Ухвала

від 25.03.2024 по справі 925/1160/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/1160/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Мачульського Г.М., Студенця В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта"

на рішення господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта"

про стягнення 135 104,26 грн,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго",

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта" (далі - ТОВ "Агропроморбіта", відповідач, скаржник) звернулося 12.03.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (згідно з поштовими відмітками) з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 (повний текст постанови виготовлено в той же день) зі справи № 925/1160/22; ухвалити нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд. Крім того, прохальна частина касаційної скарги містить клопотання про: поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження; зупинення дії рішення господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 та наказу від 01.03.2024 господарського суду Черкаської області до закінчення перегляду вказаного рішення місцевого суду в касаційному порядку; передачу вказаної справи на розгляд палати, до якої входить така колегія та ухвалити рішення про відступ від висновку колегії суддів у справі № 925/637/19.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у 2022 році. При цьому статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 135 104,26 грн, з яких: 82 795,05 грн боргу за спожиту електроенергію; 17 140,19 грн пені; 31 740,84 грн збитків від інфляції та 31 740,84 грн 3% річних за неналежне виконання договору про постачання електроенергії постачальником універсальних послуг від 20.12.2018 (за період з 01.01.2019 до 31.10.2019). Отже, справа є малозначною.

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження в малозначній справі, ТОВ "Агропроморбіта" обґрунтовує фундаментальним значенням касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики, однак не наводить жодного випадку виключної правової проблеми, щодо якої відсутня стала судова практика та яка потребує правової визначеності. Між тим вказує, що ця справа має значний суспільний інтерес і виняткове значення для скаржника. Крім того, зазначає про неможливість спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Оцінивши довід скаржника, щодо фундаментального значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд дійшов висновку, що такий не відповідає кількісно-якісним критеріям правового питання, щодо якого можлива проблема невизначеності.

З приводу вказаних вище посилань відповідача на значний суспільний інтерес цього спору та виняткове його значення для скаржника, колегія суддів звертає увагу скаржника, про таке.

Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" слід розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для суспільства в цілому, певних його груп, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого в ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Твердження ж скаржника про те, що справа становить виняткове значення для відповідача також не підтверджене належними доказами, а лише носять декларативний характер та, очевидно, відхиляються колегією суддів, оскільки жодним чином не обґрунтовують, не доводять та не свідчать про обставини дійсної "винятковості" цієї справи, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.

З приводу посилань ТОВ "Агропроморбіта" на неможливість спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, колегія суддів зазначає про таке.

Положення про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи означає, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, має обґрунтувати зазначені обставини та додати докази на їх підтвердження. Натомість відповідачем жодним чином не обґрунтовано вказаних обставин та не надано скаржником жодних доказів на підтвердження таких доводів.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Однак, наведені відповідачем доводи у зв`язку з оскарженням спірних судових актів, не дають Верховному Суду підстав для висновку про те, що вказана касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, скаржник не може спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, спір справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача. Отже, справа не підпадає під дію підпунктів "а-в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Фактично ТОВ "Агропроморбіта" веде до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи. Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову цього спору, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі.

При цьому у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 про неприйнятність у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Європейський Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. При цьому в аспекті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також взято до уваги наявність або відсутність питання справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак ЄСПЛ не визнав факту висвітлення заявницею належним чином обставин порушення процесуальних гарантій, наданих пунктом 1 статті 6 Конвенції, в контексті обов`язку справедливого провадження в судах першої та другої інстанцій.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агропроморбіта" на рішення господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 925/1160/22, оскільки вона подана на судові акти, що не підлягають касаційному оскарженню.

Зважаючи на відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, клопотання скаржника про: поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження; зупинення дії рішення господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 та наказу від 01.03.2024 господарського суду Черкаської області до закінчення перегляду вказаного рішення місцевого суду в касаційному порядку; передачу вказаної справи на розгляд палати до якої входить така колегія, - розгляду не підлягають.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроморбіта" на рішення господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 зі справи № 925/1160/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Г. Мачульський

Суддя В. Студенець