Постанова

від 05.02.2024 по справі 910/8257/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р. Справа№ 910/8257/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Луканіна Т.В., Швець О.С.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоможливості»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023

у справі №910/8257/23 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кем Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоможливості»

про стягнення 826 101,53 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кем Сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоможливості» про стягнення 826 101, 53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договорами обов`язку щодо оплати за поставлений товар у встановлений договором строк, у зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 826 101, 53 грн, з яких: 719 600,00 грн - заборгованості, 86 746,30 грн пені, 5 309,26 грн -3% річних, 14 445,97 грн - інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8257/23 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоможливості» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кем Сервіс» заборгованість у розмірі 719 600,00 грн, пеню у розмірі 86 746,30 грн, 3 % річних у розмір 5 263,92 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 254,79 грн, та витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 357,97 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач своє зобов`язання щодо оплати отриманого товару в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоможливості» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8257/23 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоможливості» пені у розмірі 86746,30 грн, 3% річних у розмірі 5263,92 грн, інфляційних витрат у розмірі 12254,79 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу в стягненні штрафних санкцій з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоможливості» за договором постачання №181122 від 18.11.2022.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд не взяв до уваги ступніть виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін; дію на території України воєнного стану, а також не врахував, що заборгованість ТОВ «Енергоможливості» перед позивачем виникла при виконанні договору підряду №КБТЗ/РЯДЗ/2221 від 15.11.2022, укладеного між відповідачем та ТОВ «Київський бронетанковий завод», а саме: станом на 03.11.2023 заборгованість ТОВ «Київський бронетанковий завод» перед ТОВ «Енергоможливості» у сумі 4 440 230,66 грн не погашена, у зв`язку з чим, відповідач не мав можливості здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар за договором постачання.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 25.12.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, позивач вказує, що в апеляційній скарзі відповідач не зазначив, в чому рішення суду першої інстанції є незаконним чи необґрунтованим, а всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, за своєю суттю зводяться до повторення тих самих доводів, які були викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та були детально розглянуті, оцінені та відхилені судом першої інстанції, тому, на думку позивача, не спростовують правильності висновків суду, викладених у оскаржуваному рішенні.

Також позивач звертає увагу на недобросовісність та нечесну поведінку відповідача щодо заперечень та вимог, направлених на звільнення його від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань з оплати товару, поставленого за договором постачання від 18.11.2022.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2023 справу №910/8257/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8257/23.

20.11.2023 матеріали справи №910/8257/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоможливості» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8257/23 залишено без руху.

07.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоможливості» подана заява про усунення недоліків до якої долучено платіжна інструкція № 23 від 06.12.2023, додано докази зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС та вмотивоване клопотання про поновлення строку ТОВ «Енергоможливості» на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8257/23, з обґрунтуванням причин поважності його пропущення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоможливості» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8257/23, відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 05.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8257/23.

Явка представників сторін

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 05.02.2024, не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином шляхом доставки електронного документа (ухвала Північного апеляційного господарського суду про відкриття провадження від 14.12.2023) до її електронного кабінету.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи

Представник позивача та директор ТОВ «Кем Сервіс» у судовому засіданні апеляційної інстанції 05.02.2024 заперечували проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

18.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кем Сервіс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоможливості» (покупець) укладено договір постачання № 181122 (далі-договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити електротехнічне обладнання (надалі за текстом - товар) згідно з опитувальним листом, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Згідно із пунктом 1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, ціна товару визначаються сторонами у додатках, (специфікаціях) до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Пунктом 4.4. договору прийом-передача товару за кількістю здійснюється за видатковими накладними згідно з вимогами чинного законодавства України за умови наявності у уповноваженої особи покупця належним чином оформленого доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей, а у уповноваженої особи постачальника - супровідних документів, визначених у п. 4.3. цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, покупець здійснює 50 % передоплату за партію товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати виписки рахунку, решта 50 % протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання товару. Допускається 100 % попередня оплата вартості товару, що поставляється у відповідності до цього договору.

На підставі даного пункту договору, позивач 18.11.2022 виписав відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000159, який платіжною інструкцією від 22.11.2022 № 123 був оплачений на 100 % суми вартості товару, а саме у розмірі 1 046 400, 00 грн.

23.11.2022 відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 1, в якому просив повернути частину сплачених ним коштів у розмірі 646 400, 00 грн, посилаючись на помилкову 100 % оплату товару, в той час, як договір передбачав 50 % передоплату товару.

Позивач вказує, що надав свою згоду на повернення відповідачу частини помилково сплачених коштів за умови, що вартість товару буде збільшено у разі невчасної повної оплати товару.

Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язаний був здійснити повну оплату товару протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання товару. Враховуючи те, що товар був отриманий відповідачем 08.12.2022, товар підлягав оплаті до 17.12.2022. Однак, оплата товару не була проведена відповідачем вчасно. Тому, сторонами 26.01.2023 було укладено додаткову угоду № 1 до договору, згідно з якою вартість товару було збільшено за погодженням сторін на 73 200 грн (п. 1.1. додаткової угоди).

З врахуванням викладеного, позивач вказує, що платіжною інструкцією від 23.11.2022 № 451 повернув відповідачу 646 400 грн, а останній отримав передбачений договором товар вартістю 1 119 600, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 08.12.2022 № РН-0000049.

З огляду на те, що відповідач не сплатив остаточну вартість отриманого товару, позивач листом від 21.02.2023 № 29 звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 719 600, 00 грн (646 400 грн + 73 200 грн) за поставлений товар, яка задоволена не була.

Звертаючись з позовною заявою позивач вказав про неналежне виконання відповідачем передбаченого договором обов`язку щодо оплати за поставлений товар у встановлений договором строк, у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 826 101, 53 грн, а саме: 719 600,00 грн - основного боргу, 86 746,30 грн пені, 5 309,26 грн -3% річних, 14 445,97 грн - інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кем Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоможливості» , за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною від 08.12.2022 №РН-0000049, яка підписана відповідачем без зауважень. Проте, відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати поставленого товару виконав не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 719 600,00 грн. При цьому, відповідач не заперечує проти основної суми заборгованості.

Строк оплати за поставлений товар настав, проте матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів в розмірі 719 600,00 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що основний борг в сумі 719 600,00 грн доведений належними та допустимими доказами, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача наведеної суми основного боргу підлягає задоволенню.

У позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 86 746,30 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою (частина 1 статті 546 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0, 5 % від суми прострочення за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір пені становить 86 746,30 грн, і в такому розмірі вимоги позивача в цій частині позову підлягають задоволенню

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 5309, 26 грн 3 % річних та 14 445, 97 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Колегія суддів також погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що розмір інфляційних втрат становить 12 254,79 грн, а розмір трьох процентів річних становить 5 263,92 грн, тому суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Стосовно посилань скаржника на те, що контрагент відповідача, ТОВ «Київський бронетанковий завод», не здійснив з ним вчасного розрахунку за виконані роботи, внаслідок чого відповідач позбавлений можливості у повному обсязі розрахуватись з позивачем, колегія суддів ставиться критично, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, факт наявності чи відсутності надходження коштів від інших контрагентів в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати за поставлений товар, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоможливості» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8257/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8257/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоможливості» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8257/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8257/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоможливості».

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/8257/2.

5. Матеріали справи № 910/8257/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 12.02.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім