Рішення
від 09.02.2024 по справі 922/5062/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5062/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «К+Б Трейд» (03035, м. Київ, вул. Василя Липківського, 45; код ЄДРПОУ: 40686498) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 159; код ЄДРПОУ: 40343663) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

29.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «К+Б Трейд» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" заборгованість за договором постачання промислових виробів №1804/2019 від 18.04.2019 у загальному розмірі 104 109,89 грн., яка складається з: суми боргу у розмірі 70 057,91 грн., інфляційного збільшення у розмірі 17 162,96 грн., пені у розмірі 13 420,84 грн., 3% річних у розмірі 3 468,18 грн., а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання промислових виробів №1804/2019 від 18.04.2019 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.12.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «К+Б Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/5062/23. Вирішено розгляд справи №922/5062/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

18.01.2024 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1569 від 18.01.2024).

У відзиві представник відповідача зазначив, що позивачем не надано доказів направлення позивачу на електронну пошту рахунків на оплату, зазначених ним у позові партій товарів. Таким чином строк на оплату в 45 календарних днів на сьогоднішній день не настав, отже прострочена заборгованість відсутня. Виходячи з вказаного формулювання положення пункту 2.2. Договору постачання до отримання рахунків на електронну пошту у відповідача не виникло прострочення зобов`язань по вказаному Договору, тобто у позивача відсутнє порушене право, отже відсутні підстави для стягнення грошових коштів у судовому порядку. Так само у зв`язку з відсутністю прострочення відсутні і підстави для застосування до правовідносин сторін статті 625 ЦК України.

За твердженнями представника відповідача, згідно п. 9.1. Договору постачання, сторони погодили у разі виникнення спору використання обов`язкового досудового претензійного порядку їх вирішення. Натомість відповідач до подання позову претензій від позивача, поданих у передбаченому статтею 222 ГК України порядку (надісланих адресатові рекомендованим або цінним листом) не отримував. З наданих до суду позивачем письмових доказів (накладної, квитанції та опису вкладення у цінний лист) неможливо достеменно встановити факт направлення відповідачу доданої до позову претензії, адже номер наліпки з кодом відстеження поштової кореспонденції на описі вкладення в цінний лист - 0209508966675 не збігається з номером 0209508982220 поштової накладної від 18.10.2023 та квитанції від 18.10.2023, що ставить під сумнів те, що вказаний опис та текст претензії дійсно направлялася на адресу відповідача. Так як вищевказаний опис не відноситься до наданої накладної, квитанції та поштового конверту, то з наданих документів неможливо визначити на яку адресу опис та відповідна претензія у дійсності були направлені та якому контрагенту позивача цей лист було адресовано. Таким чином без дотримання визначеного сторонами обов`язкового досудового претензійного порядку врегулювання цей позов є передчасним та задоволенню не підлягає в цілому.

На переконання представника відповідача, пункт 7.2. Договору постачання не визначає, який саме розмір облікової ставки НБУ (на яку саме дату) має застосовуватися до спірних правовідносин при обчисленні пені. Тобто зі змісту пункту неможливо визначити, чи має застосовуватися облікова ставка НБУ, яка встановлена (діяла) на дату подання позову, чи на дату поставки конкретної партії товару чи на дату укладення договору поставки, або на дату замовлення тощо. Облікова ставка НБУ є змінним показником, значення якого оприлюднюється Національним банком України на своєму сайті та у 2021-2023 роках змінювалась більше десятка разів. Якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом. Сторони у Договорі постачання не дійшли згоди щодо розміру пені, відповідно позовні вимоги про стягнення 13 420,84 грн. пені задоволенню не підлягають.

Також, за твердженнями представника відповідача, доказів доставки партії товару 15.02.2022 на суму 2969,40 грн., 21.02.2022 на суму 9582,72 грн., 22.02.2022 на суму 17 025,12 грн., а всього на суму 29 577,24 грн., позивачем не надано взагалі, отже позовні вимоги про стягнення цієї суми 29 577,24 грн., задоволенню не підлягають в будь-якому випадку. Стосовно наданих документів з перевізником «Нова Пошта», представник відповідача зазначив, що вони також ніяких належних, достовірних та допустимих доказів доставляння товару покупцю у вказаному позивачем асортименті, вказаної якості не містить. Тобто надані позивачем документи з перевізником «Нова Пошта» підтверджують тільки взаємовідносини між постачальником та перевізником, але на відміну від належним чином оформлених видаткових накладних не є доказом переходу права власності на товар до відповідача. Щодо скріншотів з електронного кабінету позивача з сайту «Нова пошта», слід зазначити, що вказані документи не є належним чином оформленими електронними доказами, то ж не можуть бути прийняті судом, так як не відповідають вимогам ст.96 ГПК України. Так як клопотання про витребування доказів чи про огляд кабінету позивача на сайті «Нової пошти» позивачем не заявлялося, а відповідачем ставляться під сумнів надані у якості доказів скріншоти з сайту перевізника «Нова пошта» та ставиться під сумнів їх відповідність оригіналу електронного доказу - тобто відповідність вмісту сайту перевізника «Нова пошта», та в силу вимог ч. 5 ст. 96 ГПК України ці документи не можуть бути враховані судом при ухваленні судового рішення у якості доказів.

Крім того, як стверджує представник відповідача, листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України. Таким чином відповідач на час дій обставин непереборної сили звільняється від відповідальності за всі можливі несвоєчасні невиконання зобов`язань по своїм договорам.

Разом з цим, як стверджує представник відповідача, відповідно до п.9.2. Договору постачання, суперечки, які не вдалося вирішити в претензійному порядку, розглядаються судом за місцем знаходження постачальника згідно з чинним законодавством. Місцем знаходження постачальника ТОВ «К+Б Трейд» є місто Київ. Місцем виконання договору в частині місця відвантаження товару є місто Київ. Отже, сторони за Договором дійшли згоди щодо місця вирішення спорів за Договором постачання за місцем знаходження постачальника - у Господарському суді міста Києва. Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, а також те, що матеріали позовної заяви не містять доказів недійсності Розділу 9 Договору постачання, сторони передбачили договірну підсудність, яка повинна була бути прийнята до уваги при вирішення судом питання щодо можливості відкриття провадження у справі. Тобто позов було подано з порушенням територіальної підсудності.

Водночас, у відзиві представник відповідача просив суд поновити процесуальний строк на подання цього відзиву.

22.01.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№1942 від 22.01.2024).

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що під час укладення Договору постачання промислових виробів №1804/2019 від 18.04.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" не було зазначено в Договорі електронної пошти покупця ані в розділі Договору, де містилися реквізити покупця, ані в жодному іншому пункті Договору. Протягом строку дії Договору постачальник не отримував від покупця жодного офіційного письмового повідомлення про адресу електронної пошти, на яку він просив направляти рахунки на оплату, За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в розділі «Інформація для здійснення зв`язку» також не міститься офіційної електронної адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна". Тому фактично через незазначення відповідачем в Договорі адреси електронної пошти у Товариства з обмеженою відповідальністю «К+Б Трейд» об`єктивно не було можливості направляти рахунки електронною поштою покупцю. Тобто, таке ненаправлення рахунків мало місце з вини покупця, а тому звинувачувати позивача у ненаправленні рахунків на адресу електронної пошти відповідача є абсолютно безпідставним та є формальною маніпуляцією відповідача з метою ухилення від виконання свого обов`язку щодо сплати за отриманий товар. Оскільки у відповідача офіційна адреса була відсутня, адреса електронної пошти для зв`язку не була вказана в Договорі з огляду на умови оплати у вигляді відстрочення в 45 календарних днів з погодження та схвалення Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" процедури отримання товару та товаропровідних документів товар разом з супровідними документами (оригіналом рахунку на оплату, видатковою накладною) надсилався кур`єрською службою «Нова пошта». В подальшому покупець повертав постачальнику підписаний з його боку примірник видаткової накладної. Через відсутність зазначення відповідачем в Договорі адреси електронної пошти та відсутності жодного офіційного письмового повідомлення постачальника про адресу електронної пошти покупця, на яку він просив направляти рахунки на оплату, документи на товар, в тому числі рахунки на оплату, були надані одночасно з товаром в момент його передання постачальнику, а тому розрахунок 45 календарних днів для оплати було здійснено з моменту прийняття відповідної партії товару відповідачем. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Всі видаткові накладні, додані до позову, містять достатню інформацію для здійснення Відповідачем оплати, а саме, містять банківські реквізити постачальника, назву та кількість товару, вартість товару. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити.

На переконання представника відповідача, співставлення поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна", яка до лютого 2022 року виражалася в отриманні товару разом з супровідними документами (оригіналом рахунку на оплату, видатковою накладною) за участю кур`єрською службою "Нова пошта", та в подальшому поверненню покупцю підписаних з його боку примірників видаткових накладних, і оплата вартості товару у погоджений сторонами строк (саме в такому порядку було поставлено весь товар в межах Договору і жодних зауважень/заперечень з приводу усталеної процедури постачання між сторонами не виникало), з поведінкою після лютого 2022 року, що полягала у неповерненні документів, не оплаті отриманого товару, а після відкриття провадження у справі №922/5062/23 - озвучення позиції що строк на оплату в 45 календарних днів не настав, оскільки ним не було отримано рахунки на електронну пошту, свідчить про суперечливу поведінку відповідача, а тому слід критично оцінювати її в цьому аспекті.

З дати фактичної поставки товару, про стягнення вартості якого йдеться в позові ТОВ «К+Б Трейд», сплинуло майже 2 роки, однак поведінка відповідача вочевидь свідчить, що він не мав намір його оплачувати позивачеві як в досудовому порядку (уникав спілкування з позивачем, жодного разу не виявив власну ініціативу), так і не має намір це робити добровільно в межах цієї судової справи виходячи з викладеної у відзиві позиції. В результаті спливу майже 2 років після отримання товару, використання його у своїй господарській діяльності для отримання прибутку, відповідач в порушення елементарних етичних норм та принципів добросовісності стверджує про ненастання строку сплати.

Як стверджує представник позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «К+Б Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" було направлено претензію №9 від 16.10.2023 службою поштового заявку «Укрпошта» цінним поштовим відправленням. Через недоліки, що були допущені працівником служби поштового зв`язку, який здійснював оформлення поштового відправлення, виявлено невідповідність номеру для відстеження на конверті та описі вкладення. Відправником - ТОВ ««К+Б Трейд» до Укрпошти було надіслано звернення від 19.01.2024 року о 14:54 про надання пояснень щодо внутрішнього відправлення №0209508982220 (в частині розбіжності номеру на описі вкладення та поштовому конверті - скриншот додається. Звернення зареєстровано за номером 2024011910256 та прийнято в роботу. Після отримання відповіді вона буде негайно надана до суду. Але навіть якщо припустити, що опису вкладення до листа №0209508982220 не складалося б, таке відправлення автоматично набуває статусу рекомендованого. І з огляду на наявність диспозитивної норми в ч.5 ст.222 ГК України такий вид відправлення є цілком достатнім для підтвердження факту надсилання листа - претензії відповідачеві та дотримання позивачем претензійного порядку відповідно до ст.222 ГК України. А тому аргумент відповідача про розбіжність в кодах відстеження як доказ того, що позивачем нібито не дотримано досудовий претензійний порядок не заслуговує на увагу та не спростовує факту направлення листа позивачем відповідачеві.

Представник позивача акцентував на тому, що поштове відправлення повернулося до ТОВ «К+Б Трейд», оскільки ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" не отримав відправлення і воно не було вручено з причини «За закінченням встановленого терміну зберігання». Тобто, в будь-якому випадку Відповідач свідомо ухилився від отримання листа. Факт направлення позивачем листа на офіційну адресу відповідача, що внесена до ЄДР, та повернення цього листа з відміткою поштового відділення "«За закінченням встановленого терміну зберігання»", слід вважати про дотримання позивачем порядку направлення претензії. Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції та яка повернулася відправнику у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися недотримання порядку надсилання претензії позивачем, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою відповідача щодо ухилення від отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Посилаючись на пункт 20 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», представник позивача зазначив, що відповідно до статей 27, 29 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (стаття 30 ГПК України). Можливості визначення підсудності справи самими сторонами у договорі (договірної підсудності) названим Кодексом не передбачено.

Стосовно твердження відповідача про невизначення сторонами в Договорі розміру неустойки та не визначення пунктом 7.2 Договору розміру облікової ставки НБУ та на яку саме дату має застосовуватись, оскільки на його думку облікова ставка НБУ є змінним показником, представник позивача зазначив, що такий аргумент не заслуговує на увагу, оскільки по-перше, в п.7.2. Договору чітко зафіксовано, що у разі порушення оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого товару за кожен день прострочки, а, по-друге, алгоритм здійснення розрахунку суми пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ виконується за формулою, яка враховує «змінний» характер облікової ставки НБУ.

Стосовно неможливості надання до суду видаткових накладних №123 від 15.02.2022 року, №136 від 21.02.2022 року та №141 від 22.02.2022 року представник позивача зазначив, що така неможливість зумовлена виключно недобросовісними діями ТОВ «ФЛАГМАН ФЛЕКСО ФЕКТОРІ УКРАЇНА», яке після отримання від перевізника «Нова пошта» товару за цими накладними (з доданими оригіналами товаросупровідних документів - рахунків на оплату і видатковий накладних) умисно не підписало і не здійснило повернення постачальнику його примірників документів. При цьому, ухилення відповідачем від підписання та повернення видаткових накладних є порушення принципу добросовісності.

Щодо наданих скриншотів електронного кабінету позивача на сайті «Нова пошта» представник позивача зазначив, що суд може розглядати скриншоти, електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього документу, листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах. З наданих скріншотів достеменно вбачається, що цей електронний кабінет створений на сайті перевізника «Нова пошта», а з огляду на згадування номерів ТТН в Специфікаціях до Актів наданих послуг ТОВ «К+Б ТРЕЙД» з ТОВ «Нова Пошта», назву відправника та отримувача - можна достеменно встановити, що саме це відправлення було отримано ТОВ «ФЛАГМАН ФЛЕКСО ФЕКТОРІ УКРАЇНА» від ТОВ «К+Б ТРЕЙД». Таким чином, надані скриншоти несуть доказову силу і мають бути враховані судом під час ухвалення рішення по суті спору. Крім того, копії Актів наданих послуг №НП-007235386 від 28.02.2022 року та №НП-007183066 від 20.02.2022 року, а також специфікацій до них надані до суду (їх оригінали в наявності у позивача), і вони засвідчують, що послуги з доставки перелічених в них вантажів згідно відповідних ТТН були надані перевізником позивачу, а це означає, що всі відправлення були доставлені отримувачам.

Окрім цього, представник позивача зазначив, що відповідач отримав податковий кредит за фактом поставки товару на підставі всіх видаткових накладних, що додані до позову, оскільки позивачем на кожне постачання складалися відповідні податкові накладні, в т.ч. по поставкам партій товару, по яким відповідач не повернув видаткові накладні (податкова накладна №49 від 15.02.2022 року; податкова накладна №66 від 21.02.2022 року; податкова накладна №67 від 22.02.2022 року). Відповідачем (як покупцем) не подавалося уточнювальні декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту позивачем (як продавцем) за видатковими накладними. У відзиві відповідач зазначає, податкові накладні були складені тільки посадовими особами позивача, але жодним чином не заперечує факт отримання податкового кредиту та включення цих сум ПДВ до податкового кредиту з ПДВ ТОВ «ФЛАГМАН ФЛЕКСО ФЕКТОРІ УКРАЇНА», не надає до суду докази подання декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за видатковими накладними №123, №136, №141.

Щодо впливу на правовідносини сторін обставин непереборної сили представник позивача зазначив, що в п.8.2. Договору зафіксовано, що сторона, для котрої виникли форс-мажорні обставини, зобов`язана протягом 2 (двох) днів повідомити другій стороні про їх виникнення. Ці обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України. Жодних повідомлень від ТОВ «ФЛАГМАН ФЛЕКСО ФЕКТОРІ УКРАЇНА» про виникнення форс-мажорних обставин ТОВ «К+Б ТРЕЙД» не отримувало. Разом з цим, відповідачем не надано сертифікату ТПП, а тому відповідач не має підстав для звільнення від відповідальності за наявності форс-мажорних обставин, адже ним не надано допустимих доказів, що мають підтверджувати такі обставини.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву задоволено. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву. Відзив на позовну заяву (вх.№1569 від 18.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи №922/5062/23. Відповідь на відзив (вх.№1942 від 22.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «К+Б Трейд» прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи №922/5062/23. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня отримання цієї ухвали.

29.01.2024 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№2566 від 29.01.2024).

У запереченні представник відповідача зазначив, що сторони врегулювали строк оплати на свій розсуд у пункті 2.2. Договору постачання, згідно до якого оплата товару здійснюється на підставі наданого постачальником рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті протягом 45 календарних днів від дати рахунка постачальника, відправленого електронною поштою. Отже, при відсутності настання строку виконання зобов`язання, визначеного сторонами у Договорі поставки, відсутні підстави і для задоволення всіх заявлених позовних вимог.

Стосовно не зазначення у тексті Договору постачання адреси електронної пошти відповідача та неможливість відправлення рахунків на електронну пошту менеджерів ТОВ «ФЛАГМАН ФЛЕКСО ФЕКТОРІ УКРАЇНА» через її незнання представник відповідача зазначив, що сам позивач спростовує це наданими ним суду роздруківками листування електронною поштою, де позивач направляє текст претензії відповідачу саме електронною поштою. Таким чином представник відповідача наполягає на відсутності факту прострочення у виконанні зобов`язання, так як позивач до цього часу рахунки на оплату на електронну адресу відповідача так і не направив.

Щодо співставлення поведінки відповідача до лютого 2022 року та після представник відповідача зазначив, що події у лютому 2022 року, пов`язані з введенням воєнного стану, є загальновідомими, тож недоречним є порівняння поведінки суб`єкта господарських відносин до 24 лютого 2022 року та після, коли Харків перебував фактично у зоні бойових дій та діяльність ряду підприємств (в тому числі діяльність відповідача) була паралізованою.

Стосовно доводів позивача, щодо того, що лист з претензією в будь-якому разі вважається належним чином направленим, хоча його зміст нічим не підтверджений (номер відстеження на описі не співпадає з номером відстеження на конверті), представник відповідача зазначив, що у такому випадку сам позивач надав суду докази того, що зміст листа не відповідає наданому конверту, який направлявся ТОВ «ФЛАГМАН ФЛЕКСО ФЕКТОРІ УКРАЇНА». Якщо позивач стверджує, що там була саме зазначена претензія по Договору поставки то наданим описом від іншого листа, направленого невідомо куди, він сам же ці доводи це спростував, так як маловірогідним є направлення однієї претензій одночасно і рекомендованим листом і цінним листом з описом вкладення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.02.2024 заперечення на відповідь на відзив (вх.№2566 від 29.01.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи №922/5062/23.

08.02.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення до відповіді на відзив (вх.№3686 від 08.02.2024), в яких просив суд надати дозвіл на подання додаткових пояснень до відповіді на відзив та долучили до матеріалів справи та врахувати як доказ лист АТ «Укрпошта» від 08.02.2024 року вих.№1853-Т-2024020610042-В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2024 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «К+Б Трейд» про надання дозволу на подання додаткових пояснень задоволено. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю «К+Б Трейд» дозвіл на подання додаткових пояснень. Додаткові пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «К+Б Трейд» до відповіді на відзив (вх.№3686 від 08.02.2024) та лист АТ «Укрпошта» від 08.02.2024 року вих.№1853-Т-2024020610042-В прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи №922/5062/23.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

18.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «К+Б Трейд» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" (покупець) було укладено договір постачання промислових виробів №1804/2019 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Найменування товару: промислові вироби - ножі для поліграфічного виробництва (далі - товар) (п.1.2.Договору).

Згідно з п.2.1. Договору, ціна та загальна вартість товару, асортимент, кількість визначаються сторонами у відповідності з видатковими накладними на товар. Всі видаткові накладні, за якими постачальником був поставлений товар покупцю протягом строку дії Договору, є невід`ємною частиною Договору.

Оплата товару здійснюється на підставі наданого постачальником рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті протягом 45 календарних днів від дати рахунка постачальника, відправленого покупцю електронною поштою (п.2.2.Договору).

Зобов`язання покупця по оплаті товару визнаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.2.3.Договору).

Замовлення постачальнику на поставку товару складається з заявки (технічного завдання) покупця і креслень товару. Форма заявки (Додаток 1) і вимоги до креслень (Додаток 2) є обов`язковими для покупця, їх недотримання означає відсутність замовлення постачальнику за Договором (п.3.1.Договору).

Замовник направляє замовлення (заявку та креслення виробів) постачальнику на електронну пошту менеджера постачальника за адресою: sales@k-b.com.ua (п.3.2.Договору).

У поточний робочий день обробляються замовлення, які надійшли на електронну пошту менеджера постачальника до 13:00 за київським часом робочого дня. Замовлення, що надійшли пізніше 13:00 за київським часом, обробляються і надсилаються в роботу на наступний робочий день (п.3.3.Договору).

Постачальник зобов`язується не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту отримання замовлення повідомити покупцеві про можливість його виконання. Постачальник має право відмовити в прийнятті замовлення при виявленні невідповідності заявки і креслень узгодженій формі, некоректності зазначених в заявці і кресленнях параметрів товару, технічної неможливості виконання замовлення. При цьому перевірка отриманих заявки і креслень на наявність помилок не є обов`язком постачальника, відповідальність за негативні наслідки таких помилок лежить на покупці (п.3.4.Договору).

Підтвердженням прийняття до виконання постачальником замовлення покупця є Специфікація, форма якої узгоджена сторонами в Додатку №3 до цього Договору, направлена постачальником покупцеві по електронній пошті, з якої було вислано замовлення (п.3.5.Договору).

Відповідно до п.4.2.Договору, постачальник надає покупцю наступні документи на товар:

- рахунок на оплату товару;

- видаткову накладну на партію товару;

- специфікацію, форма якої узгоджена сторонами в Додатку №3 до цього Договору.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP Харків (Інкотермс 2010), доставка здійснюється перевізником / кур`єрською службою за вибором і за рахунок постачальника (п.4.3.Договору).

При отриманні продукції від перевізника (кур`єрської служби) представник покупця зобов`язаний підписати накладну (товаросупроводжувапьний документ кур`єрської служби) тільки після перевірки кількості упаковок товару, цілісності упаковки, а також наявності товаросупровідних документів і коректності їх оформлення. Підписання накладної (товаросупровідного документа кур`єрської служби) представником покупця свідчить про відсутність претензій до кількості, стану пакування товару та до товаросупровідних документів (п.4.4.Договору).

Поставка вважається здійсненою з моменту прийняття товару представником покупця від перевізника (кур`єрської служби) і підписання ним накладної (товаросупровідного документа кур`єрської служби). Датою поставки товару є дата підписання представником покупця накладної (товаросупровідного документа кур`єрської служби) (п.4.5.Договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент завершення відвантаження, тобто прийняття товару представником перевізника (кур`єрської служби) для доставки покупцеві і підписання цим представником накладної (товаросупровідного документа кур`єрської служби) (п.4.6.Договору).

Покупець зобов`язаний провести остаточне приймання товару за кількістю і якістю, в т.ч. шляхом випробувань на своєму обладнанні, не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту прийняття товару від перевізника (кур`єрської служби) (п.5.2.Договору).

У разі невідповідності товару умовам цього Договору за кількістю і/або якістю, покупець протягом терміну, встановленого п.5.2., направляє на електронну адресу постачальника відповідного листа (претензію) із зазначенням доказів такої невідповідності (п.5.3.Договору).

Відповідно до п.7.2. Договору, покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на умовах та в строки відповідно до умов Договору. В разі порушення оплати товару, покупець зобов`язується виплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого товару, за кожен день прострочки.

За порушення чи неналежне виконання умов договору сторони несуть взаємну цивільно-правову відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п.7.4.Договору).

Сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання умов Договору, якщо таке виникло в результаті обставин нездоланної сили (паводок, землетрус, військові дії, тощо) (п.8.1.Договору).

Сторона, для котрої виникли форс-мажорні обставини, зобов`язана протягом 2 (двох) днів повідомити другій стороні про їх виникнення. Ці обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України (п.8.2.Договору)

Для розгляду суперечок за цим Договором є обов`язковим досудовий претензійний порядок їх вирішення (п.9.1.Договору).

Суперечки, які не вдалося вирішити в претензійному порядку, розглядаються судом за місцем знаходження постачальника згідно з чинним законодавством України (п.9.2.Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині обов`язків до повного їх виконання сторонами (п.11.1.Договору).

Дія Договору автоматично продовжується 31 грудня на кожний наступний календарний рік, без складання Додаткової угоди до Договору, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії Договору не надійшло письмових заяв щодо небажання продовжувати дію Договору на наступний обумовлений період. Це правило не обмежується кількістю продовжень (п.11.2.Договору).

Згідно видаткової накладної №793 від 28.12.2021 позивач поставив відповідачу товар на суму 7 344,96 грн. Видаткову накладну підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін. Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату товару №793 від 28.12.2021 на суму 7 344,96 грн.

Згідно видаткової накладної №2 від 05.01.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 4 176,23 грн. Видаткову накладну підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін. Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату товару №2 від 05.01.2022 на суму 4 176,23 грн.

Згідно видаткової накладної №11 від 14.01.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 8 186,40 грн. Видаткову накладну підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін. Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату товару №11 від 14.01.2022 на суму 8 186,40 грн.

Згідно видаткової накладної №61 від 26.01.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 3 077,52 грн. Видаткову накладну підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін. Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату товару №65 від 26.01.2022 на суму 3 077,52 грн.

Згідно видаткової накладної №70 від 28.01.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 3 421,08 грн. Видаткову накладну підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін. Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату товару №74 від 28.01.2022 на суму 3 421,08 грн.

Згідно видаткової накладної №105 від 10.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 3 449,04 грн. Видаткову накладну підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін. Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату товару №108 від 10.02.2022 на суму 3 449,04 грн.

Згідно видаткової накладної №110 від 11.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 10 825,44 грн. Видаткову накладну підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін. Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату товару №113 від 11.02.2022 на суму 10 825,44 грн.

Згідно видаткової накладної №123 від 15.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 2 969,40 грн. Видаткова накладна відповідачем не підписана. Як стверджує позивач, вказана видаткова накладна з підписом та печаткою відповідача не була повернута позивачу. Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату товару №126 від 15.02.2022 на суму 2 969,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «К+Б Трейд» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» із заявою про приєднання до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень №276039 від 21.05.2019. Вказану заяву було прийнято Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта».

Позивачем з залученням перевізника ТОВ «Нова пошта» було направлено відповідачу товар згідно товарно-транспортної накладної №20450518548920 товар на суму 2 969,40 грн.

Організація перевезення відправлення між Товариством з обмеженою відповідальністю «К+Б Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» у спірний період підтверджується Актом наданих послуг №НП-007183066 від 20.02.2022.

Як стверджує позивач, одночасно з товаром надсилався рахунок на оплату №126 від 15.02.2022 року та видаткова накладна №123, підписана з боку постачальника.

Згідно Специфікації до Акту наданих послуг №НП-007183066 від 20.02.2022, під порядковим номером 19 вбачається здійснення відправлення №20450518548920 за маршрутом Київ-Харків, відправник ТОВ «К+Б ТРЕЙД», отримувач ТОВ «ФЛАГМАН ФЛЕКСО ФЕКТОРІ УКРАЇНА».

Як вбачається зі скріншоту з електронного кабінету позивача на сайті «Нова пошта», відправлення №20450518548920 було отримано 15.02.2022.

За результатами вказаної поставки постачальником було зареєстровано податкову накладну №49 від 15.02.2022 на суму 2 969,40 грн., що підтверджується квитанцією №1 про прийняття відповідної податкової накладної.

Згідно видаткової накладної №136 від 21.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 9 582,72 грн. Видаткова накладна відповідачем не підписана. Як стверджує позивач, вказана видаткова накладна з підписом та печаткою відповідача не була повернута позивачу. Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату товару №141 від 21.02.2022 на суму 9 582,72 грн.

Позивачем з залученням перевізника ТОВ «Нова пошта» було направлено відповідачу товар згідно товарно-транспортної накладної №20450521239351 на суму 9 582,72 грн.

Як стверджує позивач, одночасно з товаром надсилався рахунок на оплату №141 від 21.02.2022 та видаткова накладна №136, підписана з боку постачальника.

Згідно Специфікації до Акту наданих послуг №НП-007235386 від 28.02.2022, з якої під порядковим номером 3 вбачається здійснення відправлення №20450521239351 за маршрутом Київ-Харків, відправник ТОВ «К+Б ТРЕЙД», отримувач ТОВ «ФЛАГМАН ФЛЕКСО ФЕКТОРІ УКРАЇНА».

Як вбачається зі скріншоту з електронного кабінету позивача на сайті «Нова пошта», відправлення №20450521239351 було отримано 21.02.2022.

Постачальником за результатами вказаної поставки було зареєстровано податкову накладну №66 від 21.02.2022 на суму 9 582,72 грн., що підтверджується квитанцією №1 про прийняття податкової накладної.

Згідно видаткової накладної №141 від 22.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 17 025,12 грн. Видаткова накладна відповідачем не підписана. Як стверджує позивач, вказана видаткова накладна з підписом та печаткою відповідача не була повернута позивачу. Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату товару №146 від 22.02.2022 на суму 17 025,12 грн.

Позивачем з залученням перевізника ТОВ «Нова пошта» було направлено відповідачу товар згідно товарно-транспортної накладної №20450521694542 на суму 17 025,12 грн.

Як стверджує позивач, одночасно з товаром надсилався рахунок на оплату №146 від 22.02.2022 та видаткова накладна №141, підписана з боку постачальника.

Згідно Специфікації до Акту наданих послуг №НП-007235386 від 28.02.2022, з якої під порядковим номером 11 вбачається здійснення відправлення №20450521694542 за маршрутом Київ-Харків, відправник ТОВ «К+Б ТРЕЙД», отримувач ТОВ «ФЛАГМАН ФЛЕКСО ФЕКТОРІ УКРАЇНА».

Як вбачається зі скріншоту з електронного кабінету позивача на сайті «Нова пошта», відправлення №20450521694542 було отримано 22.02.2022.

Постачальником за результатами вказаної поставки було зареєстровано податкову накладну №67 від 22.02.2022 на суму 17 025,12 грн., що підтверджується квитанцією №1 про прийняття податкової накладної.

Загальна вартість товару згідно вищевказаних видаткових накладних становить 70 057,91 грн.

В матеріалах справи також міститься довіреність №68 від 01.12.2021, видана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" Дудник Тетяною Миколаївною, якою уповноважено начальника відділу постачання Тетяну Костанецьку, менеджера (управителя) з постачання ОСОБА_2, комірника ОСОБА_1 , комірника ОСОБА_3 на отримання товарно-матеріальних цінностей та підписання всіх необхідних документів, пов`язаних з отриманням товару (видаткових накладних, актів приймання-передачі та ін.) від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна".

Як стверджує позивач, останній із залученням кур`єрської служби «Нова пошта» у період з 28.12.2021 по 22.02.2022 відвантажував покупцю партії товару. З кожною партією товару покупцю одночасно надсилалися відповідні документи (рахунок на оплату та видаткова накладна). На практиці покупцем після отримання від кур`єрської служби «Нова пошта» товару уповноважені особи ТОВ «ФЛАГМАН ФЛЕКСО ФЕКТОРІ УКРАЇНА» разом з товаром отримували рахунок на оплату та видаткову накладну, яку в подальшому підписували та повертали до ТОВ «К+Б ТРЕЙД». Однак, видаткові накладні щодо останніх поставлених партій товару 15.02.2022, 21.02.2022 та 22.02.2022 не були повернуті постачальнику. Загальна сума поставленого позивачем і не оплаченого відповідачем товару становить 70 057,91 грн. З метою врегулювання фінансових відносин позивач неодноразово намагався зв`язатися з Товариством з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна", однак на жоден з засобів зв`язку (телефонні номери, електронна пошта), якими сторони користувалися до початку війни, позивач не отримав відповіді - на телефонні дзвінки не відповідав, на електронні листи не відповідав.

16.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «К+Б Трейд» надіслало на електронну адресу tatiana.kostaneckaya@flagmanff.com претензію №9 від 16.10.2023, що підтверджується скріншотом з кабінету електронної пошти.

За твердженнями позивача, вказана електронна адреса раніше використовувалась Товариством з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" для обміну документами та інформацією по Договору.

18.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «К+Б Трейд» було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" претензію №9 від 16.10.2023 поштовим відправленням з використанням установи АТ «Укрпошта».

Однак вказану поштову кореспонденцію було повернуто повернулося до ТОВ "К+Б ТРЕЙД" з відміткою пошти «за закінченням встановленого терміну зберігання».

На підтвердження вказаного позивач надав поштову накладну №0209508982220, чек, опис вкладення та конверт.

При цьому, номер наліпки з кодом відстеження поштової кореспонденції на описі вкладення в цінний лист (0209508966675) не збігається з номером поштової накладної від 18.10.2023 (0209508982220).

З огляду на зазначене, ТОВ «К+Б ТРЕЙД» до ТОВ «Укрпошти» було надіслано звернення від 19.01.2024 про надання пояснень щодо внутрішнього відправлення №0209508982220 в частині розбіжності номеру на описі вкладення та поштовому конверті.

На запит ТОВ «К+Б ТРЕЙД» від АТ «Укрпошта» отримано листа від 08.02.2024 вих.№1853-Т-2024020610042-В, з якого вбачається, що в ході проведеної перевірки встановлено, що поштове відправлення Укрпошта Експрес №0209508982220, відправник ТОВ «К+Б ТРЕЙД», адресат ТОВ «ФЛАГМАН ФЛЕКСО ФЕКТОРІ УКРАЇНА», було прийнято до пересилання з описом вкладення 18.10.2023 на відділенні поштового зв`язку Київ-95, поштовий індекс 02095. Згідно пояснень працівників відділення поштового зв`язку Київ-95, під час приймання відправлення до пересилання на опис вкладення до відправлення №0209508982220 помилково було заклеєно штриховий кодовий ідентифікатор на інше відправлення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 18.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «К+Б трейд» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" (покупець) було укладено договір постачання промислових виробів №1804/2019, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Ціна та загальна вартість товару, асортимент, кількість визначаються сторонами у відповідності з видатковими накладними на товар. Всі видаткові накладні, за якими постачальником був поставлений товар покупцю протягом строку дії Договору, є невід`ємною частиною Договору.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.265 ГК України).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України (ч.3 ст.265 ГК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як було встановлено судом, 28.12.2021 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 7 344,96 грн. згідно видаткової накладної №793 від 28.12.2021. Вказану видаткову накладну підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін без жодних зауважень чи заперечень.

05.01.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 4 176,23 грн. згідно видаткової накладної №2 від 05.01.2022. Вказану видаткову накладну підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін без жодних зауважень чи заперечень.

14.01.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 8 186,40 грн. згідно видаткової накладної №11 від 14.01.2022. Вказану видаткову накладну підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін без жодних зауважень чи заперечень.

26.01.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 3 077,52 грн. згідно видаткової накладної №61 від 26.01.2022. Вказану видаткову накладну підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін без жодних зауважень чи заперечень.

28.01.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 3 421,08 грн. згідно видаткової накладної №70 від 28.01.2022. Вказану видаткову накладну підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін без жодних зауважень чи заперечень.

10.02.2022 позивач поставив, в відповідач прийняв товар на суму 3 449,04 грн. згідно видаткової накладної №105 від 10.02.2022. Вказану видаткову накладну підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін без жодних зауважень чи заперечень.

11.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 10 825,44 грн. згідно видаткової накладної №110 від 11.02.2022. Вказану видаткову накладну підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін без жодних зауважень чи заперечень.

Згідно видаткової накладної №123 від 15.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 2 969,40 грн. Видаткова накладна відповідачем не підписана.

Згідно видаткової накладної №136 від 21.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 9 582,72 грн. Видаткова накладна відповідачем не підписана.

Згідно видаткової накладної №141 від 22.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 17 025,12 грн. Видаткова накладна відповідачем не підписана.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Водночас, норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити. Разом із цим, указані норми не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами, передбаченими Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Отже, такі обставини можуть підтверджуватися також іншими доказами.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій особа повинна мати відповідні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.01.2020 у справі №916/922/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Стосовно поставки товару згідно видаткової накладної №123 від 15.02.2022, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем з залученням перевізника ТОВ «Нова пошта» було направлено відповідачу товар згідно товарно-транспортної накладної №20450518548920 товар на суму 2 969,40 грн.

Як вбачається зі скріншоту з електронного кабінету позивача на сайті АТ «Нова пошта», відправлення №20450518548920 було отримано 15.02.2022. Зазначене також підтверджується інформацією, розмішеною на сайті АТ «Нова пошта» за трек-номером відправлення №20450518548920.

Стосовно поставки товару згідно видаткової накладної №136 від 21.02.2022, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі скріншоту з електронного кабінету позивача на сайті «Нова пошта», відправлення №20450521239351 було отримано 21.02.2022. Зазначене також підтверджується інформацією, розмішеною на сайті АТ «Нова пошта» за трек-номером відправлення №20450521239351.

Стосовно поставки товару згідно видаткової накладної №141 від 22.02.2022, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі скріншоту з електронного кабінету позивача на сайті «Нова пошта», відправлення №20450521694542 було отримано 22.02.2022. Зазначене також підтверджується інформацією, розмішеною на сайті АТ «Нова пошта» за трек-номером відправлення №20450521694542.

Проте, відповідач факт поставки товару згідно видаткових накладних №123 від 15.02.2022, №136 від 21.02.2022 та №141 від 22.02.2022 не визнає. Стверджує, що надані позивачем документи не містять ніяких відміток уповноважених осіб покупця про отримання товару та прийняття ними права власності на товар зазначеного конкретного найменування та асортименту на вказану позивачем суму. Щодо скріншотів з електронного кабінету позивача з сайту «Нова пошта», відповідач вважає, що вказані документи не є належним чином оформленими електронними доказами, то ж не можуть бути прийняті судом, так як не відповідають вимогам ст. 96 ГПК України.

У постанові Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі №711/9146/16-ц касаційний цивільний суд вказав на те, що вебсторінки є електронними документами, які фізично не можуть надаватися суду, однак вони можуть містити відомості про обставини, які мають значення для справи, тому суд може провести огляд і дослідження таких документів у місці їх знаходження (на відповідному інтернет-ресурсі за вказаним стороною справи посиланням).

Суд зазначає, що скріншот є лише формою фіксування електронного доказу. Відтак, судом було перевірено інформацію, розміщену на сайті АТ «Нова пошта» за посиланням https://tracking.novaposhta.ua/#/uk/chat/messages, та встановлено, що відправлення №20450518548920 дійсно було отримано 15.02.2022, відправлення №20450521239351 було отримано 21.02.2022, а відправлення №20450521694542 було отримано 22.02.2022.

В свою чергу отримувачем вищезазначених поставок згідно Специфікацій до Актів наданих послуг №НП-007183066 від 20.02.2022 та №НП-007235386 від 28.02.2022 є ТОВ «ФЛАГМАН ФЛЕКСО ФЕКТОРІ УКРАЇНА».

Факт поставки товару згідно спірних видаткових накладних підтверджується також податковою звітністю, в якій відображені вищезазначені господарській операції.

Зокрема, на підставі вищевказаних видаткових накладних №123 від 15.02.2022, №136 від 21.02.2022 та №141 від 22.02.2022 позивачем були сформовані та зареєстровані податкові накладні №49 від 15.02.2022 на суму 2 969,40 грн., №66 від 21.02.2022 на суму 9 582,72 грн. та №67 від 22.02.2022 на суму 17 025,12 грн., що підтверджується квитанціями №1 про реєстрацію відповідних податкових накладних.

Положеннями п.1.1 ст.1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, статтею стаття 44 Податкового кодексу України визначено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу (п.44.1.ПК України).

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2.ПК України).

Відповідно до п.187.1. Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до п.201.1. Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п.201.10. Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Таким чином, складання видаткових накладних з одного боку є основою для ведення бухгалтерського обліку, а з іншого підтвердженням даних, зазначених у податковій звітності.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 905/49/15 від 04.11.2019.

Об`єднана палата КГС ВС у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17 дійшла висновку, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Суд зазначає, що з боку контролюючих органів жодних зауважень щодо реєстрації та відповідності відомостей зазначених в податкових накладних №49 від 15.02.2022 на суму 2 969,40 грн., №66 від 21.02.2022 на суму 9 582,72 грн. та №67 від 22.02.2022 на суму 17 025,12 грн., не виникло. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, суд зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

В будь якому випадку, обов`язок відповідача заперечувати проти доводів позивача про здійснення спірної поставки покладається на останнього шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого позивачем аргументу.

Однак цього відповідачем у справі зроблено не було.

Зокрема, стверджуючи про не підписання спірних видаткових накладних №123 від 15.02.2022, №136 від 21.02.2022 та №141 від 22.02.2022, відповідач не коригував податкові накладні №49 від 15.02.2022 на суму 2 969,40 грн., №66 від 21.02.2022 на суму 9 582,72 грн. та №67 від 22.02.2022 на суму 17 025,12 грн., зокрема, з підстав їх невідповідності, в яких відображено господарські операції згідно зазначених видаткових накладних. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відтак судом встановлено, що позивач поставив, а відповідач прийняв наступний товар:

- згідно видаткової накладної №793 від 28.12.2021 на суму 7 344,96 грн.;

- згідно видаткової накладної №2 від 05.01.2022 на суму 4 176,23 грн.;

- згідно видаткової накладної №11 від 14.01.2022 на суму 8 186,40 грн.;

- згідно видаткової накладної №61 від 26.01.2022 на суму 3 077,52 грн.;

- згідно видаткової накладної №70 від 28.01.2022 на суму 3 421,08 грн.;

- згідно видаткової накладної №105 від 10.02.2022 на суму 3 449,04 грн.;

- згідно видаткової накладної №110 від 11.02.2022 на суму 10 825,44 грн.;

- згідно видаткової накладної №123 від 15.02.2022 на суму 2 969,40 грн.;

- згідно видаткової накладної №136 від 21.02.2022 на суму 9 582,72 грн.;

- згідно видаткової накладної №141 від 22.02.2022 на суму 17 025,12 грн.

Загальна вартість товару згідно вищевказаних видаткових накладних становить 70 057,91 грн.

Згідно п.2.2. Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється на підставі наданого постачальником рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті протягом 45 календарних днів від дати рахунка постачальника, відправленого покупцю електронною поштою.

При цьому адреса електронної пошти в Договорі не зазначена.

Доказів надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" Товариству з обмеженою відповідальністю «К+Б трейд» адреси своєї електронною поштою, на яку згідно п.2.2. Договору постачальник зобов`язаний був направляти рахунки, матеріали справи не містять.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань в розділі «Інформація для здійснення зв`язку» також не міститься офіційної електронної адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна".

Як стверджує позивач, протягом строку дії Договору постачальник не отримував від покупця жодного офіційного письмового повідомлення про адресу електронної пошти, на яку він просив направляти рахунки на оплату.

Вищезазначене відповідачем не спростовано.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №753/11000/14-ц від 18 квітня 2018 року.

За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку сплати платежів. Даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Так, умовами договору (пунктом 1.1., 7.2.) визначено обов`язок відповідача здійснити оплату за товар на умовах та в строки відповідно до умов Договору, а також визначено в який строк має здійснюватися оплата з а товар (п.2.2.). Крім того, протягом існування між сторонами договірних відносин, відповідачем отримано товар згідно видаткових накладних №793 від 28.12.2021, №2 від 05.01.2022, №11 від 14.01.2022, №61 від 26.01.2022, №70 від 28.01.2022, №105 від 10.02.2022, №110 від 11.02.2022, №123 від 15.02.2022, №136 від 21.02.2022, №141 від 22.02.2022, що, як встановлено судом, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достатніми і достовірними доказами, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач був обізнаний необхідність здійснення розрахунків за відповідний товар.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №903/394/18 та від 17.11.2018 у справі №911/205/18.

З огляду на зазначене, оскільки відповідач не надав позивачу адресу електронною поштою, на яку позивач зобов`язаний був надсилати рахунки на оплату, а рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, то згідно п.2.2. Договору оплата товару відповідачем повинна була здійснюватись шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в національній валюті протягом 45 календарних днів від дати рахунка постачальника.

Доказів оплати відповідачем товару, отриманого на підставі видаткових накладних №793 від 28.12.2021, №2 від 05.01.2022, №11 від 14.01.2022, №61 від 26.01.2022, №70 від 28.01.2022, №105 від 10.02.2022, №110 від 11.02.2022, №123 від 15.02.2022, №136 від 21.02.2022, №141 від 22.02.2022 на загальну суму 70 057,91 грн. у встановлений Договору строк матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст.692 ЦК України).

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості з оплати за товар, отриманий на підставі спірних видаткових накладних на загальну суму у розмірі 70 057,91 грн., керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача у розмірі 70 057,91 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Суд констатує, що надані відповідачем заперечення щодо відсутності у позивача права вимоги заборгованості за товар згідно спірних накладних та не виникнення обов`язку у відповідача платити за такий товар спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо недотримання позивачем обов`язкового досудового порядку врегулювання спорів, з наступних підстав.

За приписами ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.

Пунктом .9.1. Договору сторони передбачили, що для розгляду суперечок за цим Договором є обов`язковим досудовий претензійний порядок їх вирішення.

На підтвердження вказаного позивач надав поштову накладну №0209508982220, чек, опис вкладення та конверт.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення.

Суд зазначає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції (претензії), яку позивача направив за належною адресою та яка повернулася до адресанта у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Відтак, наявні в матеріалах справи поштова накладна №0209508982220, чек, опис вкладення, конверт та лист АТ «Укрпошта» від 08.02.2024 вих.№1853-Т-2024020610042-В в їх сукупності є достатнім доказом направлення позивачем претензії на адресу відповідача.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 13 420,84 грн.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідальність у вигляді пені передбачена пунктом 7.2. Договору.

Відтак, відповідно до п.7.2. Договору, в разі порушення оплати товару, покупець зобов`язується виплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого товару, за кожен день прострочки.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судом встановлено, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Твердження представника відповідача стосовно того, що пункт 7.2. Договору не визначає, який саме розмір облікової ставки НБУ (на яку саме дату) має застосовуватися до спірних правовідносин при обчисленні пені, суд відхиляє, оскільки таке твердження не відповідає ані умовам п.7.2. Договору, ані вимогам чинного законодавства.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 17 162,96 грн. та 3 % річних у розмірі 3 468,18 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати України шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за спірним договором постачання промислових виробів №1804/2019 від 18.04.2019.

Так, згідно з п.8.1. Договору сторони передбачили, що сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання умов Договору, якщо таке виникло в результаті обставин нездоланної сили (паводок, землетрус, військові дії, тощо).

Доказів повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини та надання останньому протягом 2 днів з дня їх виникнення доказів про неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання промислових виробів №1804/2019 від 18.04.2019 у зв`язку із настанням відповідних форс-мажорних обставин матеріали справи не містять.

При цьому суд зазначає, що в силу положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відтак відповідач, уклавши договір постачання промислових виробів №1804/2019 від 18.04.2019 з позивачем, добровільно став стороною вказаного Договору, а отже на відповідних умовах зобов`язаний нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань, та в тому числі сплачувати передбачену договором пеню, 3% річних та інфляційні збитки за допущені прострочення.

Як уже було зазначено судом, відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за спірним Договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені Договором строки здійснення оплати за товар.

При цьому, ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст.625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Відтак, введення воєнного стану в Україні та наявність листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який засвідчує військову агресію Російської Федерації проти України, не звільняє відповідача від виконання ним зобов`язань перед позивачем взятих на себе на підставі договору постачання промислових виробів №1804/2019 від 18.04.2019.

Щодо твердження представника відповідача про порушення територіальної підсудності спору, суд зазначає наступне.

На переконання представника відповідача те, що матеріали позовної заяви не містять доказів недійсності Розділу 9 Договору постачання, сторони передбачили договірну підсудність, яка повинна була бути прийнята до уваги при вирішення судом питання щодо можливості відкриття провадження у справі.

Так, пунктом 9.2. Договору сторони погодили, що суперечки, які не вдалося вирішити в претензійному порядку, розглядаються судом за місцем знаходження постачальника згідно з чинним законодавством України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст.1 ГПК України).

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Зі змісту частини 1 статті 27 ГПК України випливає, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Водночас за умовами частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Тобто нормами процесуального права позивачу надано право за певних умов вибирати між господарськими судам, яким підсудна справа.

Водночас можливості визначення підсудності справи самими сторонами у договорі (договірної підсудності) Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Відповідно до положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з частиною 5 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги чинного законодавства, господарський суд не вправі відмовляти у відкритті провадження у справі з посиланням на визначення сторонами підсудності у договорі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз`ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «К+Б трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 159; код ЄДРПОУ: 40343663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «К+Б трейд» (03035, м. Київ, вул. Василя Липківського, 45; код ЄДРПОУ: 40686498) суму боргу за договором постачання промислових виробів №1804/2019 від 18.04.2019 у розмірі 70 057 (сімдесят тисяч п`ятдесят сім) грн. 91 коп., інфляційне збільшення у розмірі 17 162 (сімнадцять тисяч сто шістдесят дві) грн. 96 коп., пеню у розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 3 468 (три тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 18 коп., а також суму судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "12" лютого 2024 р.

Суддя Т.О. Пономаренко


Суд	Господарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення	09.02.2024
Оприлюднено	15.02.2024
Номер документу	116954991
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Пономаренко Т.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 09.02.2024 по справі 922/5062/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —922/5062/23

Рішення від 09.02.2024

Рішення
від 09.02.2024 по справі 922/5062/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ