Постанова

від 18.12.2024 по справі 910/9800/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р. Справа№ 910/9800/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О.

представники:

від позивача за первісним позовом: Калініченко Б.І.

від відповідача за первісним позовом: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 (повний текст складено та підписано 21.11.2023)

у справі № 910/9800/23 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія"

про стягнення 173 522,54 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення"

про стягнення 340 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст первісним позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" (позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з первісним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" (відповідача за первісним позовом) про стягнення 173 522,54 грн, з яких: 80 422,17 грн основного боргу, 45 521,15 грн пені, 21 021,11 грн штрафу, 3219,09 грн 3 % річних та інфляційні втрати - 23 339,02 грн.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021, в частині оплати орендних платежів.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

Відповідач первісним позовом до суду першої інстанції подав зустрічний позов про стягнення з позивача за первісним позовом безпідставно набутих коштів у розмірі 340 000,00 грн. Зустрічний позов мотивований тим, що сторонами не було підписано у встановленому порядку договір № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/9800/23:

- первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" заборгованість у розмірі 80 422,17 грн, 3% річних - 3219,09 грн, інфляційні втрати - 23 339,02 грн, пеню - 11 920,10 грн, штраф - 21 021,11 грн та судовий збір у розмірі 2098,82 грн. В іншій частині позову - відмовлено;

- у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача за первісним позовом зводяться до того, що первісний позов з доданими до нього додатками не містить жодних належних і допустимих доказів укладення чи існування оригіналу договору № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021 та інших доказів на підтвердження його укладення або виконання.

Враховуючи, що між сторонами договір, акт чи інші документи не були підписані, відповідач за первісним позовом вважає, що у нього виникло право на повернення в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України сплаченої ним передоплати позивачу за первісним позовом у розмірі 340 000,00 грн за послуги, які останнім не надавалися.

До Північного апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшли пояснення, в яких останній зазначає, що акт здавання-приймання наданих послуг № 218 від 31.12.2021 не є належним доказом для підтвердження вартості орендної плати за договором № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021, оскільки позивач за первісним позовом не є стороною за вказаним актом.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач за первісним позовом наголошує на тому, що факт укладення договору № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021 підтверджується направленням та отриманням його з підписом директора і печаткою відповідача за первісним позовом електронною поштою.

При цьому, позивач за первісним позовом зауважує на тому, що вказаний вище договір направлявся і отримувався з електронної адреси відповідача за первісним позовом, яка була зазначена у цьому договорі.

Також, позивач за первісним позовом вказує, що акт прийому-передачі тепловозу від 10.12.2021 до договору № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021 направлявся електронною поштою та був отриманий з підписом директора і печатки відповідача за первісним позовом з електронної адреси останнього, яка була зазначена у цьому договорі.

Як стверджує позивач за первісним позовом оригінали вказаних вище документів знаходяться у відповідача за первісним позовом та не були повернуті позивачу за первісним позовом якому було надано засобами електронної пошти лише сканкопії таких документів.

При цьому, позивач за первісним позовом зазначає, що наявність акту здавання-приймання наданих послуг № 218 від 31.12.2021 підписаного зі сторони ДП "Морський торговельний порт "Южний", як замовника послуг, та відповідача за первісним позовом, як виконавця послуг з виконання маневрової роботи двома локомотивами на залізничних коліях ДП "Морський торговельний порт "Южний", які виконані локомотивом ЧМЕ-3 № 5725 з 20:00 год 10.12.2021 по 24:00 год 31.12.2021 в кількості 250,5годин, підтверджує факт користування (оренди) відповідачем за первісним позовом локомотиву ЧМЕ-3 № 3141 на залізних коліях ДП "Морський торговельний порт "Южний", що і передбачено умовами договору № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021.

Крім викладеного, позивач за первісним позовом посилається на те, що виконання умов договору № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021 відображено у податкових накладних № 81 від 30.12.2021 та № 84 від 31.12.2021.

До Північного апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання, до якого на вимогу суду було додано оригінали наступних документів, а саме: рахунок на оплату від 31.12.2021 № 70; акт наданих послуг від 31.12.2021 № 51; податкові накладні від 30.12.2021 за №№: 81, 84; заява свідка ОСОБА_1 від 10.06.2023; повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 0407038597585; претензія від 30.01.2023 № 30/01-01. Вказані докази були оглянуті колегією суддів в судовому засіданні 02.10.2024.

Також позивач за первісним позовом у вказаному вище клопотанні зауважив на тому, що Господарським судом Одеської області у рамках справи № 916/216/23 було встановлено факт виконання відповідачем за первісним позовом із залученням локомотиву ЧМЕ-5725 маневрової роботи для ДП "Морський торговельний порт "Южний" з 20:00 10.12.2021 по 24:0031.12.2021 у кількості 250,5 годин

До суду апеляційної інстанції від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про витребування доказів, в якому ухвалою Північного апеляційного господарського занесеною до протоколу судового засідання від 02.10.2024 було відмовлено.

Від позивача за первісним позовом до Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення щодо сум первісних позовних вимог.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" у справі № 910/9800/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9800/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі № 910/9800/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про поновлення строку встановленого для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023. До вказаного клопотання, скаржником додано доказ про сплату судового збору за подання ним апеляційної скарги.

Також, до суду апеляційної інстанції, на виконання вимог ухвали від 12.02.2024 від скаржника надійшла нова редакція апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/9800/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/9800/23; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 04.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до протоколу судового засідання від 04.09.2024 оголошено перерву до 02.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до протоколу судового засідання від 02.10.2024 оголошено перерву до 09.10.2024.

09.10.2024 судове засідання не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 призначено справу № 910/9800/23 до розгляду в судовому засіданні на 13.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 призначено справу № 910/9800/23 до розгляду в судовому засіданні на 27.11.2024, у зв`язку з перебуванням 13.11.2024 головуючого судді Іоннікової І.А. у відрядженні.

27.11.2024 судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Іоннікової І.А. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 призначено справу № 910/9800/23 до розгляду на 18.12.2024.

В судове засідання, яке відбулося 18.12.2024, з`явився представник позивача за первісним позовом, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення процесуального документу в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 04.12.2024).

Враховуючи, що явка представника відповідача за первісним позовом у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача за первісним позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" (орендодавцем, позивачем за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" (орендарем, відповідачем за первісним позовом) було укладено договір № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове користування тепловоз серії ЧМЕ-3 №5725, (далі по тексту - тепловоз або локомотив), а також зобов`язується забезпечити силами своїх локомотивно-складацьких бригад його управління та технічну експлуатацію, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове користування тепловоз під управлінням 4-х локомотивно-складацьких бригад орендодавця і зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату. До складу локомотивно-складацької бригади входить машиніст тепловоза і складач поїздів. Орендодавець надає тепловоз в технічно справному стані, обладнаний та укомплектований згідно ПТЕ, з продовженим терміном служби.

На виконання умов договору № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021 позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв в оренду маневровий тепловоз серії ЧМЕ-3, 1987 року випуску, бортовий № 5725, що підтверджується актом прийому - передачі тепловозу від 10.12.2021, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

На дату складання цього договору розмір орієнтовної місячної орендної плати за оренду локомотива з локомотивними бригадами складає не більше 670 000,00 грн, у т.ч. ПДВ При цьому сторони погодились, що розмір місячної орендної плати не може перевищувати сукупну суму коштів із розрахунку 1 678, 33 грн за один час фактичної роботи локомотива на території ДП "МТП "Южний". У разі оренди локомотива протягом неповного місяця, вартість оренди локомотива в такому місяці розраховується пропорційно кількості годин перебування локомотива в оренді ( п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору датою початку оренди тепловоза є дата підписання сторонами акту прийому-передачі тепловоза в оренду.

Розрахунки за цим договором здійснюються орендарем щомісяця на наступних умовах: 50% авансовий платіж від місячної орендної плати до 5 числа поточного місяця; 50% від місячної орендної плати - протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг (п. 3.4 договору).

Відповідачем за первісним позовом було перераховано на користь позивача за первісним позовом грошові кошти у розмірі 170 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 922 від 30.12.2021 із зазначенням призначення платежу: "оплата за оренду тепловозу ЧМЕ3 №5725 з-но рах.№1 від 30.12.2021".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021 позивач за первісним позовом надіслав на адресу відповідача за первісним позовом рахунок на оплату № 70 від 31.12.2021 на суму 250422,17 грн та акт надання послуг № 51 від 31.12.2021 на суму 420 422,17 грн, а відповідачем за первісним позовом в свою чергу було сплачено грошові кошти у розмірі 170 000 грн на користь позивача за первісним позовом, що підтверджується платіжним дорученням № 932 від 04.01.2022.

У п. 3.5 договору визначено, що орендар зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після отримання акту прийому-передачі наданих послуг прийняти надані орендодавцем належної якості послуги, шляхом підписання наданих актів прийому-передачі наданих послуг та передати їх орендодавцю не пізніше 7-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 3.6 договору у разі якщо акт прийому-передачі наданих послуг не підписаний орендарем протягом 5 (п`яти) робочих днів, орендар в зазначений термін зобов`язаний надати орендодавцю мотивовану відмову. Наданий орендодавцем Акт наданих послуг, у разі не підписання орендарем протягом 5 робочих днів, з моменту отримання, та одночасного ненадання в цей же строк обґрунтованих заперечень, є підставою для проведення взаємних розрахунків між сторонами.

Проте, матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надання орендодавцю протягом 5 (п`яти) робочих днів вмотивованої відмови від підписання акту надання послуг № 51 від 31.12.2021 на суму 420 422,17 грн, а тому вказаний акт є підставою для проведення взаємних розрахунків між Сторонами.

Враховуючи вищенаведені умови договору № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021 обов`язок відповідача по оплаті за оренду маневрового тепловозу серії ЧМЕ-3, 1987 року випуску, бортовий № 5725, на суму в розмірі 420 422,17 грн на момент розгляду даної справи настав.

Таким чином, заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021 склала 80 422,17 грн на підставі якої позивачем за первісним позовом було нараховано відповідачу за первісним позовом 45 521,15 грн пені, 21 021,11 грн штрафу, 3219,09 грн 3 % річних та інфляційні втрати, що і стало підставою для звернення позивача з первісним позовом до суду першої інстанції.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.12.2021 між сторонами склалися попередні усні домовленості, а тому відповідач за первісним позовом до укладення договору перерахував позивачу за первісним позовом грошові кошти у розмірі 340 000,00 грн.

Проте, між сторонами договір укладений не був, а тому вказані грошові кошти є безпідставно набуті позивачем за первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/9800/23:

- первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" заборгованість у розмірі 80 422,17 грн, 3% річних - 3219,09 грн, інфляційні втрати - 23 339,02 грн, пеню - 11 920,10 грн, штраф - 21 021,11 грн та судовий збір у розмірі 2098,82 грн. В іншій частині позову - відмовлено;

- у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача за первісним позовом не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зміст засади свободи договору викладено у статтях 6, 627 Цивільного кодексу України, згідно з якими свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, законодавець разом із тим у Цивільному кодексі України визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2021 з адреси електронної пошти представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" kriukova.ulia@ukr.net на адресу електронної пошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" elk.translogistik@gmail.com, яка зазначена у розділі 10 договору №5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021, були надіслані примірники договорів для підписання з проханням повернути оригінали вказаних документів на адресу позивача за первісним позовом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За правилами ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1). Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч. 2). Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч. 3).

Статтею 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2). Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ч. 3).

Отже, нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.

Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.

Судова колегія зазначає, що копія договору № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021 підписані уповноваженими представниками сторін й скріплені їх печатками, проте жодною зі сторін не було подано на адресу оригіналу вказаного договору.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Сторонами у договорі № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021 було погоджено предмет, ціну та строк дії договору.

Відтак, виходячи з положень ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

На підтвердження факту укладення між сторонами договору позивачем подано заяву свідка ОСОБА_1 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.М. за реєстровим №120.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно взяв до уваги заяву свідка ОСОБА_1 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.М. за реєстровим № 120, на підтвердження факту укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" договору № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021.

У частині третій ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Суд касаційної інстанції неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 10.12.2021 між позивачем та відповідачем за первісним позовом було укладено договір № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами, внаслідок чого між сторонами виникли взаємні права й обов`язки.

Внаслідок укладення договору №5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови договору № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021 обов`язок відповідача по оплаті за оренду маневрового тепловозу серії ЧМЕ-3, 1987 року випуску, бортовий №5725, на суму в розмірі 420 422,17 грн. на момент розгляду даної справи настав.

Проте, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів відповідно до ст.ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом грошових коштів розмірі 80 422,17 грн, тому позовні вимоги про стягнення вищевказаного розміру суми основної заборгованості обґрунтовано задоволено судом першої інстанції з урахуванням часткового задоволення штрафних та фінансових санкцій.

Щодо зустрічного позову, судова колегія зазначає, що грошові кошти у загальному розмірі 340 000,00 грн були перераховані відповідачем за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом на виконання умов договору № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021, який станом на момент розгляду даної справи не визнаний недійсним.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави для задоволення вимог зустрічного позову, оскільки відповідач за первісним позовом не довів фактів порушення позивачем за первісним позовом зобов`язань, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимогах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

В свою чергу, викладені позивачем за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія, вважає суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такими, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Вантажна Локомотивна Компанія" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/9800/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/9800/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.12.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко