Рішення

від 31.01.2024 по справі 915/710/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року Справа № 915/710/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих (54039, м. Миколаїв, вул. 10 Військова, буд. 63; ідентифікаційний код 03972695)

до відповідача: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573)

про: визнання права власності,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Ревенко І.Л., керівник,

від відповідача: не з`явився,

перекладач: Ревенко Ю.А., за посвідченням,

Суть спору:

02.06.2021 Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 34 від 28.05.2021, в якій, з урахуванням заяви № 45 від 27.11.2023 про уточнення позовних вимог, просить суд визнати за Миколаївським учбово-виробничим підприємством Українського товариства глухих (54039, м. Миколаїв, вул. 10 Військова, буд. 63; ідентифікаційний код 03972695) право власності на частину будівлі гуртожитку по вул. Південна, 37 у м. Миколаїв загальною площею 910,1 кв. метрів відповідно до технічного паспорту, зокрема приміщення:

Житлові приміщення

ДРУГИЙ ПОВЕРХ

Кімната № 23 Загальна площа 16,8 кв.м

Житлова площа 16,8 кв.м

Кімната № 24 Загальна площа 17,3 кв.м

Житлова площа 16,4 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 25 Загальна площа 17,6 кв.м

Житлова площа 17,6 кв.м

Кімната № 26 Загальна площа 20,0 кв.м

Житлова площа 19,1 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 27 Загальна площа 17.0 кв.м

Житлова площа 16,1 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 28 Загальна площа 13,6 кв.м

Житлова площа 13,6 кв.м

Кімната № 29 Загальна площа 17,1 кв.м

Житлова площа 14,0 кв.м

Допоміжна площа (коридор) 3,1 кв.м

Кімната № 30 Загальна площа 15,9 кв.м

Житлова площа 1 5,0 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

ТРЕТІЙ ПОВЕРХ

Кімната № 31 Загальна площа 16,7 кв.м

Житлова площа 16,7 кв.м

Кімната № 32 Загальна площа 18,1 кв.м

Житлова площа 1 7,2 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 33 Загальна площа 17,3 кв.м

Житлова площа 17,3 кв.м

Кімната № 34 Загальна площа 19,4 кв.м

Житлова площа 18,5 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 35 Запільна площа 16.8 кв.м

Житлова площа 15,9 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 к в. м

Кімната № 36 Загальна площа 14,0 кв.м

Житлова площа 14,0 кв.м

Кімната № 37 Загальна площа 17,1 кв.м

Житлова площа 14,2 кв.м

Допоміжна площа (коридор) 2,9 кв.м

Кімната № 38 Загальна площа 15,8 кв. м

Житлова площа 14,9 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

ЧЕТВЕРТИЙ ПОВЕРХ

Кімната № 39 Загальна площа 16,9 кв.м

Житлова площа 16,9 кв.м

Кімната № 40 Загальна площа 18,0 кв.м

Житлова площа 17,1 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 41 Загальна площа 17,6 кв.м

Житлова площа 17,6 кв.м

Кімната № 42 Загальна площа 20,4 кв.м

Житлова площа 19,5 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 43 Загальна площа 16,2 кв.м

Житлова площа 15,2 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 1,0 кв.м

Кімната № 44Загальна площа 13,8 кв.м

Житлова площа 13,8 кв.м

Кімната № 45 Загальна площа 17,0 кв.м

Житлова площа 13,9 кв.м

Допоміжна площа (коридор) 3,1 кв.м

Кімната № 46 Загальна площа 16,1 кв.м

Житлова площа 15,1 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 1,0 кв.м

П`ЯТИЙ ПОВЕРХ

Кімната № 47 Загальна площа 17,3 кв.м

Житлова площа 17,3 кв.м

Кімната № 48 Загальна площа 17,4 кв.м

Житлова площа 16,5 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 49 Загальна площа 17,3 кв.м

Житлова площа 17,3 кв.м

Кімната № 50 Загальна площа 17,2 кв.м

Житлова площа 16,2 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 1,0 кв.м

Кімната № 51 Загальна площа 13,9 кв.м

Житлова площа 13,0 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 52 Загальна площа 14,0 кв.м

Житлова площа 14,0 кв.м

Кімната № 53 Загальна площа 17,3 кв.м

Житлом площа 14,2 кв.м

Допоміжна площа (коридор) 3,1 кв.м

Кімната № 54 Загальна площа 15,7 кв.м

Житлова площа 14,7 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 3,0 кв.м

Нежитлові приміщення ПЕРШОГО ПОВЕРХУ

Приміщення № 56Загальна площа 93,7 кв.м

Допоміжна площа 93,7 кв.м

Приміщення № 56аЗагальна площа 18,1 кв.м

Допоміжна площа 18,1 кв.м

Приміщення № 57Загальна площа 13,2 кв.м

Допоміжна площа 13,2 кв.м

Приміщення № 58Загальна площа 18,1 кв.м

Допоміжна площа 18,1 кв.м

ТЕХНІЧНІ ПРИМІЩЕННЯ

Другий поверхЗагальна площа 55,20 кв.м

Допоміжна площа 55,20 кв.м:

1. коридор K2*IV 24,4 кв.м;

2. коридор К2*ІХ 1,4 кв.м;

3. коридор K2*V 1,6 кв.м;

4. душова К2*ІХа 2,2 кв.м.;

5. кухня K2*VІ 13,6 кв.м;

6. пральня К2*VIІ 6,9 кв.м;

7. вбиральня К2*Х 3,0 кв.м;

8. вбиральня К2*ХІІ 0,7 кв.м;

9. вбиральня К2 *ХІІІ 0,1 к в. м;

10. кладова К2*ХІ 0,7 кв.м.

Третій поверхЗагальна площа 57,30 кв.м

Допоміжна площа 57,30 кв.м:

1. пральня К3*ХІІІ 6,8 кв.м;

2. коридор K3*XV 24,7 кв.м;

3. коридор К3*XVІ 1,6 кв.м;

4. коридор К3*ХХ 1,9 кв.м;

5. кухня K3*XVIII 14,7 кв.м;

6. вбиральня К3*ХХІ 3,6 кв.м;

7. кладова К3*ХХІІ 0,7 кв.м;

8. вбиральня К3* XXIII 0,7 кв.м;

9. вбиральня К3*ХХІV 0,7 кв.м;

10. душова К3*XXV 1,9 кв.м.

Четвертий поверх Загальна площа 56,70 кв.м

Допоміжна площа 56,70 кв.м:

1. кухня К4*ХХІХ 14,4 кв.м;

2. коридор K4*XXVІІ 24,2 кв.м;

3. коридор K4*XXVІІІ 1,6 кв.м;

4. пральня К4*ХХХ 7,5 кв.м;

5. коридор К4*ХХХІІ 1,8 кв.м;

6. вбиральні К4*ХХХІІІ 4,9 кв.м;

7. вбиральня K4*XXXIV 0.7 кв.м;

8. вбиральня K4*XXXV 0,7 кв.м;

9. кладова K4*XXXV1 0,9 кв.м.

П`ятий поверх Загальна площа 61,20 кв.м

Допоміжна площа 61,20 кв.м:

1. душова K5*L 1,3 кв.м;

2. коридор K5*XL I 1,6 кв.м;

3. коридор K5*XLІ 1,6 кв.м;

4. кухня K5*XLІІ 14,4 кв.м;

5. вмивальня К5*ХLІІІ 3,5 кв.м;

6. вбиральня K5*XLIV 0,7 кв.м;

7. вбиральня K5*XLIX 0,8 кв.м;

8. душова K.5*XLV 5,5 кв.м;

9. коридор K5*XLVI 8,1 кв.м;

10. коридор K5*XLVІІ 3,7 кв.м;

11. коридор K5*XLVІІI 6.7 кв.м;

12.коридор К5*ХХХІХ 3.3 кв.м.

Разом по ПЕРШОМУ ПОВЕРХУЗагальна площа 143,1 кв.м

Житлова площа 0 кв.м

Допоміжна площа 143,1 кв.м

Разом по ДРУГОМУ ПОВЕРХУ Загальна площа 190,5 кв.м

Житлова площа 128,6 кв.м

Допоміжна площа 61,9 кв.м

Разом по ТРЕТЬОМУ ПОВЕРХУЗагальна площа 192,5 кв.м

Житлова площа 128,7 кв.м

Допоміжна площа 63,8 кв.м

Разом по ЧЕТВЕРТОМУ ПОВЕРХУ Загальна площа 192,7 кв.м

Житлова площа 129,1 кв.м

Допоміжна площа 63,6 кв.м

Разом по П`ЯТОМУ ПОВЕРХУ Загальна площа 191,3 кв.м

Житлова площа 123,2 кв.м

Допоміжна площа 68,1 кв.м

ВСЬОГО з 1 по 5 поверхЗагальна площа 910,1 кв.м

Житлова площа 509,6 кв.м

Допоміжна площа 400,5 кв.м.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: рішення Миколаївської міської ради № 162 від 24.02.1965; балансової довідки від 15.04.2021; акту відведення земельної ділянки УВП глухих під будівництво гуртожитку від 04.03.1965; рішення Миколаївської міської ради № 792 від 30.05.1968 та Акту про прийняття в експлуатацію гуртожитку; рішення Миколаївської міської ради № 30/16 від 23.05.2001; державного акту на право постійного користування землею І-МК № 001242 від 30.08.2001 та довідки № 458/751-5/1500 від 05.06.2003 про присвоєння кадастрового номера земельної ділянки; Технічного паспорту на громадський будинок Житловий будинок з гуртожитком з адресою: № 37, вул. Південна, м. Миколаїв; судових рішень у справі № 489/5400/19; позовної заяви Миколаївської міської ради до Господарського суду Миколаївської області; застосування норм статей 1, 11 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», статті 392 Цивільного кодексу України; та мотивовані тим, що позивач є балансоутримувачем будівлі гуртожитку у м. Миколаєві по вул. Південній, буд. 37, яке було споруджене Миколаївським учбово-виробничим підприємством Українського товариства глухих з дозволу Миколаївської міської ради народних депутатів у період з 1967 по 1968 роки.

Зазначений гуртожиток було збудовано за кошти Українського товариства глухих, інвестовані ним в Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих з метою його розвитку та здійснення ним своєї статутної діяльності.

Позивач звертає увагу суду на те, що підприємства УТОГ засновувались на власності товариства протягом всього періоду його існування, закріплені за ними будівлі гуртожитків будувались за рахунок коштів товариства, підприємства УТОГ акціонерними товариствами не являються, акції не випускають, а статутні капітали при їх створенні (реорганізації) не формувалися, тому вказані будівлі не могли бути включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Також позивач окремо акцентує на тому, що Українське товариство глухих та відповідно засновані ним підприємства, в тому числі і Миколаївське УВП УТОГ за весь період свого існування від моменту створення самого товариства у 1933 році діяло в статусі єдиної структури громадської організації з особливим статусом, і хоча ця структура перебувала в радянський період у сфері державного регулювання, однак не належала ані до числа державних, ані до числа комунальних підприємств (організацій).

Ухвалою суд від 07.06.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/710/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 06 липня 2021 року о 09:15; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

24.06.2021 до суду від позивача надійшло клопотання № 39 від 23.06.2021 про відкладення судового засідання на більш пізній термін, мотивоване неможливістю забезпечити явку представника в засідання.

25.06.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н та без дати (вх. № 9767/21), в якому Миколаївська міська рада просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на норми ст. 392 Цивільного кодексу України та Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Відповідач стверджує, що не оспорює право власності позивача, а просить передати у власність Миколаївської міської територіальної громади цей гуртожиток, оскільки вважає, що його включено до переліку гуртожитків, що підлягають передачі до комунальної власності.

Відповідач вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту свого права.

Крім того, 25.06.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н та без дати (вх. № 9765/21) про зупинення провадження у справі № 915/710/21 до розгляду по суті та набрання законної сили рішення у справі № 915/187/21.

30.06.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н та без дати (вх. № 9920/21) про перенесення судового засідання, мотивоване участю представника відповідача в судовому засіданні в іншій справі.

Ухвалою суду від 06.07.2021 було відкладено підготовче засідання у даній справі на 27 липня 2021 року об 11:30.

26.07.2021 до суду від позивача надійшла така кореспонденція:

- заперечення на відзив на позовну заяву № 51 від 23.07.2021, в якому Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих не погоджується з аргументами Миколаївської міської ради, викладеними у відзиві;

- заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі № 50 від 23.07.2021, в якому позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.07.2021 було задоволено клопотання Миколаївської міської ради б/н та без дати (вх. № 9765/21) про зупинення провадження у справі № 915/710/21; зупинено провадження у господарській справі № 915/710/21 до вирішення іншої господарської справи № 915/187/21, що розглядається Господарським судом Миколаївської області, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі; зобов`язано сторін вчасно повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення господарської справи.

04.08.2023 до суду від позивача надійшла заява № 30 від 31.07.2023 про поновлення провадження в справі № 915/710/23 за позовом Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих до Миколаївської міської ради про визнання права власності.

Ухвалою суду від 09.08.2023 було поновлено провадження у справі № 915/710/21 за позовом Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих до Миколаївської міської ради про визнання права власності; призначено підготовче засідання на 03 жовтня 2023 року о 12:40.

29.09.2023 до суду від відповідача надійшла така кореспонденція:

- заперечення на відповідь на відзив б/н від 28.09.2023 (вх. № 12808/23);

- клопотання б/н від 29.09.2023 (вх. № 12865/23) про долучення доказів направлення заперечень на адресу позивача;

- заява б/н від 29.09.2023 (вх. № 12869/23) про розгляд справи без участі представника Миколаївської міської ради за наявними у ній матеріалами.

Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 03 жовтня 2023 року о 12:40, не відбулося оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, зокрема, у період з 10:31 до 14:02 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 03.10.2023 підготовче засідання у справі № 915/710/21 було призначено на 31 жовтня 2023 року о 12:20.

20.10.2023 до суду від позивача надійшла заява № 33 від 17.10.2023 про долучення до матеріалів справи копій судових рішень у справі № 915/187/21.

Ухвалою суду від 31.10.2023 було залучено до участі у справі №915/710/21 кваліфікованого перекладача жестової мови (перекладача дактилолога першої категорії) Миснікову Тетяну Іванівну, яка діє на підставі посвідчення №081-22 від 01.01.2022; продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/710/21; відкладено підготовче засідання на 28 листопада 2023 року о 12:20; постановлено відповідачу подати додаткові пояснення, з наданням відповідних доказів, щодо окремого питання, а саме: щодо викладених у відзиві обставин передачі першого під`їзду гуртожитку до комунальної власності та його подальшої приватизації; визнано явку відповідача в судове засідання, призначене на 28 листопада 2023 року о 12:20 обов`язковою.

28.11.2023 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н та без дати (вх. № 15714/23) на виконання ухвали суду від 31.10.2023.

У підготовчому засіданні, проведеному 28.11.2023 за участю представників обох сторін, судом було оголошено перерву до 06 грудня 2023 року о 12:30.

01.12.023 до суду від позивача надійшла заява № 45 від 27.11.2023 про уточнення позовних вимог, з урахуванням якої заявник вважав за необхідне уточнити позовні вимоги шляхом викладення пункту 2 прохальної частини у відповідній редакції.

Ухвалою суду від 06.12.2023 було закрито підготовче провадження у справі № 915/710/21 та призначено її до судового розгляду по суті на 10 січня 2024 року о 10:00.

18.12.2023 до суду від позивача надійшла заява № 45 від 27.11.2023 про уточнення позовних вимог, з урахуванням якої заявник вважає за необхідне уточнити позовні вимоги шляхом викладення пункту 2 прохальної частини у відповідній редакції.

В судовому засіданні 10.01.2024, проведеному за участю представників обох сторін, після того як представник позивача підтвердив актуальність прохальної частини позову, викладеної в заяві № 45 від 27.11.2023 про уточнення позовних вимог (вх. № 16526/23 від 18.12.2023), представник відповідача не заперечив щодо прийняття цієї заяви до розгляду, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухавши вступні слова позивача та відповідача, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідив в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.

За результатами проведеного засідання судом було оголошено перерву до 31 січня 2024 року о 10:00.

29.01.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 23.01.2024 про розгляд справи без участі представника.

30.01.2024 до суду від представника відповідача надійшла заява б/н від 30.01.2024 (вх. № 1237/24) про розгляд справи без участі представника Миколаївської міської ради за наявними у справі матеріалами.

В судове засідання 31.01.2024 з`явився представник Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих Ревенко І.Л., який є директором вказаної юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Миколаївська міська рада свого представника для участі в судовому засіданні не направила, при цьому, як уже було наведено вище, відповідач просив суд про розгляд справи без участі свого представника.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності відповідача.

Суд зауважує, що керівник Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих Ревенко І.Л. є особою з порушенням слуху та потребує послуг перекладача жестової мови.

Відповідно до приписів ст. 10 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами статті 62 ГПК України перекладач є учасником судового процесу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 72 ГПК України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Перекладач допускається ухвалою суду за заявою учасника справи або призначається з ініціативи суду. Участь перекладача, який володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими є обов`язковою при розгляді справи, одним із учасників якої є особа з порушенням слуху. Кваліфікація такого перекладача підтверджується відповідним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством.

В судове засідання 31.01.2024 у статусі перекладача з`явилася ОСОБА_1 . Суд, дослідивши надані ОСОБА_1 документи, встановив, що вона є перекладачем жестової мови (перекладачем дактилологом другої категорії), що підтверджується посвідченням №007-23 від 01.01.2023 (дійсне до 31.12.2027). Відповідно до додатку до посвідчення перекладача жестової мови (перекладача дактилолога другої категорії) №007-23 від 01.01.2023, ОСОБА_1 надано право на здійснення перекладу між українською жестовою мовою (у тому числі знаковими системами) та словесною мовою в юридичній сфері (нотаріальні, слідчі та судові дії, судові засідання тощо) на всій території України.

За такого, враховуючи, що директор Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих Ревенко І.Л. є особою з порушенням слуху та спілкується жестовою мовою, з метою забезпечення його прав як учасника справи, Господарський суд Миколаївської області постановив ухвалу, із занесенням її до протоколу судового засідання, про залучення до участі у справі №915/710/21 перекладача жестової мови (перекладача дактилолога другої категорії) Ревенко Ю.А., яка володіє технікою спілкування для осіб з порушенням слуху, кваліфікація якої підтверджена відповідним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством.

Після наведеного, у судовому засіданні 31.10.2023 представник позивача виступив із заключним словом, підтвердив актуальність заявлених позовних вимог.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 31.01.2024 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників учасників справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Статуту Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих, позивач є унітарним підприємством, яке створене засновником в особі Центрального правління Українського товариства глухих згідно прийнятою ним постановою від 12 грудня 1991 року за № 136 (п. 1.1).

Згідно з п. 1.2 Статуту єдиним засновником та одноосібним власником Підприємства є Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Українське товариство глухих», яке було створене в 1993 році, зареєстроване Міністерством юстиції України 05.10.1992 року за № 308, має ідентифікаційний код 00021344 та розташоване за юридичною адресою: 03680, Україна, м. Київ, Голосіївський район, вул. Велика Васильківська, 74.

Згідно з п. п. 2.1-2.4 Статуту підприємство є юридичною особою приватного права, має у користуванні відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, товарний знак та інші ознаки юридичною особи.

Підприємство діє на принципах господарського розрахунку.

Підприємство є самостійним господарюючим суб`єктом і в своїй діяльності керується Конституцією України, Господарським кодексом, іншими кодексами, Законами, нормативно-правовими актами України, рішеннями Власника та цим Статутом.

Підприємство наділене цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді. Цивільна правоздатність підприємства виникає з моменту його державної реєстрації і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення його діяльності. Обмеження цивільної правоздатності підприємства може бути встановлено лише за рішенням суду.

За змістом п. 3.1 Статуту підприємство створено з метою:

- навчання інвалідів зі слуху доступним для них професіям, раціонального їх працевлаштування та їх професійної, трудової і соціальної реабілітації;

- задоволення суспільних потреб у створюваних підприємством продукції та послугах;

- одержання підприємством прибутку, необхідного для вирішення власником своїх статутних завдань.

Відповідно до п. 9.1 Статуту майно підприємства складають основні фонди, обігові кошти та інші цінності, які придбані ним у відповідності до закону та цього Статуту і перебувають на його балансі. Володіння, користування і розпорядження своїм майном підприємство здійснює відповідно до цілей та предмету своєї діяльності. Майно надане підприємству власником в довгострокове чи короткострокове користування або в управління, є власністю самого власника. Користування та управління цим майном підприємство здійснює на підставі відповідного договору між власником та підприємством про передачу даного майна підприємству в користування (господарське відання, оперативне управління чи в оренду).

Предметом заявленого позову виступає майнова вимога позивача щодо визнання за Миколаївським учбово-виробничим підприємством Українського товариства глухих права власності на 2 під`їзд будівлі гуртожитку загальною площею 910,1 кв. м по вул. Південна, 37, м. Миколаїв.

В обґрунтування заявленого позову позивач, зокрема, вказує на такі обставини:

- Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих є балансоутримувачем будинку гуртожитку у м. Миколаїв по вул. Південна, 37;

- зазначений гуртожиток було збудовано за кошти Українського товариства глухих, інвестовані ним в Миколаївське УВП УТОГ з метою його розвитку та здійснення ним своєї статутної діяльності. Замовником та забудовником будівництва, на основі залучених коштів засновника підприємства, Українського товариства глухих, виступало Миколаївське УВП УТОГ;

- відповідно до рішення Миколаївської міської ради народних депутатів від 23 травня 2001 року № 30/16, у постійне користування Миколаївському учбово-виробничому підприємству Українського товариства глухих було надано земельну ділянку площею 0.1420 гектарів для обслуговування гуртожитку по вул. Південній, 37, акт на право постійного користування за підписом міського голови Чайки В.Д. датований 30 серпня 2001 року.

На підтвердження власної правової позиції позивач надав суду такі докази:

- Статут Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих, затверджений постановою Президії Центрального правління Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» від 21.02.2018 за № 32/2018;

- Технічний паспорт на громадський будинок Житловий будинок з гуртожитком з адресою: № 37, вул. Південна, м. Миколаїв;

- постанова Президії Центрального правління Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» № 50/2019 від 27.02.2019 «Про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Миколаївського УПВ УТОГ за період його роботи з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р.»;

- контракт про найм на роботу директора Підприємства УТОГ від 24.02.2021 № 907;

- балансова довідка Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих № 23 від 15.04.2021;

- рахунки на оплату комунальних послуг з платіжними дорученнями про їх оплату;

- рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради депутатів № 162 від 24.02.1965

- акт відведення земельної ділянки УВП глухих під будівництво гуртожитку від 04.03.1965;

- рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради депутатів № 792 від 30.05.1968;

- акт приймання будинку (споруди) від 1968 р.;

- державний акт на право постійного користування землею І-МК № 001242 від 30.08.2001;

- довідка про присвоєння кадастрового номера земельної ділянки;

- довідка Фонду комунальної власності № 1461 від 24.12.2003;

- висновок «Експертно-ділового центру «Лідер» про вартість майна станом на 19.04.2021;

- довідка Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих № 18 від 16.04.2021;

- рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2021, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2023, постанова Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 915/187/21.

Відповідач в запереченнях на відповідь на відзив, посилаючись на норми ст. 392 Цивільного кодексу України, наполягає на тому, що позивач не надав доказів, що він дійсно є власником нерухомого майна, а надані ним докази лише підтверджують будівництво, введення в експлуатацію та взяття на баланс будівлі гуртожитку.

На підтвердження власної правової позиції відповідачем було надано суду такі докази:

- листи Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих № 03/49 від 01.02.2001, № 01/453 від 14.07.2004;

- рішення Миколаївської міської ради № 30/32 від 29.05.2001, № 22/32 від 21.07.2004;

- лист Управління комунального майна Миколаївської міської ради № 45264/10.01-07/23-2 від 23.11.2023.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.02.1965 Виконавчий комітет Миколаївської міської ради депутатів трудящих прийняв рішення №162 про відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га Миколаївському учбово-виробничому підприємству глухих для будівництва п`ятиповерхового гуртожитку на 286 осіб по вулиці Чайковського у м. Миколаєві (пункт 1); зобов`язав забудовника надати на погодження технічній раді облвідділу у справах будівництва та архітектури проект прив`язки гуртожитку; здати геодезичну зйомку ділянки зі всіма підземними комунікаціями головному архітектору міста; укласти договір на забудову ділянки з міськкомунгоспом (пункт 2); доручив головному архітектору міста відвести ділянку в натурі та видати архітектурно-планувальне завдання (пункт 3); доручив Миколаївському міжміськбюро технічної інвентаризації оформити реєстрацію ділянки (пункт 4).

04.03.1965 відведено земельну ділянку умовною площею 0,21 га для будівництва гуртожитку учбово-виробничого підприємства глухих по вулиці Чайковського кут вулиці Носенко, про що геодезистом технічного бюро облвідділу у справах будівництва та архітектури і представником учбово-виробничого підприємства глухих складено відповідний акт відводу земельної ділянки, затверджений головним архітектором міста.

З архітектурно-планувального завдання від 04.03.1965, виданого головним архітектором м. Миколаєва на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 24.02.1965 № 162, вбачається, що замовником будівництва гуртожитку виступив Миколаївське УВП УТОГ.

Актом державної комісії прийнято в експлуатацію гуртожиток на 112 місць та 20 квартир Миколаївського УВП УТОГ по вул. Носенко, 37 (нині вул. Південна, 37).

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської Ради депутатів трудящих від 30.05.1968 № 792 затверджено акт державної комісії з прийняття в експлуатацію гуртожитку на 112 осіб з 20 вбудованими квартирами по вулиці Носенко, 37 (пункт 1); будівлю гуртожитку передано на баланс Миколаївського УВП УТОГ.

30.08.2001 Миколаївському учбово-виробничому підприємству Українського товариства глухих видано державний акт на право постійного користування землею, відповідно до якого на підставі рішення Миколаївської міської ради народних депутатів від 23.05.2001 № 30/16 у постійне користування Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих надано земельну ділянку площею 0,1420 га для обслуговування гуртожитку по вул. Південній, 37, кадастровий номер 4810136900:01:003:0016.

У подальшому Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих звернулось з листом на ім`я міського голови № 03/49 від 01.02.2001 з проханням розглянути питання про прийняття житлової будівлі за адресою по вул. Південній, 37 до комунальної власності.

29.05.2001 Миколаївська міська рада, розглянувши звернення Миколаївського УВП УТОГ про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва гуртожитку, прийняла рішення № 30/32 «Про надання згоди на прийняття об`єктів права державної власності», відповідно до пункту 6 якого надала згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва гуртожитків та об`єктів комунального призначення, що їх обслуговують, які знаходяться на балансі Миколаївського УВП УТОГ.

При цьому, за змістом довідки №1461 від 24.12.2003 Фонд комунальної власності Миколаївської міської ради підтвердив, що будинок, розташований за адресою: вул. Південна, 37, не є комунальною власністю територіальної громади м. Миколаєва.

15.07.2004 Миколаївське учбово-виробниче підприємство УТОГ повторно звернулось до Миколаївського міського голови з листом №01-453 від 14.07.2004 з проханням передати в комунальну власність перший під`їзд будинку по вул. Південній 37 та видати свідоцтво на право власності на другий під`їзд будинку по вул. Південній, 37.

На підставі вищевказаного звернення 21.07.2004 було прийнято рішення Миколаївської міської ради №22/32 «Про надання згоди на прийняття об`єктів права державної та іншої власності», яким (п. 5) надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва першого під`їзду гуртожитку, розташованого за адресою: вул. Південна, 37 та об`єктів комунального призначення, що його обслуговують, які знаходяться на балансі Миколаївського учбово-виробничого підприємства УТОГ.

При цьому, за Інформацією управління комунального майна Миколаївської міської ради (лист № 45264/10.01-07/23-2 від 23.11.2023) балансоутримувачем гуртожитку не було надано повного пакету документів, визначеного чинним законодавством України, необхідного для складання акта приймання-передачі. Тому управління комунального майна ММР не здійснювало приймання вищезазначеного нерухомого майна до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади і не проводило приватизацію житлових та нежитлових приміщень за вищезазначеною адресою.

З огляду на зазначене, Миколаївська міська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих та Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» про зобов`язання Миколаївського УВП УТОГ передати у власність територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради гуртожиток за адресою: м. Миколаїв, вул. Південна, буд. 37, в задоволенні якого господарськими судами було відмовлено з огляду на непоширення на спірний гуртожиток дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Матеріали справи також свідчать про те, що на замовлення Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації було виготовлено Технічний паспорт на громадський будинок Житловий будинок з гуртожитком за адресою № 37, вул. Південна, м. Миколаїв (інвентаризаційна справа № 25114, реєстровий номер 19335; паспорт виготовлено станом на 02.11.2016, який було досліджено судом.

На підтвердження перебування спірної будівлі гуртожитку за адресою вул. Південна, 37, м. Миколаїв на балансі Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих, позивачем додатково надано до матеріалів справи балансову довідку № 23 від 15.04.2021 щодо балансової вартості спірного майна, а також рахунки на оплату комунальних послуг з платіжними дорученнями про їх оплату.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

За змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору.

Відповідно до ст. 318 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

За змістом ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Глава 24 Цивільного кодексу України регулює порядок набуття права власності.

Так, ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.

Захист права власності законодавцем забезпечений в главі 29 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. За змістом вказаної статті позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Суд зауважує, що особливостями доказування у цій категорії справ залежно від суті спору є надання до суду правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований (свідоцтво про право власності на житловий будинок, свідоцтво про спадщину за заповітом або законом, договір купівлі-продажу, дарування; державний акт про право власності на земельну ділянку; договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки під забудову; висновок про проведення технічних конструкцій та інженерних мереж; акт про закінчення будівництва і вводу в експлуатацію індивідуального житлового будинку; декларація про готовність об`єкта до експлуатації тощо); витяг БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно; надання генерального плану будинку (садиби), а також поетажного плану будинку, що може бути в технічному паспорті.

Таким чином, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку у спірних правовідносинах виступає наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорення) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст.392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Отже, позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, такий позов повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Предметом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

З урахуванням наведеного, суд зауважує таке.

По-перше, суд вважає, що невизнання та оспорювання відповідачем права власності позивача на спірне майно, останнім доведено в судовому порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 16.02.2021 Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом, у якому просила зобов`язати Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих передати у власність територіальній громаді м. Миколаїв у особі Миколаївської міської ради гуртожиток за адресою: м. Миколаїв, вул. Південна, будинок 37.

За результатами цього звернення Господарським судом Миколаївської області було відкрито провадження у справі № 915/187/21 та 08.12.2021 прийнято рішення, яким у задоволенні вказаного позову Миколаївській міській раді було відмовлено.

27.04.2023 Південно-західний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2021 у справі № 915/187/21 залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.07.2023 рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі № 915/187/21 було залишено без змін.

Виходячи з наведеного, наявність відповідного спору, який ініціював відповідач (Миколаївська міська рада) у судовому порядку, дійсно є підтвердженням оспорювання, а, отже, невизнання права власності на нерухомий об`єкт за адресою м. Миколаїв, вул. Південна, 37 за позивачем (Миколаївським учбово-виробничим підприємством Українського товариства глухих).

Суд розуміє стурбованість позивача наявністю з лютого 2021 року відповідного позовного провадження у господарській справі № 915/187/21.

Фактично суд вважає, що такими діями відповідач спровокував невизначеність позивача щодо його права власності на об`єкт будівлю гуртожитку за адресою вул. Південна, 37 у м. Миколаїв, що й спонукало Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих визначити свій статус відносно спірного майна шляхом ініціювання розгляду даної судової справи.

По-друге, наявність, підтвердженого належними доказами, свого права власності на спірне майно, позивач обґрунтовує обставинами, які фактично виступали предметом дослідження в межах господарської справи № 915/187/21, до розгляду якої суд зупиняв провадження у даній справі.

Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 та постановою Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 915/187/21, було відмовлено в задоволенні позову Миколаївської міської ради до Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих про зобов`язання передати у власність територіальної громади гуртожитку.

Вказаними рішеннями було, зокрема, встановлено що замовником будівництва спірного гуртожитку та постійним землекористувачем земельної ділянки під ним було Миколаївське УВП УТОГ; вказаний гуртожиток був введений в експлуатацію та поставлений на баланс Миколаївського УВП УТОГ та, що правовий режим цього гуртожитку не змінювався, приватизації чи корпоратизації ВГОІ "УТОГ" чи створених ним підприємств (у тому числі Миколаївського УВП УТОГ) не було; доказів відчуження спірного гуртожитку, тобто переходу прав власності на нього від однієї особи до іншої також матеріали справи не містять. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що наявною у матеріалах справи довідкою від 24.12.2003 № 1461 Фонду комунального майна Миколаївської міської ради підтвердив, що будинок, розташований за адресою: вул. Південна, 37 не є комунальною власністю територіальної громади м. Миколаєва, а у довідці від 16.04.2021 № 18 міститься інформація про те, що гуртожиток за адресою: м. Миколаїв, вул. Південна, 37, знаходиться на балансі Миколаївського УВП УТОГ.

Крім того, у вказаній справі (№ 915/187/21) суди встановили, що будівництво спірного гуртожитку здійснювалось саме на замовлення Миколаївського УВП УТОГ, яке є юридичною особою приватного права, має у користуванні відокремлене майно (єдиним засновником та одноосібним власником якого є ВГОІ "УТОГ"); з моменту введення в експлуатацію спірного гуртожитку, останній перебував на балансі Миколаївського УВП УТОГ.

Крім наведеного, судовими рішеннями у справі № 915/187/21 також встановлено відсутність доказів на підтвердження того, що спірний гуртожиток був побудований саме за державні кошти, а не кошти колективного власника громадської організації.

З урахуванням наведеного суд констатує, що за приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з абз. 1, 3 п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17: преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/28079/14 зазначено, що не встановлено залежності звільнення від доказування обставин справи від підстав і предмета позову у справах, подібності правовідносин тощо.

Таким чином, оскільки факти про те, що замовником будівництва спірного гуртожитку та постійним землекористувачем земельної ділянки під ним було Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих; вказаний гуртожиток був введений в експлуатацію та поставлений на баланс Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих та, що правовий режим цього гуртожитку не змінювався, приватизації чи корпоратизації Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» чи створених ним підприємств (у тому числі Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих) не було, встановлено судовими рішеннями у справі № 915/187/21, то вказані обставини не потребують доказування при розгляді даної справи.

Зазначеним спростовуються заперечення відповідача, які викладені в запереченнях на відповідь на відзив стосовно того, що позивач не надав доказів, що він дійсно є власником нерухомого майна.

Щодо посилання відповідача у відзиві на приписи Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», то суд зазначає, що вказаний закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сфера дії цього Закону поширюється, серед іншого, на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу; на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).

Водночас, беручи до уваги результати розгляду судами господарської справи № 915/187/21, суд зауважує на хибність ствердження відповідача, що дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» поширюється на позивача, оскільки останнім доведено, що спірний гуртожиток було побудовано саме за кошти колективного власника громадської організації, а, отже побудова або придбання гуртожитків за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти виключає поширення на них дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (з урахуванням положень ч. 4 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»).

Суд зазначає, що за приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати за Миколаївським учбово-виробничим підприємством Українського товариства глухих (54039, м. Миколаїв, вул. 10 Військова, буд. 63; ідентифікаційний код 03972695) право власності на частину будівлі гуртожитку по вул. Південна, 37 у м. Миколаїв загальною площею 910,1 кв. метрів відповідно до технічного паспорту, зокрема приміщення:

Житлові приміщення

ДРУГИЙ ПОВЕРХ

Кімната № 23 Загальна площа 16,8 кв.м

Житлова площа 16,8 кв.м

Кімната № 24 Загальна площа 17,3 кв.м

Житлова площа 16,4 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 25 Загальна площа 17,6 кв.м

Житлова площа 17,6 кв.м

Кімната № 26 Загальна площа 20,0 кв.м

Житлова площа 19,1 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 27 Загальна площа 17.0 кв.м

Житлова площа 16,1 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 28 Загальна площа 13,6 кв.м

Житлова площа 13,6 кв.м

Кімната № 29 Загальна площа 17,1 кв.м

Житлова площа 14,0 кв.м

Допоміжна площа (коридор) 3,1 кв.м

Кімната № 30 Загальна площа 15,9 кв.м

Житлова площа 1 5,0 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

ТРЕТІЙ ПОВЕРХ

Кімната № 31 Загальна площа 16,7 кв.м

Житлова площа 16,7 кв.м

Кімната № 32 Загальна площа 18,1 кв.м

Житлова площа 1 7,2 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 33 Загальна площа 17,3 кв.м

Житлова площа 17,3 кв.м

Кімната № 34 Загальна площа 19,4 кв.м

Житлова площа 18,5 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 35 Запільна площа 16.8 кв.м

Житлова площа 15,9 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 к в. м

Кімната № 36 Загальна площа 14,0 кв.м

Житлова площа 14,0 кв.м

Кімната № 37 Загальна площа 17,1 кв.м

Житлова площа 14,2 кв.м

Допоміжна площа (коридор) 2,9 кв.м

Кімната № 38 Загальна площа 15,8 кв. м

Житлова площа 14,9 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

ЧЕТВЕРТИЙ ПОВЕРХ

Кімната № 39 Загальна площа 16,9 кв.м

Житлова площа 16,9 кв.м

Кімната № 40 Загальна площа 18,0 кв.м

Житлова площа 17,1 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 41 Загальна площа 17,6 кв.м

Житлова площа 17,6 кв.м

Кімната № 42 Загальна площа 20,4 кв.м

Житлова площа 19,5 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 43 Загальна площа 16,2 кв.м

Житлова площа 15,2 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 1,0 кв.м

Кімната № 44Загальна площа 13,8 кв.м

Житлова площа 13,8 кв.м

Кімната № 45 Загальна площа 17,0 кв.м

Житлова площа 13,9 кв.м

Допоміжна площа (коридор) 3,1 кв.м

Кімната № 46 Загальна площа 16,1 кв.м

Житлова площа 15,1 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 1,0 кв.м

П`ЯТИЙ ПОВЕРХ

Кімната № 47 Загальна площа 17,3 кв.м

Житлова площа 17,3 кв.м

Кімната № 48 Загальна площа 17,4 кв.м

Житлова площа 16,5 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 49 Загальна площа 17,3 кв.м

Житлова площа 17,3 кв.м

Кімната № 50 Загальна площа 17,2 кв.м

Житлова площа 16,2 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 1,0 кв.м

Кімната № 51 Загальна площа 13,9 кв.м

Житлова площа 13,0 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 0,9 кв.м

Кімната № 52 Загальна площа 14,0 кв.м

Житлова площа 14,0 кв.м

Кімната № 53 Загальна площа 17,3 кв.м

Житлом площа 14,2 кв.м

Допоміжна площа (коридор) 3,1 кв.м

Кімната № 54 Загальна площа 15,7 кв.м

Житлова площа 14,7 кв.м

Допоміжна площа (балкон) 3,0 кв.м

Нежитлові приміщення ПЕРШОГО ПОВЕРХУ

Приміщення № 56Загальна площа 93,7 кв.м

Допоміжна площа 93,7 кв.м

Приміщення № 56аЗагальна площа 18,1 кв.м

Допоміжна площа 18,1 кв.м

Приміщення № 57Загальна площа 13,2 кв.м

Допоміжна площа 13,2 кв.м

Приміщення № 58Загальна площа 18,1 кв.м

Допоміжна площа 18,1 кв.м

ТЕХНІЧНІ ПРИМІЩЕННЯ

Другий поверхЗагальна площа 55,20 кв.м

Допоміжна площа 55,20 кв.м:

1. коридор K2*IV 24,4 кв.м;

2. коридор К2*ІХ 1,4 кв.м;

3. коридор K2*V 1,6 кв.м;

4. душова К2*ІХа 2,2 кв.м.;

5. кухня K2*VІ 13,6 кв.м;

6. пральня К2*VIІ 6,9 кв.м;

7. вбиральня К2*Х 3,0 кв.м;

8. вбиральня К2*ХІІ 0,7 кв.м;

9. вбиральня К2 *ХІІІ 0,1 к в. м;

10. кладова К2*ХІ 0,7 кв.м.

Третій поверхЗагальна площа 57,30 кв.м

Допоміжна площа 57,30 кв.м:

1. пральня К3*ХІІІ 6,8 кв.м;

2. коридор K3*XV 24,7 кв.м;

3. коридор К3*XVІ 1,6 кв.м;

4. коридор К3*ХХ 1,9 кв.м;

5. кухня K3*XVIII 14,7 кв.м;

6. вбиральня К3*ХХІ 3,6 кв.м;

7. кладова К3*ХХІІ 0,7 кв.м;

8. вбиральня К3* XXIII 0,7 кв.м;

9. вбиральня К3*ХХІV 0,7 кв.м;

10. душова К3*XXV 1,9 кв.м.

Четвертий поверх Загальна площа 56,70 кв.м

Допоміжна площа 56,70 кв.м:

1. кухня К4*ХХІХ 14,4 кв.м;

2. коридор K4*XXVІІ 24,2 кв.м;

3. коридор K4*XXVІІІ 1,6 кв.м;

4. пральня К4*ХХХ 7,5 кв.м;

5. коридор К4*ХХХІІ 1,8 кв.м;

6. вбиральні К4*ХХХІІІ 4,9 кв.м;

7. вбиральня K4*XXXIV 0.7 кв.м;

8. вбиральня K4*XXXV 0,7 кв.м;

9. кладова K4*XXXV1 0,9 кв.м.

П`ятий поверх Загальна площа 61,20 кв.м

Допоміжна площа 61,20 кв.м:

1. душова K5*L 1,3 кв.м;

2. коридор K5*XL I 1,6 кв.м;

3. коридор K5*XLІ 1,6 кв.м;

4. кухня K5*XLІІ 14,4 кв.м;

5. вмивальня К5*ХLІІІ 3,5 кв.м;

6. вбиральня K5*XLIV 0,7 кв.м;

7. вбиральня K5*XLIX 0,8 кв.м;

8. душова K.5*XLV 5,5 кв.м;

9. коридор K5*XLVI 8,1 кв.м;

10. коридор K5*XLVІІ 3,7 кв.м;

11. коридор K5*XLVІІI 6.7 кв.м;

12.коридор К5*ХХХІХ 3.3 кв.м.

Разом по ПЕРШОМУ ПОВЕРХУЗагальна площа 143,1 кв.м

Житлова площа 0 кв.м

Допоміжна площа 143,1 кв.м

Разом по ДРУГОМУ ПОВЕРХУ Загальна площа 190,5 кв.м

Житлова площа 128,6 кв.м

Допоміжна площа 61,9 кв.м

Разом по ТРЕТЬОМУ ПОВЕРХУЗагальна площа 192,5 кв.м

Житлова площа 128,7 кв.м

Допоміжна площа 63,8 кв.м

Разом по ЧЕТВЕРТОМУ ПОВЕРХУ Загальна площа 192,7 кв.м

Житлова площа 129,1 кв.м

Допоміжна площа 63,6 кв.м

Разом по П`ЯТОМУ ПОВЕРХУ Загальна площа 191,3 кв.м

Житлова площа 123,2 кв.м

Допоміжна площа 68,1 кв.м

ВСЬОГО з 1 по 5 поверхЗагальна площа 910,1 кв.м

Житлова площа 509,6 кв.м

Допоміжна площа 400,5 кв.м

3. Стягнути з Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573) на користь Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих (54039, м. Миколаїв, вул. 10 Військова, буд. 63; ідентифікаційний код 03972695) 18 267,16 грн судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих (54039, м. Миколаїв, вул. 10 Військова, буд. 63; ідентифікаційний код 03972695);

Відповідач: Миколаївська міська рада (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573).

Повне рішення складено та підписано судом 12.02.2024.

Суддя О.Г. Смородінова