Постанова

від 30.01.2024 по справі 918/56/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/56/20(918/238/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк"

на рішення Господарського суду Рівненської області (суддя І.О. Пашкевич) від 29.08.2023

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - В.В. Грязнов, судді: І В. Розізнана, І.Ю. Павлюк) від 08.11.2023

за позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк"

до 1. ОСОБА_1

2. арбітражного керуючого Мельник Ірини Анатоліївни

3. Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства "Укргазбанк"

4. ОСОБА_2

5. Акціонерного товариства "Універсал Банк"

6. ОСОБА_3

про визнання майна предметом іпотеки

у межах справи за заявою боржника фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність фізичної особи.

Учасники справи:

представник позивача- Решетнік Ю.І. (в порядку самопредставництва),

представник відповідача-1 - не з`явився,

представник відповідача-2- арбітражний керуючий Мельник І.А.

представник відповідача-3 - не з`явився,

представник відповідача-4 - не з`явився,

представник відповідача-5 - не з`явився,

представник відповідача-6 - не з`явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 05.03.2020 Господарський суд Рівненської області ухвалив відкрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (далі - Боржник) за його заявою за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести процедуру реструктуризації боргів Боржника, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити керуючим реструктуризацією Боржника арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича тощо.

29.07.2020 Господарський суд Рівненської області ухвалив Визнати грошові вимоги забезпечених кредиторів, зокрема, Акціонерного товариства "Укрсиббанк" в сумі 11 466 206 грн 86 коп.

1.2. 29.03.2021 Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (Позивач) в межах справи про банкрутство Боржника подало позов до Боржника (Відповідач-1) арбітражного керуючого Мельник Ірини (далі - Відповідач-2), Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "УКРГАЗБАНК" (далі - Відповідач-3), ОСОБА_2 (далі - Відповідач-4), Акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - Відповідач-5) та ОСОБА_3 (далі - Відповідач-6) про визнання предметом іпотеки відповідно до договору між Позивачем та Відповідачем-1 від 28.09.2007:

- офісних приміщень літ. "І-1" загальною площею 123.3 кв. м (частини приміщення складу № 12А (приміщення з № 1 до № 9) (записані в ДРРПНМ як приміщення з № 2 до № 6); тамбур за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2249541707101 (далі - Офісні приміщення літ. "І-1");

- офісних приміщень літ. "Е-2" загальною площею 270.8 кв. м (Е-2 офісні приміщення, е-тамбур за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2249493607101 (далі - Офісні приміщення "Е-2").

1.3. Позов обґрунтований невизнанням Відповідачем-1 Офісних приміщень літ. "І-1" та "Е-2" предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним між сторонами 28.09.2007 (далі - Договір іпотеки) в забезпечення виконання Відповідачем-1 взятих перед Позивачем кредитних зобов`язань за укладеним між ними 28.09.2007 договором споживчого кредиту № 11225922000, попри те що Відповідач-1 не виконав зобов`язання за Кредитним договором, має заборгованість за ним перед Позивачем, що стягнена за судовим рішенням, а іншим судовим рішенням в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором постановлено звернути стягнення на відповідний предмет іпотеки. При цьому Позивач вказав, що 2 спірних об`єкта Офісних приміщень літ. "І-1" та "Е-2" хоча і були створені внаслідок реконструкції первинного (переданого Відповідачем-1 Позивачу за Договором іпотеки) єдиного об`єкта (частини приміщення складу №12-а (приміщення з №2 по №6) (літера І-1), загальною площею 123,3 м2, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул. Романюка, 9, далі - Первинний об`єкт) шляхом його прибудови та надбудови, зміни геометричних розмірів та функціонального призначення, однак внаслідок такої реконструкції та розділення на два окремі нерухомі об`єкти вони набувають статусу предмета іпотеки.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1. Справа в частині вимог щодо Офісних приміщень літ. "Е-2" переглядалась судами неодноразово.

04.11.2021 Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги Позивача постановив її задовольнити, скасувати Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 та рішення Господарського суду Рівненської області від 14.07.2021 в частині відмови у визнанні предметом іпотеки Офісних приміщень літ. "Е-2", а справу в скасованій частині направити на новий розгляд до місцевого суду.

2.2. При новому розгляді справи 29.08.2023 Господарський суд Рівненської області постановив рішення (залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2023) про відмову в позові.

2.3. Судові рішення мотивовані, з посиланням, зокрема, на висновок судового експерта від 21.03.2023, відсутністю підстав для задоволення позовних вимог в тій частині, в якій справу було передано касаційним судом на новий розгляд до суду першої інстанції, а саме щодо Офісних приміщень літ. "Е-2", оскільки цей об`єкт був створений в результаті реконструкції не первинного предмета іпотеки (Первинного об`єкта), а іншого майна - приміщення складу, літ. "Е-1" площею 54,7 м2, яке також належить Відповідачу-1, однак не було предметом іпотеки за Договором іпотеки.

3. Встановлені судами обставини

3.1. 17.05.2006 відповідно до Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення Відповідач-1 став власником складу літ. Е-1 загальною площею 54,7 м2 за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Романюка, 9.

3.2. 04.05.2007 Комунальним підприємством "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" виготовлено технічний паспорт на 52/100 приміщення складу №12а літ. "1-1". Відповідно до відомостей технічного паспорта, експлікація приміщень складу наступна:

- тамбур під літ. "2" площею 1.2 м2;

- склад під літ. "3" площею 26.4 м2;

- склад під літ. "4" площею 28.2 м2;

- склад під літ. "5" площею 24.6 м2;

- склад під літ. "6" площею 42.9 м2.

Загальна площа приміщень складу становить 123.3 м2.

3.3. 18.09.2007 видано Свідоцтво про право власності на частину приміщень складу №12-а (приміщення з №2 по №6) (літер 1-1) загальною площею 123,3 м2, згідно з яким ці приміщення належать на праві приватної власності Відповідачу-1.

3.4. 28.09.2007 Позивач, кредитор, іпотекодавець та Відповідач-1 - боржник, іпотекодержатель в забезпечення виконання умов Кредитного договору уклали Договір іпотеки (нерухомого майна), відповідного до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: частина приміщення складу №12-а (приміщення з № 2 по № 6) (літера І-1), загальною площею 123,3 м2, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Романюка, 9 та належить іпотекодавцю на праві власності (Свідоцтво про право власності від 18.09.2007, видане виконкомом Луцької міської ради на підставі рішення від 14.09.2007 №603-10, зареєстрованого 24.09.2007 КП "Волинське обласне БТІ" номер запису: 32 в книзі: 1 в електронному Реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна, як окремий виділений в натурі об`єкт, за реєстраційним номером: 20391096) (пункт 1.1 Договору іпотеки).

28.09.2007, відповідно до Інформації №257754534 від 21.05.2021 з Держав-ного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна - в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майном за №5750321 були зареєстровані права іпотекодержателя.

3.5. 24.03.2008 Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" виготовило технічний паспорт на приміщення складу літера Е-1 за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Романюка, 9. Відповідно до відомостей технічного паспорта експлікація приміщень складу наступна:

- склад під літ. "1-1" площею 48,7 м2;

- склад під літ. "1-2" площею 6,0 м2.

Загальна площа приміщень складу становить 54,7 м2.

3.6. Рішенням Луцької міської ради № 538/8 від 07.08.2008 надано дозвіл Відповідачу-1 провести реконструкцію частини приміщення складу під офісні приміщення на вул. Романюка, 9, згідно з додатком.

Відповідач-1 був власником двох об`єктів нерухомості І-1 та Е-2, що розташовані за однією і тією ж адресою, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Романюка, 9 та знаходяться поруч один біля одного.

З рішення №538/8 від 07.08.2008 не вбачається, що дозвіл на реконструкцію ОСОБА_1 було надано на приміщення №12-а, а не на приміщення Е-1, які станом на 07.08.2008 існували як окремі два об`єкти нерухомості та належали ОСОБА_1 на праві власності.

3.7. Постановою державного виконавця від 25.11.2019 про опис та арешт майна у виконавчому провадженні №29272541 в ході виходу за адресою предмету іпотеки, державним виконавцем виявлено, що у приміщеннях складу Е-1, загальною площею 54,7 м2 та частина приміщень складу №12-а (приміщення з №2 по №6) літ. "І-1", загальною площею 123,3 м2, яке перебуває в іпотеці Позивача здійснено реконструкцію під офісні приміщення (літера "Е-2") загальною площею 389,6 м2.

3.8. 08.09.2020 на замовлення арбітражного керуючого Мельник І.А., було проведено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої (висновок експерта № 5807) було встановлено, що об`єктами дослідження є два нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: місто Луцьк, вул. Романюка, 9, а саме: офісні приміщення літ. "І-1", загальною площею 270,8 м2, та частина приміщення складу №12-а, та літ. "Е-2", загальною площею 118,8 м2.

Ці об`єкти позначені в технічних паспортах під літ. "І-1" та літ. "Е-2", використовуються як офісні приміщення і є самостійні, ізольовані, з окремими входами та інженерними мережами, а не є одним об`єктом.

3.9. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 241388712 від 22.01.2021 за адресою: місто Луцьк, вул. Романюка, 9 зареєстровано об`єкти нерухомого майна:

- офісні приміщення літ. "І-1", реєстраційний №2249541707101 об`єкта нерухомого майна, загальною площею 123,3 м2 (опис: І-1 частина приміщення складу №12А (приміщення з №2 по №6), і тамбур;

- офісні приміщення літ. "Е-2", реєстраційний №2249493607101 об`єкта нерухомого майна, загальною площею 270,8 м2 (опис: Е-2 - офісні приміщення; е-тамбур).

3.10. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.07.2021, яке було залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 - у задоволенні позову було відмовлено.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.11.2021, касаційну скаргу Позивача задоволено повністю, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 та рішення Господарського суду Рівненської області від 14.07.2021 в частині відмови у визнанні предметом іпотеки Офісних приміщень літ. "Е-2" скасовано., а справу в скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

У цій постанові Верховний Суд встановив, що основу висновку судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання предметом іпотеки Офісних приміщень літ. "Е-2" загальною площею 270,8 м2 фактично покладено: 1) висновок раніше проведеної у цій справі судової будівельно-технічної експертизи Науково-дослідного інституту судових експертиз від 08.09.2020 № 5807 та 2) обставини придбання приміщень складу літ. "Е-1" до укладення договору іпотеки від 28.09.2007.

Водночас, за висновком касаційного суду, суди попередніх інстанцій, допустили порушення статей 86, 237, 269 ГПК України. оскільки не з`ясували чи надає відповідь на питання щодо обставин, що мають значення для справи (віднесення Офісних приміщень літ. "Е-2" загальною площею 270,8 м2 до новоствореного об`єкту чи до об`єкту створеного внаслідок реконструкції предмета іпотеки), висновок експерта від 08.09.2020 № 5807, складений за результатом експертизи, в якій на розгляд експерта судом було поставлено лише питання: "Чи є Офісне приміщення літ. "І-1" та літ. "Е-2", що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул.Романюка, 9, одним об`єктом? ".

Верховний Суд також визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо створення спірного об`єкту (Офісних приміщень літ. "Е-2", загальною площею 270,8 м2) в результаті реконструкції приміщень складу літ. "Е-1", з використанням його структурних елементів, адже на підтвердження такого висновку суди попередніх інстанцій не навели жодних обґрунтувань, за винятком посилання на договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.05.2006 (приміщення складу "Е-1" за адресою: місто Луцьк, вул. Романюка, 9).

Також, за висновком касаційного суду, без належної оцінки судів попередніх інстанцій залишені долучені Позивачем до матеріалів позову докази на підтвердження факту реконструкції спірного об`єкту нерухомості, стосовно яких суд першої інстанції лише зазначив, що в них не міститься обставин, які б підтверджували, що в результаті реконструкції відбулося об`єднання двох приміщень в одне і що саме в результаті таких дій у Позивача виникло право вимоги про визнання спірного майна предметом іпотеки за Договором іпотеки.

У пункті 84 постанови Верховного Суду від 04.11.2021 зазначено, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, в тому числі у разі необхідності вирішити питання відповідно до приписів статті 99 ГПК України щодо призначення судової експертизи у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи. В залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути вимоги Позивача в частині визнання предметом іпотеки Офісних приміщень літ. "Е-2".

3.11. На виконання вказівок касаційного суду в постанові від 04.11.2021 місцевий господарський суд ухвалою від 20.04.2022 призначив судову будівельно-технічну експертизу та поставив на вирішення експерту наступні питання:

1) чи є "офісні приміщення, літера "Е-2", загальною площею 270,8 м2, що розташовані за адресою: Волинська обл., місто Луцьк, вул. Романюка, буд. 9, об`єктом, створеним внаслідок реконструкції Відповідачем 1 предмета іпотеки - "частини приміщень складу № 12-а" (приміщення з № 2 по № 6) літера "І-1" загальною площею 123,3 м2, чи новоствореним об`єктом?

2) чи є "офісні приміщення, літера "Е-2", загальною площею 270,8 м2, що розташовані за адресою: Волинська обл., місто Луцьк, вул. Романюка, буд.9, створеним внаслідок реконструкції Відповідачем-1 об`єкта нерухомого майна - "приміщення складу літер Е-1" загальна площа 54,7 м2, чи новоствореним об`єктом?

3.12. За наслідками проведеної судової експертизи, судовим експертом Хмелем В.Р. надіслано місцевому господарському суду висновок № 1513-Е від 21.03.2023, з якого вбачається, що :

1. "Офісні приміщення, літера "Е-2", загальною площею 270,8 м2, що розташовані за адресою: Волинська обл., місто Луцьк, вул. Романюка, буд. 9, не є об`єктом, створеними внаслідок реконструкції Відповідачем-1 предмета іпотеки - "частини приміщень складу № 12-а" (приміщення з №2 по №6) літера "І-1" загальною площею 123,3 м2 та не є новоствореним об`єктом.

2. Фактично "Офісні приміщення, літера "Е-2", загальною площею 270,8 м2, що розташовані за адресою: Волинська обл., місто Луцьк, вул. Романюка, буд. 9, є створені внаслідок реконструкції Відповідачем-1 об`єкта нерухомого майна - "приміщення складу літера Е-1" загальною площею 54,7 м2.

3.13. Частина фундаментів в приміщенні "Е-2" площею 270,8 м2 та приміщення іпотеки є спільними.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 09.12.2023 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 29.08.2023 про відмову у визнанні предметом іпотеки Офісних приміщень літ. "Е-2" і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 79 ГПК України - щодо вірогідності доказів та необхідності при оцінці доказів використовувати судом стандарт доказування - "вірогідності доказів", викладених в постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 11ю09.2020 у справі № 910/16505/19, а також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 (провадження № 12-8гс23), дійшли помилкового висновку, що спірне майно Офісних приміщень літ. "Е-2" є не реконструйованим, а новоствореним і тому не може бути у спірних правовідносинах предметом іпотеки за Договором іпотеки, оскільки у цих висновках суди покладались виключно на висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1513-Е від 21.03.2023, що проведена судовим експертом Хмелем В.Р., однак не оцінили належним чином інші наявні у справі докази, згідно з якими при створенні спірних об`єктів здійснена надбудова з використанням конструктивних елементів предмету іпотеки, що є саме реконструкцією, а саме за адресою: м. Луцьк, вул. Романюка, 9, була проведена самовільна реконструкція з добудовою другого поверху частини приміщення складу № 12-а загальною площею 123,3 кв. м (літ "1-1") та приміщення складу (літер "Е-1") під офісні приміщення (літер "Е-2") загальною площею 389,6 кв. м., тобто Первинного об`єкта іпотеки.

При цьому скаржник вказує на завищення судами стандарту доказування для Позивача, чим порушено зокрема принцип змагальності процесу.

5.2. Також, за аргументами скаржника, суди при ухваленні оскаржуваних рішень не врахували висновки у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 758/824/17 (касаційне провадження № 61-22164св18), від 29.07.2021 у справі № 904/3526/20, від 16.06.2021 у справі 922/2194/20 щодо необхідності дотримання апеляційним судом вимог процесуального закону про належне мотивування судового рішення та щодо порушення норм процесуального права, у випадку коли суд не здійснив юридичної оцінки усіх фактичних обставин справи та доводів позивача та обмежився лише формальними висновками, які не обґрунтовані обставинами справи:

- суди обмежились лише формальними висновками, які не узгоджуються з фактичними обставинами справи та наявними у справі доказами, зокрема наданими Позивачем, послались на абстрактне поняття - "наявні докази у справі", порушивши вимоги частини третьої статті 86, частини п`ятої статті 236, пункту третього часини першої статті 282 ГПК України щодо обґрунтованості судового рішення, наданням оцінки доказам та аргументам учасників справи, мотивів відхилення доказів та аргументів сторін, помилившись у висновках, що використання деяких конструктивних елементів приміщення об`єкта іпотеки під час створення спірних офісних приміщень не є реконструкцією, оскільки навпаки використання конструктивних елементів предмета іпотеки свідчать про протилежне і обидва склади були задіяні в реконструкції, так як вони пов`язані технічно, а надбудова стосується обох об`єктів, як предмета іпотеки так і іншого об`єкта.

5.3. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі також є положення пункту 4 частини другої статті 287 та пункту першого частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо права іпотеки на об`єкт нерухомого майна у разі його реконструкції

6.1. Суди встановили, що предметом спору у цій справі, з урахуванням меж перегляду та передачі цієї справи касаційним судом на новий розгляд до суду першої інстанції, є належні Боржнику (Відповідачу-1) Офісні приміщення літ. "Е-2", які як об`єкт нерухомого майна був створений в результаті реконструкції іншого об`єкта нерухомості.

Підставою для спору стали заявлене Позивачем та заперечене Відповідачем-1 і Відповідачем-2 право Позивача як іпотекодержателя спірного майна, яке (право) обґрунтовано Позивачем обставинами створенням спірного об`єкта нерухомості в результаті реконструкції предмета іпотеки (Офісних приміщень літ. "І-1", належних Відповідачу-1 на праві власності), що був переданий Відповідачем-1 Позивачу за Договором іпотеки (пункт 1.3).

6.2. Правовідносини у зв`язку з передачею майна в іпотеку регулюються, а правовий режим предмета іпотеки визначається, зокрема, Законом України "Про іпотеку".

Частиною першою статті 5 цього Закону предмет іпотеки визначається як один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

6.3. Враховуючи:

- встановлені судами обставини щодо перебування у власності Відповідача-1 на момент передачі Позивачу в іпотеку майна двох об`єктів нерухомості за однією і тією ж адресою (вул. Романюка, буд. 9, місто Луцьк, Волинська обл.), один з яких є предметом іпотеки (пункти 3.1-3.4, 3.6);

- ствердження Позивача про те, що саме предмет іпотеки зазнав змін через реконструкцію, внаслідок якої був створено спірне майно (Офісні приміщення літ. "Е-2");

Суд звертається до визначених нормами статті 5 Законом України "Про іпотеку" наслідків реконструкції предмета іпотеки.

6.4. Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України "Про іпотеку" у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

6.5. Отже, незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17.

6.6. При цьому новоствореним об`єктом нерухомості може вважатись виключно такий, що був створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об`єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.05.2022 у справі № 922/1374/20, з посиланням на подібні правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16 та постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011.

6.7. Суд зазначає, що сторони у цій справі не заперечували наведених висновків у застосуванні відповідних норм права у спірних правовідносинах.

6.8. Водночас, через спір між сторонами щодо створення спірного об`єкта нерухомості в результаті реконструкції предмета іпотеки або іншого об`єкта нерухомості вирішенню цього спору між сторонами, зокрема, щодо правового статусу та режиму спірного майна саме як реконструйованого предмета іпотеки або як іншого об`єкта нерухомого майна, або як новоствореного об`єкта нерухомості, мають передувати дослідження та встановлення обставин щодо того, чи є спірне майно новоствореним, реконструйованим внаслідок перебудови (збільшення, надбудови, добудови тощо) предмета іпотеки або іншого об`єкта нерухомого майна.

6.9. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).

6.10. Отже, з`ясування, дослідження та встановлення судом відповідних обставин вимагає оцінки судом поданих та наявних у справі доказів на підтвердження або спростування цих обставин, зокрема, і спеціальних знань в будівельно-технічній галузі, зважуючи на висновки та вказівки касаційного суду в постанові від 04.11.2021 у цій справі щодо підстав для передачі цієї справ в оскаржуваній частині на новий розгляд (пункти 3.10, 3.11) та зважуючи на причини та підстави виникнення спірних правовідносин (пункти 1.3, 6.1).

6.11. Частиною першою статті 98 ГПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з положеннями частини другої цієї статті предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

6.12. Припис закону в статті 104 ГПК України передбачає, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Водночас законодавець в цій статті зазначає, що відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

6.13. А тому, зважуючи на висновок призначеної та проведеної у справі будівельно-технічної експертизи (№ 1513-Е від 21.03.2023) (пункт 3.12), згідно з яким:

1. "Офісні приміщення, літера "Е-2", загальною площею 270,8 м2, що розташовані за адресою: Волинська обл., місто Луцьк, вул. Романюка, буд. 9, не є об`єктом, створеними внаслідок реконструкції Відповідачем-1 предмета іпотеки - "частини приміщень складу № 12-а" (приміщення з № 2 по № 6) літера "І-1" загальною площею 123,3 м2 та не є новоствореним об`єктом.

2. Фактично "Офісні приміщення, літера "Е-2", загальною площею 270,8 м2, що розташовані за адресою: Волинська обл., місто Луцьк, вул. Романюка, буд. 9, є створені внаслідок реконструкції Відповідачем-1 об`єкта нерухомого майна - "приміщення складу літера Е-1" загальною площею 54,7 м2;

- ненадання у справі доказів, які б підтверджували, що в результаті реконструкції відбулося об`єднання двох належних Відповідачу-1 об`єктів нерухомого майна, одним з яких є предмет іпотеки, в одне приміщення, яким спірне майно;

Суд погоджується з висновками судів в оскаржуваних рішеннях, які сформульовані за результатами дослідження оцінки наданих у справі доказів, зокрема, і врахованого судами висновку експерта у цій справі, що після завершення реконструкції нерухомості "приміщення складу, літ. Е-1" площею 54,7 м2, виник спірний об`єкт нерухомого майна "офісні приміщення літ. "Е-2" площею 270,8 м2, відбулося збільшення загальної площі не предмета іпотеки, а іншого майна - "приміщення складу, літ. "Е-1" площею 54,7 м2, яке також належить Відповідачу-1 та придбане ним за рік до укладення Договору іпотеки (пункт 3.1, 3.6), однак спірне майно не є реконструйованим предметом іпотеки, на яке має право Позивач у спірних правовідносинах у розумінні частини п`ятої статті 5 Закону України "Про іпотеку".

6.14. При цьому Суд зазначає, що той факт, що частина фундаментів в приміщенні "Е-2" площею 270,8 м2 та приміщення іпотеки є спільними (пункт 3.13), не спростовує наведених висновків та застосування частини п`ятої статті 5 Закону України "Про іпотеку" у спірних правовідносинах, позаяк фундамент під єдиною будівлею сприймає навантаження від всіх верхніх поверхів, зокрема і від всіх окремих об`єктів нерухомого майна в складі однієї будови на всіх її поверхах.

Також Суд погоджується з висновками судів, що постанова державного виконавця від 25.11.2019 та наведена в ній інформація (пункт 3.7) не спростовує тих висновків щодо спірних правовідносин та спірного об`єкта, що містяться, зокрема, у висновку призначеної та проведеної у справі будівельно-технічної експертизи (№ 1513-Е від 21.03.2023), в яких (висновках) суди зазначили, що вказана постанова державного виконавця містить власні судження цієї особи щодо технічних характеристик відповідних об`єктів нерухомості.

6.15. У зв`язку з викладеним, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях про відсутність підстав для визнання спірного майна - Офісних приміщень літ. "Е-2", предметом іпотеки за Договором іпотеки, право на яке має Позивач у спірних правовідносинах, а відповідно погоджується з висновком про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі.

6.16. Дійшовши наведених висновків, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункти 5.1-5.3), оскільки ці аргументи зводяться до переоцінки доказів у справі, зокрема висновку проведеної у справі будівельно-технічної експертизи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України, тоді як аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

До того ж в своїх аргументах (пункт 5.1) скаржник наполягає на застосуванні судом іншого, ніж визначений у висновку експерта, підходу щодо факту: мала місце реконструкція предмета іпотеки чи спірне майно є новоствореним майном, який був застосований державним виконавцем при зверненні стягнення на предмет іпотеки, що по суті також є вимогою до касаційного суду вирішити про перевагу одного доказу на іншим і суперечить положенням частини другої статті 300 ГПК України.

При цьому Суд зазначає, що скаржник, заперечуючи по суті висновки проведеної у справі будівельно-технічної експертизи (№ 1513-Е від 21.03.2023) (пункт 3.12), між тим діє не у спосіб, встановлений законом, тоді як Позивач мав право скористатися під час розгляду цієї справи визначеним для цього законом відповідним процесуальним інструментом, а саме правом подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (частина перша статті 101), однак Позивач цим правом не скористався.

6.17. А тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, висновки в яких зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи, тоді як скаржник не довів порушення цими судами норм матеріального і процесуального права та не спростував відповідних висновків.

6.18. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

6.19. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 29.08.2023 у справі № 918/56/20 (918/238/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.І. Картере

В.Я. Погребняк