Ухвала

від 07.02.2024 по справі 159/5812/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 159/5812/23

провадження № 61-715 ск 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ситнік О. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 , на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 , як законної представниці малолітньої ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_3 , як законна представниця малолітньої ОСОБА_4 , звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просить поділити майно, що є у спільній частковій власності.

2. Разом із позовом ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якому просила заборонити розпоряджатися і користуватися спірним майном, а саме: овочесховищем М-1, площею 1198,3 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та має наступні характеристики: М-1, площею 1198,3 кв. м., земельною ділянкою, площею 0,1200 га, кадастровий номер 0710400000:38:004:0018, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування власного приміщення овочесховища, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , земельною ділянкою, площею 0,2925 га, кадастровий номер 0710400000:38:004:0019, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування власного приміщення овочесховища, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено заборону на відчуження овочесховища М-1, площею 1198.3 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки, площею 0.1200 га, кадастровий номер 0710400000:38:004:0018, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування власного приміщення овочесховища, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки, площею 0.2925 га, кадастровий номер 0710400000:38:004:0019, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування власного приміщення овочесховища, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовлено.

4. В січні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана її представником ОСОБА_2 , на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

5. Як підставу для скасування судових рішень скаржник вказує на те, що вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову здійснено безпідставно та без врахування прав та інтересів інших власників спірного майна.

6. Право власності не може обмежуватися лише фактом звернення одного із співвласників майна із позовом про поділ такого майна за відсутності ризиків та загроз унеможливлення або утруднення поділу такого майна.

7. Вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є нічим іншим як задоволення невмотивованого бажання законного представника одного із співвласників майна та дискримінація інших співвласників.

8. Судами попередніх інстанцій проігноровано той факт, що відповідачі є співвласниками спірного майна з травня 2021 року та з вказаного часу не вчиняли дій спрямованих на відчуження майна, що свідчить про відсутність ризиків які б давали підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

9. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

10. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у цій справі ОСОБА_3 вказувала на те, що відповідачам у справі та малолітній ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності у рівних частках - по 1/4, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_7 , належить спірне майно. У позасудовий спосіб вирішити питання поділу спірного майна не виявилось можливим, у зв'язку із чим ОСОБА_3 , як законна представниця та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , звернулася до суду із відповідним позовом про поділ спірного майна в натурі. Відповідачі по справі вчиняють протиправні дії по відношенню до майна та здійснюють моральний та психологічний тиск на матір позивача, свідченням чого є кримінальне провадження. Існує реальна загроза утруднення виконання рішення суду, наданню експерту можливості огляду об`єкта.

11. Частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

12. Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

13. Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

14. Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

15. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

16. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини друга та третя статті 150 ЦПК України).

17. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

18. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

19. З оскаржуваних судових рішень вбачається, що спір у справі № 159/5812/23 виник щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності. Тобто, між сторонами існує спір щодо права власності та користування майном, а способом захисту свого права позивач обрала звернення із відповідним позовом.

20. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2012 року № 18?рп/2012 зазначив, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

21. Крім цього відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece від 19 березня 1997 року).

22. Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку існування загрози невиконання рішення суду, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

23. Таким чином, враховуючи, що предметом спору у цій справі є поділ нерухомого майна та доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм права, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність забезпечення позову у цій справі, а враховуючи те, що спір у цій справі по суті не вирішено, розгляд справи триває, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову та звертає увагу на те, що забезпечення позову є лише тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

24. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

25. З огляду на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, а правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2 , на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 , як законної представниці малолітньої ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про поділ майна.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Пророк

Є. В. Петров

О. М. Ситнік