Постанова

від 30.05.2024 по справі 916/2016/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2016/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача Баєнко Я.В., довіреність від 04.12.2023;

від відповідача Бедереу К.О., самопредставництво.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства ,,ДІАМАНТ

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024, повний текст складено та підписано 12.02.2024

у справі №916/2016/23

за позовом Приватного підприємства ,,Тімурагро

до Фермерського господарства ,,ДІАМАНТ

про стягнення 626 547,01 грн,-

головуючий суддя Нікітенко С.В.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 30.05.2024 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Приватне підприємство «Тімурагро» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Діамант», в якій просило стягнути з відповідача 500 000,00 грн безпідставно отриманих коштів, 3% річних у розмірі 33328,77 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 93218,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 1212 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що кошти в сумі 500000,00 грн є безпідставно набутими відповідачем, оскільки позивач грошові кошти у вказаній сумі перерахував на підставі платіжного доручення від 28.11.2019 №1515, в якому у призначенні платежу міститься посилання на договір №БП-2019/2811 від 28.11.2019, однак такий правочин вчинено не було, а гроші перераховано відповідачу помилково. Крім того, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 33328,77 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 93218,23 грн.

17.10.2023 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання про часткову підтримку позовних вимог, в якому позивач повідомив, що підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних відсутні. Таким чином у клопотанні позивач просив позов задовольнити частково та стягнути з відповідача лише безпідставно отримані кошти у розмірі 500000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 року по справі №916/2016/23 (суддя Нікітенко С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "ДІАМАНТ" на користь Приватного підприємства "Тімурагро" суму безпідставно отриманих коштів у розмірі 500000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7500,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на ненадання жодною зі сторін договору зворотної фінансової допомоги № БП-2019/2811 від 28.11.2019, на який є посилання у платіжному дорученні №1515 від 28.11.2019 про перерахування коштів, а також з огляду на відсутність у матеріалах справи інших доказів наявності між сторонами станом на момент перерахування коштів договірних правовідносин, перераховані за вказаним платіжним дорученням кошти у розмірі 500000,00 грн є безпідставно набутими, а, отже, враховуючи неповернення відповідачем цих коштів позивачу, у відповідача наявний обов`язок повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти в сумі 500000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 33328,77 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 93218,23 грн, судом зазначено, що 17.10.2023 до суду від позивача у справі надійшло клопотання про часткову підтримку позовних вимог, в якому позивач повідомив, що підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних відсутні. Таким чином у клопотанні позивач просить позов задовольнити частково та стягнути з відповідача лише безпідставно отримані кошти у розмірі 500000,00 грн. Отже, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише сума безпідставно отриманих коштів у розмірі 500000,00 грн., а в решті вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Фермерське господарство «Діамант» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі №916/2016/23 скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На переконання скаржника, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню у повному обсязі, як таке, що винесено незаконно і необґрунтовано, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначив, що суд при встановленні висновку про недоведеність факту укладення між сторонами договору про надання зворотної фінансової допомоги не додержав вимог ч.2 ст. 86 ГПК України , ч.1 ст. 210, ч.5 ст. 236 ГПК України.

За доводами скаржника, із ухвали Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 у справі №916/1572/22 про залишення позову без розгляду вбачається наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, до яких не може застосовуватись положення статті 1212 Цивільного кодексу України, а ненадання до суду відповідачем договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, на який міститься посилання у платіжному дорученні №2053 від 07.07.2020, не є доказом відсутності договірних відносин між сторонами.

На міркування апелянта, у позивача відстуні підстави до позову по справі, т.я. твердження позивача у позовній заяві, що він «посилково та безпідставно перерахував відповідачу грошову суму у розмірі 500 000,00 грн. Зазначена сума була перерахована платіжним дорученням від 28.11.2019 №1515, в якому вказано, що платіж за надання безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №БП-2019/2811 від 28.11.2019 року, однак такий правочин вчинено не було, а грошщі було перераховано відповідачу помилково» спростовується заявами позивача по справі №916/1574/22, а саме змістом позову з додатками ( у якому позивач ззначив, що між сторонами «був укладений договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги БП-2019/2811» та додав копію даного договору, платіжне доручення від 28.11.2019 №1515, претензію до відповідача про неналежне виконання договору №БП-2019/2811», підтвердженням представника позивача, що у позивача наявний оригінал договору о 15:02:32 під час судового засідання по справі №916/1574/22, яке відбулось 19.10.2022.

Крім того, після перерахування грошей за платіжним дорученням від 28.11.2019 року №1515 позивач також здійснював перерахунок грошей відповідачу за платіжними дорученнями в яких вказувалось призначення платежу наявні договори про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, а саме: платіжне доручення ід 20.03.2020 №1833, яке позивач додав як доказ до позову про стягнення безпідставно набутого майна за справою №916/2014/22 та позовної заяви про стягнення за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за справою №916/1573/22; платіжне доручення від 07.07.2020 №2053, яке позивач додав як доказ до позову про стягнення безпідставно набутого майна за справою №916/2015/23 та позовної заяви про стягнення за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за справою №916/1572/22; платіжне доручення від 24.01.2020 року №1683, яке позивач додав, як доказ до позовної заяви про стягнення за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за справою №916/1570/22.

Таким чином, апелянт вважає, що поведінка позивача свідчить про відсутність посилки та безпідставності у перерахуванні за платіжним дорученням від 28.11.2019 року №1515.

Також апелянт вказує, що на розгляді Господарського суду Оджеської області, а потім і Південно-західного апеляційного господарського суду знаходились справи №916/2131/22 та №916/1570/22 між позивачем та відповідачем про стягнення з відповідача заборгованості за договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, за якими суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, незважаючи на ненадання позивачем оригіналу договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги до суду, позивач також не виконав ухвали суду другої інстанції про надання оригіналів договорів, що відображено в постановах суду другої інстанції.

Зважаючи на вищевикладене, апелянт вважає, що у позивача відстуні підстави позову, зазначені у позовній заяві та поведінку позивача апелянт розцінює, як недобросовісну та яка суперечить доктрині venire contra factum proprium.

Також у апеляційній скарзі скаржник зауважив на тому, що судом першої інстанції не враховано, що від позивача до відповідача не надходило вимог щодо повернення безпідставно збереженого майна, а саме вимоги про повернення безпідставно збереженого майна, а саме вимоги про повернення безпідставно грошових коштіву розмірі 500 000,00 грн. за період після здійснення грошового переказу 28.11.2019 року.

На переконання відповідача, грошова сума у розмірі 500 000,00 грн. є досить значною сумою для господарської діляності позивача, і вибуття зазначеної суми із балансу підприємства не може пройти безслідно та непомітно, а відтак, за період з листопада 2019 року ПП «Тімурагро», здійснюючи свою діяльність добросовісно, мало б вживати достатніх та передбачуваних заходів для повернення вказаних коштів. Проте відповідних джоказів суду надано не було.

Одночасно з поданням апеляційної скарги скаржником подано заяву про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Також одночасно з поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання (вх.№815/24/Д1 від 05.03.2024) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: доказ 1 часу створення та часу наміру подання апеляційної скарги у системі Електронний суд; доказ 2 часу створення та часу наміру подання апеляційної скарги у системі Електронний суд

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 року клопотання Фермерського господарства ,,ДІАМАНТ про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Фермерському господарству ,,ДІАМАНТ строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі №916/2016/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства ,,ДІАМАНТ на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024, повний текст складено та підписано 16.02.2024 у справі №916/2016/23; призначено розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства ,,ДІАМАНТ до розгляду на 30 травня 2024 року об 11:00 год.

20.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від представника Приватного підприємства ,,Тімурагро Баєнко Ярослава Володимировича про участь у судових засіданнях, в тому числі, призначеному на 30 травня 2024 року об 11:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку „EASYCON (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , +380631458976).

Разом з тим суддя зі складу колегії суддів, який є суддею-доповідачем, Колоколов С.І., з 13.05.2024 по 24.05.2024 відповідно до наказу в.о. голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 №115-в, перебував у відпустці.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 заяву представника Приватного підприємства ,,Тімурагро Баєнко Ярослава Володимировича про участь в судових засіданнях, зокрема, призначеного на 30 травня 2024 року об 11:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судові засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення „EASYCON.

Відзив на апеляційну скаргу від Приватного підприємства ,,Тімурагро до суду апеляційної інстанції не надходив, що відповідно до приписів статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції 30.05.2024р. представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 1515 від 28.11.2019, відповідно до якого платник - Приватне підприємство Тімурагро (надалі - позивач) перерахував на користь Фермерського господарства Діамант (надалі - відповідач) 500000,00 грн із призначенням платежу надання безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № БП-2019/2811 від 28.11.2019.

У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/1574/22 за позовом Приватного підприємства «Тімурагро» до Фермерського господарства «Діамант» про стягнення основного боргу у розмірі 500000 грн, інфляційного збільшення у сумі 94407,05 грн, пені у сумі 48784,15 грн, 3% річних у сумі 32178,19 грн. Позовні вимоги у справі № 916/1574/22 були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № БП-2019/2811 від 28.11.2019 в частині повернення суми фінансової допомоги у розмірі 500000,00 грн. Ухвалою суду від 31.10.2022 задоволено заяву позивача в частині залишення позову без розгляду та залишено позов у справі № 916/1574/22 без розгляду.

Неповернення Фермерським господарством «Діамант» коштів у розмірі 500000,00грн, отриманих від Приватного підприємства «Тімурагро» згідно платіжного доручення від 28.11.2019 №1515, стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом в рамках цієї справи №916/2016/23.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржниками в апеляційних скаргах, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, у постанові від 05.12.2018 у справі №367/6344/16-ц.

Відповідачем за вимогою про стягнення коштів на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України має бути учасник цивільних відносин, який безпосередньо та безпідставно збагатився за рахунок позивача.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні та жодною зі сторін не подано до суду договору зворотної фінансової допомоги №БП-2019/2811 від 28.11.2019, на який є посилання у платіжному дорученні про перерахування коштів, у зв`язку з чим є недоведеним факт укладення між сторонами такого договору, про що вірно зазначив місцевий господарський суд.

За встановлених у цій справі фактичних обставин та правового регулювання колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що перераховані за платіжним дорученням №1515 від 28.11.2019 кошти у розмірі 500000,00 грн є безпідставно набутими, а отже, з огляду на неповернення відповідачем цих коштів позивачу, у відповідача наявний обов`язок повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти в сумі 500000,00 грн.

Відтак, позовні вимоги Приватного підприємства «Тімурагро» є доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у вказаній частині.

При цьому Господарський суд Одеської області правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на недоведеність підстав позову та на наявність суперечливих тверджень з боку позивача у позовах за справами №916/1574/22 та №916/2016/23 щодо підстав перерахування 500000,00 грн, оскільки позов у справі № 916/1574/22 було подано на підставі договору зворотної фінансової допомоги згідно договору № БП-2019/2811 від 28.11.20219, який був зазначений у призначенні платежу у платіжному дорученні № 1515, однак в матеріалах справи відсутні відомості про укладення вказаного договору, ані позивачем, ані відповідачем доказів такого укладення до суду не надано, відповідно позов у даній справі позивачем подано за обґрунтування відсутності правової підстави для отримання відповідачем вказаних коштів.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 33328,77 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 93218,23 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось раніше, 17.10.2023 до суду від позивача у справі надійшло клопотання про часткову підтримку позовних вимог, в якому позивач повідомив, що підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних відсутні.

Таким чином у клопотанні позивач просив позов задовольнити частково та стягнути з відповідача лише безпідставно отримані кошти у розмірі 500000,00 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише сума безпідставно отриманих коштів у розмірі 500000,00 грн., а в решті вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд постановив:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства ,,ДІАМАНТзалишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі № 916/2016/23 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 03.06.2024р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя А.І. Ярош