Постанова

від 07.02.2024 по справі 904/1377/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 904/1377/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

позивача - Пренко А.В.

відповідача - 1 - не з`явився

відповідача - 2 - не з`явився

розглянувши матеріали касаційної скарги Дніпровської міської ради

на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 (у складі колегії суддів: Дармін М.О. (головуючий), Чус О.В., Кощеєв І.М.)

за позовом Дніпровської міської ради

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс"

2. Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про припинення права постійного користування землею, скасування державного акта на право постійного користування землею,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанції

1.1. Дніпровська міська ради (далі - Позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» (далі ТОВ "Едельвейс", Відповідач- 1) та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила суд:

- припинити право постійного користування та скасувати державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:02:392:0052, площею 0,1851 га, яка розташована за адресою: місто Дніпро, вул. Старокозацька, 10А, за ТОВ «Едельвейс.

- скасувати Державний акт на право постійного користування землею серії ДПД № 66, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 28.05.1997 за № 000555;

- скасувати запис про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею серія ДПД № 66, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 28.05.1997 за № 000555.

1.2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 у задоволенні позову Дніпровської міської ради відмовлено в повному обсязі.

1.3. Не погодившись з вказаним рішенням, Дніпровська міська рада оскаржила його у апеляційному порядку та просила задовольнити позовні вимоги.

1.4. 08.05.2023 постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дніпровської міської ради у справі № 904/1377/22 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

1.5. У подальшому 12.05.2023 до суду апеляційної інстанції надійшла заява ТОВ "Едельвейс" про стягнення з Позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 13 500 грн.

1.6. Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 вказане клопотання задоволено, з Дніпровської міської ради стягнуто 13 500 грн витрат на правничу допомогу, надану Відповідачу - 1 у ході апеляційного розгляду справи.

1.7. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач-1 зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які ТОВ "Едельвейс" очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції складає 6000 грн.

До відзиву додані докази понесення витрат, а саме: копія витягу з договору про надання правничої допомоги №1 від 02.01.2023; копія акту приймання - передачі наданої правничої допомоги від 23.01.2023; копія звіту про надану правничу допомогу від 23.01.2023; копія рахунку №1 від 23.01.2023.

До заяви про ухвалення додаткового рішення від 12.05.2023 Відповідач- 1 додав документи на підтвердження додаткових судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн (копію акта приймання - передачі наданої правничої допомоги від 09.05.2023; копію звіту про надану правничу допомогу від 09.05.2023; копію рахунку №2 від 09.05.2023; копію квитанції про сплату правничої допомоги від 12.05.2023) та просив стягнути з Дніпровської міської ради вказані витрати у загальному розмірі 13 500 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 02.01.2023 між ТОВ «Едельвейс» та адвокатом Резніченко Л.І. укладено Договір про надання правничої допомоги №1 від 02.01.2023 (дала - Договір №1).

Відповідно до пункту 1.1 Договору № 1, предметом договору є надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі, складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

23.01.2023 ТОВ «Едельвейс» та адвокатом Резніченко Л.І. підписано акт прийому-передачі наданої правничої допомоги, згідно якого адвокатом надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу, пов`язану з захистом прав та законних інтересів у обсягах, визначених у звіті від 23.01.2023 (підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу по справі №904/1377/22 за ставкою 1500 грн/год тривалістю 3 години на суму 4500 грн; участь у судовому засіданні по справі №904/1377/22 за ставкою 1500 грн/год тривалістю 1 година) на загальну суму 6000 грн.

Згідно платіжної інструкції №23 від 25.01.2023 про сплату гонорару за Договором №1 від 02.01.2023, рахунку №1 від 23.01.2023 адвокатом Резніченко Л.І. отримано від клієнта гонорар у розмірі 6000 грн.

У подальшому на вимогу ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 адвокатом Резніченко Л.І. 11.04.2023 підготовлено та надано суду додаткові пояснення щодо плати за користування спірною земельною ділянкою.

09.05.2023 ТОВ «Едельвейс» та адвокатом Резніченко Л.І. підписано акт прийому-передачі наданої правничої допомоги, згідно якого адвокатом надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу, пов`язану з захистом прав та законних інтересів у обсягах, визначених у звіті від 09.05.2023 (підготовка та подання до суду додаткових пояснень на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 по справі №904/1377/22 за ставкою 1500 грн/год тривалістю 3 години на суму 4500 грн; участь у судовому засіданні по справі №904/1377/22 за ставкою 1500 грн/год тривалістю 2 години на суму 3000 грн) на загальну суму 7500 грн.

Згідно платіжної інструкції №149 від 12.05.2023 про сплату гонорару за Договором №1, рахунку №2 від 03.05.2023 адвокатом Резніченко Л.І. отримано від клієнта гонорар у розмірі 7500 грн.

Таким чином, адвокатом надано клієнту правничої допомоги на загальну суму 13 500 грн.

1.8. Такий розмір витрат на правову допомогу, надану адвокатом упродовж всього апеляційного розгляду справи № 904/1377/22, судом оцінено як співмірний, розумний та такий, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат.

1.9. Водночас апеляційним судом критично оцінено клопотання Позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги як таке, що не доводить невідповідності заявлених до стягнення витрат критеріям співмірності, розумності та реальності адвокатських витрат.

2. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

2.1. У касаційній скарзі Позивач просить скасувати додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 та ухвалити нову, якою зменшити розмір витрат на правничу допомогу з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критеріїв реальності адвокатських витрат.

2.2. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач-1 просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

При цьому ТОВ "Едельвейс" повторно акцентує увагу на розрахунку саме такого розміру судових витрат та просить стягнути з скаржника витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи Верховним Судом у розмірі 2000 грн.

3. Розгляд справи Верховним Судом

3.1. Касаційне провадження відкрито 15.01.2024 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та призначено розгляд справи у судовому засіданні 07.02.2024.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю - доповідача, представника скаржника, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

4.3. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

4.4. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи :

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

4.5. Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

4.6. Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

4.7. За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

4.8. Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4.9. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

4.10. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

4.11. Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

4.12. У разі недотримання вимог цієї норми суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

4.13. У розумінні положень вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

4.14. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

4.15. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4.16. Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

4.17. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

4.18. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

4.19. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 07.09.2022 у справі № 912/1616/21 та від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

4.20. За положенням частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

4.21. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

4.22. Питання розподілу між сторонами судових витрат суд вирішує під час ухвалення рішення і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України).

4.23. Водночас, частиною першою статті 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

4.24. Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

4.25. Відповідно до частин другої та третьої статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

4.26. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

4.27. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15- ц);

- потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру. Так неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Водночас неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанови Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

4.28. Як убачається із матеріалів справи, ТОВ "Едельвейс" при першому зверненні до суду апеляційної інстанції, а саме у відзиві на апеляційну скаргу Позивача зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які товариство очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 6000 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується договором, актом приймання - передачі наданих послуг, звітом та рахунком, які додані до відзива.

4.29. У подальшому, після винесення судом постанови по суті спору (08.05.2023) до суду надійшла заява Відповідача- 1 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції (12.05.2023) з доданими документами на підтвердження розміру витрат у сумі 13 500 грн (копія звіту про надану правничу допомогу від 09.05.2023, копія акту приймання - передачі наданої правничої допомоги від 09.05.2023, копія рахунку №2 від 09.05.2023, копія квитанції про сплату правничої допомоги від 12.05.2023).

4.30. Таким чином, передбачений статтями 124, 129 Господарського процесуально кодексу України порядок подання попереднього розрахунку суми судових витрат та надання суду доказів на підтвердження розміру таких судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення товариством "Едельвейс" був дотриманий.

4.31. Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 вказану заяву задоволено повністю, стягнуто з Дніпровської міської ради витрати на правничу допомогу в розмірі 13 500 грн.

4.32. Таким чином, оскільки суд встановив як дотримання заявником процесуальних вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, так і дотримання критеріїв їх необхідності, співмірності та пропорційності, то Верховний Суд відхиляє відповідні доводи скаржника.

4.33. Щодо посилань Позивача на неврахування апеляційним судом правових висновків у справах щодо витрат на правничу допомогу як на підставу касаційного оскарження додаткової постанови Суд звертає увагу на наступне.

4.34. На думку скаржника, Центральним апеляційним господарським судом не враховано правові позиції Верховного Суду у справах № 712/4126/22, 922/1964/21 та 914/434/17.

4.35. З аналізу змісту та висновків постанов у вказаних справах випливає, що вони регулюють процесуальні питання розподілу судових витрат, здебільшого подібні до тих, на які посилався суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної додаткової постанови. При цьому ні з доводів касаційної скарги, ні зі змісту додаткової постанови не вбачається винесення її всупереч наведеній судовій практиці.

4.36. За таких обставин Суд звертає увагу, що загальні посилання скаржника на норми та мотиви, наведені у постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та не свідчить про застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.

4.37. З огляду на вищевказане додаткова постанова апеляційного господарського суду від 28.11.2023 підлягає залишенню в силі.

4.38. У відзиві на касаційну скаргу у даній справі (перший процесуальний документ Відповідача - 1 до суду касаційної інстанції) ТОВ "Едельвейс" на виконання частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України повідомило, що сума судових витрат, які товариство понесло у зв`язку з розглядом касаційної скарги, складає 2000 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та підтверджуються доданими документами (договір про надання правничої допомоги від 22.01.2024, акт прийому - передачі наданої правничої допомоги від 24.01.2024, звіт про надану правничу допомогу від 24.01.2024, рахунок № 1 від 24.01.2024 та платіжна інструкція від 26.01.2024).

У прохальній частині відзива, а також у клопотанні від 30.01.2024 товариство просить стягнути витрати на правничу допомогу у вказаному розмірі з Дніпровської міської ради.

4.39. Перевіривши вказані доводи Суд приходить до висновку, що вказане клопотання Відповідача- 1 підлягає задоволенню, оскільки зазначений у ньому розмір витрат на правничу допомогу (2000 грн) відповідає критеріям розумності та реальності, є співмірним з витраченим адвокатом часом на надання правової допомоги при розгляді касаційної скарги та підтверджується наданими документами (договір, звіт, рахунок, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжне доручення), а стягнення таких витрат узгоджуватиметься з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до частин першої та другої статті 300 Господарського процесуально кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 904/1377/22 залишити без змін.

3. Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (49000, місто Дніпро, вулиця Старокозацька, 10А, код ЄДРПОУ 03341718) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко