснюються постачальником послуг комерційного обліку за договором про надання послуг комерційного обліку, який укладається відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.6.4 розділу V Кодексу комерційного обліку електричної енергії непланова заміна, ремонт ЗВТ здійснюється ППКО за рахунок організації або споживача, на вимогу (за ініціативою) якого здійснюється непланова заміна ЗВТ.

Перевірка ЗВТ та допоміжного обладнання вузла обліку здійснюється на місцях їх установки у присутності ВТКО та відповідного ППКО (у ролі ОЗКО). У разі потреби зняття пломб та індикаторів повідомлення та присутність власника пломб є обов`язковою (п. 6.2.3. розділу VІ Кодексу).

Після завершення перевірки сторона, що здійснює перевірку, складає акт технічної перевірки вузла обліку із зазначенням фактичного стану ЗВТ та іншого обладнання вузла обліку, зокрема виявлених недоліків. Цей акт надається за запитом усім заінтересованим сторонам. У разі необхідності здійснюється технічна експертиза ЗВТ та іншого обладнання вузла обліку (п.6.2.4. розділу VІ Кодексу).

АКО та будь-яка заінтересована сторона, у разі обґрунтованого сумніву у достовірності даних комерційного обліку (зокрема відмінності даних з основного та верифікаційного вузла обліку), правильній роботі вузла обліку, а також у тому, що ЗКО є справними та непошкодженими, мають право провести або ініціювати проведення оператором системи або ППКО позапланового контрольного огляду або технічної перевірки роботи вузлів обліку, ЗВТ (зокрема параметрів програмування) та схем їх підключення або, при необхідності, проведення експертизи ЗКО та інших складових вузла обліку відповідно до вимог цього Кодексу (п. 6.2.5. розділу VІ Кодексу).

У разі проведення позачергових контрольного огляду, технічної перевірки, перевірки програмування, перевірки правильності роботи та/або експертизи, а також ремонту або заміни ЗКО вартість робіт оплачується, якщо інший порядок не передбачений законом, стороною, за ініціативою якої проводилися контрольний огляд, позачергова технічна перевірка, перевірка програмування, перевірка схем підключення ЗКО та/або правильності його роботи, ремонт, заміна або експертиза, якщо порушень у роботі ЗКО та схем їх підключення за результатами перевірки не виявлено. (п. 6.5.16. розділу VІ Кодексу)

У разі сумніву споживача у правильній роботі вузла обліку він може звернутися до оператора системи або ППКО для забезпечення проведення позачергового контрольного огляду, технічної перевірки вузла обліку або експертизи ЗКО. (п.6.5.18. розділу VІ Кодексу)

Згідно з п. 1.4 розділу Х Кодексу комерційного обліку електричної енергії перевірка ЗВТ та допоміжного обладнання ВОЕ здійснюється на місцях їх установки у присутності ВТКО та відповідного ОЗКО. При необхідності зняття пломб та індикаторів повідомлення та присутність власника пломб є обов`язковою.

Пункт 1.5. розділ Х Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначає, що після перевірки сторона, що здійснює перевірку, складає акт із зазначенням фактичного стану ЗВТ, у тому числі виявлених недоліків. Цей акт надається за запитом усім заінтересованим сторонам. У разі необхідності здійснюється технічна експертиза відповідних засобів ВОЕ.

Будь-яка заінтересована сторона має право ініціювати проведення позапланової перевірки програмування ЗВТ, схем їх підключення і правильної роботи та оплатити вартість такої перевірки відповідно до вимог цього Кодексу. (п. 1.6. розділ Х Кодексу).

Під час перевірки точності вимірювання перевіряється відповідність ЗВТ, встановлених у ВОЕ, вимогам цього Кодексу та іншим чинним нормативно-технічним документам. (п. 2.1. розділ Х Кодексу).

У разі проведення позачергової технічної перевірки, перевірки програмування, перевірки правильності роботи, ремонту, заміни або експертизи ЗВТ вартість робіт оплачується, якщо інший порядок не передбачений Законом: 1) суб`єктом господарювання, за ініціативою якого проводилась позачергова технічна перевірка, перевірка програмування, перевірка схем підключення ЗВТ та/або правильності його роботи, ремонт, заміна або експертиза, якщо порушень у роботі ЗВТ та схем їх підключення за результатами перевірки не виявлено; 2) власником ЗВТ чи суб`єктом господарювання, який відповідає за технічний стан та/або збереження ЗВТ, якщо виявлено порушення схеми розрахункового обліку електричної енергії, пошкодження або викрадення ЗВТ з вини власника ЗВТ чи суб`єкта господарювання, який відповідає за технічний стан та/або збереження ЗВТ; 3) ОСР, якщо виявлено порушення схеми розрахункового обліку електричної енергії, пошкодження ЗВТ або їх невідповідності нормативно-технічним документам з вини ОСР. (п. 4.9. розділу Х Кодексу).

Згідно з п. 4.11. розділу Х Кодексу комерційного обліку електричної енергії експертиза ЗВТ у частині дослідження його відповідності метрологічним характеристикам та умовам експлуатації здійснюється відповідно до порядку затвердженого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання.

На виконання Закону Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила, ПРРЕЕ), що регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем (для власного споживання).

Згідно з п.1.1.2 розділу І Правил договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг; експертиза засобу комерційного обліку - комплекс заходів, які здійснюються з метою отримання даних щодо цілісності пломб, якими опломбовується засіб комерційного обліку, їх відповідності пломбам заінтересованих організацій, відповідності засобу комерційного обліку метрологічним характеристикам та умовам експлуатації.

Відповідно до п.2.2.1 розділу ІІ Правил межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем (субспоживачем) і оператором системи (основним споживачем) за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок фіксуються в акті розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін.

Межа експлуатаційної відповідальності збігається з межею балансової належності, яка визначається правом власності споживача та оператора системи (основного споживача) на окремі елементи електричної мережі, або встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 4.8. розділу IV Правил форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Пункт 4.10. розділу IV Правил передбачає, що у разі постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги споживач за взаємною згодою сторін (електропостачальника електричної енергії та споживача) може здійснювати оплату спожитої електричної енергії у формі попередньої оплати.

Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. (п. 4.12-4.13. розділу IV Правил).

За несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.(п. 4.17. розділу IV Правил).

Підпунктами 8-9 п. 5.5.5 розділу IV Правил саме на споживача електричної енергії покладено обов`язок забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об`єкті (у його приміщенні) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування; невідкладно повідомляти оператора системи та постачальника послуг комерційного обліку про недоліки в роботі засобу вимірювання;

Відповідно до статей 634, 635 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом подання заяви та оплатою рахунків за отриману електроенергію. За умовами цього договору позивач, як постачальник, продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору

20.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта», шляхом підписання заяви-приєднання, приєдналося до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, за умовами якого Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», як Оператор системи розподілу надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії.

За умовами публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Оператору системи розподілу Звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць.

Сторонами у справі не заперечується, що до червня 2019 року відповідач, як споживач, подавав звіти про показники засобу обліку електричної енергії та оплачував вартість використаної ним електроенергії. 20.06.2019 відповідач надав оператору системи розподілу акт про використану електричну енергію з кінцевим показником за червень місяць 2019 року 316135 кВт/год.

Починаючи з липня 2019 року відповідач такі дані третій особі не подавав, оскільки, на його переконання, лічильник ЦЕ 6803В №2242284 не правильно обліковував електричну енергію, у зв`язку з чим відповідач неодноразово звертався із заявами до третьої особи.

За результатами перевірок після звернень відповідача Акціонерним товариством «Черкасиобленерго» були складені: Акт №236 від 29.07.2019, Акт №236 від 02.09.2019, акт-повідомлення про направлення на експертизу лічильника електроенергії №16 від 02.09.2019 і акт про пломбування від 02.09.2019, які підписані представниками третьої особи та відповідача.

Отже, місцевим господарським судом встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що ініціатором проведення експертизи засобу обліку електричної енергії виступив споживач, однак вартість проведення експертизи він не оплатив, експертизу лічильника не провів та не забезпечив її проведення.

У відповідності до пункту 1 додатку №2 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» договору №236 про постачання електричної енергії від 02.09.2015, на умовах якого споживач приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розрахункові прилади обліку електроенергії знаходяться на балансі відповідача.

А оскільки, враховуючи норми п. 7.1, 7.2 розділу III Кодексу комерційного обліку електричної енергії, стороною, відповідальною за точку комерційного обліку (ВТКО), є учасник ринку, в якого на законних підставах у власності чи користуванні знаходиться лічильник електричної енергії у складі вузла обліку електричної енергії для цієї ТКО, то саме на відповідача покладено обов`язок плати вартості робот з проведення позачергової технічної перевірки, перевірки програмування, перевірки правильності роботи, ремонту, заміни або експертизи ЗВТ.

Проте, відповідач проведення експертиз не оплатив, лічильник ЦЕ 6803В №2242284 на експертизу третій особі або іншій експертній установі чи експерту не надав.

У відповідності до п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Отже, дані про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) електричної енергії, отримані позивачем, як постачальником, від адміністратора комерційного обліку Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» вважаються дійсними та підтвердженими для проведення розрахунків.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що станом на 31.10.2019 відповідачу було розподілено електричну енергію у загальному обсязі 34844 кВт., а саме, станом на вересень 2019 року, постачальник передав, а споживач прийняв та використав електричну енергію обсягом 34422 кВт/год на суму 85436,51 грн, та станом на жовтень 2019 року постачальник передав, а споживач прийняв та використав електричну енергію на суму обсягом 422 кВт вартістю 1146,20 грн.

Оскільки у відповідача за особовим рахунком № НОМЕР_1 на кінець серпня 2019 року рахувалась переплата за електричну енергію у розмірі 3787,66 грн, сума заборгованості за спожиту електричну енергію станом на жовтень 2019 року становить 82795,05 грн.

За умовами договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або у спосіб, зазначений в комерційній пропозиції.

Рахунок за вересень 2019 року був отриманий відповідачем 25.09.2019, а рахунок за жовтень 2019 року 29.10.2020, отже, з врахуванням умов договору, рахунок за вересень 2019 року мав бути оплачений відповідачем до 02.10.2019 включно, а за жовтень - до 05.11.2020 включно.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем належними та допустимим доказами доведено наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта» та її розмір за особовим рахунком №71071000236 за спожиту електричну енергію за вересень, жовтень 2019 року у розмірі 82795,05 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (стаття 216 Господарського Кодексу України).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України).

За порушення строків сплати рахунку, які встановлені пунктом 5.10 договору та/або цією Комерційною пропозицією, за користування чужими грошовими коштами споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (розділ 7 Додатку 3).

Позивачем за порушення строку сплати рахунків нарахував пеню за період із 08.10.2020 до 23.02.2022 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення у сумі 17140,19 грн.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, погоджується з місцевим господарським судом, що він не відповідає умовам договору та встановленим судом фактичним обставинам, оскільки здійснений без врахування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та положенням договору, згідно з яким обов`язок зі сплати рахунку передбачає, що він повинен бути оплачений у термін не пізніше 5 робочих днів від дня отримання рахунка, а тому підлягає задоволенню в сумі, визначеній судом 59,83 грн.

Згідно з ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

На підставі наведених положень ст. 625 Кодексу позивач нарахував відповідачу інфляційні збитки за період із 08.10.2020 до 01.11.2022 у розмірі 31740,84 грн і 3 % річних за період з 08.10.2020 до 23.02.2022 у розмірі 3428,18 грн.

Перевіривши розрахунок позивача колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що сума, яка заявлена позивачем до стягнення не перевищує суми нарахувань за період, за який у позивача є право на нарахування, тому підлягає стягненню у розмірі 31740,84 грн інфляційних витрат та 3244,94 грн 3% річних.

Щодо клопотання відповідача про призначення судової експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно із ст.1 ЗУ «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

02.09.2019 працівники Звенигородського РЕМ Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» за участю керівника відповідача Головатюка В.І. провели технічну перевірку засобів обліку електричної енергії на об`єкті відповідача, в результаті якої було встановлено, що на момент зняття електролічильника ЦЕ 6803В №2242284 він не працював, електроенергію не обліковував.

За результатами цієї перевірки були складені: акт технічної перевірки (контрольного огляду) засобів обліку №236 від 02.09.2019, акт-повідомлення про направлення на експертизу лічильника електроенергії №16 від 02.09.2019 і акт про пломбування від 02.09.2019, які підписані представниками третьої особи та відповідача.

Так, в акті-повідомленні про направлення на експертизу лічильника електроенергії №16 від 02.09.2019 вказано, що лічильник ЦЕ 6803В №2242284 з показаннями 349779 кВт/год знімається для проведення експертизи, замість нього встановлюється інший лічильник з показаннями 0002723 кВт/год.

При цьому, для захисту лічильника від зовнішнього втручання до дня проведення експертизи пакет з лічильником було опломбовано пломбою А1397643 та мав бути доставлений директором відповідача Головатюком В.І. на місце проведення експертизи м.Черкаси, вул.Чкалова, 1. Також, відповідач був запрошений на проведення експертизи лічильника о 10:00 09.09.2019.

Додатково слід зазначити, що відповідно до п.2.2.1 розділу ІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджені Постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 312 межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем (субспоживачем) і оператором системи (основним споживачем) за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок фіксуються в акті розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін.

Як підтверджується матеріалами справи між постачальником та споживачем було погоджено, що споживач (відповідач) несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію ввідного кабеля 0,4кВ, розрахункові прилади обліку електроенергії та приєднане електрообладнання

Крім того, Кодексом комерційного обліку електричної енергії визначено, що будь-яка заінтересована сторона має право ініціювати проведення позапланової перевірки програмування ЗВТ, схем їх підключення і правильної роботи та оплатити вартість такої перевірки відповідно до вимог цього Кодексу (п.1.6. розділу Х Кодексу). Зазначена норма кореспондується з п.6.5.16 розділу VІ Кодексу, яка передбачає, що у разі проведення позачергових контрольного огляду, технічної перевірки, перевірки програмування, перевірки правильності роботи та/або експертизи, а також ремонту або заміни ЗКО вартість робіт оплачується, стороною, за ініціативою якої проводилися контрольний огляд, позачергова технічна перевірка, перевірка програмування, перевірка схем підключення ЗКО та/або правильності його роботи, ремонт, заміна або експертиза, якщо порушень у роботі ЗКО та схем їх підключення за результатами перевірки не виявлено.

Отже, враховуючи, що саме за ініціативою відповідача було проведено технічну перевірку засобів обліку електричної енергії і саме за ініціативою відповідача було знято електролічильник для направлення його на експертизу, працівниками Звенигородського РЕМ Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» обґрунтовано передано директору відповідача опломбований пакет з лічильником, договір для оплати експертизи та рахунок. Разом з тим, з вересня 2019 року як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами відповідач лічильник ЦЕ 6803В №2242284 на експертизу третій особі або іншій експертній установі чи експерту не надав, тобто така експертиза не була проведена.

В той же час, в силу вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не був обмежений у праві подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідач як і інші учасники справи самостійно має визначати докази, які на його думку підтверджують його заперечення проти заявленої вимоги позивача. В той же час, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням викладеного колегія суддів не знайшла підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення у даній справі судової експертизи.

Відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що судом невірно не застосовано позовну давність до вимог позивача про стягнення заборгованості, а також нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання за цей період пені, 3 % річних, інфляційних втрат, чим порушено ст. 257 Цивільного кодексу України та ст 223 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не була подана заява про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості пені, інфляційних збитків та % річних в суді першої інстанції, а тому обґрунтовано не застосована до вимог позивача.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 25.09.2019 відповідач отримав рахунок остаточного розрахунку від 01.10.2019 за вересень 2019, відповідно до якого підлягає оплаті 81648,85 грн. А 29.10.2020 відповідач отримав рахунок остаточного розрахунку від 22.10.2020 за вересень 2019 року на суму 81648,85 грн. та рахунок остаточного розрахунку від 22.10.2020 за жовтень 2019 року на суму 82795,05 грн.

Відповідно до умов Додатку №3 спірного договору «Комерційна пропозиція «Малі непобутові споживачі» остаточний розрахунок за фактично поставлену (спожиту) електричну енергію Споживач зобов`язаний провести (здійснити) в термін не пізніше 5 робочих днів від дня отримання рахунка.

Тобто, за рахунком за вересень 2019 року відповідач зобов`язаний був провести оплату у строк до 02.10.2019 (включно), а за рахунком за жовтень 2019 року у строк до 05.11.2020.

Отже, перебіг позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за рахунком за вересень 2019 року почався з 03.10.2019 та, з врахуванням вимог Цивільного кодексу України щодо тривалості позовної давності, позивач мав звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості у строк до 03.10.2022, а за жовтень 2019 року з 06.11.2020 і до 06.11.2023 відповідно.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено в тому числі пунктом 19 такого змісту: « 19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії» (в редакції діючій на час звернення позивача з цим позовом).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ.

Тобто, на дату звернення позивача з цим позовом строки позовної давності за вимогою про стягнення суми заборгованості в розмірі 81648,85 грн. та штрафних санкцій продовжені, у зв`язку з чим цей позов пред`явлено в межах строку позовної давності, визначеної згідно ст. 257 Цивільного кодексу України.

Інші доводи скаржника не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, не свідчать про порушення ним норм матеріального чи процесуального права, а тому, рішення першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Таким чином, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта» на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 у справі №925/1160/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 у справі №925/1160/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №925/1160/22 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

С.Р. Станік