ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
"12" лютого 2024 р. Справа№ 910/9800/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 (повний текст складено та підписано 21.11.2023)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 (повний текст складено та підписано 21.11.2023)
у справі № 910/9800/23 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія"
про стягнення 173 522,54 грн,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення"
про стягнення 340 000,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" звернулося до Господарського суду міста Києва з первісним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" про стягнення 173 522,54 грн, з яких: 80 422,17 грн боргу, 45 521,15 грн пені, 21 021,11 грн штрафу, 3219,09 грн 3 % річних, 23 339,02 грн інфляційних втрат.
В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" до суду першої інстанції було подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" про стягнення 340 000,00 грн як безпідставно набутих коштів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 первісний позов задоволено частково; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" заборгованість у розмірі 80 422,17 грн, 3% річних - 3219,09 грн, інфляційні втрати - 23 339,02 грн, пеню - 11 920,10 грн, штраф - 21 021,11 грн та судовий збір у розмірі 2098,82 грн. В іншій частині позову - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
24.10.2023 на електронну пошту суду першої інстанції від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9800/23; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 127,18 грн. В іншій частині вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
- зупинити виконання рішення від 19.10.2023 та додаткового рішення від 02.11.2023 Господарського суду міста Києва та поновити строк на апеляційне оскарження;
- рішення від 19.10.2023 та додаткове рішення від 02.11.2023 Господарського суду міста Києва скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" суму, яка є предметом зустрічного позову та яка була попередньо перерахована позивачу у загальному розмірі 340 000,00 грн (за платіжними дорученням: № 922 від 30.12.2021 в сумі 170 000,00 грн та № 932 від 04.01.2022 в сумі 170 000,00 грн).
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" у справі № 910/9800/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9800/23.
До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9800/23.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржується.
Дослідивши форму та зміст апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія", судова колегія встановила, що у вказаній скарзі скаржник оскаржує як рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 так і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі № 910/9800/23, тобто вищевказана апеляційна скарга стосуються фактично щодо скасування двох різних процесуальних документів, постановлених судом першої інстанції, які підлягають окремому оскарженню (кожен з них окремо).
Вищенаведені висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 2/118, а саме щодо необхідності залишення апеляційної скарги без руху.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на її оформлення з порушенням вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу України та для надання скаржнику можливості визначити свою правову та процесуальну позицію стосовно процесуальних рішень суду першої інстанції, постановлених у даній справі в частині подачі апеляційних скарг окремо на рішення від 19.10.2023 та окремо на додаткове рішення 02.11.2023.
Відповідно до п. 2, ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою, встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З огляду на те, що скаржником оскаржується судове рішення від 19.10.2023, як в частині первісних позовних вимог так і як в частині зустрічних позовних вимог, сума судового збору, яка повинна бути сплачена скаржником за подання даної апеляційної скарги, складає в загальному розмірі 11 676,00 грн та розраховується наступним чином: 2684,00 грн (судовий збір, який підлягав сплаті при подані позовної заяви) 5100,00 грн (судовий збір, який підлягав сплаті при подані зустрічного позову) * 150% (ставка судового збору при поданні апеляційної скарги) = 11 676,00 грн.
Втім, скаржником додано до апеляційної скарги докази сплати судового збору за дану апеляційну скаргу лише у розмірі 4026,00 грн
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху, в зв`язку з несплатою судового збору у встановленому законом розмірі та надання скаржнику можливості доплатити судовий збір в розмірі 7650,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У клопотанні викладеному у апеляційній скарзі, відповідач за первісним позовом зазначає про те, що дана справа розглядалась в суді першої інстанції без його участі та станом на 16.01.2024 відповідачем за первісним позовом не було отримано копію оскаржуваного рішення.
При цьому, скаржник посилається на те, що через ведення воєнного стану на території України підприємство відповідача за первісним позовом працює в дистанційному режимі на підтвердження чого, до апеляційної скарги додано наказ від 13.05.2022 № 31/1 ОД про запровадження дистанційної роботи.
За таких обставин, скаржник вважає, що процесуальний строк на апеляційне оскарження ним пропущено з поважних причин і на підставі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України просить суд апеляційної інстанції його поновити.
Колегія суддів оцінює зазначені скаржником причини пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення від 19.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у даній справі критично, враховуючи наступне.
У випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами та труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у встановлений строк.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї справи, крім того, зобов`язаний утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу.
Чинне процесуальне законодавство не допускає довільного, необмеженого у часі перегляду судових рішень.
Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції має застосовувати як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (п.п. 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, необхідність дотримання розумних строків встановлена Конституцією України, п. 10 ч. 3 ст. 2, ст. 114 Господарського процесуального кодексу України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс Є.А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Відповідно до ч.ч. 5, 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як вбачається з матеріалів справи оскаржувані процесуальні документи, зокрема, рішення від 19.10.2023 та додаткове рішення від 02.11.2023 Господарського суду міста Києва у даній справі були доставлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 22.11.2023 о 18:22.
Разом з цим, колегія суддів зауважує на тому, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, враховуючи отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" рішення від 19.10.2023 та додаткового рішення від 02.11.2023 Господарського суду міста Києва у даній справі - 22.11.2023 о 18:22, датою отримання скаржником оскаржуваних судових рішень є наступний день - 23.11.2023, тому посилання скаржника на не отримання ним оскаржуваних судових рішень є безпідставними.
Отже, останнім днем для подання апеляційної скарги було 13.12.2023, однак, апеляційна скарга подана скаржник лише 17.01.2024.
З врахуванням викладеного, судова колегія не вбачає поважних підстав для задоволення клопотання про визнання поважними та поновлення строку для подання апеляційної скарги, і дійшла висновку про те, що для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, слід запропонувати скаржнику вказати підстави (інші) для поновлення строку шляхом подання до суду відповідних заяв, а саме окремо щодо поновлення пропущеного строку на рішення від 19.10.2023 та окремо стосовно поновлення строку на додаткове рішення 02.11.2023.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, з метою надання скаржнику можливості виправити вищенаведені недоліки шляхом подання в строк, визначений цією ухвалою, відповідних доказів.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі № 910/9800/23 залишити без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
Попередити Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія", що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 12.02.2024 |
Оприлюднено | 15.02.2024 |
Номер документу | 116953261 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні