Рішення

від 01.02.2024 по справі 916/2016/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2024 р. Справа № 916/2016/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Приватного підприємства "Тімурагро" (68500, Одеська обл., Болградський р-н (колишній Тарутинський р-н) смт. Тарутине, проспект Миру, буд. 7; код ЄДРПОУ 37163073),

до: Фермерського господарства "ДІАМАНТ" (68525, Одеська обл., Тарутинський район, Сільрада Калачівська, комплекс будівель та споруд №3; код ЄДРПОУ 25422920),

про стягнення 626547,01 грн.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Баєнко Я.В., ордер серія ВН № 1246809;

від відповідача Бедереу К.О., самопредставництво.

Обставини справи.

Приватне підприємство "Тімурагро" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства "ДІАМАНТ" про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 500000,00 грн, суми 3% річних у розмірі 33328,77 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 93218,23 грн.

Ухвалою суду від 19.05.2023 прийнято позовну заяву Приватного підприємства "Тімурагро" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2016/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.06.023 о 12:30 год.

20 червня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла заява з додатком.

Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 20.06.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14:10 год. 18.07.2023. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/2016/23 на 30 днів.

20 червня 2023 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вказаного відзиву відповідач зазначає, що вимог про повернення безпідставно набутого майна відповідач не отримував, відповідач не допустив порушення права позивача на повернення помилково перерахованих позивачем коштів у зв`язку з чим вважає, що звернення до суду є передчасним.

Відповідач також зазначає, що голова ФГ Діамант Кірович Дмитро Дмитрович помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та нажаль процес спадкування все ще триває. Господарська діяльність фактично зупинена у зв`язку з відсутністю підписанта та фінансово відповідальної особи. У зв`язку зі смертю єдиної фінансово відповідальної особи ФГ Діамант на зараз немає змоги самостійно встановити підстави перерахування грошей у розмірі 500000,00 грн за платіжним дорученням від 28.11.2019 № 1515, та за таких обставин відповідач наразі немає фактичної можливості здійснити перерахування на рахунок позивача у разі встановлення факту обов`язку ФГ Діамант повернути їх.

Відповідач вважає не встановленим факт існування у нього абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна за платіжним дорученням від 07.07.2020 № 2053 відповідно до позиції ВС у постанові від 17.04.2019 №757/16163/17-ц, так як поведінка позивача суперечить доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).

Як вказує відповідач, вимога повернути безпідставно набутого майна від позивача не надходила. Зважаючи на наявність суперечливих тверджень з боку позивача у позовах за справами № 916/1574/22 та № 916/2016/23 щодо підстав здійснення перерахування 500000,00 грн на рахунок відповідача за платіжним дорученням від 28.11.2019 №1515, та заяв позивача за справою № 916/1574/22 (зокрема, заяву про залишення позову без розгляду), позов по справі № 916/2016/23 відповідач розцінює як спробу позивача згодом здійснити право на оспорення, як таке, яке суперечить попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права відповідно до позиції ВС у постанові від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц.

Вказаний відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

18 липня 2023 року до суду від позивача у справі надійшли заперечення на клопотання.

Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 18.07.2023 суд оголосив перерву до 10:30 год. 19.09.2023. Підготовче провадження у справі № 916/2016/23 постановлено провести впродовж розумного строку, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У підготовчому засіданні 19.09.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14:40 год. 17.10.2023.

17 жовтня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив.

Вказану відповідь на відзив суд залишив без розгляду, оскільки зазначену заяву, яка є заявою по суті справи, подано з порушенням встановленого судом процесуального строку.

17 жовтня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про часткову підтримку позовних вимог, в якому позивач повідомляє, що підтримує лише вимоги в частині стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 500000,00 грн.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.10.2023 закрито підготовче провадження у справі № 916/2016/23. Постановлено здійснити розгляд справи № 916/2016/23 по суті впродовж розумного строку. Призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2023 о 15:30 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 28.11.2023 о 15:30 год.

16 листопада 2023 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та поновлення процесуальних строків на подання доказів.

У судовому засіданні 28.11.2023 суд протокольною ухвалою поновив відповідачу строк на подачу доказів, прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи клопотання з додатком.

У судовому засіданні 28.11.2023 суд протокольною ухвалою відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 11:30 год. 21.12.2023.

Ухвалою суду від 28.11.2023 повідомлено Приватне підприємство "Тімурагро", що наступне судове засідання у справі № 916/2016/23 призначене на 21.12.2023 об 11:30 год. Неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового засідання.

У судовому засіданні 21.12.2023 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засідання з розгляду справи по суті до 12:00 год. 25.01.2024.

У судовому засіданні 25.01.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засідання з розгляду справи по суті до 16:30 год. 01.02.2024.

01 лютого 2024 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.02.2024 суд протокольною ухвалою поновив позивачу строк на подачу доказів, прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи клопотання про долучення доказів.

Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2024 позовні вимоги підтримав частково та просив стягнути з відповідача лише безпідставно отримані кошти у розмірі 500000,00 грн, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.02.2024 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які викладені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 01.02.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 1515 від 28.11.2019, відповідно до якого платник - Приватне підприємство Тімурагро (надалі - позивач) перерахував на користь Фермерського господарства Діамант (надалі - відповідач) 500000,00 грн із призначенням платежу надання безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № БП-2019/2811 від 28.11.2019.

Як було зазначено сторонами в даній справі, в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/1574/22 за позовом ПП Тімурагро до ФГ Діамант про стягнення основного боргу у розмірі 500000 грн, інфляційного збільшення у сумі 94407,05 грн, пені у сумі 48784,15 грн, 3% річних у сумі 32178,19 грн. Позовні вимоги у справі № 916/1574/22 були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № БП-2019/2811 від 28.11.2019 в частині повернення суми фінансової допомоги у розмірі 500000,00 грн. Ухвалою суду від 31.10.2022 задоволено заяву позивача в частині залишення позову без розгляду та залишено позов у справі № 916/1574/22 без розгляду.

Неповернення відповідачем безпідставно отриманих коштів стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Тімурагро" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №753/20633/15-ц:

- предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права;

- зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України);

- об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб;

- під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 495/2442/16-ц системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). У постанові також вказано, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Суд зазначає, що спірні грошові кошти набуті особою, не пов`язаною жодними договірними правовідносинами щодо такого майна, а тому набуті без правової підстави, тягнуть за собою виникнення у такої особи зобов`язання повернути отримане майно, яке є безпідставно набутим.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 638/11807/15-ц, від 12.09.2018 у справі № 154/948/16, від 12.12.2018 у справі № 205/3330/14-ц.

Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням того, що жодною зі сторін не подано до суду договору зворотної фінансової допомоги № БП-2019/2811 від 28.11.2019, на який є посилання у платіжному дорученні про перерахування коштів, дійшов висновку про недоведеність факту укладення між сторонами такого договору, так само обома сторонами не надано до суду інших доказів наявності між ними станом на момент перерахування коштів договірних правовідносин.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що перераховані за платіжним дорученням № 1515 від 28.11.2019 грошові кошти у розмірі 500000,00 грн є безпідставно набутими, а, отже, з огляду на неповернення відповідачем цих коштів позивачу, у відповідача наявний обов`язок повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти в сумі 500000,00 грн, з огляду на що позовні вимоги Приватного підприємства Тімурагро в цій частині є доведеними, підставними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 33328,77 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 93218,23 грн, суд зазначає таке.

17 жовтня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про часткову підтримку позовних вимог, в якому позивач повідомив, що підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних відсутні. Таким чином у клопотанні позивач просить позов задовольнити частково та стягнути з відповідача лише безпідставно отримані кошти у розмірі 500000,00 грн.

Отже, з відповідача підлягає стягненню сума безпідставно отриманих коштів у розмірі 500000,00 грн. В решті вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Суд не приймає до уваги посилань відповідача на недоведеність підстав позову та на наявність суперечливих тверджень з боку позивача у позовах за справами № 916/1574/22 та 916/2016/23 щодо підстав перерахування 500000,00 грн, оскільки, як було встановлено судом під час розгляду справи по суті, позов у справі № 916/1574/22 було подано на підставі договору зворотної фінансової допомоги згідно договору № БП-2019/2811 від 28.11.20219, який був зазначений у призначенні платежу у платіжному дорученні № 1515, однак в матеріалах справи відсутні відомості про укладення вказаного договору, ані позивачем, ані відповідачем доказів такого укладення до суду не надано, відповідно позов у даній справі позивачем подано за обґрунтування відсутності правової підстави для отримання відповідачем вказаних коштів.

Посилання відповідача на суперечливу поведінку позивача таким чином є недоведеною. Окрім того, господарський суд не приймає до уваги в якості підстав для відмови у задоволенні позову зазначені відповідачем обставини щодо смерті голови ФГ Діамант ОСОБА_1 , тривалого процесу спадкування та відсутності підписанта та фінансово відповідальної особи, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наразі наявний керівник ФГ Діамант - Кірович Г.В. та вказані відповідачем обставини не спростовують заявлених позовних вимог та не створюють підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо інших доводів у справі, викладених в обґрунтування своєї правової позиції по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для часткового задоволення позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс ймовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ДІАМАНТ" (68525, Одеська обл., Тарутинський район, Сільрада Калачівська, комплекс будівель та споруд № 3; код ЄДРПОУ 25422920) на користь Приватного підприємства "Тімурагро" (68500, Одеська обл., Болградський р-н, смт. Тарутине, проспект Миру, буд. 7; код ЄДРПОУ 37163073) суму безпідставно отриманих коштів у розмірі 500000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7500,00 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 12 лютого 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.